ТОП-8 найбільш шкодочинних зимуючих бур’янів у посівах зернових

261
Топ-8 найбільш шкодочинних бурянів

На території України налічується понад 700 видів бур’янів, з них майже 100 видів значною мірою засмічують посіви сільськогосподарських культур. Видовий склад бур’янів у різних ґрунтово-кліматичних зонах неоднаковий і може бути зумовлений не тільки природними чинниками, а й недбалою господарською діяльністю.

Незважаючи на те, що культура, яку вирощують, не є джерелом живлення для сегетальної рослинності, як це відбувається зі шкідниками та збудниками хвороб, певні особливості ґрунту, розміщення рослин на площі та інші чинники обумовлюють пристосованість окремих видів бур’янів до тієї чи іншої культури. Тому склад бур’янів на різних полях сівозміни може суттєво відрізнятися.

Сегетальна рослинність знижує ефективність добрив, збільшує витрати енергетичних матеріалів і хімічних засобів захисту рослин, внаслідок чого останніми роками загальна шкода від них в аграрному секторі України оцінюється у 2–2,5 млрд гривень.

На сьогодні спостерігається засміченість посівних площ на рівні 80% у різному ступені – від середнього до надмірного. В сільськогосподарських екосистемах країни із найбільш поширених 100 видів бур’янів, які засмічують посіви сільськогосподарських культур, 20 – економічно значимі, а 6 – особливо шкідливі. Серед найшкідливіших – березка польова, лобода біла, щириця звичайна, злинка канадська, амброзія полинолиста, паслін чорний, куряче просо. Крім того, що ці бур’яни завдають найбільшої шкоди, вони ще й найбільш поширені.

Бур’яни поширюються із природних резервацій неорних земель, а також зберігаються на полях сільськогосподарських угідь. У малорічних видів зимує насіння, а у багаторічних – як насіння, так і підземні вегетативні органи. Найбільше значення для формування складу бур’янів має фітосанітарний стан поля у попередньому році, а також окремі важливі чинники, як-от висока насіннєва продуктивність більшості бур’янів, тривала життєздатність насіння в ґрунті, недружне проростання насіння, тривалість періоду біологічного спокою, різні вимоги до умов проростання, глибина залягання насіння.

Засміченість посівів суттєво залежить від якості здійснених агротехнічних заходів обробітку ґрунту, а також нехтування заходами щодо знищення бур’янів на землях несільськогосподарського призначення, присадибних ділянках, узбіччях полів тощо. Дослідники констатують, що швидке збільшення засміченості посівів відбулося в результаті переходу на енергозберігаючі технології обробітку ґрунту (безвідвальний, плоскорізний, чизельний, нульовий та інші).

Аналіз впливу механічного обробітку ґрунту дає змогу виділити три групи бур’янів. До першої, найбільш численної, належать індиферентні (нечутливі) до інтенсивності обробітку ґрунту види: осот жовтий, мишій сизий та інші.

Другу групу утворюють види, які зустрічаються рідше, що залежить від частоти обробітку ґрунту. Це хвощ польовий, осот рожевий та інші.

Деякі види зустрічаються частіше зі зростанням інтенсивності обробітку ґрунту: це зірочник середній, лобода біла, лобода багатонасінна та інші; вони утворюють третю групу. До цієї групи входять термофіли, що продукують велику кількість насіння, яке акумулюється в ґрунті (формується депо насіння). Під час культивації на поверхню ґрунту виносяться нові порції насіння, що швидко проростає. Відповідно кожне нове розпушування ґрунту сприяє подальшому забур’яненню посівів.

Зернові культури по відношенню до бур’янів умовно можна розділити на три групи: І група – з високою конкурентною здатністю (жито озиме, пшениця озима), ІІ – з середньою (ячмінь ярий, овес) і ІІІ – зі слабкою (пшениця яра, просо). Ярі зернові культури засмічуються, переважно, однорічними двосім’ядольними бур’янами – редькою дикою, триреберником непахучим, лободою білою, видами щирицями, гірчаком, підмаренником чіпким, гречкою березкоподібною; злаковими – просом курячим, видами мишію; багаторічними – осотом рожевим і березкою польовою; коренепаростковими – пирієм повзучим.

