Кукурудза і соняшник – дві основні культури агрохолдингу HarvEast, який обробляє землі на Київщині. Втім, згідно зі стратегією компанії, планується також збільшення озимого клину. Під урожай 2025 р. озимими було засіяно до 3 тис. га, а під урожай 2026 р. – понад 4 тис. га. Крім того, холдинг має стабільні площі під льоном, експериментує з такими нішевими культурами, як квасоля та сорго.
ДОСЬЄ
Назва: HarvEast
Місцезнаходження: Київська область
Спеціалізація: вирощування сільськогосподарських культур: озимої пшениці, озимого ячменю, озимого ріпаку, кукурудзи, соняшнику, високоолеїнового соняшнику, сої, льону.
Площа земель: 24 тис. га
Сівозміна хоча і різноманітна, але достатньо збалансована і враховує поточні ринкові умови, говорить головний агроном холдингу Петро Кравчук. Він переконаний: якщо певна культура не спрацює, то завжди є запасний варіант. Про особливості вирощування різних культур в умовах нестачі вологи та бідних ґрунтів – у нашій розмові.
Агроном: Агрохолдинг під урожай 2026 року на 1000 га збільшив озимий клин. Якої культури додали найбільше?
Петро Кравчук: Найбільше, удвічі – до 620 га збільшили площі під озимим ячменем. Пшениця у нас іноземної селекції, це переважно карликові чи напівкарликові сорти. При практично однакових технічних операціях озимий ячмінь дає стабільно кращі врожаї, а премія – як у пшениці. Так, у 2025 р. ми пшеницю закрили по 7 т/га, ячмінь – 7,4 т/га.
Основні технологічні відмінності цих культур: азотне живлення з сульфатом амонію на ячмінь не даємо, працюємо КАСом і селітрою. Щодо захисту – по цвітінню пшениці давали тебуконазол (250 г/л), щоб зняти проблему фузаріозу колосу, по ячменю до тебуконазолу додали прохлораз (250 г/л) для збереження прапорцевого листка. І на всю озимину вносили Міравіс Нео (Syngenta), який себе гарно показав, тому в 2026 р. теж працюватимемо цим фунгіцидом.
Якщо говорити про ріпак, то у 2025-му ми зібрали 3 т/га. Культура постраждала на початку травня від заморозків. Перед нами стояло питання – дискувати його чи залишати, адже на 10% посівів центральний пагін рослини був повністю знищений морозом. Але залишили. І отримали доволі гарний результат.
А.: Чи є плани щодо розширення площ під льоном?
П. К.: Площі під льоном маємо на рівні 1400 га із незначним коливанням залежно від сівозміни. Відведена HarvEast площа під цю культуру доволі стала, бо ми на ній задовольняємо потреби нашого сегменту ринку збуту: весь зібраний урожай іде на експорт. Цьогоріч встигли продати вирощений льон до кінця вересня, щоб отримати найкращу ціну до виходу на європейський ринок основного конкурента – Казахстану.
Сподіваюся, погодні умови навесні 2026 р. для цієї культури будуть сприятливими і в наступному сезоні ми знову отримаємо гарну премію за льон.
А.: Які сорти льону використовуєте?
П. К.: Сорти селекції DSV, основний Лірина. У демовипробуваннях був Палтін, виростили собі тонну на насіння для масштабування.
Льон ми сіємо по льону, а також після соняшнику. У першому випадку проходимо системним гербіцидом МЦПА + грамініцид. Після соняшнику інша технологія, потрібен препарат з діючою речовиною просульфурон проти падалиці.
Щодо шкідників – дивимося ситуативно, зазвичай використовуємо піретроїдний інсектицид, для прикладу, альфациперметрин, і це спрацьовує. Виникали питання з чортополохівкою, зняли їх за допомогою емамектина бензоату.
А.: Чи льон забезпечує прибуток вашій компанії?
П. К.: Так, хоча трішки менше, ніж кукурудза, яка є доволі нескладною культурою і технологічно недорогою в вирощуванні. Ми багато на ній експериментуємо. А ось інформації щодо вирощування льону в наших ґрунтово-кліматичних умовах не так багато. Пробували вносити ЗЗР за допомогою дронів, різниці від класичного внесення оприскувачем не побачили.
Планова урожайність льону була на рівні 1,8 т/га, ми вийшли на круг на 2 т/га, що є гарним результатом. Основна наша «фішка» щодо льону – сіємо не з рекомендованими нормами, а збільшуємо їх майже удвічі.
А.: Які ще культури маєте у сівозміні?
П. К.: Вирощуємо сою, сіємо для ізоляції між ділянками гібридизації. У 2025 р. мали 1000 га, на наступний рік заплановано 600 га. Урожайність становила 2,5 т/га.
