Агрономічні тонкощі вирощування польових культур. Інтерв’ю з Віктором Синегубом

471
Віктор Синегуб – директор ТОВ «Контакт Плюс»

Кожен сезон приносить нам нові виклики, втім, такого, як останній, більшість аграріїв напевно не пам’ятають – осіння посуха, безсніжна тепла зима та рання суха весна з приморозками. Як результат – проблеми зі сходами озимини, підвищений рівень небезпеки від хвороб і шкідників, підмерзання рослин весною та вдвічі нижчі від середніх запаси продуктивної вологи у ґрунті. Всі ці негаразди змусили аграріїв переглядати свої плани на поточний сезон, вносячи корективи як до систем догляду за культурами, так і до самої структури посівів.

ДОСЬЄ

Назва: ТОВ «Контакт Плюс»

Місцезнаходження: смт Вороніж Шосткінського району Сумської області

Створено: 2000 рік

Спеціалізація: рослинництво – вирощування озимої пшениці, озимого ріпаку, озимого жита, соняшнику, кукурудзи, вівса, квасолі

Площа земель: 10 000 га

Аномальні погодні умови привнесли зміни і до структури посівів ТОВ «Контакт Плюс», що на Сумщині. Певних коректив зазнала і технологія догляду за озиминою, про що нам розповів директор господарства Віктор Михайлович Синегуб.

Агроном: На вирощуванні яких культур спеціалізується ваше господарство сьогодні? І від чого вам довелось відмовитись?

Віктор Синегуб: В поточному сезоні ми зупинились на вирощуванні чотирьох основних культур, а саме: озимої пшениці – 1750 га, озимого ріпаку – 850 га, кукурудзи – 2500 га та соняшнику – 2200 га. Крім того, незначні площі зайнято озимим житом і вівсом.

Раніше ми вирощували також горох, люпин, гречку. На жаль, в останні роки попит на ці культури був досить обмеженим, і коли вони стали для нас збитковими внаслідок низької урожайності та незадовільної ціни, ми змушені були від них відмовитись. Водночас вирішили цього року спробувати вирощувати квасолю, оскільки помітили, що порівняно з іншими бобовими ця культура показує більш стабільні врожаї в нашому регіоні.

А.: Чому овес та жито?

Віктор Синегуб: Справа в тому, що ґрунти у нас специфічні – піщані й не надто родючі, як, в принципі, й у більшості регіонів Полісся. За шкалою бонітування (порівняльна оцінка якості ґрунтів за основними природними властивостями, яка проводиться за 100-бальною шкалою – ред.) наших ґрунтів їх бал становить 29–31. Є невеликі ділянки, де цей показник наближається до 40. Водночас, скажімо, ґрунти сусіднього Конотопського чи Роменського районів мають значно вищий бал – від 60 до 70, а відповідно і вищу природну родючість.

У нас є кілька полів, на яких ми маємо жорсткий пісок з мінімальною кількістю органічної речовини. Є також невеликі поля, які заходять у населений пункт, і там, наприклад, неможливо організувати сівозміну з кукурудзою чи соняшником. Вони або не виростуть, або врожай просто винесуть люди. Тому на цих площах нам потрібна альтернатива. А це традиційні для нашої зони культури – овес і жито.

Беручи до уваги, що в сільському господарстві велику роль відіграє довготривале планування, ми зупинились саме на цих культурах і уникаємо вирощувати ті, ціни яких схильні до постійного коливання.

А.: Наскільки рентабельним сьогодні є жито?

Віктор Синегуб: Останнім часом рентабельність його непогана. Років 5–6 тому Сумська область вирощувала близько 7 тисяч га озимого жита. Із них 1200 га було у нас. Ми мали млин, мололи борошно і постачали його на Шосткінський хлібокомбінат. На той час жито коштувало половину ціни пшениці, але навіть тоді воно не було для нас збитковим.

