Якість роботи обприскувача відіграє одну з ключових ролей у отриманні запланованого врожаю, тому до вибору цієї техніки потрібно підійти дуже уважно. При купівлі сільськогосподарського обприскувача необхідно взяти до уваги низку параметрів, таких як площа обробки, розмір полів у господарстві, культури, які вирощуються, застосовувані пестициди. При цьому дедалі більше господарств схиляються до самохідних моделей, запевняючи, що вкладення цієї техніки окупляться з лишком.
ВИДИ ОБПРИСКУВАЧІВ
Сільськогосподарські обприскувачі поділяються на три види: навісні, причіпні та самохідні. Навісні моделі штангових обприскувачів відрізняються малими габаритами, компактною конструкцією, високою маневреністю та відносно невеликою вартістю. До недоліків можна віднести невеликий обсяг бака для робочої суміші, меншу продуктивність і низький кліренс, що визначається висотою робочого просвіту трактора. Ширина захоплення штанги в цьому сегменті раціонально обмежена 24 м. Бакова система навішується або ззаду разом зі штангою, або спереду, що дає більше переваг та додатковий об’єм. Зважаючи на ці особливості, навісні моделі є незамінним помічником землероба в передгір’ях, умовах сильно пересіченої місцевості, на полях малої конфігурації та нестандартної форми, а також у невеликих фермерських господарствах.
Окрім цього, навісні обприскувачі чудово підійдуть для використання у овочівництві.
Однак, визнаючи переваги навісних моделей, які полягають у відносно невисокій вартості, компактних габаритах та маневреності, оскільки вони навішуються на трактор, слід звернути увагу на той факт, що добовий виробіток на таких машинах найменший. Низький кліренс трактора (до 40–45 см) не дає можливості обробляти без втрат соняшник, кукурудзу та інші високостеблові культури, висота яких перевищує 50 см на момент обробки. Невисока швидкість обробки (до 10–12 км/год) пов’язана з комфортом оператора, а також стабілізацією штанги, яка на швидкостях погнад 10 км/год працює, м’яко кажучи, незадовільно, насамперед через відсутність системи амортизації у трактора. Крім того, не кожен трактор має герметичну кабіну з надлишковим тиском усередині та з вугільними фільтрами, необхідними для забезпечення безпеки оператора.
Тим часом причіпні обприскувачі відрізняються від навісних великою різноманітністю розмірів – від бюджетних компактних моделей до професійних великотоннажних машин для великих господарств. Останні, до речі, найчастіше називаються «тандемними» – через двовісне шасі. Це справжні гіганти серед причіпних обприскувачів. За обсягом робочого бака (до 12 тис. л) вони часто значно перевершують самохідні моделі, а в агрегаті з потужним трактором їхня продуктивність не поступається останнім. Ширина захоплення штанги сучасних причіпних обприскувачів може досягати 45 м.
В цілому ж, до переваг причіпних моделей можна віднести високу гнучкість у використанні, бак досить великого об’єму, високу продуктивність, зручне транспортування та доступну ціну. Причіпні обприскувачі вирізняються універсальністю: вони застосовуються для обробки всіх культур і підходять для всіх типів господарств.
До недоліків цього класу машин можна віднести неможливість обробки високостеблових культур на пізніх стадіях вегетації та залежність від наявності енергозасобу, що може створювати напругу в господарстві в моменти пікових навантажень.
Причіпні машини більш поширені, ніж навісні. Це менш маневрені машини, і, на жаль, не на всіх моделях встановлюється підрулівна вісь, що дає змогу не робити додатковий слід при розворотах. Але вони мають більший об’єм бака робочого розчину, завдяки чому підвищується добова продуктивність.
Як і у навісних обприскувачів, недоліки причіпних моделей обумовлені низьким кліренсом трактора та обмеженням максимальної швидкості обробки для комфортного перебування оператора в кабіні трактора (у трактора немає амортизації, дуже рідко використовують передній підресорений міст, тобто, простіше кажучи, якщо оператора «трясе», він знижує швидкість роботи). Така техніка зазвичай використовується в середніх і малих господарствах, у великих вона застосовується досить рідко і здебільшого як допоміжна.
