У світі існує багато різних сівалок. І у кожної своя конструкція сошника, набір допоміжних функцій і пристроїв для покращення сівби. Але який із сошників найкращий? Відповідь на це запитання важлива для кожного агронома – сівалки із правильно підібраними сошниками для певних умов дають змогу досягти оптимальної польової схожості висіяних сільгоспкультур. А добрі сходи, як і добрий початок, – це вже половина справи.
Як відомо, сошник – це найважливіша деталь сівалки, що безпосередньо взаємодіє із ґрунтом і створює в ньому «розріз», куди висіваються насіння і добрива. Найважливіші функції сошників закладені у їхню здатність:
- створювати сприятливе мікросередовище для насіння та сходів;
- не призводити до ущільнення та розмазування стінок борозни;
- не допускати забивання рослинними залишками;
- управляти пожнивними рештками на мікрорівні, розміщувати їх там, де вони принесуть найбільшу користь висіяному насінню і сходам;
- одночасно вносити насіння і добрива, розділяючи їх, щоб уникнути «опіку насіння та сходів»;
- не допускати затискання рослинних решток у насіннєву борозну;
- накривати ґрунтом посівну борозну;
- добре контролювати глибину посіву;
- точно копіювати поверхню ґрунту.
За допомогою сошників у ґрунті формуються посівні борозни різного типу. Найважливіша характеристика посівної борозни – форма її поперечного перерізу. Більшість сошників для сівалок під технологію No-till є адаптацією традиційних сошників для класичного обробітку ґрунту, і лише кілька з них спеціально розроблені для прямого посіву.
Існують три основні форми борозни, яку залишають після себе сошники сівалки, і два способи сівби, для яких не потрібне створення безперервної борозни в ґрунті:
1) борозни в формі V;
2) борозни в формі U;
3) борозни в формі перевернутої Т;
4) пробивний висів (пробивання у ґрунті окремих отворів і висівання у них однієї або кількох насінин);
5) розкидання насіння по поверхні (насіння розкидають без певного порядку).
БОРОЗНИ У ФОРМІ V
Борозни у формі V утворюються за допомогою двох дисків, які стикаються і спрямовані під кутом до верхніх країв. Диски не завжди можуть бути одного діаметра. Прилеглий кут (кут V) зазвичай становить приблизно 10 градусів. Щоб не допустити розмелювання насіння, його висівають у зазор між двома дисками позаду.
Коли обидва диски розташовані під одним кутом до вертикалі, борозна у вертикальному зрізі набуває форми V. Вона створюється шляхом зміщення убік кожним диском приблизно однакової кількості ґрунту. Передні краї дисків на рівні поверхні ґрунту віддалені один від одного. Це може викликати їх забивання, оскільки рослинні рештки потрапляють у зазор між дисками. Щоб уникнути цього, така конструкція дисків випускається у кількох варіантах.
ДВОДИСКОВІ СОШНИКИ ЗМІЩЕНІ
У цьому варіанті один із двох дисків, розташованих під кутом до напрямку руху, розміщений попереду другого, щоб утворити ріжучий край, який виступає, і ним розсувати рослинні рештки. Другий диск утворює другий бік вертикальної борозни у формі V, але передній край цього диска притискається за краєм ведучого переднього диска, що не допускає забивання рослинними рештками і водночас скорочує величину притискного зусилля, потрібного для проникнення у ґрунт.
ДВОДИСКОВІ СОШНИКИ РІЗНИХ РОЗМІРІВ
Менший із двох дисків розташований поряд із великим. Передній край великого диска є ведучим в усій конструкції. Малий диск зміщений по відношенню до великого диска.
ТРИДИСКОВІ СОШНИКИ
У цій конструкції третій вертикальний диск розміщений попереду двох дисків. Цей додатковий диск розрізає рослинні рештки, а наступні за ним два диски розсувають їх у різні боки. Перший диск збільшує величину притискного зусилля, якого необхідно докласти для проникнення у ґрунт. Усі конструкції дводискових і тридискових сошників формують у ґрунті V-подібні борозни, оскільки власне форму борозни утворюють два диски, розташовані під кутом до напрямку руху незалежно від їх розміру та зміщення. Третій ведучий диск у тридисковій конструкції в основному розрізає рослинні рештки і трохи впливає на формування борозни. Конструкція тридискового сошника, в якій ведучий диск працює трохи нижче основи двох дисків, знижує негативний вплив вдавлювання рослинних решток у насіннєве ложе. Подібним чином працюють і сошники при використанні ведучого сошника із хвилястим краєм (турбодиском). У цьому варіанті досягається певний ступінь розпушування ґрунту перед проходженням наступних за ним двох сошників.