Сьогодні ж жито коштує 120–130% від ціни пшениці, тобто воно дорожче, при тому що затрати на його вирощування нижчі. Крім того, враховуючи, що врожайність цих культур в нашій зоні не дуже відрізняється (пшениця – 60–65 ц/га, жито – 50–55 ц/га), їх рентабельність приблизно однакова. Тож займатись цією культурою для нас вигідно. Ми вирощуємо сорт польської селекції – Даньківський діамант. Із відомих мені – це таке жито, яке за своїми характеристиками схоже з гібридним. Я маю на увазі високий коефіцієнт кущіння і стабільно високі показники зерна – число падіння, натура.

А.: Якщо говорити про врожаї ваших основних культур в цілому, яких показників ви досягаєте?

Віктор Синегуб: Пшениці, як я вже говорив, ми отримуємо приблизно 60–65 ц/га на круг. Максимально збирали на одному полі 93 ц/га, що для наших умов, я вважаю, чудовий результат. Були поля, що давали 80 і 85 ц/га. Що стосується озимого ріпаку, то середня врожайність у нас становить 35 ц/га, соняшнику – 32–34 ц/га. А от кукурудзу все ніяк не можемо підняти до показника 100 ц/га. Минулого року взагалі отримали 84 ц/га у вологому зерні.

А.: Які основні лімітуючі чинники для отримання стабільно високих врожаїв ви б виділили у вашій зоні?

Віктор Синегуб: Ґрунти і волога. Волога взагалі з кожним роком стає дедалі болючішим питанням. Сьогодні ми спостерігаємо безсніжні зими, пересохлі річки, озера. Це говорить про те, що запаси ґрунтової вологи зменшились. Наприклад, у минулому сезоні ми відмічали потенціал врожайності на пшеничних полях до 80 ц/га. Але в підсумку зібрали 60. Причина все та ж – посуха і високі температури влітку. Тому, звісно, останнім часом волога стала критично важливою і для нашої зони.

Минулого року – від початку вегетаційного періоду до перших морозів – у нас випало близько 200 мм опадів. Для порівняння: наприкінці літа я був у штаті Іллінойс, територіально це кукурудзяний пояс США. Там випадає 800–1000 мм опадів. І сама географія середнього заходу більш сприятлива: річка на річці, багато полів на зрошенні. А у нас, із таким станом річок, якщо навіть поставити поливальні машини, то звідки брати воду?

А.: Якій системі обробітку ґрунту ви віддаєте перевагу?

Віктор Синегуб: Ми довгі роки використовували поверхневий обробіток ґрунту, простіше кажучи, дискування. Були не найкращі часи, і потрібно було на чомусь економити. Тож економили на обробітку – обробляли боронами, плоскорізами. Втім, кілька років тому спробували застосувати оранку: спочатку під ріпак, далі під соняшник, кукурудзу. І реально побачили відчутне зростання врожайності. Наприклад, якщо соняшник раніше був на рівні 20–23 ц/га, то після переходу на оранку ми стали отримувати більше ніж 30.

А.: Глибина родючого шару ґрунту в ваших умовах дає змогу проводити традиційну оранку?

Віктор Синегуб: Ні, звісно, ми зменшуємо глибину. Родючий шар у нас в основному не перевищує 17–20 см. Відповідно і оранка проводиться десь у цих межах.

А.: Повернімось до вирощування озимих культур. Як ви вибираєте для себе сорти, гібриди?

Віктор Синегуб: Демопосіви в їх традиційному розумінні ми не закладаємо. Чинимо дещо простіше. Наприклад, пшениці кожен рік купуємо 2–3 нових сорти, які вже десь себе добре зарекомендували, і висіваємо їх на невеликих площах – до 20 га. Якщо сорт добре себе проявляє – на наступний рік збільшуємо площу. Купуємо першу репродукцію і отримуємо посівний матеріал на наступний рік.

Трапляються сорти, які саме в нашій зоні проявляють свої кращі якості, інші ж підходять для різних зон. Обираємо з них найкращі. Інколи на наших полях тестуються сорти, які ще не зареєстровані в Україні. І ми бачимо їх потенціал одними з перших.

На сьогодні в товарних посівах ми використовуємо 7 сортів пшениці. Всі вони зарубіжної селекції – Десамо, Ребел, Аспект, Патрос, Артист, Тобак, Скаген.

