Фунгіциди, які використовуються на озимій пшениці, загалом відносяться до 13 хімічних класів з різними механізмами дії на патоген: аміни, бензофенони, бензимідазоли, тіофанати, карбоксаміди, квіназоли, мідьвмісні, піридиніл-етил-бензаміди, стробілурини, імідазоли, триазоли, хлоронітрили, феніл-ацетаміди (табл. 1, 2).
Найбільш поширені 3 основних класи фунгіцидів: стробілурини, карбоксаміди і триазоли. Триазоли, імідазоли є системними д.р. з лікувальною активністю, які пригнічують синтез ергостеролу, а стробілурини, карбоксаміди пригнічують мітохондріальне дихання і вважаються як частково системними, так і контактними препаратами (трансламінарні або локально-системні).
За мобільністю у рослині триазоли можна розташувати від найбільш до найменш розчинних у такому порядку: флутриафол, ципроконазол, тетраконазол, триадименол, епоксиконазол, тебуконазол, пропіконазол, флусиазол, гексаконазол, дифеноконазол. Флутриафол є найбільш мобільним триазолом. Він швидше, ніж інші, проникає всередину рослини, поширюється по рослині та проявляє лікувальну і захисну дію проти збудників хвороб.
Стробілурини і карбоксаміди зазвичай застосовують профілактично в Т1 або в Т2 від листкових хвороб. Триазоли застосовують в Т2, як правило, лікувально за досягнення ЕПШ листкових хвороб. За відсутності хвороб внесення триазолів зазвичай буває невиправданим.
У складі багатьох комбінованих фунгіцидів в основному поєднуються діючі речовини профілактичної та лікувальної дії з різними механізмами впливу на патоген: стробілурини з триазолами, карбоксаміди з триазолами, триазоли з бензімідазолами. Це дає змогу розширити спектр активності фунгіцидів і більш гнучко розподіляти час обробки.
Закупівлю фунгіцидів наперед для нового сезону бажано проводити для комбінованих діючих речовин (стробілурини з триазолами, карбоксаміди з триазолами), які можна застосовувати універсально для обробки перед зараженням і по самому зараженню.
В табл. 3 наведено дані про ефективність дії діючих речовин фунгіцидів на хвороби озимої пшениці. Із таблиці видно, що найвищий рівень ефективності мають комбіновані контактно-системні препарати з різними механізмами дії на патоген: карбоксаміди з триазолами, стробілуріни з триазолами. Комбіновані контактно-системні препарати мають кращу ефективність і ширший спектр дії проти хвороб.
Важливо підкреслити, що карбендазим, який досі використовують в Україні, має низький ефект проти основних хвороб пшениці. Починаючи з сезону 2020 року, фунгіциди, що містять прохлораз, вже не доступні для обробки ячменю в Німеччині. Цей активний інгредієнт для ячменю був схвалений, наприклад, проти ринхоспоріозу, карликової іржі, сітчастої плямистості та борошнистої роси для раннього використання до початку цвітіння. Пропіконазол заборонений у Німеччині з 2019 року, а у фенпропіморфа реєстрація закінчилася навесні 2019 року.
Вибір фунгіциду базується на відомостях про джерела первинної та вторинної інфекції, часу зараження і швидкості наростання інфекції. При обґрунтуванні вибору фунгіциду слід ретельно проаналізувати видовий склад збудників захворювань і зупинитися на препараті, який пригнічує патоген, що викликає найбільші втрати врожаю. Фунгіцид захисно-лікувальної дії з широким спектром і тривалим захисним ефектом кращий для першої обробки, оскільки такий фунгіцид дасть змогу згладити післядію помилок у виборі терміну першої обробки і надасть час для аналізу фітосанітарної ситуації.
Фунгіциди на озимій пшениці рекомендують застосовувати в такі періоди: Т0 – кущіння (ВВСН 20–29), Т1 – початок виходу в трубку (ВВСН 31–32), Т2 – поява та ріст прапорцевого листка (ВВСН 37–49), Т3 – початок-середина цвітіння (ВВСН 60–65), Т4 – молочна стиглість зерна (ВВСН 70–79) (рис. 1). Залежно від фунгіцидної програми захисту від хвороб можливі такі схеми застосування фунгіцидів на озимій пшениці: 1-разове внесення – прапорцевий листок (Т2), 2-разове – прапорцевий листок (Т2) + цвітіння (Т3), 3-разове – початок виходу в трубку (Т1) + прапорцевий листок (стробілурин) (Т2) + цвітіння (Т3), 4-разове – початок виходу в трубку (Т1) + прапорцевий листок (стробілурин) (Т2) + цвітіння (Т3) + молочна стиглість зерна (Т4).