В умовах потепління клімату, яке вже відбулося, останніми роками спостерігається збільшення засміченості посівів зернових культур зимуючими видами бур’янів. Зимуючі бур’яни – це рослини, для яких умови перезимівлі значення не мають. Якщо сходи зимуючих бур’янів з’являються восени, то вони перезимовують і продовжують розвиток навесні; якщо насіння зимуючих бур’янів проросло навесні, то такі бур’яни розвиваються як ярі.

В Україні з цієї біологічної групи найбільш поширені ромашка непахуча (Tripleurospermum inodorum (L.) Sch. Bip.), волошка синя (Centaurea cyanus L.), талабан польовий (Thlaspi arvense L.), грицики звичайні (Capsella bursa-pastoris (L.) Medic.), кучерявець Софії (Descurainia sophia L.), мак дикий (Papaver rhoeas L.), підмаренник чіпкий (Galium aparine L.), сокирки польові (Consolida arvensis L.).

РОМАШКА НЕПАХУЧА

Це однорічний або факультативно дворічний насіннєвий бур’ян зі стрижневим коренем. Стебло рослини має висоту 20–100 см, прямо­стояче з бічними розгалуженнями. Сім’ядольні листки овальної форми з загостреними верхівками, мають довгі черешки, що прилягають до ґрунту. Листки чергові, перисто-розсічені, щільно розміщені, ниткоподібної форми, борозенчасті зісподу, нижні на коротких черешках, середні й верхні – сидячі.

Ромашка непахучаСуцвіття – кошики, які поодиноко розташовані на кінцях стебел і гілочок. Спільне квітколоже дрібногорбкувато-виїмчасте, конічне, кошик із жовтими трубчастими квітками всередині, по краях оточений язичковими пелюсткоподібними квітками. Насіння типу плід-сім’янка. Плід-сім’янка має оберненопірамідально-усічену форму, жовтувато-коричневого кольору. Розміри плоду-сім’янки: довжина 1,5–2,5, ширина 0,75–1,25, товщина 0,5–0,75 мм. Маса 1000 сім’янок становить 0,5–0,75 г.

Проростає здебільшого восени, зрідка – навесні.

Цвіте з червня по жовтень, плодоносить із липня по листопад. Максимальна плодючість – 1 млн 650 тис. сім’янок. Дозрілі й недозрілі сім’янки здатні проростати за умов достатнього освітлення із глибини ґрунту понад 5–6 см. Осінні сходи перезимовують.

Мінімальна температура проростання насіння +2…+3°С, оптимальною є температура від +18 до +24°С.

Поширення. Ромашка непахуча поширена на всій території України, особливо в Лісостепу. Засмічує посіви зернових колосових культур, буряків цукрових, кукурудзи, соняшнику. В цілому поширена у посівах усіх основних сільськогосподарських культур, а також багаторічних трав, на присадибних ділянках, у посадках плодових культур. Крім того, бур’ян вегетує вздовж доріг, на торф’яно-заболочених, низинних ґрунтах, краще росте на легких осадових суглинкових або вологих глинистих ґрунтах, що містять вапно.

Заходи контролю. Ефективними заходами контролю ромашки непахучої є дотримання сівозміни без повторних посівів озимих культур, лущення стерні, рання зяблева оранка і знищення розеток у системі напівпарового зяблевого обробітку в літньо-осінній період, якісна оранка з наступним обробітком під озимі культури, ранньовесняне боронування озимих, передпосівний обробіток під ярі зернові, знищення бур’янів на землях, які не обробляються.

