«Агрейн» – унікальна група компаній, що займає надзвичайно широку географію на території України. У різних природно-кліматичних зонах група вирощує зернові та олійні культури за технологією точного землеробства. Цього року, попри воєнне вторгнення Росії в Україну, «Агрейн» вчасно провела посівну кампанію, повністю автоматизувавши та оцифрувавши цей процес. Як виробникові вдається максимально ефективно використовувати наявні ресурси, на які культури він робить акцент і які нові технології впроваджуватиме найближчим часом, розповів заступник головного агронома групи компаній «Агрейн» Тарас Корнієнко.
ДОСЬЄ
Назва: Група компаній «Агрейн»
Спеціалізація: вирощування зернових і олійних. Основні культури – кукурудза, соняшник, озимі пшениця та ріпак
У складі групи 11 сільськогосподарських підприємств у 5 областях (Житомирська, Харківська, Чернігівська, Одеська та Черкаська)
Елеваторні потужності: 400 тисяч тонн
Площа земель: 100 000 гектарів
«Агроном»: Скільки землі обробляє група компаній «Агрейн»? Розкажіть про культури, що переважають у сівозміні.
Тарас Корнієнко: У нас в обробітку 100 тис. га. Вирощуємо чотири основні культури: озима пшениця й озимий ріпак, кукурудза і соняшник. Також сіємо ячмінь.
«Агрейн» має чи не найширшу географію земельного банку серед українських агрокомпаній. Найпівнічніша точка землекористування – Новгород-Сіверський район Чернігівської області, а найпівденніша – Болградський район Одеської області. Відстань між ними – 1300 км. Зі сходу на захід – від Харківської області до Житомирської.
Половина земельного банку розташована у зоні ризикованого землеробства. Це Харківська та Одеська області. Тут основа сівозміни – озимий клин. На півдні Одеської області основні культури – пшениця та озимий ріпак або соняшник. Під соняшник відводимо поля, де не можемо посіяти ріпак відповідно до сівозміни.
На півночі основні культури – кукурудза та соняшник, а також пшениця.
Тобто сівозміна корелюється залежно від географії: південь – озима, північ – яра.
А.: Які культури показали найбільшу рентабельність? За рахунок чого?
Т. К.: Раніше, у 2019–2020 рр., найпривабливішою була кукурудза на зерно. В нас була низька ціна на газ, доступні тарифи на залізничні перевезення, дешевше дизельне пальне. Та й ціни на кукурудзу були більш стабільними та високими.
Під кінець 2021 р. ціна на газ зросла, на добрива – теж, особливо на азотну групу, а Укрзалізниця підняла тарифи на перевезення. Логістика подорожчала в два, а то й у три рази.
Витрати на газ у минулому році були суттєвими, оскільки кукурудза – це культура, яка потребує досушування. Залежно від регіону вирощування, надмірна вологість зерна становила 5%, а то й 15% (у Чернігівській області). Тому за рівнем рентабельності з-поміж чотирьох основних культур кукурудза відсунулася на останнє місце.
Найвигіднішою культурою залишається ріпак. Він і до цього займав лідируючі позиції, а в поточних умовах – тим паче. Сьогодні на перший план виходять культури з меншою врожайністю, але з більшою вартістю – враховуючи витрати на логістику та подорожчання дизпалива. Тим паче, що прогнозована ціна на ріпак на наступний рік піднялася.
Щодо пшениці ситуація краща. Ціна на неї вища. До того ж регіонально пшениця вирощується далі на південь, тож затрати на логістику значно менші.
А.: Як будете коригувати сівозміну на наступний рік, беручи до уваги згадані фактори?
Т. К.: Найбільше змін зазнає структура сівозміни у північних областях. Наступного року збільшимо на 30% площі озимої пшениці за рахунок скорочення площ під кукурудзою.
Воєнне вторгнення Росії уже в цьому році змусило нас скоротити посіви кукурудзи. Натомість ми збільшили посіви соняшнику. Після збору врожаю засіємо ці поля озимою пшеницею.