Третій вид машин – професійні самохідні обприскувачі – створені для великих навантажень та високої продуктивності. Непоодинокі випадки, коли добова продуктивність самохідних моделей досягає 1 тис. га, а річне напрацювання – 25–30 тис. га. Звісно, така машина не повинна простоювати в сезон жодної хвилини. У сучасних самохідних моделей об’єм робочого бака за високого кліренсу (до 2 м) може досягати 5–6 тис. л, а за меншого (до 1,35 м) – навіть до 8 тис. л. І що важливо, самохідні обприскувачі можна застосовувати для обробки всіх культур, у тому числі високостеблових, на пізніх стадіях вегетації, наприклад, десикації соняшнику.
Серед інших переваг слід виділити можливість автономної роботи (не потребують трактора), високу робочу швидкість, зручне транспортування (важливо при значній відстані між полями) та велику кількість автоматичних систем, які не залежать від функціональних можливостей трактора.
До недоліків самохідних моделей фахівці зараховують відносно високу вартість такої техніки і певною мірою певну залежність від відсутності альтернативи у разі поломки (наприклад, силового агрегату).
Сьогодні самохідні обприскувачі набирають дедалі більшої популярності. Вони більш продуктивні, ніж причіпні, що обумовлено високою швидкістю роботи (до 30 км/год), а також більш маневрені й оснащені кліренсом від одного до двох метрів. Крім того, обприскувачі здебільшого мають незалежну підвіску та високий хід колеса, завдяки чому при наїзді на перешкоду зменшується можливість пробуксування коліс.
Єдиним суттєвим мінусом самохідного обприскувача є його вища вартість порівняно із причіпними та навісними машинами. Однак ці витрати компенсуються продуктивністю і здебільшого (при правильно організованій технології обприскування) виявляються в підсумку нижчими, ніж при використанні причіпних моделей.
ОПТИМАЛЬНИЙ ВИБІР
Вибір типу обприскувача – навісного, причіпного чи самохідного – визначається, по-перше, площами, які необхідно обробити, і, відповідно, необхідною продуктивністю, а по-друге, культурами, що обробляються, – від цього залежить передусім вибір кліренсу. Високопродуктивні самохідні моделі комплектуються, як правило, штангами більшого розмаху (від 30 м) та баками серйозного об’єму (від 3 тис. л).
Оскільки у самохідних машин вищий кліренс, вони ідеально підходять для обробки вегетуючих культур з високим стеблестоєм (кукурудза, соняшник). При цьому, щоб збільшити можливості обприскування таких культур на пізніх етапах вегетації, виробники самохідних машин використовують додаткові проставки або відразу в конструкційному рішенні передбачають гідравліку. Але, на відміну від причіпних моделей, на самохідних обприскувачах дуже обмежені можливості розширення об’єму бака. А чим більший бак, тим менше простоїв і тим вища продуктивність.
При вирощуванні овочевих культур, у тому числі цукрових буряків та картоплі, більше підійдуть причіпні моделі, оскільки вони значно легші за самохідні машини. А навісні обприскувачі, обмежені розміром штанги 30 м, варто використовувати для обробки невеликих площ та при вирощуванні овочів. Плюс навісного обприскувача полягає в тому, що йому не потрібна підрулівна вісь, він не потребує додаткової зчіпки, а кріпиться на навіску. Однак для навісної моделі з великим обсягом бака потрібен більш енергонасичений трактор.
Наприклад, навісний обприскувач із об’ємом бака до 1 тис. л можна агрегатувати з трактором 120–150 к. с. Але якщо бочка обприскувача розрахована на 1,8 тис. л і попереду ще ставиться бак на 1,1 тис. л, то на загальний обсяг 2,9 тис. л необхідний вже трактор 180–200 к.с. Для порівняння: причіпному обприскувачу на 3 тис. л вистачає тягового зусилля трактора всього в 80 к. с.