Отже, перша основна обробка проводиться або в Т1, або в Т2. Додаткові обробки застосовують в осінній період або навесні в Т0 залежно від рівня розвитку хвороб або ж Т3 у фазу початку цвітіння для захисту від фузаріозу колоса та Т4 у період молочної стиглості зерна.
Хвороби озимої пшениці можна умовно розділити на три групи: 1) хвороби кореневої системи (кореневі гнилі); 2) хвороби листя і стебел (септоріоз, бура і жовта іржа, піренофороз, борошниста роса); 3) хвороби колосу (летуча сажка, фузаріоз колоса, септоріоз).
Хворобою озимої пшениці, яку можна виявити в посівах ранньої весни при випріванні після танення снігу та тривалого перебування під глибоким сніговім покривом за температури ґрунту від +2 до +4°С, є снігова пліснява. Іржа, борошниста роса, септоріоз, плямистості, фузаріоз колосу – для цих хвороб характерними фазами розвитку є вихід у трубку, поява прапорцевого листка і до середини фази цвітіння. На сьогодні серед плямистостей листя пшениці септоріоз займає одне із перших місць за шкідливістю та поширенням і є одним із найбільш прогресуючих захворювань культури в Європі та світі.
Читати по темі: Сівба озимих зернових культур: як подбати про майбутній врожай
Оптимальна температура для фунгіцидів зазвичай становить від 12 до 20°С. Деякими контактними препаратами можна працювати від 5°С, а системними – тільки понад 10–12°С. За низької температури менше 10 градусів застосовують обробку фунгіцидами з д.в. карбендазим із класу бензимідазолів (мінімальна температура застосування від 5°С). За середньодобової температури понад 10 градусів рекомендується застосовувати фунгіциди з системною дією. Залежно від хвороби та її ступеня розвитку використовують лікувальні препарати, що містять триазоли й імідазоли: протіоконазол, пропіконазол, епоксиконазол, метконазол, прохлораз та їх комбінації.
Першу фунгіцидну обробку рекомендується проводити при повній появі третього листка пшениці в Т1. Зазвичай ця фаза збігається з фазою другого міжвузля культури (ВВСН 31–32) (рис. 2). Як правило, агрохімічні компанії обробку в фазу виходу в трубку радять проводити для контролю кореневих і прикореневих гнилей різної етіології, снігової плісняви, борошнистої роси, початкових проявів септоріозу. Зокрема, за наявності кореневих гнилей та при дощовій погоді рекомендують використовувати препарати, що містять прохлораз (імідазоли).
Проте ніякий фунгіцид при обробці по вегетації не захищає та не лікує від кореневих гнилей (фузаріозу, ризоктоніозу, офіобольозу, гельмінтоспоріозу), оскільки жодна діюча речовина, яка зареєстрована на колосових як фунгіцид, не пересувається рослиною згори донизу (від місця нанесення до коріння). Деякі з видів прикореневих гнилей (церкоспорельоз), що проявляються на першому-другому міжвузлі, можна контролювати фунгіцидами по вегетації з фази виходу в трубку, деякі прикореневі гнилі не контролюються взагалі (гібеліноз), а певні кореневі гнилі знищуються обробкою насіння (фузаріозна, гельмінтоспоріозна, пітіозна). Ризоктоніозна, офіобольозна кореневі гнилі обробкою насіння не контролюються. Визначити без лабораторного аналізу види гнилей безпосередньо у полі неможливо. Гнилі на пшениці можна розділити на кореневі (фузаріозна, гельмінтоспоріозна, пітіозна) та прикореневі (ризоктоніозна, офіобольозна, фузаріозна, гельмінтоспоріозна, гібелінозна, церкоспорельозна).
Отже, кореневі та прикореневі гнилі (окрім церкоспорельозу) фунгіцидними обробками по вегетації рослин не контролюються.
За характером своїх функцій фунгіциди можна розділити на 4 групи: профілактичні, лікувально-профілактичні, лікувальні та викорінюючі.