Однозначно будемо сіяти більше ріпаку.
А.: Чи зазнали змін система удобрення та система захисту культур у зв’язку з воєнним вторгненням Росії в Україну? Спостерігалися проблеми із забезпеченням добривами та ЗЗР?
Т. К.: Під посівну 2022 року ми були забезпечені ресурсами заздалегідь. Добрива купили ще влітку минулого року. Ґрунтові гербіциди, які є найбільш об’ємною позицією (нам їх потрібно було в межах 100–120 тонн), теж вчасно поставили відповідно до попередніх домовленостей і оплати. Ніхто із партнерів нас не підвів – були забезпечені й добривами, і насінням, і засобами захисту.
З огляду на воєнний стан, дорогу логістику та складнощі з добривами, на 2023 рік ми переглянули систему живлення. У минулому році група компаній «Агрейн» зробила агрохімічний аналіз ґрунту на площі 30 тис. га. Тож зараз орієнтуємося на наявний запас елементів живлення і не розраховуємо на космічні врожаї. Щоб оптимізувати витрати на мінеральному живленні, ми на 20% зменшили закупівлю азотних добрив порівняно з 2022 роком і на 40% – комплексних фосфорно-калійних добрив.
Зміниться й система захисту. Ми розпочали цю оптимізацію ще пару років тому: певні продукти закуповуємо на 100%, інші – на 80%, а то й на 50%, – залежно від того, яку проблему вирішує той чи інший препарат.
Орієнтуємося на те, що агроном не може на 100% передбачити ситуацію в полі й деякі питання доведеться вирішувати ситуативно.
А.: Які, наприклад?
Т. К.: Цього року була класична весна, без різкого переходу від зими до літа, як це спостерігалося останніми роками. З помірним наростанням температури, прохолодна. Ґрунт прогрівався не швидко, сіяти почали не надто рано.
Навіть озима пшениця не мала серйозного порогу захворювань, як це спостерігалося в минулі роки. Але виникли питання щодо дії ґрунтових гербіцидів на посівах ярих культур. Ґрунт довго не доходив до потрібної кондиції, рослини довго сходили.
Оскільки ґрунтові гербіциди вносили відразу, то коли культура зійшла, дія гербіциду ослабла. Але за рахунок того, що ми на 100% закриваємо потребу в страхових гербіцидах, питання на ранніх посівах ярих культур вдалося вирішити.
А.: Як вплинули погодні умови на розвиток ярих культур?
Т. К.: У травні рослини розвивалися повільно. Основний ріст розпочався після першої декади червня, вони почали інтенсивно рости і набувати потрібного вигляду. Якщо порівняти з минулим роком, то спостерігалося відставання на два тижні.
Ключову роль відіграло різке потепління у червні, яке місцями чергувалося із проливними дощами. Соняшник і кукурудза зараз доволі швидко пішли в ріст і скоротили відставання як мінімум на тиждень.
Ми легко можемо моніторити це у програмі Cropio, в яку агрономи щодня вносять дані фактично щодо кожного поля. Маємо змогу порівняти звіти на цей день і рік тому, щоб подивитися, як тоді розвивалася культура.
А.: На початку розмови ви наголошували, що найбільш рентабельною культурою зараз є ріпак. Скільки відводите під культуру і як зміняться площі у наступному році?
Т. К.: Ріпак є стратегічною культурою для «Агрейн». У цьому році ним засіяли 5000 га, наступного плануємо збільшити посіви вдвічі.
А.: Чи будуть зміни у технології вирощування культур?
Т. К.: На півдні у нас велика проблема з опадами, тож будемо застосовувати вологозберігаючі технології. Зокрема, в Одеській області ми запроваджуємо Strip-till. Під цю технологію плануємо відвести 5500 га. На 2500 га посіємо озимий ріпак. Решта 3000 гектарів – під соняшник.
Strip-till добре себе зарекомендувала як заощадлива технологія.