У цілому сьогодні кожне господарство вибирає тип обприскувача, виходячи зі своїх потреб. Перевага самохідних обприскувачів полягає насамперед у швидкості обробки (отже, і продуктивності), а також у наявності високого кліренсу. До речі, проєктувати висококліренсові причіпні обприскувачі немає сенсу через обмежений дорожній просвіт трактора. Що ж до комфорту, то кабіна трактора не оснащена системою фільтрації від пари хімзасобів, які входять до складу розчинів, що застосовуються у обприскувачах. Тому тракторист змушений користуватися індивідуальними засобами захисту – респіратором, рукавичками тощо. А от кабіни самохідних обприскувачів системою фільтрації оснащені.
З іншого боку, причіпний обприскувач виграє в самохідного у вартості та мобільності. Причіпний обприскувач простіший конструктивно, що полегшує його ремонт у разі виникнення несправностей. Та й не всім типам господарств необхідний великий, потужний агрегат, що потребує істотних фінансових витрат у вигляді самохідного обприскувача.
Окремо зупинимося на різних варіантах насосів. Насоси бувають мембранно-поршневі, поршневі та відцентрові. Мембранно-поршневі насоси зазвичай встановлюють на причіпні та навісні обприскувачі, рідше – на самохідні. Справа в тому, що вони мають можливість самозакачування, але не можуть забезпечити потік понад 350 л/хв, чого недостатньо для самохідних обприскувачів.
Поршневі насоси встановлюють як на причіпні, так і на самохідні машини. Вони не мають можливості самозакачування. Продуктивність таких насосів невелика: максимум 300–350 л/хв, але вони мають високий тиск роботи завдяки керамічним циліндрам та каучуковим поршням. Через це більш вимогливі до системи фільтрації, а також можуть швидко вийти з ладу під час роботи «насухо».
Відцентрові насоси не здатні до самозакачування, зате можуть забезпечити високий потік, достатній для широкозахватних і високопродуктивних самохідних обприскувачів. Крім того, вони не настільки схильні до проникнення абразивних включень, як поршневі.
Розпилювачі на штангах обприскувачів зазвичай розташовані на відстані 50 см один від одного (рідко 25 см), що зумовлює подорожчання техніки. На 30-метровій штанзі через 50 см встановлюють 60 розпилювачів, а, наприклад, через 35 см – 86 розпилювачів; разом з тим, це і тримач форсунки, і система контролю увімкнення/вимкнення.
ЯК ЗАОЩАДИТИ НА ОБПРИСКУВАННІ
Заощадити на обприскуванні можна лише за умови використання надійної, високоточної, продуктивної, безпечної та екологічної техніки, яка дасть можливість виконати всі необхідні заходи щодо захисту рослин швидко, точно і вчасно.
Справа в тому, що жодна із сільгоспмашин (ні комбайн, ні сівалка, ні розкидач добрив) не «пропускає» в буквальному сенсі через себе такий грошовий потік (вартість засобів захисту рослин та польових робіт + ймовірна шкода від недобору врожаю), як обприскувач.
Ефективність заходів щодо захисту рослин визначається трьома чинниками: точністю витрати (засобів захисту рослин і робочої суміші), точністю аплікації (надійним ураженням вогнища хвороби або шкідника) та наявністю сприятливих погодних умов.
Останній чинник дуже лімітований. Численні досліди в різних країнах показують, що найбільш ефективними є обробки, які проводилися при температурі повітря 20–25ºС, відносній вологості 40–60% і швидкості вітру не більше ніж 5 м/с. За межами цих вузьких рамок результат заходів знижується просто драматично: через дифузію, випаровування, знесення препаратів та інші чинники.
