Родина Вайбранс – сучасна відповідь науковців на примхи природи

173
Родина Вайбранс – сучасна відповідь науковців на примхи природи

Вегетаційний період 2020 року вже традиційно видався складним і непередбачуваним. Якщо відверто, це один із найважчих років для озимих зернових культур за останнє десятиліття. І хоч як ми намагаємося звикнути до примх природи, хоч як зважаємо на всі її можливості, вона однаково підносить нам сюрпризи.

Цей рік зібрав, мабуть, усі труднощі, які тільки можна придумати.

  1. Екстремальна посуха під час висіву зернових культур восени 2019 року в абсолютно всіх регіонах вирощування.
  2. Тривала суха осінь.
  3. Повна відсутність періоду зимового спокою (середньодобова температура на території України не опускалася нижче за +5°С).
  4. Майже повна відсутність снігового покриву і, відповідно, недостатнє вологозабезпечення культур узимку й навесні.
  5. Раннє поновлення вегетації.
  6. Тривала холодна весна й одразу різке настання літньої спеки.

І все це лише за останні пів року. Рослинам було дуже нелегко. Спочатку сильний брак вологи, який змінився раптовими зливами й коливанням середньодобової температури. Цього року типовою стала ситуація, коли агровиробники просто не встигали вчасно попрацювати фунгіцидами, оскільки їм не дозволяли опади або ж фази рослини минали швидше, ніж ми могли реагувати на зміни.

Далі стрімко настало літо з високими температурами і частими опадами (майже по всій території України).

Усе це неодмінно позначиться на якості врожаю і насіннєвого матеріалу. Ми добре пам’ятаємо, яким тривожним видався і скільки клопотів завдав минулий рік. До насіння зернових колосових культур – і пшениці, і ячменю – було безліч питань. Особливе занепокоєння викликав темно-сірий наліт на борідці чи в борозенці.

Рис. 1. Загальний вигляд насіннєвого матеріалу 2019 року
Рис. 1. Загальний вигляд насіннєвого матеріалу 2019 року

Як видно на  рис. 1, зерно торік мало специфічний «забруднений» вигляд. При надходженні його на елеватор до зерна виникало багато питань. На сьогодні основний нормативний документ при прийомі зерна на елеватор – ДСТУ 30483-97, згідно з яким зовнішній вигляд цьогорічного зерна підпадає під опис сажкового: «зерно, у якого забруднено борідку, борозенку або частини поверхні спорами сажки, які визначають спочатку візуально, а в разі потреби підтверджують мікологічною експертизою». Під час мікологічної експертизи якраз і з’ясовується, що переважна частини спор належить збудникам пліснявих грибів. Тепер ми добре розуміємо, що ці питання будуть актуальними і 2020 року.

Рис. 2. Зовнішній вигляд передпророслого зерна
Рис. 2. Зовнішній вигляд передпророслого зерна

Поки що не будемо чіпати продовольче зерно, бо наша мета – зрозуміти, що робити з насіннєвим матеріалом, які критерії матимуть значення при виборі протруйників. Отже, на що слід звертати увагу, коли йдеться про вибір протруйників на посівну кампанію 2020 року.

ПЕРЕДПРОРОСЛІ ЗЕРНА

За даними діагностичних центрів компанії «Сингента», 2018 року траплялися партії насіннєвого матеріалу, у яких частка передпророслих зерен перевищувала 25 %. Нормативно-правові документи цей показник ніяк не обмежують, крім того, схожість таких партій в умовах лабораторій може становити 98–97 %. Однак треба розуміти, що при протруюванні, транспортуванні, висіванні це насіння під впливом механічних чинників втрачатиме схожість (пошкодження проростка і зародка). Тому радимо розглядати показники передпророслого насіння як домішку і не сіяти партії, у яких цей показник перевищує 10 %.

ПЛІСНЯВІННЯ НАСІННЯ

При визначенні кількості й видового складу пліснявіння насіння насамперед пам’ятайте, що візуальної оцінки недостатньо. Для чіткого розуміння кількості та видового складу треба проводити фітопатологічну експертизу насіннєвого матеріалу. Плісняві гриби активно розвиватимуться в осінньо-зимовий період, особливо за теплої й вологої погоди, і можуть спричинити суттєві втрати.

