Тотальне домінування моноацетолактатсинтаза-(АЛС)-резистентності в бур’янів у 2015–2022 роках у 2023-му замінює формування мультирезистентних біотипів, наприклад, резистентних до композицій АЛС+інгібітори протопорфіриноген оксидази. Серед можливих рішень щодо контролювання мультирезистентності перспективною вважаються гербіциди групи G4. Гербіциди групи 4 (миметики ауксину), раніше відомі як група O, – це синтетичні сполуки, дія яких імітує природний гормон росту рослин ауксин, що спричиняють неконтрольований ріст, деформацію та загибель бур’янів. Гербіциди цієї групи – від 2,4-Д до флорпірауксифен-бензилу тощо.
Рослинництво України – важлива галузь економіки, яка останніми роками забезпечує суттєву частку надходжень до бюджету від експорту. Наша держава є одним із гарантів продовольчої безпеки у світі й має потенціал для подальшого нарощування виробництва сільськогосподарської продукції. Проте обмежений перелік культур у рослинництві – соняшник, пшениця, кукурудза, соя – зумовлює скорочення біорізноманіття в агрофітоценозах та ускладнює контроль бур’янів (Schwartau & Mykhalska, 2022). Переважна більшість гербіцидів в Україні, призначених для застосування в посівах культурних рослин, належить за механізмом дії до інгібіторів ацетолактатсинтази (АЛС). АЛС є ключовим ферментом у синтезі амінокислот із розгалуженим вуглецевим ланцюгом – ізолейцину, лейцину та валіну. Клас інгібіторів АЛС охоплює понад 50 гербіцидів – похідних сульфонілсечовин, імідазолінонів, піримідинілбензоатів, сульфоніламінокарбонілтриазолінонів або триазолінонів і триазолопіримідинів (Heap, 2026). Переважне використання гербіцидів з одним механізмом дії й суттєве обмеження застосування гербіцидів з іншими механізмами дії створюють загрозу виникнення резистентних до гербіцидів видів бур’янів. У зв’язку з появою і поширенням стійких до гербіцидів біотипів бур’янів витрати на вирощування культурних рослин можуть значно зрости, аж до втрати рентабельності рослинництва (Schwartau et al., 2023).
Починаючи з 1950-х, дослідження щодо впливу гербіцидів на рослини фіксують нові сайти їхньої фітотоксичної дії, але за цей час на ринку з’явилася незначна кількість гербіцидів з новими механізмами дії. Також побільшало бур’янів, що проявляють резистентність до дії пестициду, і стала помітною тенденція до зростання кількості випадків крос- та мультирезистентності. У 1968 році в США встановлено резистентність до триазинів жовтозілля звичайного (Senecio vulgaris L.). На початок 2026 року у світі відомо 540 унікальних випадків виникнення резистентних біотипів бур’янів, серед яких 273 види (156 дводольних і 117 однодольних). Бур’яни сформували резистентність до 21 з 31 відомих сайтів дії гербіцидів та до 168 різних гербіцидів. Резистентні до дії гербіцидів біотипи бур’янів зареєстровані в посівах 102 культур у 75 країнах (www.weedscience.org). У світі серед резистентних до дії гербіцидів найпоширенішими є біотипи, стійкі до інгібіторів АЛС (Carranza et al., 2023; Damalas et al., 2023). Сьогодні ідентифіковано загалом 750 подій з виникненням АЛС-резистентності у бур’янів.
АЛС-резистентність у біотипу плоскухи звичайної була в Україні зафіксована ще у 2015–2017 роках. Встановлено АЛС-резистентність у біотипу E. Crus-galli var. Crus-galli, насіння якого збирали у Скадовському та Каланчацькому районах Херсонській області у 2015–2021 роках.
Плоскуха звичайна домінує у посівах рису, також часто трапляється в посівах інших культур у сівозміні: є висококонкурентною для кукурудзи, зернових колосових культур, а також соняшнику (Mykhalska & Schwartau, 2022; Schwartau & Mykhalska, 2022). Саме в посівах рису у світі зареєстровано численні випадки виникнення резистентних до АЛС-гербіцидів біотипів бур’янів (Comont et al., 2020; Takano et al., 2023). Це зумовлено високою ефективністю й, відповідно, широким застосуванням відносно дешевого, селективного і фітотоксичного до осокових та інших видів злаків пеноксуламу. До того ж гербіциди на рисових чеках вносилися переважно літаками, через що значна частина полів отримувала знижені норми. Останнім часом все більшої популярності набуває внесення гербіцидів за допомогою дронів тощо, що також ускладнює контролювання норм гербіцидів. Варто зауважити, що зараз виробничники знижують норми гербіцидів на великих площах, що є додатковим чинником швидкого виникнення резистентних біотипів бур’янів.
