26 Жовтня 2021

Підготовка поля до вирощування озимого та ярого ріпаку

У цій статті ми розглянемо найважливіші моменти підготовки до сівби ярого й озимого ріпаку – вибір поля, типів ґрунтів і попередників, – від яких значною мірою залежить отримання високого прибутку і оптимізація витрат при вирощуванні культури.

Успіх при вирощуванні ріпаку залежить не тільки від завчасної підготовки всіх необхідних ресурсів для посіву культури та дотримання технології вирощування, а й від правильного вибору поля.

Основними важливими моментами при виборі поля для вирощування ріпаку є:

  • тип ґрунту;
  • наявність збудників хвороб;
  • застосування гербіцидів у попередні сезони;
  • наявність шкідливих бур’янів, особливо широколистих, які важко контролювати в посівах ріпаку.

Вибір вирівняних і чистих від бур’янів полів буде найкращим варіантом. Бажано ще до сівби провести комплексний аналіз ґрунту на вміст усіх поживних елементів, а також обробити поле проти широколистих і злакових бур’янів.

Якщо використовувати в сівозміні такі попередники, як пшениця або ячмінь, то це дасть змогу поліпшити та спростити контроль широколистих бур’янів за рахунок боротьби з ними в полі попередника, оскільки знищити широколисті бур’яни в посівах зернових колосових неважко. Для цього можна використовувати дуже широкий асортимент гербіцидів, у тому числі й недорогі (Гранстар, 2,4-Д, дикамба та інші). Якщо попередники – ​​зернобобові культури, то краще використовувати сорти, стійкі до гербіцидів, оскільки завдяки цьому можна більш ефективно контролювати широколисті бур’яни. Наприклад, якщо попередник – соя, то краще використовувати сорти, стійкі до Раундапу.

Добре підготовлене та чисте від бур’янів поле – один із найважливіших чинників успіху при вирощуванні як ярого, так і озимого ріпаку
Добре підготовлене та чисте від бур’янів поле – один із найважливіших чинників успіху при вирощуванні як ярого, так і озимого ріпаку

Добре продумана боротьба з бур’янами в полях попередників може дати додаткові переваги і хороший фінансовий прибуток у тих випадках, коли контролювати бур’яни безпосередньо в полі ріпаку проблематично.

Багато фермерів, що вирощують пшеницю та інші зернові культури, можуть використовувати посіви ріпаку для очищення полів від бур’янів, які важко контролювати в зернових культурах. Особливо актуально це при вирощуванні IMI – ріпаку, стійкого до гербіциду Нопасаран (Clearfield).

При плануванні сівозмін слід розуміти, що ріпак відрізняється за своєю стійкістю до гербіцидів:

  • звичайний ріпак, який не проявляє стійкості;
  • IMI (CL) – ріпак, стійкий до гербіцидів імідазолінової групи, виробничої системи Clearfield (наприклад, гербіцид Нопасаран);
  • Round Up – ріпак, стійкий до гліфосату;
  • ТТ – ріпак, стійкий до гербіцидів триазинової групи.

Багато широколистих бур’янів важко контролювати в посівах ріпаку. Особливо це стосується хрестоцвітих
Багато широколистих бур’янів важко контролювати в посівах ріпаку. Особливо це стосується хрестоцвітих (грицики, суріпиця, гірчиця польова, падалиця гірчиці, суріпиці, ріпаку). Тому для успішного вирощування культури важливо підібрати чисте від бур’янів поле. А за наявності проблемних бур’янів краще організувати боротьбу з ними в полі попередників

ТИПИ ҐРУНТУ ПРИ ВИРОЩУВАННІ РІПАКУ

Ріпак добре адаптований до широкого спектру різних ґрунтів. Він дає високі врожаї на різних типах чорноземів, які досить поширені в Україні. Але не тільки на чорноземах можна отримати гідний урожай ріпаку. Піщані ґрунти, особливо в тих регіонах, де переважають рясні зимові опади, також добре підходять для вирощування цієї культури (вся Поліська зона). Ріпак добре пристосований до південних червоно-коричневих, а також глинистих ґрунтів.

Водночас ріпак має високу потребу в азоті, яка має бути забезпечена шляхом внесення необхідної норми азотних добрив. Це особливо актуально на ґрунтах із більш низьким вмістом гумусу і слабким рівнем родючості.

Ріпак краще почувається на нейтральних або лужних ґрунтах із хорошою аерацією і стоком.

Вирощування ріпаку на полях із рівномірною ґрунтовою родючістю і однорідним типом ґрунту дає змогу домогтися більш рівномірної глибини посіву і появи дружних сходів, а також рівномірного дозрівання врожаю.