Читати по темі: Класифікація сошників. Їхні переваги і недоліки
На практиці такі умови бувають вкрай рідко і, як правило, вночі або на світанку чи у вечірні сутінки. Звідси простий висновок: щоб у них вкластися, потрібні надійні, високопродуктивні, значною мірою автоматизовані машини, що дають змогу виконувати основний обсяг робіт у сприятливий для обприскування час, у тому числі вночі. А щоб ефективно проводити заходи щодо захисту рослин поза вказаними рамками, машина має працювати з мінімальною відстанню до цілі. Сьогодні існують рішення, що дають можливість наблизити форсунку на 25–30 см до цільової поверхні – нехай це буде ґрунт чи вегетаційна маса. І це при високій швидкості руху та в умовах дуже пересіченої місцевості.
Зниження вартості обробок можливе рахунок підвищення точності управління обприскувачами. Використання однієї тільки системи навігації трактора може не вистачити для контролю витрати агрохімії – вона може не виправдати себе на нерівних горбистих полях або за не зовсім точно відрегульованих параметрів. Тому другим великим блоком економії засобів захисту рослин служить навігаційне управління обприскувачами та робота за картками приписів.
Завдяки сучасним обприскувачам оператор може виключити перевитрату робочого розчину та скоротити витрати за рахунок відсутності подвійного перекриття при обробці за допомогою автоматичного відключення по черзі форсунок.
Автоматичне увімкнення / вимкнення форсунок в середньому скорочує витрату розчину не менше ніж на 15%. Можливість роботи обприскувачів за картками розпоряджень дає змогу вносити розчин строго за потреби залежно від конкретної ділянки поля. Таким чином, фермер отримує можливість заощадити на препаратах там, де це можна зробити, і внести підвищену дозу препарату, коли це необхідно, виконуючи роботу в автоматичному режимі.
Заощадити на обприскуванні можна багатьма способами, які обумовлені конструкцією самої машини, вибором відповідних гібридів рослин і засобів захисту. До конструкційних чинників він відносить використання індивідуального відключення розпилювачів (зниження перекриттів до 80%), диференційованого внесення продукту (широтно-імпульсна модуляція), а також автоматичного перемикання розпилювачів або їх комбінацій залежно від норми внесення, робочої швидкості та знесення розпилювання.
ЗЗР коштують величезних грошей, тож необхідно постійно стежити за їх якісним та ефективним внесенням. Інакше вираз «гроші на вітер» буде якраз про обприскування.
Використання самохідних машин дає можливість реалізувати концепцію високошвидкісного обприскування з низькими нормами внесення, що допомагає завершити обробку в стислий термін та отримати максимальну віддачу від рослин. Крім цього, завдяки використанню відповідних гібридів часто вдається відмовитися від операції десикації рослин перед збиранням (як правило, соняшнику), яка значно збільшує кінцеву собівартість продукту.
Економія на обприскуванні – це багатокомпонентна мета, де кожне господарство визначає, як заощадити, виходячи зі своїх особливостей і можливостей. Зрештою, аграрію необхідно керуватися кількома правилами: дотримуватися технології внесення препаратів, правильно підбирати розпилювачі, використовувати посекційне відключення, грамотно організовувати логістику, зменшуючи час заправки / простою машини, а також намагатися працювати у сприятливих для обприскування погодних умовах (температура, вологість).
ЩО СЛІД БРАТИ ДО УВАГИ ПРИ ВИБОРІ ОБПРИСКУВАЧА
Вибір обприскувача залежить від поставлених цілей, інакше кажучи, треба розуміти, для яких культур і видів обробок потрібна машина. На цьому етапі фахівці рекомендують брати до уваги висоту кліренсу, обсяг робочого бака, види та конфігурації форсунок, додаткове оснащення (наприклад, навісні шланги для підживлення) та інше.
Потім потрібно визначити площу обробок, проаналізувати можливості добового завантаження машини з урахуванням логістики, взяти до уваги перегони та можливості транспортування. Тут релевантними будуть ширина захвату штанги, рекомендована робоча швидкість, можливості заправки ЗЗР та води, компактні транспортні габарити машини.
