Ефективність позакореневих підживлень сої карбамідом

4067
Ефективність позакореневих підживлень сої карбамідом

Потенційні можливості сої в накопиченні великої кількості високоякісного білка роблять її досить перспективною для України, тому необхідно не тільки розширювати площі цієї цінної культури, а й створювати та впроваджувати нові високопродуктивні сорти інтенсивного типу й адаптивні сортові технології їх вирощування.

При вирощуванні сої у Лісостепу України важливого значення набувають питання розробки та впровадження сучасних технологій, які б базувалися на раціональному використанні генетичного потенціалу продуктивності сорту, оптимізації умов мінерального живлення із врахуванням потреби рослин в елементах живлення за етапами органогенезу.

Відомо, що надходження елементів живлення впродовж вегетаційного періоду сої відбувається нерівномірно.

Основна частина макроелементів надходить у рослину в період від бутонізації до формування бобів і наливу насіння – 78,5% азоту, 50% фосфору, 82,2% калію. В азотному живлені критичний період для сої – 2–3-й тиждень після цвітіння.

Однак за допомогою одноразового ґрунтового внесення добрив ми не завжди можемо забезпечити рослини необхідною кількістю елементів живлення. Тому для повноцінного забезпечення рослин необхідними елементами доцільно в період їх вегетації проводити позакореневі (листкові) підживлення розчинами мінеральних добрив. Особливу увагу варто звернути на особливості живлення кожної культури. Відсоток засвоєння елементів живлення з добрив через листкову поверхню значно вищий порівняно з їх засвоєнням із добрив, внесених у ґрунт, але обсяги засвоєння через листки обмежені. Тож для забезпечення сої елементами живлення рекомендується проводити позакореневі підживлення повним мінеральним добривом у період вегетації бобових рослин, коли їм бракує елементів живлення.

На сьогодні в сільському господарстві активно використовують найбільш концентроване серед твердих азотних добрив водорозчинне, повільнодіюче безнітратне амідне добриво карбамід ((NH2)2СО). Його застосовують у системах удобрення в усіх ґрунтово-кліматичних зонах України в основне внесення та для позакореневого листкового підживлення. Доцільніше карбамід використовувати під культури з довгим вегетаційним періодом. У ґрунті амідна форма трансформується в амонійну, а пізніше – в нітратну. Процес цей відбувається повільно, тому азот рівномірно засвоюється рослинами впродовж вегетації, надмірно не нагромаджується в рослині та у ґрунтових водах. Азот мало вимивається із ґрунту, його втрати мінімальні. Чим вища температура ґрунту, тим краще і швидше засвоюється азот із карбаміду. На ґрунтах дуже кислих або свіжозавапнованих цей ефект менший. Менша ефективність цього добрива і на перезволожених, холодних ґрунтах та за ранньовесняного внесення на озимих. Амідна форма азоту може швидко засвоюватися через листкову поверхню.

Мета наших досліджень полягала у розробці регламенту застосування позакореневого підживлення посівів сої азотним добривом карбамідом і вивченні впливу цього підживлення на формування урожайності та якості насіння сої.

Дослідження проводили впродовж 2016–2017 рр. в Інституті кормів та сільського господарства Поділля НААН на сірих лісових середньосуглинкових ґрунтах. У досліді на фоні мінеральних добрив у нормі N45Р60К60, висівали сорт сої Монада (селекції Інституту кормів та сільського господарства Поділля НААН). За 6–7 діб до сівби насіння обробляли протруйником Максим XL 035FS (1 л/т), а в день сівби – інокулянтом Оптімайз 400 (1,8 л/т). У період вегетації проводили позакореневі підживлення азотним добривом карбамідом (9 кг/га за норми робочої рідини 300 л/га), зокрема, у фази початку цвітіння, утворення бобів і наливу насіння. За контроль було прийнято варіант без позакореневого підживлення. Дослідження проводили за загальноприйнятими методичними вказівками.

РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕНЬ

Рівень урожайності сої, як і інших культур, визначається кількісним виявленням елементів структури та їх поєднанням як між собою, так і з іншими ознаками рослин.

Індивідуальна продуктивність рослин залежить від забезпечення їх необхідними для життя чинниками, тому оцінюється за основними елементами структури урожаю: кількістю бобів і насінин на одній рослині, масою насінин з однієї рослини та масою 1000 насінин. Із всіх елементів структури кількість бобів на одній рослині та маса 1000 насінин найбільш чутливі до зміни умов вирощування.

За результатами досліджень, проведених у 2016–2017 рр., з’ясовано, що на варіантах досліду, де застосовували позакореневі підживлення азотним добривом карбамідом, спостерігалось збільшення показників індивідуальної продуктивності рослин сої (табл. 1).

Таблиця 1. Індивідуальна продуктивність рослин сої залежно від позакореневих підживлень (у середньому за 2016–2017 рр.)Максимальні показники індивідуальної продуктивності, а саме: кількість бобів (24,6 шт.), кількість насіння (55,4 шт.) з однієї рослини було отримано при проведені трьох позакореневих підживлень азотним добривом карбамідом у фазах початку цвітіння, утворення бобів та наливу насіння. На цьому ж варіанті досліду відмічено й найбільшу масу насіння з однієї рослини – 7,32 г, що відповідно на 1,49; 0,72; 0,60 г більше, ніж на ділянках, де проводили по одному підживленню, та відповідно на 0,73; 0,15 г більше, ніж на ділянках, де проводили по два позакореневих підживлення. Прибавка до контрольного варіанта становила 2,22 г, або 43,5%.

Важливим показником індивідуальної продуктивності сої є маса 1000 насінин, яка залежить від умов вирощування. У середньому за два роки досліджень найбільшу масу 1000 насінин – 132,0 г отримано на ділянках, де позакореневі підживлення карбамідом проводили тричі: у фази початку цвітіння, утворення бобів та наливу насіння, що на 7,3 г більше, ніж на ділянках контролю (без підживлення).

За результатами кореляційно-регресійного аналізу спостерігався суттєвий зв’язок між кількістю бобів та кількістю насіння з однієї рослини; між кількістю бобів та масою насіння з однієї рослини; між кількістю насіння та масою насіння з однієї рослини; між масою 1000 насінин та урожайністю.

Поєднання умов довкілля, біоценотичних і антропогенних чинників у вирощуванні сільськогосподарських культур впливає на індивідуальну продуктивність рослин і, як наслідок, проявляється у найбільш важливому показнику господарської цінності – урожайності.

За результатами досліджень, проведених у 2016–2017 роках, нами було відмічено суттєвий вплив строку та кратності проведення позакореневого підживлення азотного добрива карбамід (9 кг/га) на урожайність насіння сої сорту Монада.

Так, рівень урожайності насіння сої сорту Монада в середньому за два роки досліджень коливався в межах від 2,31 до 2,95 т/га (табл. 2).

Таблиця 2. Урожайність насіння сої сорту Монада залежно від позакореневих підживлень, т/га (у середньому за 2016–2017 рр.)Азотне добриво карбамід, залежно від строку та кратності внесення, збільшувало показники урожайності на 0,18–0,64 т/га, або на 7,8–27,7%.

На ділянках досліду, де проводили по одному позакореневому підживленню азотним добривом карбамідом, урожайність насіння становила 2,49 т/га – підживлення у фазі початку цвітіння, 2,66 т/га – у фазі утворення бобів, 2,76 т/га – у фазі наливу насіння, що відповідно на 0,18; 0,35; 0,45 т/га більше порівняно з контрольним варіантом.