При роботі на вологих ґрунтах спостерігається прилипання ґрунту до зовнішніх країв дисків, його викидання та переміщення вгору, внаслідок чого позаду проходу сошників залишається порушена поверхня поля.
На сухих ґрунтах характерною рисою борозни є гладкість V-подібного зрізу. Якщо ґрунт занадто пухкий, то в цьому випадку край борозни може обвалитися. Але навіть у пухких ґрунтів (у міру підвищення вмісту органічної речовини в результаті застосування системи No-till) з часом структура стає кращою, пухкість знижується. Поступово більшість V-подібних борозен стають менш помітними і менше схильними до осипання після проходу сошника.
У сівалках для нульового обробітку слідом за вертикальними дводисковими сошниками встановлені прикочувальні колеса у формі V, вони притискають ґрунт у напрямку, протилежному тиску дисків. Переваги вертикальних дво- і тридискових сошників:
1) конструкція сошників відносно проста і не потребує ретельного догляду, хоча й залежить від застосування хороших підшипників і ущільнювачів;
2) низькі витрати на технічне обслуговування;
3) здатність проникати без забивання крізь покрив рослинних решток.
Найголовніші недоліки:
1) формують V-подібні борозни, при використанні яких внаслідок швидкої втрати вологи спостерігається погане проростання насіння і укорінення сходів;
2) потрібне велике зусилля для проникнення в ґрунт;
3) погані якісні показники при роботі на важких ґрунтах, ущільнення і розмазування ґрунту;
4) схильність вдавлювати рослинні рештки в борозни, що на сухих ґрунтах перешкоджає гарному контакту насіння з ґрунтом, а на вологих призводить до ферментації жирних кислот, які викликають загибель насіння і проростків;
5) нездатність сошників розділяти в борозні при посіві насіння та добрива.
Незважаючи на серйозні недоліки, вертикальні дводискові та тридискові сошники широко використовуються на більшості моделей сівалок для нульового обробітку ґрунту.
ПОХИЛІ V-ПОДІБНІ БОРОЗНИ
Щоб знизити ступінь ущільнення вертикальних V-подібних борозен, на сівалках прямого посіву встановлюються дво- або тридискові сошники під кутом до напрямку руху. Якщо сошники нахилені по відношенню до вертикалі, верхній диск штовхає ґрунт трохи вгору, тим самим скорочуючи ступінь ущільнення. Нижній диск вдавлює ґрунт донизу, збільшуючи ступінь ущільнення. Але оскільки коріння рослин росте вниз, залишається спірним питання, чи компенсує нахил дво- або тридискових сошників недоліки вертикальних сошників цих варіантів. З іншого боку, нахил V-подібних борозен, поза сумнівом, полегшує закриття насіння в борозні, оскільки вертикально встановленому прикочувальному колесу доводиться переміщати ґрунт вниз, а не вбік.
Два сошники можна об’єднати із похилими дводисковими сошниками таким чином, що перша пара дисків (нахилена в одному напрямку до вертикалі) вносить добрива, а друга пара (нахилена в протилежному напрямку до вертикалі) закладає насіння на меншу глибину. При такому варіанті не тільки ефективно розділяються насіння і добрива у вертикальній площині, а й зона під насінням попередньо розпушується верхнім диском на передньому сошнику, чим частково компенсується ефект небажаного ущільнення під впливом сошника.
U-ПОДІБНІ БОРОЗНИ
Існують кілька моделей сошників, що утворюють U-подібні борозни:
1) дискові сошники, розташовані під кутом до напрямку руху;
2) анкерні сошники;
3) сошники з індивідуальним приводом;
4) сошники для прокладення борозни.
