Степова зона – центр виробництва продовольчого зерна пшениці озимої в Україні, але характерною кліматичною особливістю цього регіону є нерівномірний розподіл опадів впродовж вегетації рослин та тривалі посушливі періоди, що досить часто супроводжуються спекою. Це призводить до повітряної та ґрунтової посухи, а в окремі роки й до істотного зниження зернової продуктивності пшениці озимої.
За таких умов при формуванні урожайності та якості зерна пшениці озимої зростає значення як сорту, так і технологічних прийомів вирощування цієї культури. Розміщення пшениці озимої після непарових попередників, особливо за недостатнього внесення добрив, може зумовити затримку розвитку рослин озимини вже в осінній період вегетації. Одним із найважливіших заходів при вирощуванні пшениці озимої є дотримання науково обґрунтованої системи мінерального живлення рослин, що поєднує в собі основне внесення комплексних добрив та азотні підживлення посівів.
СИСТЕМИ ЖИВЛЕННЯ ТА СОРТИ
Мета дослідження полягала у встановленні впливу азотного підживлення на урожайність і якість зерна сортів пшениці м’якої озимої в умовах північного Степу.
Польовий дослід проводили впродовж 2016–2018 рр. на базі ДП «Дослідне господарство «Дніпро» Інституту зернових культур НААН (Дніпропетровська область) в умовах північної підзони Степу. Клімат зони – помірно континентальний з недостатньою та нестійкою забезпеченістю вологою. Середньобагаторічна кількість опадів за вегетаційний період пшениці озимої становить 416 мм, річна – 514 мм, а середньорічна температура повітря – 8,5оС.
Ґрунтовий покрив дослідних ділянок – чорнозем звичайний малогумусний середньосуглинковий із вмістом гумусу в орному шарі (за Тюріним) 3,14%, загального азоту 0,18–0,20%, рухомого фосфору (за Чириковим) 90–120 мг, обмінного калію 70–120 мг на 1 кг абсолютно сухого ґрунту.
Технологія вирощування пшениці озимої загальноприйнята для північної частини Степу України, окрім питань, які поставлені на вивчення. Попередником озимини був ячмінь ярий. Норма внесення мінеральних добрив під передпосівну культивацію становила N60P60K30. Висівали пшеницю м’яку озиму трьох сортів: Коханка (Інститут зернових культур), Пилипівка та Місія одеська (Селекційно-генетичний Інститут).
Всі сорти належать до різновиду erythrospermum. За характеристикою сорт Коханка – універсального типу, добре адаптований до мінливих погодних умов степової зони. Сорт Пилипівка – напівінтенсивного типу, степової екології, найбільш придатний для вирощування після непарових попередників, добре реагує на внесення мінеральних добрив на полях, де бракує поживних речовин. Сорт Місія одеська – високоінтенсивного типу й універсального використання на високих і середніх агрофонах.
Серед сортів, які вирощували на дослідних ділянках, сорт Пилипівка формує найщільніший стеблостій. За результатами сортовипробування сорт Коханка занесено до групи цінних за якістю зерна пшениць, сорти Місія одеська та Пилипівка – до сильних. В останні роки сорти пшениці озимої Місія одеська та Пилипівка належать до числа найбільш поширених в Україні.
Читати по темі: Сівба озимих зернових культур: як подбати про майбутній врожай
Сіяли пшеницю озиму 20 вересня. До сівби насіння протруювали фунгіцидом Вітавакс 200 ФФ в нормі 2,5 л/т зерна. У разі перевищення порогу економічної шкідливості хвороб, шкідників та бур’янів посіви восени та навесні обробляли рекомендованими нормами пестицидів. Спосіб сівби – суцільний рядковий, глибина загортання насіння 5–6 см.
Підживлювали посіви пшениці озимої аміачною селітрою. Вносили азотне добриво по мерзлоталому ґрунту врозкид поверхневим способом і наприкінці фази кущіння рослин локально – сівалкою. Варіанти підживлень були такими: контроль – без внесення добрив; N30 – рано навесні по мерзлоталому ґрунту (МТҐ); N60 – рано навесні по МТҐ; N30 – наприкінці фази кущіння рослин локально; N30 – рано навесні по МТҐ + N30 у кінці фази кущіння локально; N60 – наприкінці кущіння рослин локально; N60 – по МТҐ +N30 у кінці фази кущіння локально.
