14 Серпня 2022

Контроль найбільш шкодочинних хвороб сої

Соя – культура, яка стрімко набирає популярності в Україні, особливо в тих регіонах, де активно впроваджуються соєво-кукурудзяні сівозміни. Із насиченням сівозмін олійними культурами і соєю зростають ризики ураження посівів різними хворобами, тому дуже важливого значення набуває їх своєчасна діагностика – від вивчення полів із попередником і огляду сходів до збирання врожаю культури.

У цій статті ми розглянемо інформацію про найбільш шкодочинні хвороби сої, які викликають гриби і нематода: симптоми, чинники ризику та можливі варіанти їх контролю.

Також дізнаємось, як поліпшити діагностику хвороб сої, що можуть негативно вплинути на врожайність культури впродовж усього вегетаційного періоду.

ЦЕРКОСПОРОЗ СОЇ, АБО «ЖАБ’ЯЧЕ ОКО» (CERCOSPORA SOJINA)

Це захворювання (рис. 1, 2) досить поширене на всій території України.

Симптоми. Захворювання проявляється насамперед на листі, але може також з’являтися і на стеблах, бобах і насінні. Плями (ураження) неправильної форми від коричневого до червонуватокоричневого кольору. Центр плями від світло-коричневого до сірого кольору, краї червоно-фіолетові. На насінні захворювання проявляється у вигляді знебарвлених ділянок від сірого до коричневого відтінку.

Рис. 1. Хвороби листя сої зустрічаються на більшості посівів цієї культури, якщо не вносяться фунгіциди
Рис. 1. Хвороби листя сої зустрічаються на більшості посівів цієї культури, якщо не вносяться фунгіциди. Часто церкоспороз (фото) помилково плутають із аскохітозом, який на сої практично не спостерігається, а більше вражає інші бобові – нут, горох, сочевицю, квасолю

Рис. 2. Характерні для церкоспорозу
Рис. 2. Характерні для церкоспорозу (Cercospora sojina) плями «жаб’яче око» проявляються на листі сої зазвичай вже з початку цвітіння (дата зйомки 16.07.2016, Черкаська обл.)

Чинники ризику. Зимує в соєвих рослинних рештках; інфекція передається через насіння. Сприятливі температури 25–30°С, висока відносна вологість – 90% і більше, тривалі дощові періоди.

Контроль. Вирощування стійких сортів (із домінантними генами Rcs1, Rcs2, Rcs3); дотримання сівозміни (повернення сої на те саме поле не раніше, ніж через 2 роки); обробка ґрунту із закладенням рослинних залишків; обприскування фунгіцидами, які слід застосовувати в період від цвітіння до часу наповнення стручка (появи насіння у стручках). Недопущення занесення церкоспорозу із хворим насінням.

БУРА СТЕБЛОВА ГНИЛЬ СОЇ – BSR (PHIALOPHORA GREGATA)

Симптоми (рис. 3). На листках з’являються ураження, що нагадують симптоми синдрому раптової смерті сої (фузаріозного в’янення/вілта – SDS). Листки змінюють колір: спостерігається знебарвлення від жовтого кольору до коричневого навколо жилок, що спочатку з’являється у фазі R4; висхідне скручування листя; шоколадно-коричневе знебарвлення судинної системи (жилок) і тканин посередині плям. При розрізі стебла можна побачити уражені внутрішні м’які тканини (серцевину) стебла бурого кольору.

Рис. 3. Бура стеблова гниль сої
Рис. 3. Бура стеблова гниль сої (Phialophora gregata f.sp.sojae): зліва – уражений листок; посередині – стебло здорової рослини; справа – хворе стебло, всередині видно уражену тканину характерного коричневого кольору

Чинники ризику. Зимує в соєвих рослинних рештках; сприятливі температура 15–25°С і висока вологість ґрунту перед цвітінням, за яким настають теплі й сухі дні під час наливу бобів; pH ґрунту – до 6,5 (кисла реакція). Агресивність збудника бурої стеблової гнилі найбільша, коли рН ґрунту становить близько 6,0, і менш виражена при рН 7,0 і більше.