Не менш важливим фактором виникнення АЛС-резистентності в Україні є широке впровадження інших АЛС-гербіцидів – похідних класу імідазолінонів та сульфонілсечовин. У 2019 і 2020 роках у низці господарств Чернігівської та Черкаської областей зафіксовано неефективність композиційного АЛС-гербіциду МайсТер Пауер (Байєр Кроп Сайєнс Україна; форамсульфурон, 31,5 г/л + йодосульфурон-метил-Na, 1,0 г/л + тієнкарбазонметил, 10 г/л + антидот ципросульфамід, 15 г/л) у посівах кукурудзи. До 2019го на пшениці, сої, соняшнику та кукурудзі ці господарства протягом понад 7 років застосовували гербіциди – інгібітори АЛС. У 2018–2023 роках було виявлено численні випадки неефективності композиції гербіцидів класу імідазолінонів ЄвроЛайтнінг (БАСФ; імазамокс, 33 г/л + імазапір, 15 г/л) та – останніми роками – Євро-Лайтнінг Плюс (імазапір, 7,5 г/л + імазамокс, 16,5 г/л) у боротьбі з низкою проблемних бур’янів, таких як щириця, амброзія полинолиста, лобода біла у посівах соняшнику.
У 2022 році встановлено неефективність подвійного, з інтервалом у 10 діб, внесення трибенуронметилу (Експрес 75, ФМС) у нормі двічі по 50 г/га, а також ЄвроЛайтнінгу в максимальній зареєстрованій нормі (1,2 л/га) для контролю низки бур’янів у Вінницькій, Чернігівській, Миколаївській та Черкаській областях.
Украй небезпечним є виявлення (вперше – у 1998 році) численних біотипів бур’яну з мультирезистентністю до гербіцидів з різними механізмами дії, зокрема, до гербіцидів АЛС та грамініцидів – інгібіторів ацетил-КоА-карбоксилази (АКК). У 2008 році у Південній Кореї в посівах рису після багаторічного застосування пеноксуламу ідентифіковано біотипи, мультирезистентні до азимсульфурону, бенсульфурон-метилу, біспірибак-натрію, цигалофоп-бутилу, феноксапроп-П-етилу, флуцетосульфурону, галосульфурон-метилу, імазосульфурону, метаміфопу, піразосульфурон-етилу, пірибензоксиму, піримінобак-метилу. У 2009 році в Італії – до азимсульфурону, біспірибак-натрію, цигалофоп-бутилу, імазамоксу, пеноксуламу, профоксидиму. У 2009 році у Туреччині – до біспірибак-натрію, цигалофоп-бутилу та пеноксуламу. Резистентні до гербіцидів види Echinochloa – E. crusgalli, E. cruspavonis, E. hispidula, E. phyllopogon, E. oryzicola та E. oryzoides – зафіксовано в посівах рису.
Читати по темі: Поширення карантинних бур’янів в Україні
Мультирезистентності не встановлено за внесення гліфосату (інгібітор 5-енол-пірувілшикімат-3-фосфат синтази) та дикватів (інгібітори фотосистеми І), що дає змогу контролювати вегетуючі рослини бур’яну на початку й наприкінці вегетаційного періоду.
Ефективність композицій гербіцидів з різними механізмами дії у контролюванні резистентності бур’янів потребує додаткових досліджень (Yukhymuk et al., 2022; Turra, 2023). За різними даними, у світі спостерігається поступове зростання чисельності біотипів бур’янів з мультирезистентністю до гербіцидів. Дослідники наголошують, що застосування комплексів гербіцидів може знижувати рівень чутливості до діючих речовин у рослин, що отримано з насіння від рослин, раніше оброблених досліджуваними композиціями гербіцидів (Takano et al., 2023). Традиційним для контролю АЛСрезистентності є застосування синтетичних ауксинів, 2,4Д та флорпірауксифен-бензилу. Флорпірауксифен-бензил належить до нового класу гербіцидів – синтетичних ауксинів з особливим механізмом дії: він швидко й сильно зв’язується з рецепторами ауксину AFB5 versus TIR1 (Herrera et al., 2021).
Результати дослідження резистентності у біотипів бур’янів, що проводилося у 2017–2025 роках, наведено у табл. 1.
Попередній висновок до проведених досліджень може бути таким. У період з 2015 по 2023 рік у численних дослідах щодо ідентифікації резистентності у біотипів бур’янів визначали лише монорезистентність, домінуючою була АЛС-резистентність у різних видів бур’янів. Лише у 2023-му вперше було ідентифіковано мультирезистентність у Ambrosia artemisiifolia. Проте починаючи з 2023–2024 років в усіх дослідах ідентифікували лише мультирезистентність.
Також наведемо дані з досліджень, проведених у 2025 році.