Борозни, що утворюються за допомогою цих моделей, відрізняються від V-подібних тим, що основа борозни широка, а не загострена. У цих моделях кожен сошник індивідуально здійснює операцію утворення борозни. Жоден із цих сошників не чинить притискного і розминаючого впливу на ґрунт, властивого розглянутим вище моделям сошників.
Дискові сошники, розташовані під кутом, в основному вишкрібають ґрунт від центру борозни до краю, анкерні сошники і сошники для прокладення борозни підривають ґрунт у напрямку вгору і назовні, сошники з індивідуальним приводом подрібнюють його за допомогою лез, що обертаються. Всі ці моделі розпушують ґрунт на поверхні поряд із борозною, і потім він використовується для того, щоб прикрити борозну.
ДВОДИСКОВІ СОШНИКИ, РОЗТАШОВАНІ ПІД КУТОМ ДО НАПРЯМКУ РУХУ
У цій моделі сошники, розташовані під кутом до напрямку руху, лущать ґрунт. Диски нахилені до руху під кутом 5–10 градусів. Насіння потрапляє в башмак, розташований на рівні ґрунту або нижче, ближче до задньої сторони диска, де вони захищені від потрапляння в них рослинних решток. Існують два види вертикальних дискових сошників, розташованих під кутом до напрямку руху:
1. ПЛАСКІ ДИСКИ, РОЗТАШОВАНІ ПІД КУТОМ ДО НАПРЯМКУ РУХУ
Для цього типу сошників використовують вертикальні пласкі диски, розташовані під кутом до напрямку руху. Диск і опорні підшипники в них характеризуються високим ступенем міцності, оскільки на них діють досить великі бічні сили. У зв’язку з цим диски встановлюють парами, причому кожна пара дисків нахилена під протилежними кутами, щоб бічні сили, які впливають на сівалку, взаємно виключалися. Якщо диски не згруповані парами, спостерігаються труднощі при поворотах сівалки в одному з напрямків. Крім того, при роботі на крутих схилах спостерігається скочування сівалки під кутом до напрямку руху.
Переваги:
1) достатньою мірою проникають у ґрунт;
2) лущать ґрунт;
3) можуть впоратися з рослинними рештками;
4) не викликають розмазування та ущільнення борозни.
Недоліки:
1) висівання насіння у вдавлені в насіннєве ложі рослинні рештки;
2) відсутність розподілу насіння і добрив;
3) робота сошників залежить від швидкості руху сівалки.
2. СФЕРИЧНІ ДИСКИ, РОЗТАШОВАНІ ПІД КУТОМ ДО НАПРЯМКУ РУХУ
Для цієї моделі сошників використовуються злегка сферичні майже вертикально встановлені диски, спрямовані під кутом до напрямку руху. Вісь сферичних дисків може розташовуватися або горизонтально, або трохи відхилятися від горизонталі в будь-якому напрямку.
Якщо вісь нахилена вниз на опуклій (задній) частині диска, то диск підрізатиме ґрунт, як плуг. Перевага такого впливу полягає у тому, що зміщений ґрунт не відкидається вбік, а піднімається, повертається і перекидається назад. Недоліком є те, що на сильно пов’язаних кореневою системою рослин ґрунтах (пасовищах, цілині) утворюється «поличка» із ґрунту, яка потім нещільно прикриває насіння. Це різко зменшує схожість насіння. Якщо вісь нахилена вгору на опуклій (задній) частині диска, це діятиме як обмежувач роботи диска, дозволяючи йому лише лущити ґрунт.
ПОХИЛІ ПЛАСКІ ДИСКИ
На деяких сівалках прямого висіву встановлюють похилі пласкі диски, а також пласкі диски, розташовані під кутом до напрямку руху. Це робиться для зменшення викидання дисками ґрунту, порушення ґрунтового шару, а також з метою забезпечення більш потужного шару мульчувального ґрунту. Нахил дисків полегшує проникнення у ґрунт, зменшує труднощі при роботі на схилах. Але це не знімає проблем із вдавлюванням рослинних решток у борозну. Не вирішується цим типом сошників і питання із внесенням при сівбі добрив, оскільки не вирішена проблема відокремлення добрив від насіння.
