Фітопатологи з різних країн світу повідомляють про появу нових штамів збудників несправжньої борошнистої роси, які демонструють високу стійкість до поширених фунгіцидів.
Така тенденція вже спостерігається у виноградниках Японії та США, а також на овочевих господарствах Європи, що ставить під загрозу ефективність традиційних систем захисту рослин.
Несправжня борошниста роса, яку спричиняють ооміцети, залишається однією з найнебезпечніших хвороб винограду та овочевих культур.
Протягом багатьох років основним інструментом контролю патогенів були системні фунгіциди. Однак тривале використання однакових діючих речовин призвело до формування стійких популяцій збудників.
Зокрема, у збудника мілдью винограду (Plasmopara viticola) дослідники виявили широке поширення мутації G143A, яка забезпечує практично повну стійкість до фунгіцидів групи стробілуринів.
Крім того, науковці фіксують випадки множинної та перехресної резистентності, коли окремі штами одночасно втрачають чутливість до кількох класів препаратів, зокрема стробілуринів і карбоксамідів.
За даними Fungicide Resistance Action Committee (FRAC), окремі генетичні мутації в ооміцетів можуть призводити до повної втрати ефективності деяких сучасних фунгіцидів навіть за дотримання рекомендованих норм застосування.
Складна ситуація складається й у виробництві салату в Європі. Нові раси збудника несправжньої борошнистої роси салату (Bremia lactucae) здатні долати генетичну стійкість багатьох комерційних сортів та демонструють знижену чутливість до хімічних засобів захисту. У результаті традиційні схеми контролю захворювання дедалі частіше не забезпечують належного результату.
Особливо відчутними наслідки розвитку резистентності стали для виноградарів Японії. У низці господарств поширення стійких штамів несправжньої борошнистої роси призвело до значних втрат урожаю. А частина зареєстрованих фунгіцидів втратила свою практичну ефективність через адаптацію патогенів.
На думку експертів, сучасна ситуація вимагає перегляду підходів до захисту рослин. Одним із ключових напрямів стає впровадження антирезистентних стратегій.
Вони передбачають чергування діючих речовин із різними механізмами дії, використання багатокомпонентних препаратів та бакових сумішей, а також інтеграцію біологічних засобів захисту.
Перспективними вважаються технології, засновані на поєднанні мікроелементів, зокрема міді та цинку, у невеликих концентраціях із природними біополімерами, такими як хітозан. Такі рішення не лише стримують розвиток патогенів, а й стимулюють природні механізми захисту рослин.
Фахівці наголошують, що ефективна боротьба зі стійкими формами несправжньої борошнистої роси можлива лише за комплексного підходу, який поєднує агротехнічні заходи, вирощування стійких сортів, дотримання принципів антирезистентного захисту та використання сучасних біологічних технологій.
agropages.com
