Пошкодження ріпаку внаслідок післядії гербіцидів

644
Пошкодження ріпаку внаслідок післядії гербіцидів

Після сівби ріпаку іноді спостерігаються затримка появи сходів і відставання в рості з можливим пошкодженням озимої культури. Інтенсивність пошкоджень може бути різною  – від ослабленого росту до повної загибелі рослин. Часто складається і така ситуація, за якої посіви не можуть перезимувати, і навесні їх доводиться пересівати.

Причиною пошкоджень часто буває використання гербіцидів на основі сульфонілсечовин, які застосовувались на попереднику із групи зернових культур.

РИЗИК ПІСЛЯДІЇ – ЗАГАЛЬНИЙ ОГЛЯД

Гербіциди часто проявляють характерну ґрунтову дію, навіть коли їх застосовують як препарати з листовою активністю і діючі речовини, які вони містять, спричиняють специфічну вибіркову дію на різні види рослин. З огляду на це можна зробити висновок про суттєву роль такого чинника ризику, як проникнення діючих речовин і специфічна чутливість наступної культури до гербіциду, внесеного на попереднику. Зернові та кукурудза є відносно стійкими культурами порівняно з ріпаком, буряком або соняшником, які можуть більш чутливо реагувати на дію гербіцидів.

Інші чинники ризику можуть, навпаки, бути пов’язаними зі специфікою ситуації та умовами застосування. Чим пізніше проводиться обробка гербіцидом на попереднику, тим менше часу залишається для його розкладання перед посівом наступної культури, а отже, теоретично зростає небезпека пошкодження культури. Найбільший ризик полягає в посіві дводольних проміжних культур чи озимого ріпаку після зернового попередника. Це особливо стосується тих випадків, коли гербіциди на основі сульфонілсечовин застосовуються на зернових у пізньовесняний період з подальшим посівом ріпаку, оскільки тут зустрічаються два чинники: специфічна дія гербіциду та чутливість наступної культури. Додатково вносять поправку і чинники умов навколишнього середовища, наприклад, вологість і температура ґрунту, а також розкладання діючої речовини.

Крім того, кожен із гербіцидів містить різний ступінь ризику по відношенню до озимого ріпаку: він може викликати пошкодження рослин або взагалі не дозволяти вирощувати (висівати) наступну культуру (табл. 1 і 2).

Таблиця 1. Ризик післядії або вплив застосування гербіцидів навесні

Таблиця 2. Сталість біологічної дії діючих речовин

Ризик післядії для наступної культури стосується й інших гербіцидів або класів діючих речовин (трікетони, триазин тощо). Але в будь-якому випадку рівень ризику найбільшою мірою стосується сульфонілсечовин і висіву після їх застосування чутливих культур.

СУЛЬФОНІЛСЕЧОВИНИ: ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ

Сульфонілсечовини та гербіциди зі схожим механізмом дії (АЛС-інгібітори) зарекомендували себе з якнайкращого боку завдяки високій ефективності дії при екстремально низькій нормі витрати діючої речовини (наприклад, 6 г/10 000 м2). Якщо говорити про стійкість до цієї групи речовин культур, що висіваються після їх застосування, то слід зауважити, що зазначений параметр безпосередньо залежить від повного розкладання діючої речовини у ґрунті до моменту сівби. Основними процесами тут є гідроліз і мікробіологічне розкладання. Фотоліз, навпаки, відіграє другорядну роль.

Для підвищення інтенсивності гідролітичного розкладання дуже важливе значення має рівень pH грунту. В цьому випадку швидкого розкладання можна досягти в кислому середовищі, а в нейтральному і лужному середовищах процес розкладання, навпаки, сильно загальмовується. Значення гідролітичного або мікробіологічного розкладання може різнитися залежно від діючої речовини. Для цих двох процесів частково важливими є однакові умови навколишнього середовища. Такими, в основному, є вологість ґрунту, аерація ґрунтів (аеробні чи анаеробні умови), температура, рівень pH, вміст гумусу та мікробіологічна активність у ґрунті.

Швидкість розкладання залежить від конкретної діючої речовини і може суттєво варіювати залежно від умов навколишнього середовища. У табл. 3 представлено офіційні відкриті дані за результатами ступеня розкладання в польових умовах деяких сульфонілсечовин або АЛС-інгібіторів. Йдеться переважно про дані з ЄС щодо оцінки діючих речовин, але в деяких випадках також із джерел у Північній Америці й Австралії.

Таблиця 3. Швидкість розкладання сульфонілсечовин/АЛС­інгібіторів в умовах відкритого ґрунту

Серед специфічних діючих речовин важливе значення має йодосульфурон, який є основним метаболітом гербіцидної д.р. метсульфурону. До відносно швидкого рівня розкладання йодосульфурону можна додати більш тривале розкладання метсульфурону.

Для стійкості вирощуваних чутливих культур, таких як озимий ріпак, 90% рівень розкладання (ДТ90) в польових умовах є вирішальним.

Слабкий розвиток цієї рослини ріпаку являється наслідком післядії гербіцидів з групи 2 (ALS­інгібітори)
Слабкий розвиток цієї рослини ріпаку являється наслідком післядії гербіцидів з групи 2 (ALS­інгібітори)

Після порівняння середніх значень ступеня розкладання і меж значень діючі речовини можна розподілити за групами залежно від швидкості їх розкладання.

Діючі речовини з рівнем розкладання понад 150 днів ДT90 є критичними в ланці сівозміни зернові – ріпак. Крім того, діючі речовини з рівнем розкладання в межах 100–150 днів ДT90 також можуть за несприятливих умов застосування і навколишнього середовища стати причиною негативного впливу на ріпак.

Таблиця 4. Можливість вирощування інших культур у разі поганої перезимівлі основної (початково висіяної)Поряд з абсолютним рівнем розкладання, від конкретної діючої речовини може залежати і ступінь пошкодження наступної культури. Хрестоцвіті (капустяні), з яких виділяється озимий ріпак, – дуже чутливі до сульфонілсечовин.

Оскільки сівозміна, що включає кукурудзу – ріпак, зустрічається дуже рідко, застосування гербіцидів на основі сульфонілсечовин на зернових набуває важливого значення для наступної культури – озимого ріпаку.

Наступним обтяжливим моментом застосування сульфонілсечовин у посівах зернових культур є те, що певні препарати можуть складатись із комбінацій кількох сульфонілсечовин (наприклад, амідосульфурон + йодосульфурон) або ж вони входять до складу бакових сумішей.

Поряд із виключенням застосування критичних гербіцидів на зернових – ріпаку слід також обмежити застосування сульфонілсечовин в зонах ризику навесні, керуючись лише доцільністю проведення таких обробок.

Щоб не допустити підвищення ризику для ріпаку, обробки для контролю злакових і дводольних бур’янів на озимих зернових слід перенести на осінній період або застосовувати альтернативні препарати, якщо обробки планується проводити навесні.

Там, де застосовуються сульфонілсечовини, спостерігається високий ризик для ріпаку; такі регіони слід виділяти, оскільки вірогідність поєднання кількох чинників ризику в них зростає. Такими регіонами є насамперед зони з частими і регулярним посухами, з нейтральною або лужною реакцією середовища, а також із відсутністю оранки, коли при вирощуванні ріпаку застосовується тільки безвідвальний обробіток ґрунту.

К. Герінг, Баварський державний інститут сільського господарства, Німеччина

Опубліковано в журналі “Агроном”, 2018

Найсвіжіші матеріали читайте в журналі «Агроном». Слідкуйте за головними агрономічними новинами на нашій сторінці у Facebook та каналі в Telegram