Лікувально-профілактичні фунгіциди ефективні в усі фази розвитку патогена. У своєму складі вони містять речовини з групи стробілуринів і триазолів, карбендазима і триазолів. Ними працюють до появи симптомів хвороби. Лікувально-профілактичні препарати захищають рослини до 28 днів.
Лікувальні фунгіциди ефективні в прихований період розвитку інфекції і при появі перших симптомів хвороби (триазоли). Захисний ефект таких фунгіцидів становить 14–20 днів.
Викорінюючі фунгіциди – це лікувальні препарати, що глибоко проникають у тканини листка і швидко зупиняють розвиток захворювання (як правило, поєднують 2 препарати лікувальної дії).
Основним етапом застосування фунгіцидів є Т2 (прапорцевий листок – колосіння) (рис. 3). Внесок в урожай верхніх трьох листків у колосових культур становить приблизно 75–80%. Якщо в Т2 використовуєте лікувально-профілактичний фунгіцид, то обприскування потрібно проводити при симптомах хвороби на рівні ЕПШ на третьому знизу листку. Це означає, що гриб вже увійшов в другий листок, але симптоми захворювання ще не проявилися, на прапорцевому листку почався період зараження. Якщо симптоми з’явилися на другому листку, працюйте лікувальними фунгіцидами. При ураженні прапорцевого листка застосовуйте препарати, що викорінюють хворобу.
В табл. 4 наведено дані про строки проведення спостережень, фази розвитку та економічні пороги хвороб, які мають умовний характер і змінюються через постійну зміну вартості препаратів та інших затрат при вирощуванні культури. Фактично, в сучасних системах захисту озимої пшениці від хвороб ЕПШ не дотримуються і працюють більше профілактично або за біологічних порогів, що вказують на необхідність проведення обробок (табл. 5). Поняття ЕПШ для кореневих гнилей не застосовується, оскільки вилікувати від них рослини неможливо.
ЕПШ, розроблені 15 років тому, сьогодні не можна без коригування використовувати на озимій пшениці. Необхідно переглянути ці показники, а також коригувати їх для кожного року та сезону.
Із хвороб колоса на пшениці частіше зустрічаються фузаріоз, септоріоз, альтернаріоз, сажкові хвороби. Найбільшу частку з перерахованих вище мікозів займають фузаріоз (39,3%) та септоріоз (34,3%). Безпосередньо проти твердої сажки застосовують протруювання насіння (тебуконазол, карбоксин та інші). Для контролю інших хвороб колоса орієнтуються на найнебезпечнішу з них – фузаріоз. Обмежений набір фунгіцидів і вузьке «вікно застосування» не дає можливості надійно контролювати це захворювання виключно хімічними засобами. На сьогодні відсутні фунгіциди, які контролюють фузаріоз колосу з ефективністю, яка була б на рівні контролю іржі або борошнистої роси.
Від фузаріозу колоса застосовують фунгіциди триазоли (протіконазол, тебуконазол і метконазол) і їх комбінації один з одним і з спіроксаміном профілактично у фазі початку цвітіння (поява перших видимих пиляків) (рис. 4), а за необхідності – повторно у фазі молочної стиглості зерна (ВВСН 70–79) (рис. 5).
Рис. 5. Стадія молочної стиглості, ДК 70-79Ефективність від фузаріозу колоса у протіконазолу – 48%, тебуконазолу – 40%, метконазолу – 32%. Фунгіциди з тебуконазолом вважаються золотим стандартом контролю фузаріозу колоса. Ця діюча речовина перевершує за ефективністю епоксиконазол і комбінацію тіофанат-метилу й епоксиконазолу. В Японії активно використовують проти цього захворювання тіофанат-метил. В європейських країнах комбінація тебуконазолу з протіконазолом має максимальну ефективність проти фузаріозу колосу.
Оптимальним терміном обробки пшениці вважаються 2–4 дні перед цвітінням або перші 2 дні від його початку. Цвітіння одного колоса триває 3–6 днів, всього поля – 6–8 днів.
Для ячменю, який цвіте, коли колос ще міститься всередині обгортки, найкращий період обробки – відразу після появи колосу. Найбільш виправдана тактика захисту – профілактика. Якщо зернові посіяли по зернових, кукурудзі або стерньових попередниках, розвиток фузаріозу колосу практично гарантовано.