Рис. 3. Розвиток грибів роду Alternariaта Aspergillus на насінні озимої пшениці
Рис. 3. Розвиток грибів роду Alternariaта Aspergillus на насінні озимої пшениці

Пліснявіння насіння і проростків у ґрунті потужно розвивається в умовах затяжної безсніжної осені, при висіві насіння в недостатньо зволожений або недостатньо прогрітий ґрунт, при заглибленні насіння при висіві, за умов неякісного обробітку ґрунту, недостатньої аерації та низького рівня забезпечення органічними добривами. Пліснявіння насіння – одна з головних причин зниження польової схожості зернових культур, особливо в зоні ризикованого землеробства. Інфекційний початок збудників пліснявіння міститься у ґрунті або на поверхні насіння.

Рис. 4. Розвиток кореневих гнилей фузаріозної природи
Рис. 4. Розвиток кореневих гнилей фузаріозної природи

Пліснявіння насіння викликає комплекс збудників, таких як Penicillium, Aspergillus, Mucor, Botrytis, Cladosporium, Cephalosporium, Trichothecium та ін. Як правило, ці збудники є скрізь і завжди, тому фактично викликають інфекцію і визначають швидкість її наростання тільки вологість і температура.

Внаслідок пліснявіння насіння послаблюється енергія росту рослин, знижується схожість, зріджуються посіви. Основний симптом – формування на поверхні зернівок нальоту грибів різного кольору.

Основні ознаки головних пліснявих грибів:

  • Alternaria spp. утворює темно­забарвлений від оливкового до чорного кольору наліт із чималими пляшкоподібними спорами (розміри 24–38 × 8–20 мкм).
  • Peniciliium sp. Fr. утворює зеленувато-сизий наліт із китицеподібними розгалуженими верхівковими гілочками, на яких розташовуються ланцюжки дрібних округлих безбарвних спор у діаметрі 2–4 мкм.
  • Aspergillus spp. Fr. утворює рихлий жовтувато-зелений наліт. Конідієносці нерозгалужені, розширені з верхівки і несуть стерігми, які радіально розходяться й відмежовуються на кінцях у вигляді ланцюжка. Спори дрібні, кулеподібні, зі щетинками, зелені, в діаметрі 7–15 мкм.
  • Triehothecium roseum Fr. утворює густий повстяний наліт. Конідієносці нерозгалужені, на кінцях голівок розташовуються грушоподібні двоклітинні спори розміром 12–18 × 8–10 мкм.
  • Mucor mucedo Fres. утворює білий пухкий наліт із темними крапками (спорангіями). Спорангієносці поодинокі, спорангії спочатку жовті, пізніше темно-сірі, 100–200 мкм у діаметрі, спори циліндричні, розміром 12–15 × 5,5 мкм.

ЗБУДНИКИ КОРЕНЕВИХ І ПРИКОРЕНЕВИХ ГНИЛЕЙ

Ще численнішу і розмаїтішу групу інфекцій зернових становлять кореневі і прикореневі гнилі. Боротьба з цими захворюваннями набагато складніша, бо тут представлено збудників різних класів і різної біології з дуже різним рівнем чутливості до діючих речовин. Крім того, більшість із них – факультативні патогени, тобто здатні уражувати не тільки зернові, а й низку інших культурних і диких рослин.

Рис. 5. Симптоми розвитку септоріозу на насінні
Рис. 5. Симптоми розвитку септоріозу на насінні

Ще одна важлива особливість цієї групи грибів, яка ускладнює боротьбу з ними, – вони здатні передаватися і через насіння, і через ґрунт.

Зазвичай розрізняють шість видів головних, найбільш характерних для нашої зони кореневих і прикореневих гнилей: фузаріозні, гельмінтоспоріозні, церкоспорельозні, офіобольозні, пітіозні та ризоктоніальні.

Рис. 6. Ефективність Вайбранс Інтеграл проти снігової плісняви в умовах штучного інфекційного фону
Рис. 6. Ефективність Вайбранс Інтеграл проти снігової плісняви в умовах штучного інфекційного фону

Географічно по території України вони розподіляються орієнтовно таким чином.