Ступінь впливу дисків, розташованих під кутом до напрямку руху (пласких сферичних, вертикальних, похилих) на ґрунт, при якому відбувається викидання ґрунту, а отже, і їх вплив на ширину та форму борозни суттєво залежить від швидкості руху сівалки. При високій швидкості руху борозна виходить широкою і менш глибокою, ґрунт викидається убік далі, ніж при малих швидкостях руху. Як і у випадку з попередніми модифікаціями дисків, глибина проникнення у ґрунт зменшується зі збільшенням швидкості руху сівалки, що доводиться компенсувати додатковим збільшенням притискної сили.
Дві основні переваги цієї конструкції дисків полягають у їх здатності впоратися з рослинними рештками, що знаходяться на поверхні ґрунту, не забиваючись і в тому, що вони не створюють ущільнення і не розмазують борозну. Така конструкція дисків відносно недорога, проста у використанні.
Переваги сошників зі сферичними дисками та похилими пласкими дисками, розташованими під кутом до напрямку руху:
1) лущать ґрунт;
2) можуть впоратися з рослинними рештками;
3) не викликають розмазування та ущільнення борозни.
Недоліки дисків, розташованих під кутом до напрямку руху:
1) нагрібають або вдавлюють рослинні рештки в борозну так само, як і інші види сошників;
2) створюють U-подібні борозни, які швидко висихають, що негативно впливає на схожість насіння;
3) є проблеми у технологічних налаштуваннях;
4) кут нахилу до напрямку руху може самостійно збільшуватися, що створює труднощі при роботі на схилах;
5) неможливість відокремлювати насіння та добрива у борозні;
6) на роботу сошників суттєво впливає швидкість руху сівалки;
7) деталі сошників швидко зношуються.
АНКЕРНІ ТИПИ СОШНИКІВ
Анкер становить собою виступ будь-якої форми або вертикальну лапу, призначену для проникнення у ґрунт. Насіння потрапляє у ґрунт або по внутрішній порожнистій поверхні анкера, або по трубці, приєднаній до нього ззаду.
Форма сошників анкерного типу варіює від тупих сошників типу лапи до гострих підрізних форм, розроблених для того, щоб створити відносно вузьку борозну і легко проникати у ґрунт. Основна проблема U-подібних анкерних сошників полягає у тому, що вони швидко зношуються.
Всі анкери роблять борозну U-подібної форми, викидаючи ґрунт знизу вгору. На вологих ґрунтах анкерні сошники розмазують основу борозни та її стінки, що при їх швидкому висиханні негативно впливає на схожість насіння та розвиток кореневої системи проростків.
При викиданні ґрунту вгору по всій довжині борозни утворюється пухкий ґрунт, що використовується для подальшого закриття борозни, але при сильно висушеному ґрунті можуть утворюватися великі гребені. На вологих ґрунтах за їх швидкого висихання утворюється кірка, яку згодом доводиться видаляти боронуванням.
Читати по темі: Помилки при виборі та зберіганні шин
Ще одна проблема анкерних сошників полягає в тому, що вони якісно працюють тільки в обмеженому діапазоні швидкостей (6–9 км/год). Великим недоліком сошників анкерного типу є і те, що вони погано працюють в умовах великої кількості рослинних решток, а особливо при малій ширині міжряддя. Ця проблема вирішена в конструкціях сівалок, де сошники розташовані далеко один від одного. Але велика ширина міжрядь потребує великих розмірів сівалки, що знижує здатність якісно копіювати поверхню ґрунту, збільшує викид насіння на поверхню, збільшує радіус повороту агрегату на кінці поля, створює проблеми з транспортуванням. Перераховані вище недоліки сівалок з анкерними сошниками вирішені в посівних комплексах, де сошники розміщені в кілька рядів і розведені між собою за шириною і довжиною.
Переваги сошників анкерного типу:
1) вони відносно недорогі;
2) здатні одночасно висівати насіння і вносити добрива;
3) не нагрібають і не затискають у борозні рослинні рештки.
