В сучасних умовах, при насиченні сівозмін соняшником і розширенні зони його вирощування в більш вологі регіони, значного поширення набуло таке шкідливе захворювання, як сіра гниль соняшнику, що зустрічається практично на кожному полі. Це захворювання, яке також називається ботритіс, завдає дуже великої шкоди, суттєво знижуючи врожайність соняшнику не тільки у вологих умовах, а й у сухому кліматі, де його раніше практично не спостерігалося. У статті ми розглянемо все, що потрібно знати агроному про цю хворобу, – основні симптоми, а також ефективні сучасні заходи боротьби з нею.
СИМПТОМИ І БІОЛОГІЯ ЗБУДНИКА СІРОЇ ГНИЛІ СОНЯШНИКУ
Сіру гниль викликає недосконалий сапротрофний гриб Botrytis cinerea Pers. Синонім – Botryotinia fuckeliana (de Bary). Захворювання дуже поширене у багатьох рослин. Його викликає той самий збудник, що й сіру гниль суниці. Цикл його розвитку показано на рис. 1.

Сіра гниль – це, як правило, захворювання соняшнику другої половини вегетації, поширене в усіх районах його вирощування. Особливо ця хвороба шкідлива в умовах підвищеної вологості – там, де період дозрівання соняшнику збігається з рясними дощами. Зазвичай вона проявляється на кошику (рис. 1, 4–8). Соняшник може бути уражений сірою гниллю впродовж усього вегетаційного періоду. Молоді рослини гниють біля основи стебла і листя й надалі гинуть.
На рослинах, інфікованих ботритісом, уражені ділянки буріють, розм’якшуються (рис. 1) і покриваються сірою цвіллю, а при сухій погоді – всихають. У місцях ураження можуть утворюватися дуже дрібні чорні склероції. Уражені рослини зазвичай гинуть.
У насінні соняшнику, інфікованому сірою гниллю, містяться мікотоксини, тому таке насіння непридатне для виробництва олії, кормів і використання на харчові цілі.

За відсутності дощів розвиток гриба призупиняється, а коли вони пройдуть – знову посилюється. У зоні Степу патогену для розвитку вистачає рясних ранкових рос. При ураженні стебла біля його основи спостерігаються коричневі штрихи (прогнилі жилки), пожовтіння тканин, утворення бурих плям; при вологій погоді – поява сірої цвілі та розм’якшення тканин. Тканини стебла руйнуються, стебло ламається і рослини вилягають. Листя верхнього ярусу при ураженні рослин в’яне, а нижнє всихає. У місцях ураження на цей час утворюються дрібні округлі або приплюснуті чорні склероції діаметром 0,5–3 мм.


Зазвичай Botrytis виявляють на кошиках соняшнику в період дозрівання врожаю – відразу після цвітіння.
На тильній стороні кошиків утворюється темна масляниста пляма, потім тканина квітколожа розм’якшується, а через 5–10 днів кошик загниває (рис. 1). При вологій погоді з’являється сіра пліснява (рис. 5).
ЕПІДЕМІОЛОГІЯ СІРОЇ ГНИЛІ СОНЯШНИКУ
Спори Botrytis (первинний інокулум) поширені всюди в довкіллі. Гриб дуже добре росте на старіючих і мертвих тканинах (старі, мертві стебла та листя, рослинні рештки будь-яких інших культур).
Спори розносяться вітром або поширюються із бризками дощу. Таким чином, вони потрапляють на тканини рослини і квіти соняшнику.


Важливо зазначити, що для проростання спор необхідна наявність вологи впродовж кількох годин.
Тому розвиток хвороби сірої гнилі найбільш інтенсивний у прохолодних і вологих умовах, при дощі й тумані, які зазвичай бувають в Україні не тільки вздовж морського узбережжя, на берегах Дніпра та великих водойм, а й у всьому Поліссі, Прикарпатті, північних і західних регіонах України.
Але попри такі загальноприйняті погляди на епідеміологію ботритісу на соняшнику, ця хвороба здатна поширюватись і в сухі роки, проявляючись іншим чином і завдаючи чималої шкоди (рис. 4, 6–8).
ЯКІ ФОРМИ РОЗВИТКУ СІРОЇ ГНИЛІ НА СОНЯШНИКУ НАЙБІЛЬШ ПОШИРЕНІ
В Україні та в основних регіонах вирощування соняшнику по всьому світу найчастіше зустрічаються такі три форми сірої гнилі:
- при помірній вологості – поява маслянистих плям на зовнішній стороні кошика (рис. 1);
- у вологу погоду – загнивання кошика і поява пухнастої сірої плісняви (рис. 5);
- у дуже сухих умовах – загнивання насіння і всихання квіток у кошику (рис. 4, 6–8).
ОПТИМАЛЬНІ ПОГОДНІ УМОВИ ДЛЯ РОЗВИТКУ ХВОРОБИ
Розвитку сірої гнилі на соняшнику сприяє холодна і волога погода. Масова споруляція у Botrytis відбувається при температурі від 12 до 22°С.


Для проростання спор гриба оптимальна відносна вологість повітря становить 85–100%.
У разі рясної нічної роси або дощів прояв хвороби видно на лицьовій стороні кошиків.
При сухій погоді:
- частина серединних квіток на кошику передчасно засихає (рис. 4);
- при сильному ураженні оболонка насіння покривається коричневим шорстким нальотом (рис. 6), стає рихлою і насіння загниває (рис. 7).
Всередині насіння і на його поверхні утворюються склероції.
У ґрунті склероції залишаються в життєздатному стані понад рік, а в насінні, що зберігається, – понад три роки.
Сіра гниль може зберігатися у вигляді грибниці на корінні, склероції – в насінні й на його поверхні, на рештках рослин.
ЗАХОДИ БОРОТЬБИ З СІРОЮ ГНИЛЛЮ СОНЯШНИКУ:
- Чітке дотримання сівозмін – не можна сіяти соняшник після соняшнику, сої та інших широколистих культур. Найкращі попередники – зернові культури (кукурудза, пшениця, ячмінь, тритикале, жито, просо і сорго, рис);
- Використання менш сприйнятливих гібридів;
- Передпосівне протруювання насіння фунгіцидними протруйниками;
- З огляду на те, що захворювання сильно вражає саме кошики соняшнику, найефективнішим прийомом для боротьби з сірою гниллю є обприскування рослин фунгіцидами відразу після цвітіння.
При цьому слід брати до уваги, що вносити фунгіциди авіаційним методом не рекомендується, оскільки така обробка не окупається, хоча є й винятки із цього правила (коли обробка проводиться при невисокій температурі, в ранковий час, в абсолютно безвітряну погоду, після дощу (низький тиск) і за допомогою гвинтокрила, що летить близько до землі, з максимальною витратою води та використанням максимальної норми оригінального препарату); - Найбільш ефективними проти цього захворювання є такі діючі речовини: ефективність групи А (Carbendazim, Carbendazim + Flutriafol, Iprodione, Fludioxinil, Procymidone, Chlorothalonil); ефективність групи В (Mancozeb); ефективність групи С (Cupric Gydroxide, Pyraclostrobin + boscalid); ефективність групи D (Polyoxin D zinc salt, Fenhexamid, Penthiopyrad).
Олексій Орлов, канд. с.-г. наук
Опубліковано в журналі “Агроном”, 2020