  • Фузаріозні кореневі гнилі трапляються на більшій частині території нашої країни і завдають суттєвої шкоди в умовах як достатнього, так і недостатнього зволоження. При цьому в умовах браку вологи шкодочинність відчутна головним чином матеріально, а от симптоми їх майже непомітні.
  • Гельмінтоспоріозні кореневі гнилі трапляються всюди, а переважають на Півдні і Сході України.
  • Церкоспорельозні кореневі гнилі поширені скрізь, найбільшої шкоди завдають на Поліссі, в Західному і Центральному Лісостепу, в Степу на зрошенні.
  • Офіобольозні кореневі та прикореневі гнилі трапляються в зоні достатнього зволоження в західній частині Полісся та в Лісостепу. Великої шкоди завдають також на Одещині й на півдні в умовах зрошення.
  • Пітіозні кореневі гнилі є скрізь, а найбільш шкодочинні на Півночі, в Центрі й на Заході України.
  • Ризоктоніальні прикореневі гнилі (очкова плямистість) охоплюють Степ, Південний Степ, зони достатнього зволоження. Небезпечні за умови використання попередників, які вирощувалися на зрошенні.
  • Гібелінозна коренева гниль шкодочинна по всій території України, особливо небезпечна в південній частині. У 2019 році в окремих регіонах Одеської області повністю знищила 30 % посівів озимої пшениці.

РОЗВИТОК СЕПТОРІОЗУ НА НАСІННІ

Тривалий період вологої погоди із сильними вітрами у фазі молочно-воскової стиглості насіння сприяв високому рівню ураження насіння озимої пшениці септоріозом колосу. За даними діагностичних центрів, на сьогодні трапляються партії насіннєвого матеріалу, де розвиток септоріозу сягає 15 %. Дуже важливо контролювати розвиток St. nodorum, починаючи з фази насіннєвого матеріалу, тобто за рахунок протруйників.

Ще одне джерело інфекції септоріозу колосу – рослинні рештки (стерня, солома, полова) та зерно, де збудник зберігається у вигляді пікнід зі спорами або перитеціїв із сумками, у яких містяться сумко­спори, звідки інфекція переходить на сходи і потім впродовж вегетації розвивається на всіх надземних органах аж до колосу й зерна.

ХВОРОБИ ЗИМОВОГО ПЕРІОДУ

Останніх п’ять років снігова пліснява і тифульоз завдають чималої шкоди посівам озимої пшениці та ячменю, а відповідно в ґрунті накопичуються їхні збудники.

Зима не може частково обме­жувати ці хвороби, адже кілька останніх років фізіологічної зими немає: ґрунт не промерзає, низькі температури не тримаються хоча б 5–6 тижнів.

Крім того, цьогоріч спостерігався суттєвий розвиток тифульозу на ріпаку – одному з найбажаніших і найкращих попередників озимих пшениці та ячменю. Тому треба розуміти, що відповідальність за контроль цих патогенів природа поклала на нас із вами. Ці хвороби добре контролюють сильні контактні діючі речовини із широким спектром.

НАЙГОЛОВНІШЕ ПРАВИЛО ПРИ ВИБОРІ ПРОТРУЙНИКА: ПАМ’ЯТАТИ ПРО НЕОБХІДНІСТЬ КОНТРОЛЮ САЖКОВИХ ХВОРОБ!

Передусім пам’ятаймо, що найперше завдання протруйника – контроль сажкових хвороб. Саме для цього свого часу з’явилася така група засобів захисту, як протруйники. Ми почали про це забувати, і сажкові хвороби одразу нагадали про себе. Цьогоріч проблема сажки – і твердої, і летючої – актуальна як ніколи. Сучасна наука стверджує, що збудник твердої сажки озимої пшениці зберігається не тільки на насінні, а й у ґрунті. І саме «ґрунтова» частина становитиме головну небезпеку. Тому обов’язково звертайте увагу на контроль сажкових хвороб, вибираючи препарат для обробки насіння.