Недоліки:
1) швидке зношування;
2) погана здатність управляти рослинними рештками;
3) нездатність розподіляти насіння і добрива у борозні;
4) розмазування ґрунту в борозні на вологих ґрунтах;
5) невелика швидкість роботи.
СОШНИКИ З ІНДИВІДУАЛЬНИМ ПРИВОДОМ
Сошники з індивідуальним приводом складаються з мініатюрних обертових культиваторів, що приводяться в рух від загального приводу (валу відбору потужності) і буквально проробляють смугу для посіву насіння.
Розміщення насіння в борозну залежить від моделі сошника. В одних моделях насіння висівається в борозну слідом за обертовими дисками і ретельно перемішується із ґрунтом, але їх глибина закладення випадкова. В інших моделях позаду обертових дисків окремо встановлені традиційні сошники (стрілчасті лапи, анкерні або дискові сошники), які висівають насіння в насіннєве ложе.
Цей тип сошників формує борозну U-подібної форми, не збирає рослинні рештки в борозні, добре покриває насіння ґрунтом. З іншого боку, сошники з індивідуальним приводом погано управляють рослинними рештками, які потрапляють в результаті перемішування з ґрунтом у насіннєве ложе. Крім того, вони не здатні розділяти насіння та добрива у борозні. Сошники з індивідуальним приводом є складним пристроєм порівняно з іншими моделями. У них виникають проблеми зі швидким зношуванням обертових частин сошника і пошкодженням їх камінням.
Ранні моделі цього типу сошників становили собою адаптовані фрезерні культиватори, в яких широкі леза L-подібної форми, змонтовані на осі, що приводиться в рух валом відбору потужності, замінили на вузькі леза L-подібної форми. Ширина оброблюваної лінії варіює від 20 до 200 мм.
У сучасних моделях кожен ряд лез монтується незалежно, щоб сошник міг копіювати поверхню ґрунту. В деяких модифікаціях ножі монтуються парами. Існують моделі, де кожен ротор працює окремо від ланцюгового приводу з розрізаючого диска, що має хвилясті краї й розміщений попереду ротора.
Сошники з індивідуальним приводом застосовуються там, де інші сошники не працюють. Наприклад, при рекультивації високогірних пасовищ, де температура навколишнього середовища низька і перешкоджає швидкому розкладанню органічної речовини, внаслідок чого накопичений століттями шар нерозкладеної рослинності може становити кілька сантиметрів.
Позитивні сторони:
1) змішують рослинні рештки, що не розклалися, із ґрунтом;
2) не вдавлюють рослинні рештки в борозну;
3) невелика сила проникнення у ґрунт;
4) змішують добрива із ґрунтом.
Недоліки:
1) погане управління рослинними рештками;
2) руйнування стерні та рослинних решток;
3) проведення механічного обробітку ґрунту;
4) ущільнення ґрунту в основі борозни;
5) складність у роботі на кам’янистих і вологих ґрунтах;
6) висока вартість;
7) стимулювання схожості насіння бур’янів;
8) значні витрати на обслуговування;
9) неможливість розділяти насіння та добрива.
СОШНИКИ ДЛЯ УТВОРЕННЯ БОРОЗНИ
Цей вид сошника розроблено в Англії для оновлення пасовищ. Він складається з двох вертикальних дисків, рознесених у сторони на кілька сантиметрів, які прорізають дві вертикальні щілини. За дисками розташований мініатюрний відвальний плуг, що витісняє ґрунт із проміжку між нарізаними щілинами, створюючи тим самим U-подібну борозну, в яку закладається насіння. Мета витіснення ґрунту полягає у тому, щоб виключити конкуренцію з боку бур’янів у зоні залягання насіння і за раннього розвитку сходів захистити їх від витоптування худобою.
ВІБРУЮЧІ СОШНИКИ
Спроби зменшити величину притискного зусилля, необхідного для проникнення диска в ґрунт, призвели до створення вібруючих сошників. Пристрій, що викликає вібрацію, розташований на втулці, під час його обертання забезпечується рух диска вгору і вниз (вібрація). На деяких моделях сошників встановлюються вібруючі гідравлічні мотори, але це ускладнює роботу сошників і різко підвищує їх вартість. Працюють ці сошники на дуже низьких швидкостях; існує проблема утримання в затягнутому стані болтів і вузлів через вібрацію по всьому корпусу сівалки.
