Ефективність використання карбаміду в позакореневому підживленні сої

Соя досить вимоглива до умов мінерального живлення. Проте слід зауважити, що до початку цвітіння соя використовує 5–15% від загальної потреби біогенних елементів, а максимальне споживання всіх елементів живлення відбувається з початком фази цвітіння і триває до фази наливання насіння.

Нестача хоча б одного з елементів призводить до абортивності квіток, зав’язей, формування малої кількості та недостатньо виповненого насіння. Однак найбільше для формування урожаю соя використовує азот, і максимальне його споживання (5 кг/га) за добу відбувається на 65–95 добу після сходів.

Питання доцільності застосування під сою азотних добрив є найбільш дискусійним. Окремі дослідники вважають, що під сою необхідно вносити невеликі (10–30 кг/га) дози мінерального азоту, які називають «стартовими». Вони виходять з того, що в перші 10–20 діб росту та розвитку рослин, коли бульбочки ще не утворилися й не почалась фіксація азоту з атмосфери, соя використовує мінеральний азот.

В умовах північно-східного Лісостепу, на дерново-підзолистих ґрунтах зони Полісся та в умовах зрошення Південного Степу доведено перевагу внесення середніх доз (45–60 кг/га) азотних добрив, як взаємодоповнення симбіотрофного та автотрофного типів живлення рослин азотом.

За результатами досліджень Полтавської державної аграрної академії, застосування фосфорно-калійних добрив не розв’язує проблеми азотного живлення, тоді як застосування азотних добрив у дозі N₉₀ на їх фоні у передпосівну культивацію дає змогу зменшити витрати вологи на формування одиниці врожаю, збільшує вміст нітратного та амонійного азоту у ґрунті, позитивно впливаючи на біометричні показники рослин і урожайність насіння сої, збільшення вмісту білка в насінні.

В умовах Правобережного Лісостепу на малогумусних середньосуглинкових чорноземах максимальне зростання урожайності сої забезпечили інокуляція насіння у поєднанні з внесенням N₉₀. Водночас не спостерігалося негативного впливу екзогенного мінерального азоту на діяльність симбіотичних азотфіксаторів, залучених з інокуляцією.

Встановлено, що основна частина макроелементів надходить у рослину в період від бутонізації до формування бобів і наливу насіння – 78,5% азоту, 50% фосфору та 82,2% калію. Проведені у різних ґрунтово-кліматичних зонах досліди з підживленням свідчать, що соя має велику потребу в додатковому внесенні добрив у період формування бобів, оскільки азотисті сполуки в ґрунті, починаючи із серпня, різко зменшуються, частина їх вимивається, частина денітрифікується, крива наявності в ґрунті рухливих сполук фосфору в липні-серпні теж знижується до нуля, й соя, як пізня культура, в період формування бобів опиняється в несприятливих умовах азотного й фосфорного живлення. Кореневе підживлення в цей період важко виконувати через неминуче пошкодження коренів і листків, тому останнім часом широко вивчається питання позакореневого підживлення сої.

Сьогодні в сільському господарстві для підживлення сільськогосподарських культур активно використовують найбільш концентроване серед твердих азотних добрив водорозчинне, безнітратне амідне добриво повільної дії – карбамід. У різних ґрунтово-кліматичних зонах внесення азоту в аміачній і амідній формах забезпечувало рослини сої цим елементом упродовж всього вегетаційного періоду, сприяло не тільки покращенню показників індивідуальної продуктивності, зростанню урожайності, а й підвищенню вмісту білка в насінні.

Мета досліджень полягала у вивченні впливу позакореневого підживлення карбамідом на формування показників індивідуальної продуктивності та урожайності насіння сої.

Читати по темі: Вплив ретардантів на формування врожайності насіння сої

Дослідження проводилися Хмельницькою ДСГДС ІКСГП НААН впродовж 2021–2023 рр. на чорноземах опідзолених, середньосуглинкових. Ґрунт достатньо насичений основами – 39,8–42,0 мг екв. на 100 г, має гідролітичну кислотність 1,8–2,7 мг екв. на 100 г ґрунту. Вміст гумусу (за Тюріним) – 3,2%. Формами поживних речовин забезпечений середньо: вміст азоту, що легко гідролізується, – 14,4–16,6, фосфору рухомого – 11,0–12,0, калію обмінного – 7,8–8,0 мг на 100 г ґрунту.

До схеми досліду увійшли такі чинники:

• чинник А – сорти сої Сіверка (оригінатор – ННЦ «Інститут землеробства НААН»), Титан (оригінатор – Інститут кормів та сільського господарства Поділля НААН);
• чинник Б – способи позакореневого підживлення сої азотними добривами (карбамідом):

1) без підживлень;

2) початок цвітіння (9 кг/га);

3) утворення бобів (9 кг/га);

4) налив насіння (9 кг/га);

5) початок цвітіння (4,5 кг/га) + утворення бобів (4,5 кг/га);

6) утворення бобів (4,5 кг/га) + налив насіння (4,5 кг/га);

7) початок цвітіння (3,0 кг/га) + утворення бобів (3,0 кг/га) + налив насіння (3,0 кг/га).

Сівбу сої проводили в оптимальні для регіону строки – в першій декаді травня. Технологія вирощування – загальноприйнята для зони, за винятком досліджуваних чинників.

Погодні умови вегетаційного періоду в роки проведення досліджень характеризувались досить високими середньодобовими температурами, великою кількістю опадів з нерівномірним розподілом і значним їх дефіцитом у окремі фази розвитку сої, що мало істотний вплив на тривалість міжфазних періодів, зокрема, періоду «сівба – сходи», ріст і розвиток рослин, формування показників їхньої індивідуальної продуктивності та урожайності насіння (табл. 1).

РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕНЬ

Згідно з проведеними дослідженнями з вивчення впливу позакореневого підживлення сої азотними добривами (карбамідом), у фази початку цвітіння, утворення бобів і наливу насіння на формування показників індивідуальної продуктивності та урожайності насіння сортів сої Сіверка та Титан встановлено, що рівень їхньої насіннєвої продуктивності значною мірою залежав від досліджуваних чинників.

Однак їх ефективність змінювалася за роками досліджень унаслідок суттєвих відмінностей в умовах зволоження у період наростання вегетативної маси, цвітіння, формування бобів і насіння.

За нашими підрахунками, на підставі проведеного структурного аналізу рослин, встановлено, що у середньому за три роки досліджень на рослинах сої сорту Сіверка формувалося від 18,1 до 24,1 продуктивних бобів, у сорту Титан – від 16,1 до 21,7 продуктивних бобів, кількість насінин з 1 рослини, відповідно, становила 41,2–52,3 шт. та 37,3–50,9 шт. Маса насіння з однієї рослини у сорту Сіверка коливалась від 6,8 до 9,6 г, а у сорту Титан – від 7,2 до 9,6 г, тоді як маса 1000 насінин, відповідно, становила 166,2–185,0 г та 180,6–195,5 г (табл. 2).

Однак варто зауважити, що позакореневе підживлення карбамідом впродовж вегетації по-різному впливало на формування показників індивідуальної продуктивності. Зокрема, найбільшу кількість бобів і насінин на рослині отримали за дворазового листкового підживлення у фази початку цвітіння та утворення бобів, а найбільшу масу насіння з 1 рослини та 1000 насінин – за триразового підживлення, у фази початку цвітіння, утворення бобів та наливу насіння.

За одноразового позакореневого підживлення карбамідом у фазу наливу насіння (9,0 кг/га) рослини сої формували найменшу кількість бобів і насінин, а маса насіння з 1 рослини та маса 1000 насінин були найменшими за одноразового підживлення у фазу початку цвітіння.

Таким чином, позакореневі підживлення карбамідом сприяли збільшенню кількості бобів на 1 рослині у сорту сої Сіверка на 9,4–33,1%, кількості насінин з однієї рослини – на 4,6–26,9%, маси насіння з 1 рослини – на 13,2–41,2%, маси 1000 насінин – лише на 6,9–11,8%. У сорту Титан кількість бобів і насінин на 1 рослині збільшувалася на 12,4–34,8% та 12,9–36,5%, а маса насіння з 1 рослини та 1000 насінин – на 6,9–33,3% та 3,0–8,3% відповідно.

Урожайність змінювалася не тільки за досліджуваними варіантами позакореневого підживлення, але й за роками. Так, найвища урожайність насіння сформувалася у 2021 році: у сорту Сіверка – 2,83–3,57 т/га та у сорту Титан – 3,06–3,87 т/га, тоді як у 2022 році вона зменшилася до 2,46–3,02 т/га та 2,71–3,33 т/га, а у 2023 році – до 2,57–3,05 т/га та 2,69–3,20 т/га відповідно. У середньому за роки досліджень урожайність насіння сорту сої Сіверка становила 2,62–3,21 т/га, а сорту Титан – 2,82–3,47 т/га (табл. 3).

Узагальнення результатів трирічних досліджень показало, що усі варіанти позакореневого підживлення сої азотними добривами забезпечують істотне зростання урожайності насіння порівняно до контролю, що становить у сорту Сіверка 0,18–0,59 т/га, або 6,9–22,6%, та у сорту Титан – 0,19–0,65 т/га, або 6,7¬–23,0%. Варто зазначити, що на варіантах позакореневого підживлення 3 та 4, 3 та 5 відхилення показників урожайності були у межах статистичної похибки, тобто вони були близькими за ефективністю. Найбільше ж зростання урожайності насіння обидва сорти сої сформували за трикратного підживлення карбамідом у фази початку цвітіння (3,0
кг/га), утворення бобів (3,0 кг/га) і наливу насіння (3,0 кг/га), яке становило у сорту Сіверка 0,59
т/га, або 22,6%, та у сорту Титан – 0,65 т/га, або 23,0% до контролю. Найменш ефективним виявилося підживлення карбамідом (9,0 кг/га) у фазу початку цвітіння, де зростання урожайності становило  0,18 т/га, або 6,9%, та 0,19 т/га, або 6,7%, відповідно.

ВИСНОВКИ

Дослідження впливу позакореневого підживлення сої карбамідом у різні фази розвитку дали можливість зробити такі висновки:

• найбільшу кількість бобів і насінин на рослині отримали за дворазового листкового підживлення у фази початку цвітіння (4,5 кг/га) та утворення бобів (4,5 кг/га);
• найбільшу масу насіння з 1 рослини, масу 1000 насінин – за триразового підживлення: у фази початку цвітіння (3,0 кг/га), утворення бобів (3,0 кг/га) та наливу насіння (3,0 кг/га);
• найбільше зростання урожайності насіння обидва сорти сої формують за триразового підживлення карбамідом у фази початку цвітіння (3,0 кг/га), утворення бобів (3,0 кг/га) та наливу насіння (3,0 кг/га), найменше – за одноразового підживлення у фазу початку цвітіння (9,0 кг/га).

Ж. А. Молдован,  канд. с.-г. наук, стар. наук. співр., директор; В. Г. Молдован,  канд. с.-г. наук, стар. наук. співр., провідний наук. співр., Хмельницька державна сільськогосподарська дослідна станція Інституту кормів та сільського господарства Поділля НААН України

Опубліковано в журналі “Агроном”, 2025