Сірка (S) є дуже важливим елементом, необхідним для повноцінного розвитку ріпаку. Вона не тільки бере участь у формуванні врожаю насіння, а й впливає на якість ріпакової олії. До того ж, без сірки не засвоюється азот із азотних добрив. Особливо важливі сірчані добрива на ґрунтах, бідних на сірку, – в зоні Полісся та на піщаних ґрунтах. У цій статті ми розглянемо особливості сірчаного живлення ріпаку та відповімо на запитання: коли краще застосовувати сірчані добрива і проводити підживлення ріпаку?
СІРКА І РІПАК
Сірка відіграє важливу роль у мінеральному живленні ріпаку. Потреба ріпаку в сірці залежить від генетики сорту/гібрида та ґрунтово-кліматичних умов і становить зазвичай 10–15 кг/т насіння, що в 2,5 разу більше, ніж у зернових культур!
Восени озимий ріпак засвоює сірку в обсязі близько 25% від загальної потреби. Сірка засвоюється разом з азотом і активно поглинається рослинами від початку вегетації та росту кореневої системи навесні й до кінця періоду вегетації. Найбільша потреба ріпаку в сірці відмічається від початку формування стебла до початку зав’язування стручків.
Пікове поглинання сірки ріпаком відбувається пізніше, ніж пікове поглинання азоту. Слід брати до уваги, що при високих дозах сірки може зростати рівень глюкозинолатів у насінні. Насправді слід орієнтуватися на дозу внесення сірки, що має становити 1/4 дози азоту.
Навесні в посівах ріпаку сірку в ґрунт слід вносити головним чином разом із азотними підживленнями. Також можна давати невелику кількість сірчаних добрив у позакореневе підживлення методом обприскування. Останній ефективний термін проведення позакореневого підживлення сіркою – початок цвітіння ріпаку.
Для підживлення ріпаку сірку можна вносити до початку цвітіння, і вона, як і раніше, сприятиме підвищенню врожайності, проте більш ранні заходи щодо усунення дефіциту S забезпечать вищий потенціал урожайності.
При внесенні сірки в посівах ріпаку по вегетації підживлення краще проводити в першу чергу на тих ділянках полів, де спостерігається дефіцит елемента, наприклад, на вершинах пагорбів, якщо решта поля в порядку.
Підживлення ріпаку сіркою може мати сенс із фінансової точки зору, якщо:
- при сівбі ріпаку не було змоги дати потрібну норму сірки;
- потенціал урожайності ріпаку покращився і потрібно дати додаткові азотні та сірчані добрива. Якщо польові умови були надмірно вологими, сірка могла переміститися нижче за профілем ґрунту. В міру росту рослин ріпаку їхнє коріння освоюватиме й ці більш глибокі резерви. Тому якщо раніше було внесено рекомендовані повні норми сірки, можна і не помітити економічної віддачі від збільшення кількості сірки та додаткового сірчаного підживлення;
- у рослин є ознаки дефіциту сірки. Найчастіше це пожовтіння та деформація листків; як правило, спочатку ці симптоми виникають на новому листі. Почервоніння країв листя може з’явитися, коли дефіцит сірки досить серйозний.
На полях, де відмічається нестача сірки, посівам зазвичай її достатньо, щоб пройти ранню стадію розетки без видимих симптомів дефіциту цього елемента. Симптоми дефіциту сірки часто можуть проявлятись тільки під час цвітіння ріпаку.
КОЛИ ПРОВОДИТИ ПІДЖИВЛЕННЯ РІПАКУ СІРКОЮ?
Чим раніше, тим краще, але сірку можна вносити аж до початку цвітіння і при цьому отримувати додаткове збільшення врожаю. Проте, як зазначалося вище, більш ранні заходи щодо проведення підживлення забезпечать вищий потенціал урожайності культури.
ЯКІ СІРЧАНІ ДОБРИВА ВИКОРИСТОВУВАТИ?
Сульфат амонію (сухий, N21S24) або тіосульфат амонію (рідкий, прозорий розчин, в якому міститься 12% азоту та 26% сірки, N12S26) забезпечують рослини сіркою, яка одразу стає доступною кореневій системі. Ці добрива також водночас поповнюють потреби рослин в азоті.