Для знищення бур’яну в посівах зернових культур рекомендовано застосовувати гербіциди на основі таких діючих речовин, як МЦПА, 2,4-дихлорфеноксиоцитова кислота, йодосульфурон + амідосульфурон, трибенурон-метил, трибенурон-метил + тифенсульфурон-метил, метсульфурон-метил, дикамба + 2,4-Д диметиламінна сіль, дикамба + триасульфурон, дикамба, + тритосульфурон, флорасулам + амінопіралід, флорасулам + 2-етилгексиловий ефір 2,4–Д, флуметсулам + флорасулам, клопіралід тощо.

ВОЛОШКА СИНЯ

Переважно перестійний, тобто зимуючий насіннєвий бур’ян із веретеноподібним коренем. Головний корінь заглиблюється у ґрунт на глибину до 25 см. Стебло пряме, рідше розгалужене, тонке, гранчасте, повстяно-павутинисте, заввишки до 80 см. Сім’ядольні листки широкоовальної форми, звужуються до черешка, з виразною серединною жилкою, міцні, великі. Листки вузьколанцетної форми, загострені, нижні листки зубчасті, звужені до черешка, верхні суцільнокраї, сидячі, мають повстисте покриття.

Волошка синяСуцвіття мають форму кошика, квітки якого поодиноко розміщуються на верхівках розгалужень рослини. Ці квітки синього кольору, рідко – білі або червонуваті, зубчасті. Трубчасті квітки – від фіолетово-блакитних до червоно-фіолетових. Підчаша яйцеподібна, з чорно-коричневою облямівкою на обгортковому листі.

Цвіте в червні-вересні. Плід – сім’янка. Насіння дрібне, маса 1000 насінин становить 3–4 г. Одна рослина здатна утворювати до 7000 сім’янок, які в сухому стані зберігають схожість до 10 років, а в ґрунті – не менше ніж 3 роки, проростає без періоду спокою у межах температур +3..+22°С. Літньо-осінні сходи перезимовують. Мінімальна температура проростання сім’янок – від +3 до +5°С. Сходи з’являються із глибини 4–7 см у березні-травні та у серпні-вересні.

Поширення. Поширена повсюди, засмічує зернові колосові культури, частіше жито, переважно на Поліссі та в Лісостепу України, на півдні зустрічається рідше. Волошка синя також поширена по всій території України на луках, уздовж доріг. Найкращими для її вегетування є легкі, пухкі піщано-суглинисті ґрунти, але також вона добре вегетує на мергелевих і глинистих ґрунтах.

Заходи контролю. Для контролю поширення волошки синьої необхідно дотримуватися загальноприйнятих рекомендацій: чергування культур у сівозміні без повторних посівів озимих, лущення стерні, рання зяблева оранка і знищення розетки у системі напівпарового зяблевого обробітку в літньо-осінній період. Якісна оранка з подальшим обробітком ґрунту під озимі культури та ранньовесняне боронування озимих належать до ефективних заходів контролю бур’яну.

З метою знищення волошки синьої у посівах зернових колосових культур рекомендовано застосовувати гербіциди на основі таких діючих речовин, як клопіралід, флорасулам + амінопіралід, дикамба + 2,4-Д диметиламінна сіль, бентазон. Обмеження шкідливості бур’яну здійснюють також і за допомогою гербіцидів з іншими діючими речовинами, які зареєстровані у Переліку пестицидів і агрохімікатів, дозволених до використання в Україні.

ТАЛАБАН ПОЛЬОВИЙ

Однорічний, за сприятливих умов зимуючий (тобто факультативно дворічний) насіннєвий бур’ян зі стрижневим коренем, під час розтирання має запах, що нагадує часник.

Стебло прямостояче, гранчасте, розгалужене, висотою 20–50 см, голе, товщиною 3–4 мм. Сім’ядольні листки округло-овальної форми з короткими черешками, цільнокраї, прилягають до поверхні ґрунту. Нижні листки широкі, видовжено-овальної форми, цільнокраї або трохи зубчасті, черешкові, розетково-пласкі, прилягають до поверхні ґрунту; верхні листки видовжені, виїмчасто-городчасті, біля основи стеблоохоплюючі, вушкоподібні.

