Ризоктоніоз прийнято вважати основною проблемою картоплі, проте патоген вражає і пшеницю. Причому на озимих посівах може бути як картопляний штам, так і специфічний для зернових.
Про це розповідає науковець Ганні Клес у статті, опублікованій на порталі Аgrarheute.com: «Rhizoctonia – це ґрунтовий гриб, який у своїх численних формах здатний вражати безліч різних рослин-господарів. Так, в Австралії та Китаї цей патоген є причиною серйозних втрат врожаю зерна.
Зернові культури в основному уражаються Rhizoctonia cerealis, але Rhizoctonia solani може також поширюватися з картоплі на зернові. Збудник зберігається у ґрунті тривалий час навіть без рослини-господаря. Гриб утворює постійний міцелій (склероції) у землі та розвивається за наявності відмерлого рослинного матеріалу, наприклад, пожнивних залишків».
Ризкотонія – паразит слабкості. Міцелій патогенного гриба зазвичай присутній у полі без прояву хвороби. Але він активізується при погіршенні стану рослин через погодні умови або після іншого захворювання. Тому комплексний захист озимої пшениці дуже важливий.
Ризоктонія утворює у злаків так звані «очі» внизу стебла – плями, світло-кремові – всередині та різко окреслені коричневою облямівкою – зовні, транспортування води та поживних речовин від кореня по стеблі порушується. Оскільки ураження виступають на нижній частині стебла, то ризоктонію називають прикореневою гниллю.
У боротьбі з Rhizoctonia cerealis може допомогти сівозміна. Помічено, що при вирощуванні озимого ячменю після пшениці ймовірність зараження знижується. Причина цього, ймовірно, у тому, що коріння озимого ячменю швидко розкладається і не є відповідним субстратом для гриба.
Але якщо в полі є Rhizoctonia solani, сівозміна мало що дасть через ширше коло господарів. Імовірність зараження можна знизити шляхом глибокого обробітку ґрунту та пізнього посіву. Глибокий обробіток ґрунту руйнує міцелій гриба та знижує агресивність патогену за рахунок ослаблення енергетичного балансу гриба.
Прохолодна та суха погода – найкращі умови для зараження прикореневою гниллю. Дослідниками помічено, що озима пшениця пізнього посіву рідше уражається ризоктонією, ніж у випадку з раннім посівом.
У своїй дисертації «Поширеність та шкідливий вплив ризоктонії при вирощуванні озимої пшениці в Німеччині» дослідниця Інес Дерінг проводила експерименти із зараженими ризоктонією рослинами в системі підігріву ґрунту.
«Потепління ділянок на 1,6 та 3,2 °C забезпечило збільшення кількості безморозних днів у дослідженні. Зимостійкі сорти не показали втрати врожаю під час випробувань, попри зараження. Таким чином, досвід вказує на те, що зимостійкість сорту опосередковано підвищує стійкість до ризоктоніозу. Ця обставина може бути цікавою для селекції в майбутньому», – зазначила Інес Дерінг.