Контроль. Найкращий метод захисту – це застосування стійких сортів, сівозміни (повернення сої на те саме поле не раніше, ніж через 3 роки) і обробка ґрунту із закладенням рослинних залишків. Обприскування фунгіцидами не дає очікуваного результату. Застосування фунгіцидів для обробки насіння малоефективне, оскільки такий захист сходів недостатній для пригнічення інфекції після того, як протруйники розсіються у ґрунті. Недавно проведені дослідження показали, що підтримка рН ґрунту на рівні 7 зменшує ризик виникнення бурої гнилі.

СОЄВА ЦИСТОВА НЕМАТОДА – SCN (HETERODERA GLYCINES)

Симптоми (рис. 4). На корінні утворюються невеликі бульби, які мають забарвлення від білого до коричнево-червоного, «засмаглого» (тіла жіночих особин нематод). Розмір цих бульбочок менший, ніж азотфіксуючих бульбочок (рис. 4, справа). Симптоми розвиваються повільно до неповного змикання рослин у рядках. Спостерігається затримка росту і хлороз при високих рівнях ураження і чисельності SCN.

Рис. 4. Соєва цистова нематода
Рис. 4. Соєва цистова нематода (Heterodera glycines) на корінні сої: зліва – загальний вигляд бульбочок (цист), утворених цієї нематодою. Часто бульбочки, утворені нематодою, плутають із азотфіксуючими бульбочками. Справа видно різницю в розмірах бульбочок, утворених нематодою, і азотфіксуючих бульбочок, які набагато більші. Симптоми ураження нематодою практично непомітні до часу хорошого розвитку вегетативної маси рослин і змикання рядків сої

Чинники ризику. Розвивається у ґрунті; росту і розвитку нематоди сприяють температури ґрунту від 24 до 27°С. Кілька видів бобових бур’янів є природними переносниками нематоди SCN.

Контроль. Стійкі сорти; сівозміна (повернення сої на те саме поле не раніше, ніж через 2–3 роки); контроль бур’янів.

Читати по темі: Вплив травмування насіння сої на його зберігання

БІЛА СТЕБЛОВА ГНИЛЬ, АБО СКЛЕРОТИНІОЗ СОЇ (SCLEROTINIA SCLEROTIORUM)

Симптоми (рис. 5). Стебла сої здаються водянистими, спостерігається бавовноподібний наліт (ріст міцелію гриба) на стеблі, черешках і стручках сої. Він має забарвлення від сірого до білого кольору. Утворюються дрібні чорні структури (склероції), які можна виявити спільно з міцелієм або окремо – в стеблах (розрізавши стебло), у стручках. Біла гниль призводить до в’янення та загибелі ураженої рослини сої.

Рис. 5. Біла стеблова гниль
Рис. 5. Біла стеблова гниль, або склеротиніоз сої (Sclerotinia sclerotiorum): зліва – білий бавовноподібний наліт на стеблах сої, справа – чорні утворення різної форми (склероції) в насінні сої. Уражає також соняшник, ріпак, олійні, зернобобові, капустяні та інші широколисті культури

Чинники ризику. Зимує у вигляді склероцій. Великий діапазон рослин-господарів (капустяні – ріпак та ін., айстрові – соняшник та ін., олійні, зернобобові – здебільшого широколисті культури). Сприятливі температури до 21,5–27,0°С), дощі, тумани, висока вологість і щільне змикання рослин у рядках при цвітінні сої.

Контроль. На сьогодні створено сорти із частковою стійкістю до цього захворювання. Також рекомендуються зменшення норми висіву, мінімізація обробітку ґрунту (використання No-till або Strip-till), дотримання сівозміни (повернення сої на те саме поле не раніше, ніж через 1 рік). Сприйнятливі сорти потребують обробки фунгіцидами по листю.

