Вдалий підбір сорту є на сьогодні найдоступнішим і найдешевшим способом підвищення урожайності сільськогосподарських культур. Це повною мірою стосується і сої. Однак встановлено, що кожен сорт сої може повністю реалізувати свої потенційні можливості лише за оптимальних умов вирощування, а однією з найважливіших господарських ознак, що визначає ступінь адаптивності рослин до умов вирощування, є тривалість вегетаційного періоду та окремих його фаз розвитку. Разом з тим, на тривалість вегетаційного періоду впливають генетичні особливості сорту, екологічні умови регіону та застосування конкретних елементів технології вирощування. Все це, безумовно, визначає насіннєву продуктивність сортів сої.
ВИБІР СТРОКІВ СІВБИ
Серед технологічних елементів вирощування сої, що мають вирішальне значення у забезпеченні дружності сходів, густоти рослин, проходження фаз розвитку, рівномірності дозрівання, максимальної реалізації її біологічного та генетичного потенціалу, варто виділити строк сівби. За визначенням А. О. Бабича, В. Ф. Петриченка та ін., основним критерієм вибору строку сівби є стійке прогрівання посівного шару ґрунту, адже досліджено, що мінімальна температура для сходів сої становить близько 10°С за умови подальшого підвищення температури ґрунту. Прогрівання посівного шару до 12–14°С забезпечує дружне проростання насіння за наявності вологи.
Зокрема, в умовах Правобережного Лісостепу проведення сівби за температурного режиму ґрунту 6°С подовжувало тривалість вегетаційного періоду досліджуваних сортів сої на 7–11 діб проти сівби за температурним режимом ґрунту 12°С. Найбільш сприятливим температурним режимом ґрунту для проведення сівби є 8–10°С, що оптимізує тривалість міжфазних періодів і вегетаційного періоду в цілому.
Для Лівобережного Лісостепу оптимальним строком сівби сої є перша половина травня. За таких умов створюються сприятливі умови для швидкого проростання насіння, проходження фаз розвитку, тож можна розраховувати і на максимальну врожайність.
Разом з тим, на основі 30-річних досліджень науковцями Інституту кормів та сільського господарства Поділля НААН України встановлено перевагу більш ранніх строків висіву для середньостиглих і середньо пізньостиглих сортів, більш пізніх строків висіву – для скоро- та ранньостиглих.
Однак тенденції до підвищення середньодобових температур повітря та нерівномірний розподіл опадів, що спостерігаються впродовж останніх десятиліть, є основними причинами погіршення умов проходження фаз росту та розвитку рослин сої.
Багатьма вченими встановлено, що вирощування одного і того ж сорту за різних погодних умов викликає розбіжність у тривалості вегетаційного періоду. Саме тому метою наших досліджень було вивчення впливу строків сівби на тривалість міжфазних періодів ч вегетаційного періоду сортів сої в умовах Західного Лісостепу.
Польові досліди проводилися на Хмельницькій ДСГДС ІКСГП НААН впродовж 2016–2020 рр. Ґрунт дослідної ділянки – чорнозем опідзолений, середньосуглинковий, слабозмитий, малогумусний на лесоподібному суглинку бурувато-палевого забарвлення, має дрібногоріхову структуру. Ґрунт достатньо насичений основами – 39,8–42,0 мг екв. на 100 г, має гідролітичну кислотність 1,8–2,7 мг екв. на 100 г ґрунту. Вміст гумусу (за Тюріним) – 3,2%. Формами поживних речовин середньо забезпечений: вміст азоту, що легко гідролізується, – 14,4–16,6, фосфору рухомого – 11,0–12,0, калію обмінного – 7,8–8,0 мг на 100 г ґрунту.
Дослід передбачав вивчення п’яти сортів сої з різним вегетаційним періодом селекції Інституту кормів та сільського господарства Поділля НААН: Княжна (102–113 діб) Діадема Поділля та Хуторяночка (105–115 діб), КиВін (107–118 діб), Тріада (110–120 діб) і трьох строків сівби: ранній (ІІІ декада квітня), оптимальний і пізній (відповідно І і ІІ декади травня).
Погодні умови вегетаційного періоду в роки проведення досліджень характеризувалися досить високими середньодобовими температурами, великою кількістю опадів з нерівномірним розподілом і значним їх дефіцитом у окремі фази розвитку сої, що мало істотний вплив на тривалість періоду «сівба – сходи», ріст і розвиток рослин, формування показників їх індивідуальної продуктивності та урожайності насіння усіх досліджуваних сортів сої (табл. 1).
Температура посівного шару ґрунту в середньому за роки досліджень становила за раннього строку сівби (ІІІ декада квітня) 8–10°С, за оптимального (І декада травня) зростала до 10–12°С, а за пізнього строку сівби – до 12–14°С.
ТРИВАЛІСТЬ МІЖФАЗНИХ ПЕРІОДІВ ЗАЛЕЖНО ВІД СТРОКІВ СІВБИ
Відомо, що від строку сівби сої насамперед залежить польова схожість насіння, дружність сходів, густота рослин і, як наслідок, рівномірність достигання, величина і якість врожаю. Оскільки погодні умови в роки проведення досліджень на час сівби сої були різними, це дало нам змогу вивчити вплив строку сівби на довготривалість періоду «сівба – сходи».