Талабан польовийСуцвіття – квітки, зібрані в густі китиці на верхівках стебел. Пелюстки білого кольору. Насіння типу плід стручок, який має округло-стиснену форму, на верхівці виїмчасто-крилатий, 10–18 мм завдовжки. Сірувато-коричневого кольору. Насіння обернено-яйцеподібне, темно-вишневого або майже чорного кольору, довжиною 1,5–2,25, шириною 1,2–1,5, товщиною 0,5–0,75 мм. Маса 1000 насінин становить 1,25–1,75 г.

Сходить талабан польовий у березні-травні, а також влітку і восени. Літньо-осінні сходи добре перезимовують. Насіння бур’яну дозріває в червні-серпні. Максимальна плодючість – 50 тис. насінин з однієї рослини. Насіння не має періоду спокою. У ґрунті насіння зберігає життєздатність до 10 років. Проростає із глибини не більше ніж 4–5 см, особливо добре за наявності азоту.

Мінімальна температура проростання насіння становить від +2 до +4°С, оптимальна +20…+24°С. Сходи мають неприємний запах.

Поширення. Поширений у посівах усіх основних сільськогосподарських культур, на пасовищах, вздовж доріг в усіх ґрунтово-кліматичних зонах. Найкращими ґрунтами для вегетації талабану польового є багаті на поживні речовини суглинкові ґрунти зі слабокислою реакцією. Насіння містить до 33 відсотків олії, яку можна використовувати для технічних цілей. Якщо зелену масу згодовувати дійним коровам, молочні продукти матимуть запах часнику.

Заходи контролю. Для обмеження чисельності талабану польового рекомендовано ті ж агротехнічні заходи, що і для контролю ромашки непахучої та волошки синьої.

У посівах зернових талабан знищують за допомогою гербіцидів, які містять такі діючі речовини: трибенурон-метил, трибенурон-метил + тифенсульфурон-метил, метсульфурон-метил, йодосульфурон + амідосульфурон, флорасулам + 2-етилгексиловий ефір 2,4–Д, флуметсулам + флорасулам, дикамба + 2,4-Д диметиламінна сіль, дикамба + триасульфурон, дикамба + тритосульфурон та інші.

ГРИЦИКИ ЗВИЧАЙНІ

Однорічний до перестійного (факультативно дворічний, тобто за сприятливих умов зимуючий) насіннєвий із різноманітними формами бур’ян. Стебло прямостояче, гіллясте, пагони прості або відхилені 20–40 см заввишки.

Грицики звичайніСім’ядольні листки видовжено-овальної форми, малих розмірів, з короткими черешками, прилягають до поверхні ґрунту. Нижні листки ложкоподібної форми. Листки, розташовані відразу після нижніх, мають видовжену форму, зубчасті або виїмчасто-лопатеві до глибоко надсічених, всі черешкові. Листки на стеблах мають ланцетну форму, здебільшого не розділені, стрілоподібно сидячі. Суцвіття – квітки білого кольору, дрібні, зібрані у щільне зонтичне суцвіття. Корінь грициків звичайних стрижневого типу, розгалужений, білуватий. Насіння у формі плоду-стручка. Стручок стиснутий з боків, трикутно-оберненосерцеподібний зі сітчасто-жилкуватими човникоподібними стулками. Форма насінини – овально-складчаста, з невеликою виїмкою у основі. Стручок має довжину 3–5 мм. Насіння світло- або темно-жовтого кольору. Насінина має довжину 0,75–1, ширину – 0,5, товщину – 0,25 мм. Маса 1000 насінин становить 0,1–0,2 г.

Сходить на початку весни, а також із березня по травень, влітку і восени, з серпня по жовтень. Цвіте в різні періоди: зимуючі форми цвітуть у березні-травні, ярі – у червні-липні. Продукує насіння в червні-серпні (вересні). Життє­здатність у ґрунті зберігається не менше ніж 35 років. Мінімальна температура проростання насіння становить +1…+2°С, оптимальна +15…+26°С. Сходи з’являються фактично впродовж усього року, найбільше восени, проростання поверхневе.

