тест1

В останні десятиліття по всій території України спостерігають­ся зміни температурного режиму, фіксується тенденція підвищення теплозабезпечення вегетаційного періоду.

Однією з головних особливостей періоду 1991-2020 рр. стала нерівномірність опадів в середині року. Це тягне за собою порушення розвитку природних процесів і тривалості вегетаційного періоду.

За даними Українського Гідрометцентру, вна­слідок загального підвищення тем­ператури повітря змінилися поча­ток, кінець і тривалість теплого і холодного періодів року до 10 днів в Поліссі та Лісостепу. Помітна знач­на зміна часу переходу температури повітря через 0°С навесні (у Лісо­степу він відбувається на 15 днів раніше).

Вугільна гниль наступає

Поряд з погіршенням економічних умов та порушеннями технології вирощування, кліматичні зміни стають реальним чинником, що зумовлює трансформацію ценозів сільськогосподарських куль­тур. Як наслідок, економічного значення набувають хвороби, які раніше траплялись епізодично. Це повною мірою стосується вугільної гнилі, оскільки збудник хвороби є термофілом і оптимальні для його розвитку температури знаходяться в межах 25-35°С.

В останні роки з цією хворо­бою, яку виробничникам достатньо складно ідентифікувати, зіткнулись в багатьох господарствах різних агрокліматичних зон. Вона не є новою. Однак, комбінація таких чинників як насичення сівозмін соняшником та соєю, зміна тепло- і волого-забезпечення вегетаційного періоду при­звели до її суттєвого поширення.

Збудником хвороби є гриб Масrophomina phaseolina (Tassi) Goid. (синонім Sclerotium bataticola Taubеnh.). Патоген здатний розвиватись більше ніж на 500 видах рослин із 100 родин, включаючи такі поши­рені в сівозмінах культури як со­няшник, кукурудза, соя. Крім того, уражаються сорго, цукровий буряк, капуста, картопля, перець, квасоля.

Вугільна гниль поширена в Європі, країнах Північної та Південної Аме­рики, Близького Сходу, Африки, Ав­стралії. Є повідомлення про спалахи хвороби на полуниці в США, Фран­ції, Іспанії, Греції, Єгипті. Крім культурних рослин уражуватись можуть бур’яни, які стають резерваторами хвороби.

У 80-х роках XX століття втрати урожаю сої в США від вугільної гнилі становили 5-50%. Згодом захворювання увійшло в п’ятірку найбільш шкідливих гриб­них хвороб сої.

В умовах східної частини Лісостепу України в окремі сезони виявляли 100% поширення вугільної гнилі у посівах соняшнику.

Умови, сприятливі для розвитку хвороби

Мета досліджень – встановити поширення та розвиток вугільної гнилі на посівах соняшнику в умо­вах Лісостепу України та дослідити особливості її прояву в умовах змін клімату.

Під час досліджень маршрутні обстеження посівів со­няшнику здійснювались в Київській, Черкаській та Хмельницькій областях. Встанов­лено, що поширення хвороби варі­ює в межах 18-60%. Максимальний рівень ураження виявлено у 2015 р. в Черкаській області (табл.).

Перші симптоми ураження ву­гільною гниллю (збудник хворо­би – Масrophomina phaseolina (Tassi) Goid.) зафіксовані в фазу бутоніза­ції. Листки на уражених рослинах в’янули, некротизувались і відмира­ли. На стеблах, прикореневій час­тині з’являлись бурі плями, які піз­ніше набували попелястого забарв­лення. В середині ураженої тканини стебла формувалися дрібні гладенькі кулясті чорні склероції, діаметром 50-400 мкм, в місцях ураження тканина розм’якшувалась, серцеви­на всихала, внаслідок чого стебла легко ламалися.

У 2016 р. погодні умови літніх місяців характеризувались тривалим посушливим періодом із значно під­вищеною, проти середньо-багато­річної, температурою повітря. Такі умови сприятливі для розвитку хво­роби, оскільки її збудник є термофілом і оптимальні для нього тем­ператури – 25-35°С. За таких умов поширення вугіль­ної гнилі досягало 53%, а інтенсив­ність ураження сягала 5,2-10,5%.

У 2017 році поширення вугільної гнилі досягало 20%, а розвиток хво­роби – 5%, погодні умови не сприяли розвитку хвороби.

В умовах посушливої теплої вес­ни перші ознаки ураження можуть спостерігатись на стадії проростка. На уражених тканинах стебла ви­никають некрози. Коренева система відмирає. Слід зазначити, що в про­цесі проведення фітопатологічного аналізу факт ураження рослин мож­на виявити на ранніх етапах розвит­ку, ще до прояву зовнішніх ознак хвороби.

За сильного розвитку хвороби рослини гинуть. Найбільш типові симптоми спостерігаються, почина­ючи з фази цвітіння. Спочатку, на інфікованих коренях з’являються світло-коричневі плями, які посту­пово поширюються на всю кореневу систему. Стебло набуває світло-сірого (сріблястого) відтінку. Під епідер­місом формується безліч чорних мі­кросклероціїв, за рахунок яких інфі­ковані тканини стають попелястими (рис.). Мікросклероції утворюються в кореневій системі, а також у стеб­лі. Закупорка судин призводить до в’янення листя, пагонів або рослини в цілому.

Гриб існує в анаморфній стадії у вигляді міцелію, формує мікро­склероції і пікніди. Ізоляти можуть суттєво відрізнятись один від одного за розмірами склероціїв та здатністю утворювати пікніди. Розміри скле­роціїв варіюють від 50 до 150 мкм. Забарвлення міцелію гриба мінливе: від світлого до сірого, темно-корич­невого і майже чорного.

Зберігається гриб у ґрунті на рос­линних рештках культурних і диких рослин у вигляді мікросклероціїв. Крім того, уражені частинки стебел також можуть містити міцелій і мі­кросклероції гриба. Зберігання три­валий час неочищеного насіннєвого матеріалу створює загрозу додатко­вого інфікування зерна.

Інтенсивному розвитку хвороби сприяє спекотна посушлива погода. Температурний оптимум для росту міцелію гриба становить 25-30°С, а для формування мікросклероціїв              – 27-35°С.

Заходи обмеження поширен­ня хвороби, в першу чергу, мають базуватись на дотриманні високої культури землеробства (якісному посівному матеріалі,                        науково-обґрунтованій сівозміні, обробітку ґрунту із заорюванням рослинних решток, контролювання бур’янів).

Висновки

Зміни клімату, що спостеріга­ються в останні роки, є сприятли­вими для розвитку патогенів, які надають перевагу теплому та посуш­ливому клімату. Як засвідчують дані проведених обстежень посівів, вугільна гниль виходить на доміну­ючі позиції на соняшнику не тільки в південних регіонах, але і в Лісо­степу України.

Рис. Вугільна гниль:

а – симптоми ураження стебла;

б – серцевина стебла;

в – мікросклероції в тканині;

г – ріст міцелію на ураженій тканині;

д – мікросклероції гриба на поживному середовищі

Таблиця 1. Поширення та розвиток вугільної гнилі на соняшнику