У виробничому посіві кукурудзи (с. Мошни Черкаської області), де в попередні роки були виявлені резистентні види бур’янів, були рівномірно представлені сходи плоскухи звичайної, амброзії полинолистої, лободи білої. Дещо менше на дослідній ділянці фіксувалося щириці загнутої, спостерігалися й плями ваточника сирійського.
Під час дослідження, крім визначення ефективності низки препаратів, використовувався метод вимірювання змін флуоресценції.
Установлено, що біотипи бур’янів плоскухи звичайної, амброзії полинолистої, лободи білої були АЛС-резистентними. Жодних проявів фітотоксичності не спостерігали за внесення Євро-Лайтнінгу (імазапір, 7,5 г/л; імазамокс, 16,5 г/л) у нормах 2,5 л/га та 5,0 л/га.
Мілагро (нікосульфурон, 40 г/л) не чинив фітотоксичного впливу на рослини бур’янів ні у нормі 1 л/га, ні у підвищеній нормі 3,0 л/га. Визначення рівня стресу (реальний квантовий вихід електронного транспорту, який оцінює ефективний квантовий вихід фотохімічного перетворення енергії у ФС ІІ, розраховували за формулою (Fm’ Fs)/Fm’ (Genty B., Harbinson, 1996) показало, що нікосульфурон не був фітотоксичним до рослин бур’янів і культури.
Лаудіс (темботріон, 200 г/кг + ізоксадифен (антидот), 100 г/кг + Меро, 2,0 л/га) проявляв фітотоксичність на рівні 20–40% протягом першого тижня після обприскування. Далі рослини бур’янів відновлювалися і могли конкурувати з рослинами кукурудзи у посіві.
Фюзілад був високофітотоксичним до рослин злакових видів. Пізніше було виявлено домінування амброзії на дослідній ділянці.
Пума слабко інгібувала рослини плоскухи. На відміну від варіанта з Фюзіладом на ділянці з Пумою пізніше домінували рослини плоскухи із суттєвим конкурентним інгібуванням рослин кукурудзи у посіві. Резистентність до грамініцидів у плоскухи потребує додаткової перевірки.
Фітотоксичність Лортама (флорпірауксифен-бензил, 5 г/л + нікосульфурон, 40 г/л + тифенсульфурон-метил, 10 г/л + антидот ізоксадифен, 10 г/л) доволі швидко розвивалася до лободи та амброзії й значно повільніше – до плоскухи звичайної. У кінцевому результаті рослини амброзії, плоскухи та лободи білої були знищені майже повністю, на 90–95%. Рівень стресу за впливу флорпірауксифен-бензилу з нікосульфуроном не змінювався у листках кукурудзи і суттєво знижувався у листках амброзії та плоскухи. Це свідчить про відсутність резистентності до миметику ауксину – зафіксовано високий рівень фітотоксичності до бур’янів.
Толпіралат у композиції із сульфонілсечовиною – Рейкер Екстра (нікосульфурон, 30 г/л; толпіралат, 1,33 л/га) – виявився неефективним у контролюванні амброзії та плоскухи. Також недієвим на цьому полі був гербіцид Майстер Пауер (форамсульфурон, 31,5 г/л + йодосульфурон, 1,0 г/л + тієнкарбазон-метил, 10 г/л + ципросульфамід (антидот), 15 г/л) – не спостерігалося фітотоксичності до рослин амброзії, плоскухи, лободи білої та мишіїв.
Таким чином, у 2025 році у виробничому посіві у Черкаській області ідентифіковано мультирезистентні АЛС + інгібітори протопорфіриноген оксидази плоскуху, амброзію, лободу білу, мишії.
Очевидним є стрімке зростання кількості випадків ідентифікації мультирезистентних біотипів бур’янів на виробничих полях центральної частини України. Проблема мультирезистентності біотипів бур’янів доволі гостра, тож контролювати ці біотипи/види бур’янів шляхом упровадження лише композицій гербіцидів з іншими механізмами дії вкрай складно. Крім того, перелік дозволених препаратів з різними механізмами дії постійно скорочується.
Важливими й економічно доцільними запобіжними заходами виникнення й поширення резистентних біотипів бур’янів є впровадження підходів GAP (good agricultural practice, FAO) та IWM (integrated weed management): системний, довгостроковий підхід до контролю бур’янів, який поєднує цифрові та ШІ, агротехнічні, біологічні, механічні, організаційні методи, а також хімічні з метою зменшення забур’яненості, уповільнення розвитку резистентності у бур’янів та мінімізації екологічних і економічних ризиків.
Віктор Швартау, Людмила Михальська, Тетяна Маковейчук, Вадим Третяков, Інститут фізіології рослин і генетики НАН України
Опубліковано в журналі “Агроном”, 2026