Поширення. Бур’ян поширений у посівах усіх основних сільськогосподарських культур, а також на луках і пасовищах, вздовж доріг по всій країні. Грицики звичайні невибагливі до типу ґрунту, вегетують на всіх ґрунтах.

Заходи контролю. Для обмеження чисельності грициків звичайних рекомендовано ті ж агротехнічні заходи, що і для контролю ромашки непахучої, волошки синьої та талабану польового. Хімічний контроль здійснюють за допомогою гербіцидів, які рекомендовані для талабану польового.

КУЧЕРЯВЕЦЬ СОФІЇ

Однорічний зимуючий насіннєвий бур’ян. Стебло прямостояче, розчепірено-розгалужене, висотою 30–80 см. Сім’ядольні листки видовженої форми, довжиною 3–6 мм, на верхівці тупі, на коротких черешках, в нижній частині вкриті рідкими тонкими волосинками. Листки сидячі з вушками біля основи, двічі або тричі перистроздільні з лінійно-ланцетними листками. Квітки розміщені на квітконіжках, що у 2–3 рази довші за чашолистики, пелюстки блідо-зеленувато-жовтого кольору, 1,5–2,5 мм завдовжки. Зібрані у видовжену китицю. Корінь стрижневий. Плід має форму багатонасінного стручка. Форма стручка – двостулкова. Колір плоду – жовтувато-бурий. Плід має довжину 12–25 мм. Насінина овальної форми, стиснута з боків, дрібногорбкувата. Розмір насінини становить: довжина – 0,75–1,25, ширина – 0,4–0,5, товщина – 0,3 мм. Маса 1000 насінин – 0,2 г.

Кучерявець софіїСходи бур’яну з’являються в березні-травні, а також у серпні-вересні, добре перезимовують. Цвіте з кінця квітня по серпень. Продукує насіння з червня по жовтень. Насіннєва продуктивність досягає 850 тис. насінин і більше. Глибина проростання насіння не перевищує 4 см. Кучерявець Софії зберігає життєздатність у ґрунті до 5 років.

Мінімальна температура проростання насіння становить від +2 до +4°С, оптимальна +10…+16°С.

Поширення. Поширений у посівах усіх основних сільськогосподарських культур на всій території України. Росте на різноманітних, особливо на піщаних і легких ґрунтах. Крім того, засмічує пасовища, посадки плодових культур, присадибні ділянки, росте вздовж доріг тощо.

Заходи контролю. Для обмеження чисельності цього бур’яну рекомендовано ті ж агротехнічні заходи, що і для контролю ромашки непахучої, волошки синьої, талабану польового та грициків звичайних.

З метою хімічного знищення кучерявця Софії застосовують гербіциди, які рекомендовані для талабану польового.

МАК ДИКИЙ

Однорічний зимуючий (тобто факультативно дворічний), жорстко-волосистий, багатий на форми насіннєвий бур’ян, який містить молочний сік.

Стебло бур’яну прямостояче, багатостебельне, грубо відстовбурчено-волосисте до 60 см заввишки. Сім’ядольні листки довгої, вузької, лінійної форми, прилягають до поверхні ґрунту. Нижні листки (2–3) яйцеподібної форми, загострені, цільнокраї, черешкові без волосинок; наступні листки городчасті, щетинисто-волосисті, спочатку розеткові, далі видовжено-ланцетні, перисторозсічені; верхні листки переважно трійчасті, сидячі.

