При застосуванні мінерального живлення дуже важливо дотримуватися всіх агрономічних законів і правил. Сотні років роботи найрозумніших людей Землі було витрачено на те, щоб зрозуміти закономірності поведінки елементів живлення у ґрунті, в рослині, їх взаємодії в розчинах і на основі цих знань розробити основні принципи того, які добрива, коли і як можна застосовувати, а чого робити не слід. І кожен поважаючий себе агроном ці правила повинен знати. Для того, щоб їх дотримуватися. І ще для того, щоб знати, в яких випадках ці правила можна або необхідно порушувати. Адже немає правил без винятків. Розглянемо
їх по порядку.
ПРАВИЛО 1. ФОСФОРНІ Й КАЛІЙНІ ДОБРИВА ВНОСЯТЬ ПІД ОСНОВНИЙ ОБРОБІТОК ҐРУНТУ З ОСЕНІ
Це дуже правильно, оскільки в більшості ґрунтів ці елементи живлення вкрай малорухливі, і якщо їх розкидати по поверхні або ж закласти не глибоко, то вони просто не будуть доступними рослинам у поточному сезоні (щоправда, нікуди й не дінуться, а знадобляться нам у наступному році після того, як будуть заорані). Винятки з цього правила такі.
Внесення з сівбою. Локальне внесення з сівбою (трохи глибше від насіння) дає змогу раціональніше використовувати ці добрива, особливо на культурах широкорядних схем вирощування, і до того ж забезпечити рослини живленням у найперші дні життя, коли коренева система ще слабка. Зазвичай у припосівне внесення вносять тільки частину загальної потреби фосфору (а при гострому дефіциті калію – і його теж), але є технології, де оранка взагалі не передбачена (наприклад No-till), і там під час сівби нерідко доводиться давати всю норму фосфорних і калійних добрив.
Внесення стрічково перед нарізанням гряд або гребенів фрезерними грядоутворювачами. Цей виняток рекомендується абсолютно всім тим, хто застосовує технологію вирощування на високих грядках і гребенях. Причому і на овочах, і в садах.
Внесення за графіком малими дозами впродовж усього сезону через систему фертигації. Це ідеальний метод для тих, хто має таку систему; він найбільший ефективний саме на підземних системах крапельного поливу.
ПРАВИЛО 2. АЗОТНІ ДОБРИВА ВНОСЯТЬСЯ РАНО НАВЕСНІ («ПІД РІСТ»)
Це може бути внесення по мерзлоталому ґрунту для озимих культур і No-till, внесення під передпосівну культивацію для ярих культур (залежно від загальної розрахункової дози і вологозабезпечення регіону в передпосівне внесення можна давати від 30% до повної дози азоту). Звісно, це все дуже правильно. Адже при внесенні з осені можливе вимивання значної частини азоту за рахунок зимових опадів. А запізнення із внесенням азотних добрив призводить і до загострення згубного впливу посухи та до ризиків накопичення нітратів у продукції (оскільки нітратам потрібен час, щоб шляхом послідовних перетворень всередині рослини стати амінокислотами та білками). Це все правильно, але не завжди.
Азот в амонійній формі (аміачна вода і безводний аміак) звичайно ж, вноситься з осені. По-перше, амонійний азот не так легко вимивається, як нітратний; по-друге, великі разові дози амонію в ґрунті убивчі для ґрунтової мікрофлори та проростків деяких культур. А тому набагато правильніше внести його значно раніше, щоб мікроорганізми встигли частково перетворити амоній в інші, більш безпечні форми.
На полях із крапельним зрошенням на всіх без винятку культурах азот, звісно, вносять «по чайній ложці за годину» все тим же чудовим методом – фертигацією. Певна річ, не просто подрібнивши дозу рівномірно впродовж сезону, а зорієнтувавши її на динаміку засвоєння цього елемента живлення рослиною.