Якщо планується контроль не тільки фузаріозу колосу, а й інших захворювань колосу (септоріоз) і листового апарату (гельмінтоспоріоз, іржа, борошніста роса), то доцільно використовувати багатокомпонентні препарати, що містять триазоли (протіконазол, тебуконазол) у комбінації з д.р. інших хімічних класів – спіроксаміном (аміни) або з д.р. групи бензімідазолів (карбендазім). Стробілурини не бажано застосовувати по колосу через ускладнений відтік пожнивних речовин у колос, через що зерно погано наливається.
За раннього розвитку навесні хвороб і високого інфекційного фону внесення фунгіцидів у першу фунгіцидну обробку Т1 в період кінець кущіння – початок виходу в трубку (27–32) зазвичай поєднують із застосуванням гербіцидів, інсектицидів або регуляторів росту. Цільовими хворобами у цей час є борошниста роса, септоріоз листя, піренофороз (жовта плямистість).
За відсутності навесні шкідників (злакової мухи, злакової тлі, цикадки), пропускаючи внесення інсектицидів у період Т1 – кінець кущіння – початок виходу в трубку (ВВСН 27–32), їх можна внести разом із другою фунгіцидною обробкою в Т2 – поява та ріст прапорцевого листка (ВВСН 37–49) при перевищенні ЕПШ від злакової тлі, пшеничного трипса, п’явиці, шкідливої черепашки, хлібного звичайного пильщика. Застосування фунгіцидів по прапорцевому листку – традиційний час проведення другої фунгіцидної обробки Т2. Цільові хвороби – септоріоз листя, піренофороз (жовта плямистість) і бура іржа.
Із третьою фунгіцидною обробкою Т3, оптимальним часом проведення якої вважається початок-середина цвітіння (ВВСН 60–65), як правило, внесення інсектицидів недоцільне, оскільки не захищає від септоріозу листя і колосу, піренофорозу (жовта плямистість), бурої та стеблової іржі, фузаріозу колоса, вторинної інфекції (альтернаріоз, оливкова пліснява тощо).
Захист посівів від шкідників – проти личинок і дорослих клопів шкідливої черепашки, личинок пшеничного трипса, злакової попелиці, хлібних жуків, хлібної жужелиці часто переносять з Т3 у період Т4 формування зернівки, тобто молочної стиглості зерна (ДК 70–79) при появі в посівах 15–20% личинок клопів третього віку. Високу ефективність під час масового заселення посівів клопами, хлібними жуками мають крайові обробки посівів.
Таким чином, найоптимальніша така схема захисту на озимій пшениці за помірного розвитку хвороб: Т1 (гербіцид), Т2 (фунгіцид + інсектицид), Т4 (інсектицид-крайова обробка).
У Лісостепу, Поліссі при дощовому літі може застосовуватися програма захисту від бур’янів, шкідників і хвороб за одним із 2 сценаріїв:
- Т1 (гербіцид + ретардант), Т2 (фунгіцид + інсектицид), Т3 (фунгіцид), Т4 (інсектицид);
- Т1 (гербіцид + ретардант), Т2 (фунгіцид), Т3 (фунгіцид), Т4 (інсектицид).
В Степу через меншу кількість опадів, низьку урожайність і рентабельність система захисту може бути такою: Т1 (гербіцид), Т2 (фунгіцид), Т4 (інсектицид).
Можливий вибір періоду проведення інсектицидних, фунгіцидних обробок з урахуванням ЕПШ, погодних умов (дощового або сухого літа), інфекційного фону і попередника при польових оглядах кожного поля у періодах Т0, Т1, Т2, Т4, а в Т3 профілактично від фузаріозу колоса.
Зазвичай другу основну фунгіцидну обробку Т2 – поява та ріст прапорцевого листка (ВВСН 37–49) поєднують з листовим підживленням мікроелементами (сульфат магнію) і азотом в амідній формі (карбамід) (табл. 6).
При стресових умовах може спостерігатися фітотоксичність у вигляді плям на листках через те, що карбамід може виступати як своєрідна поверхнево-активна речовина (ПАР), яка посилює ефект фунгіциду. Як правило, фунгіциди у своєму складі й так містять ПАР. Особливо часто спостерігається фітотоксичність у вигляді плям на листках при стресових умовах (знижені температури) за використання бакових сумішей (гербіцид + фунгіцид + ретардант + мікродобриво) у першу фунгіцидну обробку в Т1 (ВВСН 31–32).
Сергій Хаблак, д-р біол. наук, агроном
Опубліковано в журналі “Агроном”, 2022