СИНДРОМ РАПТОВОЇ СМЕРТІ СОЇ – SDS (ФУЗАРІОЗНИЙ ВІЛТ, ЗБУДНИК FUSARIUM VIRGULIFORME)

Симптоми (рис. 6). На листі проявляються симптоми, дуже подібні до симптомів BSR (Phialophora gregata). Зміна кольору листя від жовтого до коричневого навколо жилок у вигляді невеликих округлих плям. Коріння рослин може бути чорним і гнилим із синюватим відтінком через розвиток гриба. Рослини в’януть і гинуть.

Рис. 6. Синдром раптової смерті сої
Рис. 6. Синдром раптової смерті сої – SDS (фузаріозний вілт, викликаний збудником Fusarium virguliforme): зліва – в’янення рослин у полі, справа – плями на листі. Це захворювання часто плутають із бурою стебловою гниллю сої, при якій на листі проявляються схожі симптоми (BSR)

Чинники ризику. Зимує в соєвих рослинних рештках і ґрунті у вигляді хламідоспор. Розвитку хвороби сприяють висока вологість ґрунту в період росту та нарощування вегетативної маси і прохолодна температура в період перед цвітінням і відразу після нього.

Контроль. Застосування стійких сортів (із подвійною стійкістю – до SDS і цистової нематоди SCN); повернення сої на те саме поле не раніше ніж через 3 роки; більш пізній посів, коли температура ґрунту вища; обробка ґрунту для підвищення його температури; поліпшення дренажу ґрунту; боротьба з нематодами, між наявністю яких і цією хворобою існує тісний взаємозв’язок.

Дослідження показують, що кукурудза є сприятливою культурою для розвитку патогена SDS (особливо насіння кукурудзи). Після кількох років безперервного обробітку кукурудзи можуть спостерігатися серйозні спалахи SDS. Збирання без втрат і чистого від хвороб та загнивання качанів врожаю кукурудзи може сприяти зниженню ризику появи SDS у сої. І навпаки, високий рівень втрат при збиранні врожаю кукурудзи збільшує ризики появи SDS в наступному сезоні, коли буде посіяно сою.

СЕПТОРІОЗ, АБО БУРА ПЛЯМИСТІСТЬ СОЇ – BS (SEPTORIA GLYCINES)

Симптоми (рис. 7) схожі на ті, що спостерігаються при бактеріальній плямистості. Плями з’являються головним чином на старіших листках; проявляються у вигляді нерегулярних, червоно-коричневих плям (уражень) різного розміру, оточених жовтим ореолом. Зони ураження збільшуються і зливаються разом, забарвлюючись від темно-коричневого до чорного кольору. Листя змінює забарвлення – від жовтого до оранжево-коричневого кольору і передчасно опадає.

Рис. 7. Септоріоз
Рис. 7. Септоріоз, або бура плямистість сої (Septoria glycines) проявляється насамперед на листі. На фото – сильний рівень ураження листя. На початкових стадіях проявляються лише окремі цяточки

Чинники ризику. Зимує в соєвих рослинних рештках; переноситься з насінням. Сприятливі умови для розвитку – дощі з тривалими періодами намокання поверхні листя (понад 6 годин) і тепла погода (25–28°С).

Контроль. Сівозміна – 1 рік і більше); обприскування фунгіцидами по листю в фазах від R1 до R6 (асортимент ефективних фунгіцидів досить широкий).

ПУРПУРНИЙ ЦЕРКОСПОРОЗ (ПЛЯМИСТІСТЬ ЛИСТЯ (LS)) І ФІОЛЕТОВА ПЛЯМИСТІСТЬ НАСІННЯ (PSS) – ЗБУДНИК (CERCOSPORA KIKUCHII)

Симптоми (рис. 8) схожі на сонячні опіки; верхні листки під час наповнення бобів знебарвлюються і набувають червонувато-фіолетового кольору; насіння зменшується в розмірах, на ньому розвиваються плями – від світло- до темно-фіолетового кольору.

Рис. 8. Один збудник
Рис. 8. Один збудник (Cercospora kikuchii) викликає дві хвороби: пурпурний церкоспороз, або плямистість листя (зліва) і фіолетову плямистість насіння (справа)

Чинники ризику. Зимує в соєвих рослинних рештках; переноситься з насінням. Сприятливі умови для розвитку – тривалі періоди з температурами (24–30°С), високою відносною вологістю (92% і вище) та тривалим зволоженням листя (18–24 години).