ВПЛИВ ПОГОДНИХ УМОВ
На ріст і розвиток рослин пшениці озимої, формування елементів структури врожаю, якості зерна значний вплив мають гідрометеорологічні умови впродовж вегетації культури. Найбільш критичними погодні умови в осінній період вегетації пшениці озимої в роки досліджень були в 2015 р. Через ґрунтову посуху в вересні та жовтні після непарових попередників сходи озимини в Дніпропетровській області з’явилися подекуди лише у грудні, а в наших дослідах після ячменю ярого на цей час спостерігалася тільки поява проростків у ґрунті. Повноцінні сходи з’явились лише у лютому після потепління. В 2016 р. відмічалося раннє відновлення вегетації (1 березня), а навесні кількість опадів значно перевищила середні багаторічні показники, що сприяло створенню оптимальних умов для росту та розвитку рослин пшениці озимої навіть після найгірших попередників. Вже у фазі виходу в трубку, а особливо колосіння, суттєво зменшилася різниця за біометричними показниками між рослинами по парових і непарових попередниках, після ячменю ярого у рослин були досить розвинуті листкова поверхня та надземна вегетативна маса. Відмінністю цього року порівняно з 2016/17 та 2017/18 вегетаційними роками було ще й те, що у всіх сортів пшениці озимої сформувалося більше зерен у колосі, але маса 1000 зернин урожаю 2016 р. була значно меншою.
КОЛИ ПІДЖИВЛЮВАТИ?
Азотні підживлення посівів у різні фази розвитку рослин пшениці озимої сприяли збільшенню величини урожаю зерна. Так, після стерньового попередника у середньому за 2016–2018 рр. приріст урожайності зерна порівняно з контрольним варіантом (без підживлення) у сорту Коханка становив, залежно від варіанту підживлення, 0,48–1,20 т/га, Місія одеська – 0,36–1,15, а Пилипівка – 0,51–1,16 т/га. Найвищий приріст урожаю забезпечило разове внесення азотного добрива в дозі 60 кг/га діючої речовини по мерзлоталому ґрунту та у два прийоми – N60 по МТҐ + N30 у кінці фази кущіння рослин локально. За такого удобрення в роки досліджень густота продуктивного стеблостою, головного елементу структури зернової продуктивності, була найбільшою. Урожайність сорту пшениці озимої Коханка за цих варіантів підживлення у середньому за три роки становила відповідно 5,31 і 5,46 т/га, сорту Місія одеська – 4,78 і 5,03 т/га, а сорту Пилипівка – 5,47 і 5,62 т/га (табл.).
Варто зауважити, що сорт пшениці озимої Пилипівка внаслідок кращого взаємозв’язку різних елементів структури відзначався вищою урожайністю зерна порівняно з сортами Коханка та Місія одеська. Значною мірою це зумовлено ще й тим, що у всі роки досліджень у сорту Пилипівка, порівняно з іншими сортами, формувалось зерно з більшою масою.
Відомо, що оптимізація азотного живлення рослин пшениці озимої – один із найбільш дієвих заходів підвищення не тільки урожайності, а й якості зерна, насамперед збільшення вмісту білкових сполук. Внесення рано навесні азотного добрива в дозі 30 кг/га діючої речовини призводило до суттєвого збільшення врожайності, але кількість білка та сирої клейковини в зерні сортів змінювалась несуттєво. Застосування такої ж дози азоту наприкінці фази кущіння було більш ефективним.
Вищий вміст білка та клейковини в зерні сортів пшениці озимої формувався переважно при підживленні посівів азотом – 60–90 кг/га діючої речовини. Найбільша їх кількість відмічалася у варіанті удобрення N60 по МТҐ + N30 у кінці фази кущіння локально. Залежно від сорту вміст білка в зерні за такого удобрення становив 11,7–12,5%, а сирої клейковини – 19,0–23,1%, причому вищі показники були у сортів Пилипівка та Коханка, нижчі – в сорту Місія одеська. Найкращими натура зерна та число седиментації борошна (характеризує хлібопекарські властивості пшениці) були у сорту пшениці озимої Пилипівка, скловидність зерна поліпшувалася за рахунок внесення азотних добрив і варіювала у варіантах з підживленнями залежно від сорту у межах 54,6–68,1% проти 53,4–54,7% в контролі.
ВИСНОВКИ
При підживленні посівів пшениці озимої після ячменю ярого азотом на фоні N60P60K30 урожайність зерна в умовах північного Степу становила 4,24–5,62 т/га. Залежно від варіанту підживлення приріст урожаю сортів пшениці озимої коливався в межах від 0,36 до 1,20 т/га. Найкращі результати було отримано за разового внесення азотного добрива по мерзлоталому ґрунту в дозі 60 кг/га діючої речовини та у два прийоми – N60 по МТҐ + N30 у кінці фази кущіння локально.
Внесення N60 по МТҐ + N30 наприкінці фази кущіння локально зумовило формування високого вмісту білка та клейковини в зерні пшениці озимої: залежно від сорту, в межах 11,7–12,5 та 19,0–23,1% відповідно. Сорт пшениці озимої Пилипівка переважав інші сорти за такими показниками, як натура зерна та число седиментації.
І. І. Гасанова, М. В. Єрашова, О. О. Педаш, Інститут зернових культур НААН України
Опубліковано в журналі “Агроном”, 2023