На жаль, ми нічого не знаємо про ідеальну діючу речовину, яка забезпечувала б абсолютний захист від усіх фітопатогенів. Зрештою, це взагалі неможливо, тому що великі відмінності в біології хвороб і шкідників вимагають від препаратів дуже різних властивостей. Одні хвороби краще контролюються діючими речовинами з високою швидкістю переміщення по рослині, для контролю інших захворювань потрібно, щоб препарат довгий час міг зберігати активність у прикореневій зоні. Боротьба з патогенами летючої сажки ячменю та твердої і летючої сажки пшениці загалом проста, адже це вузькоспеціалізо­вані специфічні паразити, не здатні існувати без господаря. Однак тут є певні особливості: для ефективного контролю цих хвороб потрібна висока концентрація протруйника й активність у кореневій зоні. Саме тому більшість сучасних високоефективних протруйників – це суміш різних за дією хімічних сполук.

Звісно, треба почати з найбільш шкодочинних сажкових захворювань, для боротьби з якими обов’язкове використання системних діючих речовин, здатних проникати всередину. Еталон світового контролю сажкових хвороб – тебуконазол.

Рис. 7. Ефективність Вайбранс Інтеграл проти шкідливих об’єктів
Рис. 7. Ефективність Вайбранс Інтеграл проти шкідливих об’єктів

Отже, в умовах сьогодення при виборі протруйника слід орієнтуватися на класичні методи контролю хвороб та на сучасну реакцію на нові патогени. Сучасний протруйник має бути поєднанням досвіду й інновацій. Саме тому компанія «Сингента» рекомендує звернути увагу на нову родину протруйників Вайбранс.

Що таке Вайбранс? Лінійка продуктів Вайбранс – це сучасна відповідь європейських науковців на примхи української природи. В основі протруйників лежить нова діюча речовина седаксан, яка належить до інгібіторів синтезу сукцинатдегідрогенази або, простіше кажучи, карбоксамідів.

Седаксан поєднує відмінні фітопатологічні властивості й фізіологічний вплив на рослину. Входить до складу двох продуктів для обробки озимих зернових культур – Вайбранс Інтеграл і Вайбранс Тріо. Відрізняються вони тим, що Вайбранс Інтеграл містить інсектицидний компонент 175 г/л тіаметоксаму, а Вайбранс Тріо – це тільки фунгіцидний захист.

Якраз фунгіцидний захист максимально збалансовано під названі проблеми. Склад обох продуктів такий: седаксан, 25 г/л + флудиоксоніл, 25 г/л + тебуконазол, 10 г/л. Норма використання однакова для обох продуктів – 1,5–2,0 л/т насіння.

Вайбранс Інтеграл і Вайбранс Тріо – це максимальний захист від усіх можливих неприємностей в осінній і зимовий періоди на озимих зернових. Це подовжена дія, покращений контроль проти септорії, снігової плісняви, сажкових хвороб, кореневих і прикореневих гнилей різної природи, пліснявіння насіння. Це єдиний протруйник, який контролюватиме тифулу і стимулюватиме розвиток кореневої системи та вегетативної маси. Це також унікальний препарат, який відмінно регулює стресовий чинник.

Протруйники Вайбранс Інтеграл і Вайбранс Тріо можна використовувати на площах, де існує загроза одночасного розвитку твердої та карликової сажки озимої пшениці. У нелегких умовах 2019–2020 років на території більшості областей продукти показали відмінні результати контролю обох хвороб – без ретардантного ефекту, з покращеними фізіологічними показниками.

В Україні ми тривалий час проводили випробування продуктів на штучних інфекційних фонах тифули і снігової плісняви, щоб визначити рівень максимального контролю цих хвороб. І сьогодні можемо впевнено говорити, що проти хвороб зимового періоду обидва протруйники залишаються неперевершеними і недосяжними для конкурентів.

Як уже сказано вище, про ідеальну діючу речовину ми нічого не знаємо, а от ідеальну комбінацію діючих речовин для озимих зернових культур у посівній кампанії 2020 року можемо порекомендувати. Зверніть увагу на нові протруйники компанії «Сингента» Вайбранс Інтеграл і Вайбранс Тріо, які гарантують надійний захист посівів озимих зернових протягом тривалого осінньо-зимового періоду.

Світлана Чоні, канд. с.-г. наук, ТОВ «Сингента»

Опубліковано в журналі “Агроном”, 2020

Найсвіжіші матеріали читайте в журналі «Агроном». Слідкуйте за головними агрономічними новинами на нашій сторінці у Facebook та каналі в Telegram