Зокрема, у 2016 році невисокі показники середньодобової температури повітря, навіть за умови достатнього зволоження посівного шару ґрунту, зумовили збільшення періоду «сівба – сходи» до 19–21 діб за раннього строку сівби. Поступове підвищення середньодобової температури повітря та опади сприяли скороченню цього періоду за оптимального строку сівби до 12–14 діб, пізнього – до 10–12 діб (табл. 2).
У 2017 р. за усіх досліджуваних строків сівби сої період «сівба – сходи» був однаковим і становив 14–18 днів, що обумовлено критично малою кількістю опадів і продуктивної вологи в посівному шарі ґрунту за достатньо високих показників температури повітря та ґрунту.
Надто мала кількість опадів у І декаді, їх повна відсутність у ІІ та ІІІ декадах квітня та І декаді травня у взаємодії зі значним підвищенням середньодобової температури повітря призвели у 2018 р. до збільшення періоду «сівба – сходи» за раннього строку сівби до 20–22 діб. Покращення умов зволоження у ІІ декаді травня сприяло зменшенню цього показника за оптимального строку сівби до 14–16 діб, пізнього – до 8–10 діб.
Читати по темі: Сучасні зміни в технології вирощування сої
У 2019 р. на час сівби раннього строку спостерігалося значне підвищення середньодобової температури повітря до 15,0–20,5°С, що у поєднанні зі значним зволоженням (117,2 мм впродовж наступних 10 діб після сівби) забезпечило дружні сходи сої впродовж 8–10 діб. За оптимального та пізнього строків сівби сходи сої з’явилися впродовж 7–9 діб, що обумовлено підвищенням температури повітря та ґрунту, а також великою кількістю опадів, яка перевищила середній багаторічний показник у 4,7 раза.
У 2020 р. значні коливання показників середньодобової, мінімальної та максимальної температури повітря на фоні значного дефіциту опадів та продуктивної вологи у посівному шарі ґрунту період «сівба – сходи» за раннього строку сівби сої збільшився до 25–29 діб, тоді як за оптимального та пізнього він становив 10–14 діб.
Узагальнюючи результати спостережень, ми встановили, що найдовшим цей період був за раннього строку сівби. Залежно від погодних умов, що складалися на час сівби сої, період «сівба – сходи» коливався від 8–10 діб у 2019 р. до 25–29 діб у 2020 р., тоді як за оптимального та пізнього найменшим він був також у 2019 р. – 7–9 діб, найбільшим у 2017 році – 14–18 діб. Варто зазначити, що у 2017 р. нами відмічено однакову тривалість періоду «сівба – сходи» за усіх строків сівби – 14–18 діб. Таким чином, середній показник тривалості періоду «сівба – сходи», у середньому за 5 років досліджень становив для раннього строку сівби 17–20 діб, для оптимального та пізнього – 11–14 і 10–13 діб відповідно (табл. 3).
За результатами п’ятирічних досліджень нами встановлено, що найбільша тривалість усіх міжфазних періодів відмічена за раннього строку сівби, найменша – за оптимального та пізнього строків сівби. Зокрема, період «сівба – сходи» порівняно з раннім строком сівби за оптимального зменшувався на 2–3 доби, пізнього – на 2–4 доби. Формування бобів відбувалося, відповідно, на 1–3 та 3–5 діб раніше. Загалом період «сходи – достигання» був меншим за оптимального строку сівби на 3–4 доби, пізнього – на 1–2 доби проти раннього строку сівби. Таким чином, серед сортів сої, що досліджувалися в умовах Західного Лісостепу, найменший період «сходи – достигання» відмічено у сорту сої КиВін (106–109 діб), найбільший (114–118 діб) – у сорту сої Тріада. У решти сортів сої він коливався від 107 до 112 діб залежно від строку сівби.
ВПЛИВ СТРОКІВ СІВБИ НА ВРОЖАЙНІСТЬ
Безумовно, строки сівби у взаємодії з погодними умовами вегетаційного періоду мали значний вплив і на формування урожайності насіння сортами сої, що використовувалися у дослідженнях. Встановлено, що сорти сої КиВін, Княжна, Хуторяночка та Тріада найвищі показники урожайності, у середньому за роки досліджень, сформували за пізнього строку сівби (ІІ декада травня). Зростання урожайності насіння, порівняно із сівбою в оптимальні строки (І декада травня), відповідно, становило 0,16 т/га, або 6,6%, 0,07 т/га, або 3,1%, 0,31 т/га, або 13,8% та 0,26 т/га, або 9,6%. Сорт сої Діадема Поділля найвищі показники урожайності формував за оптимального (2,39 т/га) та пізнього (2,43 т/га) строків сівби (табл. 4).
ВИСНОВКИ
Отже, тривалість вегетаційного та міжфазних періодів сортів сої Діадема Поділля, КиВін, Княжна, Хуторяночка і Тріада визначалися сортовими особливостями, погодними умовами років досліджень і змінювалися залежно від строків сівби.
Найефективнішими в умовах регіону є оптимальний (І декада травня) та пізній (ІІ декада травня) строки сівби, за яких насіння висівається на вологе насіннєве ложе, опади випадають у критичний для росту та розвитку рослин сої період, а тривалість міжфазних і вегетаційного періоду в цілому – оптимізуються.
Віктор Молдован, канд. с.-г. наук, стар. наук. співр., Жанна Молдован, канд. с.-г. наук, стар. наук. співр., Хмельницька державна сільськогосподарська дослідна станція Інституту кормів та сільського господарства Поділля НААН України
Опубліковано в журналі “Агроном”, 2023