Було також 50 га сорго, частково навіть на зрошенні (зібрали 8,5 т/га), частково на богарі (урожайність з га була на тонну менша, ніж під поливом). Ми на ньому заробили не дуже багато, враховуючи витрати на сушку через високу вологість. Близько 110 га маємо квасолі, зібрали 1,3 т/га. Для нас це гарний результат, адже лише другий сезон з нею працюємо, підбираємо для себе ефективну технологію. Знаю, що деякі господарства виходять на 2 т/га.
Читати по темі: Віталій Мандриченко: Утримати продуктивну вологу – завдання номер один
У 2026 році 100 га відводимо під цукровий буряк – експериментальну для нас культуру. Компанія буде вперше працювати із нею, втім, у команди агрономів є відповідний досвід. Почати цей експеримент нам дозволяє наявний парк техніки, зокрема, сівалки зі змінним міжряддям від 40 до 70 см.
А.: Що стосується ділянок гібридизації, які тут основні культури?
П. К.: 70% кукурудзи і 30% соняшнику, адже щодо соняшнику доволі жорсткі вимоги, зокрема, його відсутність на полі 4 чи навіть 5 років. Змінюються вимоги і щодо кукурудзи, зокрема, зони ізоляції збільшено вдвічі – з 150 до 300 м. Домінує у вирощуванні іноземна селекція, але ми не відмовляємося працювати і з українськими компаніями. Культури на насіння вирощуємо виключно під поливом. Сьогодні маємо 1100 га зрошення. У 2026 році плануємо збільшити площі під поливом до 1450 га, що становитиме 7% земельного банку HarvEast. У найближчі роки є наміри забезпечити зрошувальними системами 4 тис. га оброблюваної нами землі. Це перспективно, адже врожайність і якість на поливних площах значно переважає таку на богарі.
А.: З вашого досвіду, чи рекомендуєте компаніям працювати з ділянками гібридизації для отримання вищих прибутків?
П. К.: Заробіток буде більшим, але й уваги потрібно буде більше, і ризики вищі. Звісно, простіше вирощувати товарну кукурудзу. Втім, якщо заходити у цей сегмент, то однозначно слід орієнтуватися на забезпечення високої якості продукції, щоб не було проблем ні з генетикою, ні з чистотою, ані зі схожістю. А для цього необхідно дотримуватись чітких правил і рекомендацій.
Має бути і відповідна техніка для деяких маніпуляцій, бо кожен гібрид має свої схеми посіву.
Додаткова техніка потрібна для видалення батьківської лінії, а ще – залучення людей, щоб пройти потім вручну і все зачистити.
Якщо говорити про ризики, то буває, що не виконуються норми ізоляції насіннєвих посівів або бджоли залетіли на насіннєвий соняшник з сусіднього поля, і тоді втрачається генетика. Доводиться рахувати той соняшник вже як товарний. Що ж до врожайності, то є гібриди, які можуть забезпечити і 2 т/га, а деякі тільки 800 кг/га.
А.: Ви вже частково говорили про урожайність окремих культур. А чи вийшли на заплановані показники основних ваших культур – кукурудзи та соняшнику?
П. К.: По кукурудзі, яка займає 43% нашого земельного банку, плануємо у цьому сезоні вийти на результат 8 т/га. Втім, збиральна кампанія ще триває (станом на кінець грудня зібрано 80% кукурудзи – Прим. ред.). У нас є поля, де одні піски, там маємо 7,5 т/га, на кращих ґрунтах виходимо до 12 т/га. Враховуючи строкатість ґрунтів – місцями пляжний пісок, торф’яники, дерново-підзолистий – до вирощування кукурудзи у нас особливий підхід.
А.: Збиральна кампанія затягнулася через погодний чинник?
П. К.: Ми почали збирати кукурудзу після 15 жовтня, хоча зазвичай стартуємо на початку місяця. Але цьогоріч не могли зайти раніше в кукурудзу, адже ще з весни її вегетація затягнулася на три тижні. За 10 років я не пам’ятаю, щоб у червні кукурудза була по пояс.
Вологість кукурудзи становить 27%, треба досушувати. Хоча наша сушка енергонезалежна і питань із забезпеченням її роботи в поточних умовах ми не маємо.
А.: А як щодо соняшнику?
П. К.: Соняшник займав 30% площі. З вибором деяких гібридів ми трохи прогадали і через високі температури в липні частково недобрали у їхній врожайності, хоча вийшли в заліку на 2,5 т/га. По високоолеїновому наш результат – 2,9 т/га, але ВО соняшник ріс на кращих ґрунтах.
Збиральна кампанія соняшнику подібна до кампанії зі збору кукурудзи. Він довго не сох, бо не було необхідних для цього високих температур, і використання десикантів не спрацьовувало.
