Відсутність чергування соняшнику в сівозміні зі злаковими культурами призводить до великого рівня ураження хворобами і розвитку найнебезпечнішого захворювання соняшнику – фомопсису. У цій статті ми розглянемо основні симптоми цього захворювання та ефективні методи боротьби з ним.
НАСКІЛЬКИ НЕБЕЗПЕЧНИЙ ФОМОПСИС СОНЯШНИКУ?
Фомомпсис – найбільш шкідливе захворювання соняшнику. Зниження врожайності від фомопсису може досягати 30–50%. Окрім зниження врожайності, спостерігається значне погіршення якості насіння. І боротьба із цією хворобою обходиться дорого. Фомопсис уражує посіви соняшнику в усіх регіонах його вирощування, але найбільшої шкоди завдає на чорноземних ґрунтах, де соняшник займає велиикі площі. Однією з причин поширення цього захворювання є недотримання сівозмін і висівання соняшнику щорічно на одному й тому самому полі.
ЩО ТАКЕ ФОМОПСИС СОНЯШНИКУ?
Збудник фомопсису – гриб Phomopsis helianthi. Захворювання має характерні симптоми і розвивається на різних частинах рослини.
Перші симптоми хвороби найчастіше спостерігаються на листках нижнього ярусу (тому при обприскуванні фугіцидом дуже важливо якісно покривати робочим розчином саме це листя). Плями бурого кольору з’являються на краю листкової пластинки і поступово розростаються на всю листкову поверхню.
Гриб виділяє у тканині листка токсини, що викликає пожовтіння листкової поверхні між плямами. Згодом листя всихає і гине. Швидкість прогресування захворювання залежить від погодних умов і віку листків.
Пізніше захворювання переходить на стебло. На стеблі утворюються бурі плями різної інтенсивності забарвлення. На цій стадії розвитку фомопсис можна візуально відрізнити від фомозу. При фомопсисі на стеблі розвивається бура пляма із вдавленими краями – зазвичай нижче за рівень стебла. При фомозі забарвлення плями чорне, з синюваним відливом, а краї плями не втиснуті в поверхню стебла.
Фомопсис буває важко визначити, коли одночасно розвиваються кілька захворювань і симптоми можуть накладатися один на одного. Так буває у випадках, коли рослина уражена бурою сухою гнилизною кошиків, сірою гнилизною, альтернаріозом, фомозом тощо.
Іноді більш точно визначити захворювання можна при поздовжньому розрізі стебла: при фомопсисі, серцевина паренхіми руйнується повністю в центрі стебла і у вигляді шматочків окремі шари паренхіми залишаються вздовж края стебла.
При ураженні агресивними расами фомопсису рослини соняшнику можуть гинути задовго до цвітіння – тканини судин повністю руйнуються за кілька тижнів. Рослина засихає і гине. У такому разі врожайність знижується до 50–80%. При масовому зараженні на початку цвітіння гине основне листя рослин і врожай знижується на 20–30%. При пізнішому ураженні рослин, коли клітинні стінки тканин рослин стають більш щільними, а відтак проникнення та поширення гриба ускладнюється, хвороба стає менш шкідливою. Внаслідок зараження у другій половині вегетації знижується маса 1000 насінин, олійність зменшується на 5–15%, змінюється у гірший бік співвідношення жирних кислот, а в насінні накопичуються мікотоксини.
ДЖЕРЕЛА ІНФІКУВАННЯ ФОМОПСИСОМ
Спори, що розносяться вітром або дощем, спочатку вражають край листка. Симптоми з’являються під час бутонізації або на початку цвітіння, вже після того, як гриб проростає по черешку листа до стебла, де він розвивається у вигляді ураження.
Оптимальні умови для фомопсису. Виразки фомопсису на стеблах розвиваються у вологих умовах та при помірних температурах від 20 до 25°C. Нестача руху повітря у посіві внаслідок загущення сприяє зараженню фомопсисом.
Читати по темі: Гербіцидний опік соняшнику
Інфекція фомопсису може передаватися через насіння та стерню. Якщо фомопсис присутній на стеблах соняшнику, насіння також може бути інфікованим. Заражене насіння часто здається здоровим, але після періоду теплої вологої погоди пікнідії (плодові тіла) можуть розвиватися на насіннєвій оболонці, забезпечуючи джерело інфекції для подальшого зараження.
У природних умовах фомопсис іноді розвивається й на бур’янах, наприклад, на нетребі звичайній (Xanthium strumarium) або чорнощирі звичайному (Cyclachaena xanthiifolia (Nutt.) Fresen), який є карантинним бур’яном, що дуже часто зустрічається у посівах соняшнику.
ЯК БОРОТИСЯ З ФОМОПСИСОМ СОНЯШНИКУ?
Насамперед слід запросити фахівця і провести діагностику ваших посівів і полів: визначити, які ще хвороби, крім фомопсису, присутні на полях, який рівень ураження фомопсисом, і на основі цього розробити ефективні методи захисту від хвороби.
Заходи боротьби з фомопсисом:
- дотримання сівозмін;
- гігієна та профілактика захворювання;
- управління рослинними рештками – загортання у ґрунт стерні соняшнику;
- правильна густота стояння рослин;
- обробка рослин фунгіцидами;
- система захисту від бур’янів, що переносять фомопсис;
- висівання стійких гібридів.
Слід мати на увазі, що різні гібриди соняшнику мають різну стійкість до фомопсису, тому за можливості краще висівати гібриди, більш стійкі до цього захворювання.
У більшості випадків слід застосовувати весь комплекс методів, щоб досягти успіху в контролі фомопсису на соняшнику.
КОНТРОЛЬ ФОМОПСИСУ ЗА ДОПОМОГОЮ ФУНГІЦИДІВ
Для контролю фомопсису дуже важливо правильно застосовувати фунгіциди. Іноді необхідно проводити кілька фунгіцидних обробок посівів соняшнику. При цьому слід дотримуватися таких вимог:
- Насіння має бути протруєне та отримане із надійного джерела;
- Обробку фунгіцидом слід проводити у період початку активного росту, при висоті рослин 50–80 см;
- Наступну обробку фунгіцидом проводять у період відділення бутона;
- Обробку фунгіцидом також можна проводити у період формування крайових квіток на соняшнику.
Кількість обробок фунгіцидами та бакові суміші мають бути визначені за результатами проведення діагностики посівів і залежать від інфекційного навантаження та ступеня ураження посівів фомопсисом.
Третя обробка проти фомпсису буде ефективною тільки в тому разі, якщо на час її проведення рослини будуть здоровими. Тому при сильному зараженні поля фомопсисом необхідно виконувати 2–3 обробки фунгіцидами.
ВИМОГИ ДО ФУГНІЦИДНОЇ ОБРОБКИ СОНЯШНИКУ ПРОТИ ФОМОПСИСУ:
- Робочий розчин має добре покривати нижнє листя;
- Обов’язково додавати сурфактант (Сільвет Голд, 100 г/га);
- Рекомендується наявність системи повітряної підтримки на обприскувачі;
- Самохідний обприскувач із кліренсом не менше ніж 1,8 м;
- Норма витрати води – 300 л/га;
- Обов’язкова попередня діагностика поля для правильного підбору бакової суміші та часу обробки;
- Не варто обприскувати авіаційним методом або дронами, оскільки це не дає економічного ефекту;
- Не слід обприскувати під час вітру та у спекотну погоду.
Олексій Орлов, канд. с.-г. наук
Опубліковано в журналі “Агроном”, 2024