Будемо нарізати борозни і сіяти ріпак з міжряддям 70 см та густотою 300–350 тис. насінин на гектар сівалками точного висіву.
А.: Чи експериментували з технологією Strip-till раніше?
Т. К.: Минулого року в нас було тестове поле на 150 га у Чернігівській області. Щодо врожайності, то різниця між традиційною оранкою і Strip-till виявилася незначною. При цьому одного лише дизпалива ми зекономили до 50 літрів на гектар. Зважаючи на поточну ситуацію в Україні, це звучить серйозно.
Однозначно будемо впроваджувати технологію на півдні, зокрема у Бессарабії. Цього року на півночі Одещини ми «нарізали» борозен на 1500 га. Зараз посіви там у досить доброму стані.
Після обмолоту озимого ячменю, який стартував у останню декаду червня, почнемо нарізати борозни під озимий ріпак урожаю 2023 року.
Зараз ведемо переговори з постачальником обладнання, хочемо привезти в Україну 16-рядний агрегат, щоб була змога впровадити технологію Strip-till на ще більшій площі. Так ми задіємо менше техніки і отримаємо економію ресурсів. Якщо за стандартною технологією потрібно задіяти як мінімум 6 тракторів, щоб обробити 3000 га, то при Strip-till усе робить один трактор.
А.: Група компаній «Агрейн» повністю оцифрувала та автоматизувала процес посівної, впровадила систему точного висіву. Поділіться результатами. Які зміни бачите зараз?
Т. К.: «Агрейн» проводить посівну кампанію із застосуванням сучасної технології точного землеробства. Для забезпечення якісної сівби й високої продуктивності ми переобладнали механічні сівалки під Precision Planting, а нові сівалки обирали одразу з новим висівним апаратом.
Така модернізація економічно вигідна. Не допускається пересів, що часто знижує врожайність ділянки і спричиняє зайві витрати насіннєвого матеріалу. Усувається вплив людського чинника. Техніка точно вносить добрива, висіває насіння.
Для цього ми з агрономами розписуємо норми висіву по кожному полю. Далі диспетчерська служба створює карти-завдання на кожну сівалку для кожного поля. Диспетчер знає, на яке поле їде сівалка, яка норма насіння планується, який гібрид. Це завдання передається на трактор. Механізатор під’їжджає до поля, синхронізує дані, отримує завдання і проводить висів.
На кінець завершення операції ми отримуємо цільову густоту, сівалка передає дані назад до диспетчерської служби, скільки вона насіння висіяла на полі, яка вийшла середня норма на гектар. Фактично, уже маємо економію посівного матеріалу.
Те саме стосується і внесення добрив. Ми повністю відмовилися від простих розкидачів та оновили парк наявної техніки. Весь процес аналогічно контролюється диспетчером, і насамкінець ми отримуємо результат – скільки і яких добрив було внесено на конкретне поле.
Найголовніше, що це дає змогу врегулювати ситуацію з «шахівкою» на полях. На розкидачах налаштовані системи автоматичного регулювання контролю внесення, тож на нецільові об’єкти добрива не потрапляють. Це досить суттєвий допоміжний елемент точного землеробства, що допомагає контролювати процес фактичного використання ТМЦ.
Фактично ми контролюємо всі точки неповернення. Виключаємо людський фактор і довіряємо електронним системам.
А.: Як плануєте реалізовувати врожай основних культур у поточному році – продавати одразу чи притримати? Чи вистачає потужностей для зберігання?
Т. К.: У нас є свої елеватори потужністю майже 400 тис. т. Окрім того, ми закупили силобіги, щоб перестрахуватися і зберегти весь урожай до вирішення проблем зі збутом.
Пропускна здатність експорту зараз настільки мала, що все і відразу вивезти просто не можливо. Однозначно, складнощі з реалізацією не оминуть жодну компанію. Тож частину врожаю доведеться закладати на зберігання в рукавах, а реалізацію будемо проводити у міру появи такої можливості.
Опубліковано в журналі “Агроном”, 2022