Насамкінець, якщо машина не самохідна, потрібно правильно підібрати енергозасіб з відповідним функціоналом.
Причіпний обприскувач кожне господарство обирає індивідуально з огляду на аграрні умови та потреби. При цьому важливо, щоб машина мала бак відповідного об’єму. Об’єм бака підбирається залежно від планованої норми внесення розчину та контурності полів, тобто він має бути таким, щоб рідини вистачало на цілий прогін і не доводилося дозаправлятися «посередині поля». Так, власникам посівів у 2–3 тис. га слід звернути увагу на причіпні обприскувачі з баком на 3–4 тис. л. Відповідно, для великих площ знадобиться модель з іще більш містким резервуаром. З одного боку, що більший обсяг бака, то менше заправок і простою. Але є й зворотний бік – високий тиск на ґрунт. Тому якщо купувати обприскувач із великим баком, то ширина і радіус коліс мають бути якомога більшими, щоб збільшити пляму контакту і тим самим зменшити тиск на ґрунт.
При виборі обприскувача також слід визначитися з довжиною штанги відповідно до характеристик наявних у господарства полів. Для цього варто взяти до уваги низку чинників: рельєф місцевості, ширину і площу полів, наявність технологічних колій, індивідуальні агрономічні терміни обприскування та багато іншого.
Якість обприскування залежить від можливості машини витримувати висоту штанги, задану при налаштуванні. У разі відхилення може статися перевитрата в зоні перекриття та токсичний шок у культури або, навпаки, недовнесення і зниження врожайності на інших ділянках. Тому, якщо штанга невелика (до 24 м), вона може працювати в механічному режимі, оскільки добре балансує, підтримує рельєф ґрунту. Якщо розмір штанги перевищує 30 м, то необхідна система, яка буде автоматично підтримувати штангу на заданій висоті й копіювати рельєф поля.
В інтернеті є чимало роликів, які демонструють, чим небезпечна нерівномірність підтримки штанги. Якщо коротко, то за меншої відстані від цільової поверхні до штанги залишаться необроблені ділянки. А якщо висота від цільової поверхні до штанги змінюється у більшу сторону, наприклад, на 10%, то ризик знесення препарату, випаровування збільшується на 30%. Відхилення від заданої норми внесення в деяких випадках може досягати 50% і більше.
Є ще одна поширена помилка фермерів. Іноді у господарство з маленькими полями купують обприскувач зі штангою 36 м і більше. Логіка проста: велика штанга, отже, більш продуктивний обприскувач. Але розвернутися у полі з маленькою площею складно. В підсумку при маневруванні втрачається час, а отже, зменшується продуктивність.
Велике значення при виборі має також така опція як підрулівна вісь, що дає можливість обприскувачу переміщатися по сліду трактора. Тому, купуючи причіпний обприскувач, бажано уточнити у виробника, чи є в ньому така опція, інакше існуватиме великий ризик пошкодження культури (особливо в овочівництві). Ця опція також важлива і при роботі на просапних культурах, інакше втрати врожаю можуть становити від 5 до 10%.
ДОТРИМУЙТЕСЬ ІНСТРУКЦІЙ
Для успішної і тривалої експлуатації обприскувача необхідно дотримуватись кількох умов.
Насамперед слід приділяти увагу навчанню оператора обприскувача: він має отримати знання про технології обприскування, процес роботи на машині та налаштування її в цілому. Крім того, потрібно дотримуватись інструкції щодо внесення препаратів. Не на всіх видах робіт можна використовувати дуже високі швидкості.
Згідно з рекомендаціями агрономів, трактор має рухатися зі швидкістю 10 км/год, норма виливу (наприклад, КАС-32) не повинна перевищувати 200 л/га, при цьому важливо, щоб був підібраний потрібний калібр форсунки.