Проведення двох позакореневих підживлень азотним добривом карбамідом підвищувало рівень урожайності порівняно з контролем на 0,31–0,46 т/га, або на 13,4–19,9%. Найбільшу урожайність насіння сої сорту Монада (2,95 т/га) було отримано при проведенні трьох позакореневих підживлень карбамідом (9 кг/га) у фазах початку цвітіння, утворення бобів та наливу насіння. Прибавка до контролю становила 0,64 т/га, або 27,7%.

Не завжди за допомогою одноразового ґрунтового внесення добрив ми можемо забезпечити рослини необхідною кількістю елементів живлення. В таких випадках доцільно в період їх вегетації проводити позакореневі підживлення розчинами мінеральних добрив
Не завжди за допомогою одноразового ґрунтового внесення добрив ми можемо забезпечити рослини необхідною кількістю елементів живлення. В таких випадках доцільно в період їх вегетації проводити позакореневі підживлення розчинами мінеральних добрив

Цікавим моментом є те, чи існує зв’язок між урожайністю культури та вмістом білка в її насінні. Підвищення урожайності за рахунок створення оптимальних умов вирощування у більшості сортів досить часто супроводжується зниженням білковості насіння.

Дослідження окремих вчених все ж підтверджують можливість поєднання високих показників продуктивності та білковості сої. Хоча більшість із них сходяться на тому, що поєднання високої урожайності та вмісту сирого протеїну досить істотно залежить від метеорологічних умов року.

Окремі вчені вважають, що, застосовуючи мінеральні добрива, можна отримати у насінні сої сирого протеїну 41,0% при 33,5% у неудобреному контролі. Але при цьому слід мати на увазі, що дія окремих елементів живлення на його вміст неоднакова.

Наші дослідження показали, що вміст сирого протеїну в насінні сої під впливом азотного добрива карбаміду залежно від строку та кратності його внесення змінювався по-різному (табл. 3).

Таблиця 3. Вміст і збір сирого протеїну в насінні сої залежно від позакореневих підживлень (у середньому за 2016–2017 рр.)Так, на контрольному варіанті досліду вміст сирого протеїну був на рівні 37,07%, що відповідно на 0,50; 1,99; 2,20% менше, ніж на варіантах, де проводили по одному позакореневому підживленню азотним добривом карбамідом. Збір сирого протеїну на ділянках досліду, де проводили одне підживлення, відповідно становив: карбамід у фазі початку цвітіння – 0,94 т/га, у фазі утворення бобів – 1,04 т/га, у фазі наливу насіння – 1,09 т/га.

Проведення двох позакореневих підживлень карбамідом збільшило вміст сирого протеїну залежно від строку його внесення на 1,49–2,27%. Максимальні показники вмісту та збору сирого протеїну (39,67% і 1,17 т/га) було зафіксовано на варіантах досліду, де проводили три позакореневих підживлення азотним добривом карбамідом у фази цвітіння, утворення бобів та наливу насіння.

ВИСНОВКИ

Таким чином, найбільш сприятливі умови росту та розвитку рослин сої для формування максимальних показників індивідуальної продуктивності зумовлені трьома внесеннями добрива карбаміду (9 кг/га) у фазах початку цвітіння, утворення бобів і наливу насіння. Такі умови, окрім підвищення показників індивідуальної продуктивності, змінюють основні елементи структури рослин, що в кінцевому підсумку позитивно впливає на рівень урожаю. Результати досліджень, отримані в 2016–2017 рр., показали, що найбільшу прибавку врожаю сої сорту Монада (0,64 т/га) забезпечило проведення трьох позакореневих підживлень азотним добривом карбамідом (9 кг/га) у фазах початок цвітіння, утворення бобів та наливу насіння, рівень урожаю на цьому варіанті досліду становив 2,95 т/га.

О. В. Сереветник, канд. с.-г. наук, Інститут кормів та сільського господарства Поділля НААН України

Опубліковано в журналі “Агроном”, 2020

Найсвіжіші матеріали читайте в журналі «Агроном». Слідкуйте за головними агрономічними новинами на нашій сторінці у Facebook та каналі в Telegram