При вирощуванні кукурудзи, особливо на зерно, фосфор відіграє ключову роль, оскільки він безпосередньо впливає на ступінь визрівання зерна. Кукурудза проявляє специфічну динаміку поглинання цього макроелемента. На ранніх стадіях розвитку рослини споживають невелику його кількість. Впродовж вегетаційного періоду поглинання збільшується і триває до повної зрілості зерна (налив зерна). Отже, критичні фази потреби кукурудзи у фосфорі припадають на період початкового розвитку, тобто від появи сходів до фази BBCH 16-18, і в період дозрівання.

ПРОБЛЕМА ЗАСВОЄННЯ ФОСФОРУ

Багато авторів приділяють особливу увагу впливу низьких температур ґрунту (нижче ніж 6–8^°C) на обмеження засвоєння фосфору проростками кукурудзи.

Кукурудза, як теплолюбний вид, характеризується високою чутливістю до низьких температур, що проявляється у зниженні поглинання фосфору ранньої весни. Через дуже повільне переміщення фосфору в ґрунті зона поглинання фосфору обмежується безпосереднім сусідством із коренем. Єдиним і водночас раціональним способом, що захищає молоді рослини кукурудзи від дефіциту цього компонента, є локальний (рядковий) спосіб внесення добрива.

Метою внесення фосфорного добрива одночасно з висівом насіння є підживлення ґрунту в місці, де розвиватиметься коріння молодих рослин. Завдяки такому способу сівби утворюється підвищена концентрація фосфору, яка полегшує засвоєння та використання цієї поживної речовини з мінерального добрива. Це сприяє зниженню витрат і захисту навколишнього середовища, а також зумовлює прискорене дозрівання кукурудзи, особливо у менш сприятливих для цієї культури умовах.

Однак застосування (рядкове внесення) стартових добрив при вирощуванні кукурудзи вимагає дотримання певних правил. Добриво не слід вносити занадто близько до насіння, щоб уникнути отруєння аміаком, у разі, якщо воно містить азот або ж надмірну концентрацію солі, яка може зашкодити проростанню насіння чи розвитку кореневої системи (рис. 2).

Але також не слід розташовувати його занадто далеко від насіння, щоб рослина могла спожити мінеральні речовини якомога швидше.

Ідеальним рішенням, яке використовується на практиці, є розміщення добрива на глибині 5 см по вертикалі й на відстані 5 см по горизонталі від насіння кукурудзи (рис. 3).

Слід зазначити, що локальне підживлення особливо рекомендується для прямого посіву, оскільки така технологія не дозволяє вносити добриво вглиб ґрунту в інший спосіб. Правильне розташування добрива пов’язане з його рівномірним розподілом у рядках під насінинами. Відсутність такого вирівнювання означає нерівномірність сходів і передчасний розвиток рослин, а отже, провокує конкуренцію між рослинами, що негативно позначається на виробничих результатах.

ПЕРЕВАГИ ЛОКАЛЬНОГО ВНЕСЕННЯ ДОБРИВ

Результати, отримані на кафедрі агрономії Університету природничих наук у Познані, переконливо свідчать про сприятливий вплив локального внесення фосфорних добрив на ріст, розвиток і врожайність кукурудзи. Цей вплив особливо значний у початковий період розвитку, коли погодні умови часто бувають стресовими для кукурудзи. Несприятлива в цей період погода ускладнює засвоєння кукурудзою поживних речовин, переважно фосфору, що призводить до пригнічення росту.

Позитивний вплив стартового внесення добрив на кукурудзу в початковий період вегетації позначається і на її врожайності. Урожайність зерна значно вища при локальному внесенні добрив, разом із висівом насіння, ніж при традиційному розкидному внесенні добрив по всій поверхні ґрунту.