Часто, прагнучи якнайшвидше обробити поля, трактористи перевищують допустимі межі швидкості. Так, при робочій швидкості 12 км/год система обприскування функціонує на межі можливостей. А при русі трактора понад 14
км/год потрібно вже переходити на більший калібр форсунки, інакше відбувається недолив препарату.
На жаль, оператори, що експлуатують обприскувачі, часто не дотримуються швидкісних норм. Більше того, іноді вони нехтують технікою безпеки, прописаною в інструкціях із застосування препаратів та посібнику з експлуатації самих машин. У підсумку в господарствах недостатньо якісно промивають системи після зміни препарату, не перевіряють ступінь зношення форсунок, не беруть до уваги погодні умови та не роблять відповідні коригування на норму виливу. А це призводить до значних порушень у роботі машини, неякісної обробки поля, опіків через надлишок внесеного препарату або ж до недоливу.
Велике значення має також перевірка та своєчасне очищення фільтрів у системі обприскування. Йдеться, зокрема, про перевірку на відсутність підсмоктування повітря в системі (що в більшості випадків виникає при забитих фільтрах), за наявності яких суміш повітря з рідиною буде враховуватися витратоміром як рідина, а за фактом норма виливу зменшиться.
Ще одним складником успіху фахівці називають правильний підбір розпилювачів. У тому числі, рекомендується стежити за встановленим заводом-виробником робочим тиском, при якому забезпечуватимуться розкриття факела, діаметр краплі тощо. Яким би якісним не був обприскувач, неправильно підібрані розпилювачі можуть знизити його продуктивність і якість роботи.
Крім того, важливо вчасно змінювати зношені розпилювачі, проводити їх перевірку, не виконувати очищення абразивними матеріалами та металевими/жорсткими предметами. Якщо цього не робити, неможливо буде досягти однорідності виливу між розпилювачами на штанзі, а відповідно, і якості обробки.
Здавалося б, розпилювач – це майже найменший компонент у системі обприскування, але неправильний його підбір може зіпсувати враження від роботи найбільш технологічного і дорогого обприскувача.
Часто, ще будучи новими, вони вже мають відхилення від заявлених значень вище за прийняті 10%. Безперечно, комплект від якісного виробника обійдеться недешево. Однак ЗЗР коштують набагато дорожче і зливати їх у більшій кількості, ніж необхідно, означає зазнавати значних фінансових втрат і шкодити рослинам. Залежно від культури окупність якісного дорогого комплекту розпилювачів становить лише близько 5–20 га (економія препарату при обробці зазначеної кількості гектарів).
Успіхи та невдачі заходів щодо захисту рослин більшою мірою, ніж в інших сегментах рослинництва, залежать від відповідності застосовуваної техніки та дотримання технології. Обприскування саме по собі є не метою, а лише засобом для отримання потрібного результату, тож мистецтво захисту рослин полягає в тому, щоб внести потрібну дозу препарату в потрібний час у потрібному місці.
Зволікання в кілька днів (а то й годин), невідповідність концентрації робочого розчину, неоптимальний розмір краплі, неправильний вибір робочого тиску, занадто високе положення штанги можуть мати фатальні наслідки для культури, навіть якщо всі інші нюанси та регламенти були педантично дотримані.
Точність у захисті рослин передбачає не тільки правильне дозування та витрату препарату, а й надійне ураження патогенів та шкідників, а також відсутність стресу в культурних рослин. Правильно налаштована висота штанги (30–50 см до цілі) гарантує мінімальне знесення препарату, грамотний вибір форсунок та їх комбінацій забезпечує впевнене перекриття, а оптимальний робочий тиск – надійне проникнення крізь щільну рослинну масу.
У обприскуванні дійсно немає дрібниць. В умовах інтенсивного сільгоспвиробництва важливим чинником є можливість впевненої роботи в сутінках та вночі (що забезпечують системи автоматичного руху), ведення штанги та контролю, нічне освітлення, автоматичні системи заправки та очищення машини.
Олександр Олійник, оглядач
Опубліковано в журналі “Агроном”, 2025