Мак дикийСуцвіття – поодинокі квітки на верхівці стебел, великі, ніжні, мають 4 яскраво-червоні пелюстки, інколи з темними плямами біля основи, на початку цвітіння поникають. Корінь стрижневого типу. Плід має форму коробочки. Коробочка округла або обернено-яйцеподібна, без покриття. Насіння має ниркоподібну прямокутно-виїмчасту форму. Насіння коричневого з червоним відтінком кольору. Колір плода темно-солом’яний або сіро-бурий. Довжина плода 0,75–1, ширина 0,5–0,75, товщина 0,5 мм. Маса 1000 насінин становить 0,1–0,2 г.

Сходи маку дикого з’являються переважно в березні-травні, а літньо-осінні сходи перезимовують без проблем. Цвіте бур’ян у травні-серпні. Продукує насіння з липня по вересень. Насіннєва продуктивність досягає 50 тис. насінин і більше. В посушливих умовах у насіння маку дикого настає період спокою, який відновлюється лише наступної весни. Загалом період проростання насіння припадає на осінь. Світлолюбний, проростає з невеликої глибини. Глибина проростання насіння становить не більше ніж 1–1,5 см.

Поширення. Поширений у посівах усіх основних сільськогосподарських культур на всій території України. Найкращими для поширення бур’яну є насичені вапном, суглинисті та глинисті ґрунти. Росте мак дикий і на степових пасовищах, вздовж доріг тощо.

Заходи контролю. Для обмеження чисельності маку дикого рекомендовано ті ж агротехнічні заходи, що і для контролю ромашки непахучої, волошки синьої, талабану польового, грициків звичайних та кучерявця Софії.

З метою хімічного контролю маку дикого рекомендовано застосовувати гербіциди, які містять такі діючі речовини: трибенурон-метил, трибенурон-метил + тифенсульфурон-метил, тифенсульфурон-метил, флуроксипір-метил, пендиметалін + ізопротурон та інші препарати, рекомендовані для знищення дводольних у посівах зернових колосових культур.

ПІДМАРЕННИК ЧІПКИЙ

Однорічний або зимуючий (тобто факультативно дворічний), чіпкий, виткий, грубий та клейкий насіннєвий бур’ян.

Стебло лежаче або повзуче, розгалужене, висотою до 200 см, чотиригранне, грані вкриті притисненими у бік галуження стебла чіпкими волосинками, по вузлах потовщене.

Підмаренник чіпкийСім’ядольні листки мають м’ясисту, грубо-чіпку видовжено-овальну форму, з сизим нальотом та втягненими верхівками. Листки ланцетної форми, на кінцях широкі, до основи звужені, на вузлах стебла зібрані по 6–8 у кільце, вкриті притисненими у бік росту листка гачкоподібними волосинками.

Суцвіття – численні дрібні квітки, білуваті, чотириелементні. Квітки зібрані у пазухах листків у несправжні зонтики, верхні квітконіжки переважно триквіткові. Корінь стрижневий. Продукує насіння у формі горішка. Форма горішка – округло-ниркоподібна. Плід коричневого кольору, вкритий гачкоподібними щетинками. Розміри насіння становлять: довжина 1,75–3, ширина 1,25–2,25 і товщина 1,5–1,75 мм. Маса 1000 горішків – 3–3,5 г.

Цвіте підмаренник чіпкий із травня по серпень. Продукує насіння у липні-вересні. Сходи з’являються наступної весни у березні-травні та восени у серпні-вересні. Глибина проростання насіння переважно мала, але інколи може становити до 10 см. Насіннєва продуктивність може досягати 1200 горішків.

Мінімальна температура проростання насіння становить +1…+2°С.

Поширення. Поширений бур’ян по всій території країни. Особливо сприяють вегетуванню підмаренника чіпкого суглинкові та глинисті, багаті на поживні речовини ґрунти і гумус.

Заходи контролю. З метою хімічного захисту зернових культур від шкідливості підмаренника чіпкого застосовують препарати на основі таких діючих речовин: флуроксипір, трибенурон-метил, метсульфурон-метил + трибенурон-метил.