БОРОЗНИ У ФОРМІ ПЕРЕВЕРНУТОЇ Т
Усі сошники, про які йшлося вище, є адаптацією сошників, розроблених для класичної (орної) системи землеробства. Допрацьовували ці сошники під систему нульового обробітку ґрунту в основному за рахунок збільшення їх міцності та незначної зміни принципу роботи.
Борозна у формі перевернутої Т спеціально розроблена для No-till. Принцип перевернутої Т було запропоновано в результаті пошуку альтернатив класичним формам борозен у вигляді V та U, щоб подолати притаманні їм недоліки. Практика показала, що найпростіший шлях полягає у створенні сошника, який становив би собою вертикальну лапу з крилами, які під поверхню ґрунту вирізали б своєрідні полиці під насіння і добрива.
Основним завданням концепції перевернутої борозни у формі Т було створення горизонтальних борозен шляхом горизонтального розшаровування ґрунту і створення горизонтальних клапанів під верхнім шаром ґрунту та рослинних решток з високим рівнем контролю цього процесу та його передбачуваності. На сьогодні розроблено дві моделі сошників з крилами, кожна з яких виконує названі вище функції.
ПРОСТИЙ СОШНИК ІЗ КРИЛАМИ
Перший сошник з крилами становив собою лапу, прикріплену до нижньої частини порожнистого зуба. Сошник був порожнистим, щоб дати можливість насінню проходити по ньому згори вниз у насіннєве ложе. Лапа вигиналася біля основи в обидва боки, утворюючи пару симетричних «крил», спрямованих донизу під кутом 10 градусів, і виступала на 20 мм з кожного боку.
Попереду лапи ставився ріжучий вертикальний диск для забезпечення вертикального розрізання ґрунту. Ведучий диск надавав сошнику здатність добре розсувати рослинні рештки, що лежать перед ним на поверхні, розрізати дернину з мінімальним розривом і руйнуванням структури ґрунту. Перші сошники такої конструкції з’явилися у Новій Зеландії.
Пізніше конструкцію спростили, лапу робили з товстої листкової сталі та прикріплювали до вертикальної пласкої пластини (стійки). Насіння подавали по трубці, закріпленій за пласкою пластиною. Це давало змогу замінювати при зношуванні тільки ті частини, які зношуються (в цьому випадку лапу), що різко знизило витрати.
Найсуттєвішим недоліком такого сошника є те, що жорстко закріплена лапа слабко управляє рослинними рештками, погано копіює поверхню ґрунту і має обмежену швидкість руху. Останні розробки сошника такого типу – це конструкція із крилами, що може розділяти висівання насіння і внесення добрив на дві або більше горизонтальні стрічки.
Переваги:
1) забезпечують горизонтальні борозни у формі перевернутої Т, які легко прикрити;
2) характеризуються надійною схожістю рослин;
3) не викликають ущільнення ґрунту;
4) мають достатню силу проникнення;
5) не вдавлюють рослинні рештки.
Недоліки:
1) не дуже добре справляються з рослинними рештками;
2) високий ступінь зношування.
СОШНИК ІЗ КРИЛАМИ НА ОСНОВІ ЦЕНТРАЛЬНОГО ДИСКА (СОШНИКИ ДИСКОВО-АНКЕРНОГО ТИПУ)
Під час розробки цього типу сошника було взято до уваги кілька важливих функціональних принципів. Сошник повинен:
1) зберігати форму борозни у вигляді перевернутої Т при високих швидкостях руху та малій глибині сівби;
2) не змінювати положення рослинних решток, що знаходяться поверх ґрунту, і не перемішувати їх;
3) ефективно розділяти в борозні насіння і добрива, добре виконувати цю функцію в широкому діапазоні різних ґрунтів при різному рівні їх вологості та швидкості руху;
4) працювати без забивання рослинними рештками при вузьких міжряддях, при будь-якій вологості стерні рослинних решток і ґрунту;
5) надійно закривати насіннєве ложе;
6) підтримувати постійну глибину висіву, копіювати поверхню ґрунту;
7) мати недорогі змінні частини, які можна замінити їх у полі.