Для гранул елементарної сірки, внесених у ґрунт, потрібен час, щоб розпастися та збільшити площу поверхні контакту із ґрунтом. А потім потрібні бактерії, щоб окислити цю сірку до доступних для рослин форм. Ці бактерії найбільш активні у теплих і вологих ґрунтах. Може пройти кілька місяців у теплому та вологому середовищі, перш ніж елементарна сірка стане доступною для коріння рослин і може бути засвоєна для формування врожаю.
Також зверніть увагу, що будь-який сульфат, отриманий в результаті окислення елементарної сірки, внесеної минулої осені, утворюється тільки в тому разі, якщо минулої осені й цієї весни поля були вологими. Якщо ж було сухо або холодно, це може призвести до затримки в доступності сірки для врожаю в поточному сезоні.
СКІЛЬКИ СІРКИ ЗАСТОСОВУВАТИ?
Норма внесення сірки залежить від того, який дефіцит елементу ви очікуєте. Всього лише 11–22 кг діючої речовини сірки може бути достатньо, щоб отримати економічну вигоду. Але й вищі норми також можуть забезпечити хорошу віддачу від інвестицій, якщо в ґрунті мало сірки. Для цього слід провести технічний аудит ґрунтів, місцевих умов і розрахувати потрібні норми сірки з огляду на заплановану врожайність ріпаку та наявність інших елементів живлення, а також дію лімітуючих чинників.
ЯК ВНОСИТИ СІРКУ ПІД ЧАС ПІДЖИВЛЕННЯ РІПАКУ
Залежно від типу добрив і технічних можливостей, ріпак підживлюють сірчаними добривами такими способами:
- розкидання сухих добрив;
- внесення рідких добрив спеціальними крупнокрапельними форсунками або трубками;
- ґрунтове підживлення (Side Dressing) – найефективніший спосіб. Також це єдиний можливий спосіб підживлення у разі наявності на поверхні ґрунту рослинних решток.
Не можна проводити підживлення ріпаку зерновими сівалками при суцільному висіві – це призводить до значних пошкоджень і навіть загибелі посівів.
При сухій поверхні ґрунту розкидання добрив для підживлення ріпаку буде неефективним. Такий агрозахід обмежує час живлення ріпаку в сухому кліматі. І у зв’язку із глобальним потеплінням ця тенденція щороку тільки посилюється.
Читати по темі: Як уникнути втрат врожаю ріпаку: 5 важливих кроків
Найкраще застосовувати добрива, що містять сірку, безпосередньо перед дощем. Сульфат амонію, внесений на поверхню ґрунту, потребує вологи, щоб мати змогу потрапити до кореневої зони рослин.
Водночас сірка не є летючою, як азот. Тому, хоча посушливі умови й можуть відтермінувати доступність сірки для рослин ріпаку, втрати елементу будуть мінімальними, навіть якщо відразу після внесення добрив дощ не прогнозується.
Уникайте розкидання гранульованих добрив, коли листя вологе від роси, щоб запобігти прилипанню гранул і, як наслідок, опіку листя.
Крупнокрапельне внесення рідкого сульфату амонію (8–0–0–9) або тіосульфату амонію (12–0–0–26) на вологу поверхню листя може дозволити рідині стікати, що зменшить опіки листя. Варто пам’ятати, що опіки можуть спостерігатись на будь-якій стадії розвитку ріпаку, але зазвичай збиток від опіку добривами матиме менше негативних економічних наслідків, ніж дефіцит поживних речовин.
Застосування сульфатних добрив для позакореневого підживлення в баковій суміші з гербіцидами/фунгіцидами може не забезпечити внесення достатньої кількості сірки, необхідної, щоб принести користь ріпаку.
Крім того, використання дрібнокрапельних та інжекторних форсунок, які покривають листя робочим розчином повністю, буде призводити до більшої фітотоксичності для рослин, ніж у разі застосування добрив, які стікають на поверхню ґрунту. До того ж, ріпак не може поглинати великі норми добрив через листя.
ВИСНОВКИ
Отже, сірку на ріпаку можна вносити як під час основного удобрення, так і підживлюючи рослини сірчаними добривами. Це не тільки підвищує ефективність засвоєння азотних добрив, а й значно збільшує врожай ріпакової олії та її якість.
Також слід мати на увазі, що при внесенні підвищених норм азотно-сірчаних добрив необхідно подбати про захист врожаю від хвороб і шкідників!
Олексій Орлов, канд. с.-г. наук
Опубліковано в журналі “Агроном”, 2022