Контроль. Застосування стійких сортів (плямистість листя і плямистість насіння контролюється різними генами резистентності); протруювання насіння; обприскування фунгіцидами вегетуючих рослин.

ЗАГАЛЬНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

Таким чином, щоб не допустити розвитку захворювань і втрати врожаю сої, слід дотримуватися низки необхідних заходів:

  • Впродовж кількох років проводити обстеження всіх полів на предмет наявності різних захворювань сої (у посівах сої та на полях попередників) і правильно їх діагностувати;
  • При діагностиці захворювань сої слід брати до уваги, що захворювань може бути кілька видів, наприклад, три види церкоспорозу («жаб’яче око» (Cercospora sojina); пурпурний церкоспороз (плямистість листя) і фіолетова плямистість насіння, що викликаються одним збудником Cercospora kikuchii); кілька видів фузаріозу (фузаріозний вілт – Fusarium virguliforme і фузаріозна коренева гниль – Fusarium oxisporum та ін.); кілька видів іржі. Ці хвороби спричиняють різні збудники, і їх не слід плутати. Потрібно проводити кваліфіковану діагностику і підбирати відповідні системи захисту, які відрізнятимуться для різних збудників;
  • У разі виявлення хвороби необхідно підібрати відповідні сівозміни, оптимальну систему захисту, систему обробітку ґрунту, сіяти тільки стійкі сорти;
  • Якщо за результатами проведеної діагностики деякі хвороби відсутні, слід застосовувати профілактичні заходи для недопущення їх занесення на поля, купуючи насіння тільки у перевірених оригінаторів. За можливості бажано відвідати насіннєві посіви і провести там діагностику наявності хвороб, оскільки багато з них переносяться з насінням (бура стеблова гниль, склеротиніоз, септоріоз та інші), причому не тільки сої, а й інших сприйнятливих до цих хвороб культур;
  • Діагностика наявності трипсів і попелиці. У разі їх виявлення – обробка посівів інсектицидами, оскільки ці шкідники є переносниками вірусних і бактеріальних захворювань. Часто після дозрівання ранніх зернових, зернобобових культур і ріпаку трипси та попелиця мігрують на посіви більш пізніх культур, в тому числі й сої, рослини якої, на той час іще зелені й соковиті, дуже приваблюють цих шкідників;
  • Дотримання сівозмін, чергування сої (та інших широколистих культур) зі злаковими (кукурудза, сорго, пшениця, ячмінь та ін.);
  • Не бажано сіяти сою після таких культур: соя, ріпак (озимий і ярий), гірчиця, суріпиця, різні види капусти, дайкон, кале (листова кормова капуста), редиска та інші капустяні (хрестоцвіті культури); зернобобові (квасоля, горох, боби, люпин, сочевиця, нут та ін.); олійні культури (сафлор, рижій, льон тощо); картопля;
  • Посів стійких сортів. На жаль, більшість сортів стійкі до однієї або кількох хвороб, комплексна стійкість зустрічається дуже рідко;
  • Зароблення у ґрунт рослинних залишків;
  • Обробка відповідними фунгіцидами як насіння, так і вже вегетуючих рослин сої.

Олексій Орлов, канд. с.-г наук

Опубліковано в журналі “Агроном”

Найсвіжіші матеріали читайте в журналі «Агроном». Слідкуйте за головними агрономічними новинами на нашій сторінці у Facebook та каналі в Telegram

0 Коментарі
Вбудовані Відгуки
Переглянути всі коментарі

СТАТТІ ПО ТЕМІ

Волога для сої

Потенціал сучасних сортів сої дуже високий. За...

Оптимізація густоти стояння рослин сої залежно від групи стиглості сорту

Найпродуктивніші посіви сої формуються за оптимальної кількості...

Погода

Kyiv
уривчасті хмари
23.3 ° C
23.7 °
22.6 °
82 %
0.9kmh
28 %
Сб
23 °
Нд
32 °
Пн
32 °
Вт
27 °
Ср
29 °