Слід уникати вирощування ріпаку, якщо спостерігаються такі проблеми:

Наявність плужної підошви, а також твердих і ущільнених ґрунтових і підґрунтових шарів. Хоча ріпак і має добре розвинену розгалужену мичкувату кореневу систему, часто цього буває недостатньо, щоб коріння культури безперешкодно проникало в ущільнені шари ґрунту. При цьому, зустрічаючись із твердим шаром, корені ріпаку формуються у вигляді літери J. Тому поля необхідно перевірити на наявність ущільнень завчасно, до проведення сівби, за допомогою ґрунтового зонда або викопування невеликої ями. Це дасть змогу візуально оцінити ймовірну проблему і визначити необхідну глибину обробітку ґрунту, шпарування або глибокого розпушування, які необхідні для руйнування ущільненого ґрунтового або шару підґрунтя.

Шар ґрунту, який чинить несприятливий вплив на коріння і рослини ріпаку, може мати різну природу:

  • плужна або ґрунтова підошва, що сформувалася через неправильний обробіток ґрунту;
  • природні щільні шари (каміння, тверда глина, щебінь тощо);
  • шари ґрунту та підґрунтові шари, що мають високу кислотність або лужність.

Ґрунтова кірка значно збільшує ризики загибелі сходів ріпаку на ґрунтах, що містять глину. Ґрунти, схильні до утворення кірки, – чинник суттєвого ризику для ріпаку.
Ґрунтова кірка значно збільшує ризики загибелі сходів ріпаку на ґрунтах, що містять глину. Ґрунти, схильні до утворення кірки, – чинник суттєвого ризику для ріпаку. Стерня, залишена в полі, дає змогу знизити негативний вплив кірки. Якщо насіння ще не проросло, можна використовувати штригельну борону для руйнування ґрунтової кірки. Але якщо насіння вже проросло і вкоренилося, цього робити не можна

Ґрунти, схильні до формування ґрунтової кірки. На поверхні ґрунту після дощу може утворюватися кірка, що перешкоджає появі сходів і розвитку молодих рослин ріпаку. Таке явище спостерігається на погано структурованих ґрунтах із низьким вмістом органічних речовин або на глинистих лужних ґрунтах. Використання гіпсування, а також збереження на поверхні ґрунту стерні може сприяти кращому проростанню насіння ріпаку та дасть змогу нормалізувати ріст рослин на початкових етапах вегетації.

Кислі ґрунти. Ріпак більше чутливий до низьких значень pH, ніж більшість інших культур. Якщо очікується, що pH (CaCl2) поля може бути <5,0, необхідно провести аналіз ґрунту за місяць-два перед сівбою ріпаку.

Зустрічаючись із твердим шаром ґрунту або з шаром, що має високу кислотність, корені рослин ріпаку будуть рости горизонтально й набувати вигляду літери J. На хороший урожай при таких посівах розраховувати не варто
Зустрічаючись із твердим шаром ґрунту або з шаром, що має високу кислотність, корені рослин ріпаку будуть рости горизонтально й набувати вигляду літери J. На хороший урожай при таких посівах розраховувати не варто

Коли є підозра на наявність кислих підґрунтових шарів, слід взяти зразки ґрунту на глибині 0–10 і 10–20 см. Якщо pH <4,7 поєднується з обмінним рівнем Al≥3% – на таких ґрунтах не варто вирощувати ріпак до проведення їх меліорації за допомогою вапна.

Іншими фактами, які свідчать про наявність проблем із кислотністю, є поганий ріст ячменю і люцерни, або ж овес і тритикале ростуть краще, ніж пшениця.

Рекомендується використовувати вапно, коли pH верхнього шару ґрунту, де розташоване коріння ріпаку, опускається до 5,0 і нижче.

Лужні шари. Поля, що мають глинистий лужний шар підґрунтя, можуть ставати заболоченими, коли кількість опадів перевищує інфільтраційну здатність цього шару. Наявність такої проблеми нескладно визначити за допомогою дисперсійного тесту, підкріпленого даними лабораторних аналізів.

При вирощуванні ріпаку слід уникати таких ґрунтів, якщо вони не мають добре розвиненого дренованого верхнього шару, достатнього для забезпечення гарного росту коренів навіть після сильних дощів. Використання трохи піднятих гряд на таких ґрунтах може бути успішною стратегією для зниження впливу заболочування при вирощуванні ріпаку в районах зі значними опадами або високим рівнем ґрунтових вод.

ІСТОРІЯ ПОЛЯ І СІВОЗМІНА

Місце для висіву ріпаку слід обирати з урахуванням попередника. Хороша сівозміна і оптимізація послідовності культур має вирішальне значення для отримання максимально можливого врожаю та збільшення ефективності технології вирощування ярого й озимого ріпаку. Але немає такої послідовності культур, яка задовольнила б будь-якого фермера, коли йдеться про сівозміну.