ПРАВИЛО 3. МАЮЧИ СИСТЕМУ ФЕРТИГАЦІЇ, НЕ ВАРТО ВЗАГАЛІ ВДАВАТИСЯ ДО ОСНОВНОГО АБО ПЕРЕДПОСІВНОГО ВНЕСЕННЯ
Це дуже мудре правило. Адже фертигація – найекономніший метод застосування мінеральних добрив, що мінімізує їх втрати на вимивання й випаровування та перехід у малодоступні сполуки в ґрунті. До того ж при фертигації ми не допускаємо різких стрибків концентрації солей у ґрунті (як це буває при разовому підживленні посівів, наприклад, трьома-чотирма сотнями кілограмів якої-небудь аміачної селітри). Однак і це мудре правило потрібно вміти вчасно порушити. Розглянемо можливі варіанти.
Аналіз ґрунту і розрахунок потреби в живленні для вашої культури показали потребу в високій дозі калію. А з калійних добрив у вас доступна тільки калійна сіль. (А калійна сіль, якщо хто не знає, – це суміш KCl і NaCl, тобто і тут хлор, і там хлор). І якщо у вас культура чутлива до хлору (огірок, диня, картопля тощо), то не варто змушувати її весь сезон хронічно потерпати від хлоридного отруєння. Потрібно просто порушити викладене вище правило і внести 2/3 дози калійної солі восени під оранку. Хлор легко вимивається із ґрунту, і до весни у вас його залишиться зовсім небагато (тоді як калій нікуди не дінеться і буде використаний вашими рослинами).
Або ж якщо у вас вода на поле приходить не в перші дні після посіву. Таких випадків чимало. Майже всі наші фермери на водах Північнокримського каналу отримують водичку наприкінці квітня, у той час як цибулю висівають на початку березня, а то і в лютневі «вікна».
Звісно, в цьому випадку важливо частину азоту дати заздалегідь, інакше можна втратити темпи розвитку рослин, що для цибулі – культури з високим фотоперіодизмом – може стати критично болісним.
Або якщо ви зопалу купили жирну аміачну селітру. Таке іноді трапляється. І якщо вже так вийшло, що купили помилково (або отримали у вигляді якої-небудь чергової «програми підтримки від уряду»), то, звичайно ж, не варто намагатися використати цю небезпечну субстанцію в фертигації (і тим самим згубити свою крапельну систему) або ж шукати, кому її можна продати зі знижкою. Краще знайти цьому «неправильному добриву» місце в системі живлення, коли його недолік, по суті, стане його перевагою, – внести до посіву/посадки культури традиційним способом.
ПРАВИЛО 4. ДЛЯ ФЕРТИГАЦІЇ ПОТРІБНО ВИКОРИСТОВУВАТИ ТІЛЬКИ СПЕЦІАЛЬНІ «ВОДОРОЗЧИННІ» ДОБРИВА
Боже вас збав це правило порушити! Якщо використовувати для фертигації добрива, що містять у своєму складі баластні, нерозчинні домішки, то ви обов’язково засмітите свої крапельниці й тоді втрати врожаю у багато разів перевищать ту економію, якої ви домоглися, використовуючи, наприклад, амофос замість ортофосфорної кислоти.
Але це, звісно, не стосується тих, хто має на інжекторі додатковий страхувальний фільтр, а саму систему крапельного зрошення забезпечив колекторною трубкою й на її кінці поставив простий, надійний і недорогий клапан автоматичного промивання «Баккара».
Такі фермери можуть абсолютно спокійно використовувати для фертигації й калімагнезію, і амофос чи суперфосфат. Діюча речовина цих добрив благополучно розчиниться і піде в систему поливу, а баластні домішки залишаться осадом в удобрювальній ємності й будуть злиті з неї після завершення циклу підживлення. Але ж дрібні частинки пройдуть через фільтр? І вже в трубці можуть злипнутися в конгломерати, а значить, поступово заблокувати крапельниці? Можуть. Але не у вас. Адже у вас встановлені колекторна труба і «Баккара», яка щодня промиває ваші краплинні трубки й не дасть утворитися всяким там конгломератам.
Тож гроші, витрачені на цей чудовий пристрій, повертаються до вас сторицею не тільки за рахунок продовження терміну повноцінної роботи кожної крапельниці, а й завдяки можливості помітно заощадити на формах добрив.
Вадим Дудка, компанія «АгроАналіз»
Опубліковано в журналі “Агроном”, 2020