Думаю, на наступний сезон багато хто піде у високоолеїновий соняшник, адже премія на нього цього року доволі приваблива. Вже зараз на ринку відчутний дефіцит насіння ВО сегменту.
А.: У чому полягає ваш особливий підхід до вирощування кукурудзи?
П. К.: Насамперед це диференційований посів зі змінними нормами. На бідніших ґрунтах сіємо менше, зазвичай, 55 тисяч насінин на гектар, на кращих –70 тисяч насінин. На поливі – 80 тисяч насінин. Відчутної різниці щодо врожайності у сезоні-2025 ми не відчули, втім, зекономили на насінні. Працюємо сівалками Horsch Maestro.
Беремо до уваги і особливості попередника – основним є соняшник, іноді соя, і, звісно, сіємо як монокультуру. Після збору попередника проводимо глибоке рихлення до 30 см з дискуванням або без нього.
Далі залежно, знову ж таки, від ґрунту маємо два варіанти азотного живлення: 1) безводний аміак восени в середньому 100 кг діючої речовини на га, це на 70% площі; 2) на більш легких ґрунтах навесні вносимо карбамід 230 кг/га і «закриваємо» вологу. Азот навесні теж вносимо диференційовано, а норми залежать від ґрунтів – в середньому 100–230 кг/га. Цинк по листку не даємо, перейшли на те, що цинк вносимо зазвичай восени раз на три роки. Зі складних добрив під кукурудзу вносимо нітроамофоску під час посіву – NPK 15:15:15 + 11S, що містить однакові частини азоту, фосфору, калію плюс сірка.
Маємо і кілька схем захисту. Варто зауважити, що ми повністю відмовилися від мезотріону через післядію на інші культури, лишили його як вимогу оригінаторів тільки на ділянках гібридизації. З основних страхових гербіцидів для кукурудзи (до 5 листка) – працюємо із діючими речовинами топрамезон + дикамба. Там, де не вносили ґрунтові, зазвичай заходимо на посів раніше. Можемо використовувати і гормональні препарати: 2,4-Д + флорасулам + нікосульфурон.
Цього року була ситуація, коли почалася друга хвиля злакових бур’янів на 100 га наших посівів, а ми мали вже 8 листок на кукурудзі. Рятували одним із найм’якіших гербіцидів з темботріоном – Лаудісом (Bayer). З діабротикою у нас проблем немає, профілактично працюємо по стебловому метелику. Спостерігалось також ураження совкою. Прибирали її препаратами із діючою речовиною емамектин бензоат.
Фунгіцидного захисту на товарних посівах кукурудзи не маємо, лише на ділянках гібридизації, як правило, це Амістар Екстра (Syngenta).
Не виключаємо, що у 2026 р. повернемось до внесення трихограми на кукурудзі. З огляду на часті повітряні тривоги, ми не покриваємо 100% оброблюваних площ внесенням дронами і самохідними обприскувачами. Тому якщо є можливість зробити біологічний захист, ми його зробимо. Закладемо досліди і подивимось на результат.
А.: А які гібриди кукурудзи сієте, можете назвати ваш топ?
П. К.: На менш продуктивних землях, де нічого не хоче рости, лідером є МАС 25Ф (MAS Seeds). На кращих ґрунтах стабільні врожаї дають ДКС 3789, 3730, 3805 (DEKALB). Пластичний і класний гібрид КВС Кавалер, для нашої зони підходить також Олкані (Lidea).
А.: Який рівень pH у ваших ґрунтах, чи щось робите для його покращення?
П. К.: Місцями ґрунти надто кислі, pH маємо на рівні 4,5, намагаємось підняти хоча б до 6,2 – це цільовий показник для нашої компанії. Вирівнюємо диференційованим внесенням вапна.
Загалом щороку проводимо аналіз ґрунтів, особливо на землях під поливом. Є поля, хоч їх і небагато, де у нас рівень органіки 0,4–0,5%. Окрім диференційованого висіву, будемо на них працювати із сидератами та покривними культурами. По монокультурі – кукурудзі – лишаємо на полі рештки для мульчування.
А.: Поділитесь, які у вас очікування від сезону-2026?
П. К.: Сподіваюся, він буде не гіршим, ніж цей. Загалом 2025 рік був важким, але й досить продуктивним. На 2026 р., як мінімум, у нас вже є запаси вологи в ґрунті, аналізи показали від 170 до 200 мм, і це найкращий показник за останніх три роки. Тож фундамент майбутнього врожаю вже є. Головне – щоб природа не підвела всіх нас навесні та впродовж усього агросезону й не було проблем із логістикою. Сподіваюся і на нашу Перемогу.
Опубліковано в журналі “Агроном”, 2026