Читати по темі: Вплив густоти висіву кукурудзи на урожайність

Дуже важливим чинником, що має вирішальний вплив на рентабельність вирощування кукурудзи, є вологість зерна під час збирання. У всіх дослідженнях, проведених на кафедрі агрономії Університету природничих наук у Познані, рядкове внесення добрив, порівняно із традиційним (розкидним) внесенням, знижувало вміст вологи в зерні. Рядковий спосіб сівби добрив також дав змогу знизити рівень витрати мінеральних добрив і продовжити терміни сівби кукурудзи, особливо за рахунок можливості її прискорення, що важливо при періодичному дефіциті вологи у ґрунті ранньою весною. Тому отримані результати мають велике прикладне значення для покращення економіки та організації вирощування кукурудзи.

У проведених дослідженнях ефективність локального (рядкового) підживлення оцінювали шляхом внесення добрива на глибину 5 см по вертикалі та на відстані 5 см по горизонталі від насіння (рис. 3).

Встановлено, що в посушливі роки ефективність цього способу підживлення була нижчою, ніж у роки з більшою сумарною кількістю опадів у вегетаційний період. Це проявлялося у відсутності впливу стартового (рядкового) підживлення на деякі морфологічні ознаки кукурудзи.

НА ЯКУ ГЛИБИНУ?

Отже, порівняння різних глибин закладення добрив по відношенню до насіння та поверхні ґрунту може вказувати на доцільність більш глибокого внесення добрив в умовах посухи, з якою ми стикаємося майже щороку. Тому на кафедрі агрономії Університету природничих наук у Познані було проведено польовий експеримент, у якому перевіряли ефективність дози фосфору (80 кг P₂О₅/га) залежно від глибини його залягання у ґрунті. Дозу фосфору вносили традиційним способом (розкидним) на глибину 5 см від поверхні ґрунту (така ж сама глибина, як і висіву насіння), 10 см від поверхні ґрунту (5 см нижче насіння) та 15 см від поверхні ґрунту (на 10 см нижче насіння).

Однозначно продемонстровано, що найбільша динаміка початкового росту характерна для кукурудзи, де фосфор вносили на глибину висіву насіння і на 5 см нижче насіння (рис. 4). Оскільки динаміка початкового росту та живлення рослин у ювенільній фазі визначає величину врожаю зерна, було виявлено ідентичний вплив глибини висіву фосфору на врожайність зерна (рис. 5).

ВПЛИВ ГЛИБИНИ УДОБРЕННЯ НА ГУСТОТУ РОСЛИН

Правильна густота рослин на одиниці площі є одним із найважливіших агротехнічних чинників при вирощуванні кукурудзи на зерно. У власних дослідженнях авторів у кожен із років дослідження кількість рослин після сходів кукурудзи зменшувалася разом зі збільшенням глибини внесення азотно-фосфорних  добрив (табл. 1).

Проте багато авторів зазначають, що занадто висока концентрація інгредієнта в безпосередній близькості від насіння може порушити проростання насіння. Однак ці автори не вказують, яку максимальну дозу поживної речовини можна використовувати в безпосередній близькості від насіння кукурудзи під час його проростання.

Можна запитати, чому у власних дослідженнях авторів застосування дози фосфору 80 кг P₂O₅/га в безпосередній близькості від насіння призвело до зменшення кількості рослин після сходів разом зі збільшенням глибини внесення азотно-фосфорних добрив? Збільшення глибини внесення добрив сошником для добрив, швидше за все, працювало так само, як і використання глибокорозпушувача (рис. 7, 8). Ґрунт був занадто розпушений, просочування води припинилося. Тому закладання насіння в такий ґрунт відбувалося не на заплановану глибину (4–5 см), а глибше. Про це свідчить зникнення в період вегетації рослин кукурудзи, які були найменшими на ділянках із глибоким (15 см) внесенням добрив під час висіву насіння.

ВИСНОВКИ

Підбиваючи підсумок, слід зазначити, що занадто глибоке внесення азотно-фосфорного добрива під час сівби кукурудзи недоцільне з економічних міркувань. З одного боку, ми маємо справу зі зниженням урожайності зерна, що є результатом зменшенням кількості рослин на одиниці площі, а з іншого боку, глибоке розміщення сошника для внесення добрив викликає більший опір ґрунту, сприяючи збільшенню питомої витрати дизельного палива.

Пьотр Шульц, проф., почесний д-р наук, Університет природничих наук, Познань, Польща

Опубліковано в журналі “Агроном”, 2022