Сошник складається з одного плаского вертикального диска (гладенького або зазубреного), який при русі розрізає рослинні рештки, і двох бічних лез із крилами, розташованими так, що внутрішня частина їх ведучих країв треться об один бік центрального диска, таким чином ефективно знімаючи рослинні рештки з бічних лез і усуваючи забивання. Бічні леза прорізають з кожної сторони диска в ґрунті на глибині посіву горизонтальні борозни і роздільно поміщають насіння і добрива. Якщо лезо для внесення добрива трохи подовжити, то можна буде розділити насіння та добрива не лише по горизонталі, а й по вертикалі. За сошником встановлені два напівпневматичні колеса, які прикочують піднятий сошником ґрунт, тим самим надійно закриваючи посівну борозну. Колеса також автоматично підтримують постійну глибину загортання насіння, добре копіюють поверхню поля. Кожен сошник змонтований на кронштейнах у вигляді паралелограма. Поділ насіння та добрив і внесення їх за допомогою одного сошника спростили конструкцію сівалки.
Цей сошник спеціально розроблено для прямого висіву за технологією No-till у товстому шарі рослинних решток. Нахил крил по відношенню до горизонталі 5 градусів дає змогу виконувати сівбу на мінімальну глибину до 15 мм. Сошник використовується для точного висіву практично всіх сільськогосподарських культур, включаючи овочеві. Він залишає незайманими на поверхні поля від 70 до 95% стерні та рослинних решток.
На сьогодні це єдиний із сошників, що застосовуються у технології нульового висіву, який повністю відповідає всім вимогам технології No-till.
Основні переваги дискового сошника з крилами:
1) забезпечує горизонтальні борозни у формі перевернутої Т;
2) автоматично прикриває борозну;
3) забезпечує надійну схожість насіння;
4) забезпечує розподіл насіння і добрив у горизонтальній і вертикальній площинах;
5) добре працює з рослинними рештками і управляє ними;
6) не вдавлює в посівне ложе рослинні рештки;
7) працює на великих швидкостях;
8) має низький ступінь ущільнення ґрунту;
9) не стимулює проростання насіння бур’янів;
10) добре контролює глибину сівби;
11) низькі витрати на обслуговування.
Недоліки:
1) висока початкова вартість посівного агрегату;
2) потрібен трактор великої сили тяги.
Водночас відносно висока вартість посівного комплексу з цією моделлю сошників швидко окупається підвищенням продуктивності, врожайності та зниженням собівартості культур, що вирощуються.
ПРОБИВНА СІВБА
Пробивні сівалки роблять отвори у ґрунті, в які закладається насіння. Висівний пристрій складається із сталевого колеса із зубами, приєднаними до обода колеса. Зуби кріпляться на петлях до обода у своїй основі. При роботі відкривання і закривання виконується за допомогою внутрішнього копіра, що працює синхронно з дозатором насіння. Після того як зуб повністю проникає в ґрунт, із трубки, розташованої в центрі колеса, насіння через отвір в ободі через відкритий зуб потрапляє в ґрунт на встановлену глибину.
Сошники цього типу характеризуються низькими енерговитратами та витратами на обслуговування. Їх недоліками є складність, низька швидкість роботи, ущільнення насіннєвого ложа, труднощі з прикриттям насіння, розподілом насіння і добрив.
РОЗКИДАННЯ НАСІННЯ ПО ПОВЕРХНІ
Розкидання насіння по поверхні ґрунту не є рекомендованим способом сівби. Він використовується тільки там, де умови випадання опадів і вологість ґрунту настільки передбачувані та надійні, що гарантують проростання висіяного насіння. Суть методу полягає в тому, що насіння розкидається за допомогою спеціального пристосування, розташованого на жниварці комбайна. Це дає можливість подрібненій соломі та полові, що розкидається подрібнювачем-розкидачем комбайна, накривати висіяне насіння. У виробничій практиці практикується розкидний висів гірчиці за допомогою авіації за надранніх термінів сівби.
Юрій Гринько, оглядач
Опубліковано в журналі “Агроном”, 2025