Препарати, комбінацію яких утворюють дві діючі речовини – флорасулам + флуметсулам, рекомендовано застосовувати для обмеження чисельності підмаренника чіпкого, волошки синьої, сокирок та інших навіть у разі їх переростання. Внесення таких препаратів менше залежить від перепадів температурного режиму. Тому їх можна застосовувати, коли температура повітря становить +5°C. Оптимальна температура повітря для отримання найвищої технічної ефективності від його застосування +10…+25°С.

Багаторічні та однорічні дводольні бур’яни, у т. ч. і підмаренник чіпкий, контролюють також за допомогою гербіцидів зі вмістом 2,4-дихлорфеноксиоцитова кислота + 2-етилгексиловий ефір, МЦПА, але необхідно брати до уваги, що підмаренник чіпкий відносно стійкий до гербіцидів групи 2,4-Д. Можливо, це є однією із причин його швидкого поширення в посівах зернових культур. Під час контролю цього бур’яну найбільшу ефективність гербіциди будуть забезпечувати на ранніх фазах сходів підмаренника. На пізніших фазах розвитку ефективність гербіцидів може знижуватися.

СОКИРКИ ПОЛЬОВІ

Сокирки польові – це зимуючий дводольний вид бур’яну. Стебло у сокирок пряме, висотою 20–80 см, розгалужене, товщиною 1–1,8 мм, циліндричне, зелене, блискуче. Корінь стрижневий, довжиною 5–15 см. Листки чергові, багаторазово розсічені, нижні – черешкові, верхні – сидячі. Суцвіття у вигляді квіток неправильної форми, зібрані у нещільну китицю, темно- чи синьо-лілового або фіолетового, як виняток – білого кольору; чашечки з 5 чашолистків, з яких верхній видовжений у шпорку. Пелюстки зрослися в одну, тичинок багато, маточка одна. У насіння плід листянка, який має пряму дрібноопушену, одногніздову форму. Насінина тригранноклиноподібна, Колір насінини темно-сірий. За розмірами насінина має довжину 2,25–2,5, ширину і товщину 1,5–1,75 мм. Маса 1000 насінин становить 1,25–2 г.

Сокирки польовіСходи з’являються у березні-травні, особливо рясно – у серпні-вересні. Літньо-осінні сходи добре перезимовують. Цвіте у червні-серпні. Плодоносить насіння в липні-серпні. Максимальна плодючість становить 67 100 насінин, вони мають короткий період спокою (один місяць). Можуть проростати із глибини не більше ніж 4–6 см. Життєздатність у ґрунті насіння зберігається 6 років. Мінімальна температура проростання насіння становить +3…4°С, оптимальна +10…16°С.

Поширення. Сокирки польові ростуть повсюди на полях, у садах, вздовж доріг, на пасовищах. Це отруйний вид, медонос. Використовується у лікарська цілях.

Заходи контролю. Для обмеження чисельності сокирок польових застосовують ті ж агротехнічні заходи, що і для контролю описаних вище видів бур’янів.

З метою хімічного захисту використовують гербіциди, які рекомендовані для контролю бур’янів із класу дводольних і містять такі діючі речовини: тифенсульфурон-метил у поєднанні з трибенурон-метилом, калійна сіль гліфосату, трибенурон-метил, дикамба, а також флорасулам + флуметсулам.

Окрім описаних видів, високу шкідливість проявляють такі зимуючі бур’яни, як глуха кропива пурпурова та стеблообгортаюча, грабельки звичайні, жовтозілля весняне, вероніка плющолиста, злинка канадська, кривоцвіт польовий, латук дикий і компасний, сухоребрик Льозелія, тонконіг однорічний, триреберник непахучий, фіалка польова, фіалка триколірна, хориспора ніжна, хрінниця смердюча, чистець однорічний, бромус житній.

І. М. Сторчоус, канд. с.-г. наук

Опубліковано в журналі “Агроном”, 2020

Найсвіжіші матеріали читайте в журналі «Агроном». Слідкуйте за головними агрономічними новинами на нашій сторінці у Facebook та каналі в Telegram