Хороші посіви ріпаку, чисті від бур’янів. Ярий і озимий ріпак дуже вигідні для сівозміни, оскільки сприяють меншому ураженню наступних зернових культур фузаріозом
Хороші посіви ріпаку, чисті від бур’янів. Ярий і озимий ріпак дуже вигідні для сівозміни, оскільки сприяють меншому ураженню наступних зернових культур фузаріозом

Використання в сівозміні такої культури як ріпак не може повністю виключити можливість хвороб зернових культур, однак здатне суттєво зменшити ризики появи і рівень ураження кореневими гнилями, фузаріозом та іншими хворобами. Результати сучасних наукових досліджень (Австралія, США, Канада) підтверджують ефективність використання такого попередника як ріпак для зниження рівня захворюваності посівів пшениці фузаріозом (Fusarium pseudograminearum F.). Це, в свою чергу, забезпечує додатковий прибуток.

Ріпак і люпин – це два види культурних рослин, які не тільки не залежать від грибів арбускулярної мікоризи (AMF), а й не є рослинами-господарями для таких грибів.

Як наслідок, рівні AMF після ріпаку можуть бути низькими і чинити на пшеницю такий самий позитивний вплив, як і тривалий пар (A. Mitchell, B. Burton, R. Daniel, 2016). Але це може поставити в невигідне становище наступні культури, які дуже залежать від симбіозу з AMF, особливо якщо умови навколишнього середовища і пару також знизили рівні AMF. До культур, які використовують симбіоз з AMF, відносяться сорго, бавовник, кукурудза, соняшник, а також боби і нут.

Пшениця, тритикале, ячмінь і овес мають більш низьку залежність від AMF. Варто знати, що будь-якому скороченню AMF можна протидіяти шляхом додаткового внесення фосфорних добрив.

Оскільки ріпак знижує рівень AMF так само, як і тривалий пар, його слід вирощувати з часовими проміжками (не менше ніж 6 місяців до і після ріпаку). Дослідження показали, що пшениця може збільшувати врожайність на 0,6–1,0 т/га при сівбі після ріпаку порівняно з сівбою після пшениці.

Технології No-till і Strip-till, які зберігають більше стерні, також сприяють перенесенню багатьох основних хвороб злаків, таких як фузаріоз. Ріпак дуже добре вписується в цю ґрунтозахисну систему, надаючи додатковий сезон для розкладання стерні злаків і тим самим зменшуючи перенесення хвороб. Досліди показали, що використання таких попередників для зернових культур, як боби і ріпак, більш сприяє зменшенню захворюваності на фузаріоз, ніж використання нуту (S. Simpfendorfer).

Ріпак не слід включати до ротації частіше, ніж раз на чотири роки. Це знижує ймовірність розвитку хвороб культури, а також дає змогу отримувати додатковий прибуток завдяки оптимізації використання гербіцидів і спрощеній системі боротьби з бур’янами. Використання ріпаку, стійкого до гербіцидів, також може бути стратегічно вигідним для боротьби з важковикорінюваними бур’янами.

При плануванні сівозмін слід також брати до уваги не тільки загрози розвитку хвороб, а й можливість розмноження комах-шкідників, оскільки у різних шкідників бувають різні культури-господарі.

Різні види клопів, наприклад Nysius vinitor, можуть бути наявними у великих кількостях на стерні ріпаку під час і після збирання врожаю. Вони можуть легко переміщатися на сусідні посіви ярих культур або ж на культури, які висівають No-till після ріпаку, завдаючи серйозної шкоди.

Вибір тієї чи іншої культури впливає на ризики ураження кореневими нематодами більшою мірою, ніж чергування культур різних типів (широколисті та злакові). Стійкі до нематод культури, такі як ріпак, необхідні для зниження ризиків ураження нематодами в сівозмінах.

Отже, такі важливі чинники, як підбір поля, сівозміни та типів ґрунтів суттєво впливають на ефективність і прибутковість вирощування ріпаку, що слід брати до уваги при плануванні вирощування цієї культури.

Олексій Орлов, канд. с.-г. наук

Опубліковано в журналі “Агроном”, 2020

Найсвіжіші матеріали читайте в журналі «Агроном». Слідкуйте за головними агрономічними новинами на нашій сторінці у Facebook та каналі в Telegram

СТАТТІ ПО ТЕМІ

Способи підвищення врожайності ріпаку озимого

Ріпак вимогливий до умов мінерального живлення. На...

Історія вдосконалення генетики та технологій вирощування ріпаку

Ріпак займає особливе місце, серед культур, що...

Як сформувати фундамент урожаю ріпаку з осені

За даними науковців, у осінній період закладається...

Погода

Kyiv
чисте небо
8.6 ° C
10.2 °
7 °
51 %
0.9kmh
0 %
Вт
8 °
Ср
10 °
Чт
14 °
Пт
13 °
Сб
15 °