Будь-який дефіцит поживних речовин знизить здатність ріпаку не тільки досягти свого генетичного потенціалу, але й протистояти шкідникам та хворобам.
Велика кількість симптомів дефіциту з’являються на культурі внаслідок поганої доступності поживних речовин. Така культура матиме гірші механізми захисту та меншу стійкість до уражень грибками, пошкоджень шкідниками та абіотичного стресу, що впливає на загальний ріст і якість врожаю.
Сірка впливає на природні механізми захисту
Сірка впливає не тільки на кількість білку, а й на якість синтезу амінокислот, що містять сірку (цистеїн та метіонін), ці амінокислоти також є попередниками коферментів і глюкозинолатів. Останні мають важливе значення, оскільки вони сприяють стійкості ріпаку до хвороб та шкідників. Сучасні «00» сорти мають вміст глюкозинолатів від 8 до 15 мкмоль/г насіння.
Патогени являють собою загрозу для врожаю, але їх шкодочинність може бути зменшена не надто коротокоротаційною сівозміною. Частота заражень значно зменшується з поверненням ріпаку на те ж місце від 3 (17%) до 6 (33%) років.
Кальцієвмісні добрива допомагають знизити ураження килою
Кила – поширена проблема у посівах ріпаку, короткоротаційні сівозміни поглиблюють цю проблему. Рослини можуть в’янути в спекотну, суху погоду, бути дуже відсталими в рості і повністю відмирати.
Кила викликана ґрунтовим грибом і уражує всі види капустяних. Уражена тканина суттєво обмежує ріст, також може вивільнити спори, які в подальшому переносяться на інші поля. У ґрунті спори можуть зберігати життєздатність понад десять років, заражаючи будь-яку наступну культуру в сівозміні.
Вапнування, для підтримання рівня рН ґрунту вище 7.2, включене у програму живлення, з використанням добрив на основі кальцію допоможе придушити патоген.
Правильні сівозміни (кожні 7 років) між капустяними (ріпак та овочі) мінімізують поширення зараженого ґрунту; покращення дренажу і контроль над всіма бур’янами родини капустяних – це рекомендовані способи мінімізації уражень килою.
Підвищене азотне живлення сприяє розвитку білої гнилі
Біла гниль може бути однією з найбільш руйнівних хвороб в посівах ріпаку. Серйозність уражень з року в рік залежить від погоди, але також і від регіону, або, навіть, від поля до поля. Збільшивши масштаби вирощування ріпаку, біла гниль стала найбільш серйозною проблемою. Причиною можуть бути короткоротаційні сівозміни та/або щільні посіви. Волога погода сприяє розвитку хвороби.
Інфікування виникає під час цвітіння ріпаку. Ґрунтовий гриб має великий вибір господарів, що включає понад 75 родин. Результатом інфікування є передчасне дозрівання і вилягання, що призводить до значних втрат при вирощуванні.
Надмірна кількість азотних добрив призводить до буйного, вологого рослинного покриву, що буде сприяти поширенню гриба, а також затримує дозрівання. Аналіз ґрунту необхідний для перевірки наявності поживних речовин та застосування лише потрібної кількості азотних добрив.
yara.ua