Схожий підхід до вибору гібридів ми застосовуємо і на ріпаку.

А.: Який стан озимих на сьогодні?

Віктор Синегуб: В цілому терміни посівів ми не зміщували – сіяли в оптимальні для нашої зони. На тих площах, де нам вдалось отримати гарні сходи з осені, на сьогодні стан добрий. Наприклад, візьмемо ріпак. Всього ми сіяли 960 га цієї культури. 95 переорали ще з осені. Ще одне проблемне поле – 60 га – залишили для спостереження до весни і навесні частину його задискували. Решта 800 га – в доброму стані.

Із пшеницею вийшло трішки складніше. На кожному полі в нас є незначні підвищення, де переважає піщаний м’який ґрунт. На цих ділянках при сівбі сівалка заглиблювалась на більшу глибину, ніж на решті площ, – до 10–12 см. Там ми сходів не отримали. Це приблизно 2% площ пшениці. В цілому ж посіви у непоганому стані.

А.: Розкажіть детальніше про технологію вирощування пшениці у вашому господарстві.

Віктор Синегуб: Попередниками під пшеницю у нас в основному є ріпак і соняшник. Після збирання проводимо одне-два дискування, залежно від стану поля та наявного часу. Далі сіємо. Норма висіву становить 4,5 млн насінин/га. Разом із сівбою вносимо комплексне гранульоване добриво Росаферт 12:24:12 у нормі 100 кг/га.

Все насіння протруюємо фунгіцидом і більшу частину – інсектицидом. Попередник озимий ріпак передбачає, що на полі може бути велика кількість шкідників. Тому ці площі точно потребують інсектицидного захисту.

В ідеалі інсектицид потрібно було б використовувати всюди. Але це недешеве задоволення, тому в окремих випадках ми намагаємось знайти золоту середину між «дорого» і «необхідно». До протруйників додаємо також стимулятор росту (Келпак), елементи живлення (цинк, фосфор, азот, сірка) та гумати. За затратами на гектар протруювання є найдешевшою технологічною операцією і, на мій погляд, цілком виправданою.

Враховуючи аномальну цьогорічну зиму, на озимій пшениці було проведено додаткову фунгіцидну обробку у фазу Т0, що дало змогу зменшити негативний вплив від хвороб, пошкоджень заморозками та шкідниками
Враховуючи аномальну цьогорічну зиму, на озимій пшениці було проведено додаткову фунгіцидну обробку у фазу Т0, що дало змогу зменшити негативний вплив від хвороб, пошкоджень заморозками та шкідниками

З осені, якщо бачимо, що кількість бур’янів на полі може створювати конкуренцію культурним рослинам за вологу та живлення, плануємо також гербіцидну обробку недорогим препаратом. Це може бути щось із сульфонілсечовин, наприклад, Елай Супер. Зазвичай така обробка проводиться не на 100% площ, а лише за ситуацією. Тут принцип простий – чим менше затрат з осені ми понесемо, тим менше ризикуємо, адже невідомо, якою буде зима і як перезимує культура.

Навесні догляд за посівами традиційно розпочинається із ранньовесняного підживлення. Втім, цей рік був не типовим і ми застосовували кілька варіантів підживлення. Частину площ почали удобрювати ще до Нового року, оскільки грудень видався безсніжним і теплим, іншу – наприкінці лютого – на початку березня. Вносили Салетросан 26 (сульфат-нітрат амонія) в нормі 200 кг/га. Станом на сьогодні суттєвої різниці між цими посівами я не бачу.

Взагалі таке поняття як «мерзлоталий ґрунт» у нас зустрічається дуже рідко, тому зазвичай ми починаємо підживлення, як тільки техніка може зайти в поле.

Для другого підживлення використовували КАС у нормі 200 л/га. В ідеалі його радять проводити в дещо пізніші терміни, десь у фазу ВВСН 30–31. Ми ж змушені були підживити трішки раніше, наприкінці березня, коли рослини перебували ще у фазі кущіння. Адже волога катастрофічно швидко випаровувалась, що призводило до пересихання ґрунту.

З іншого боку, можна сказати, що перерва у два тижні між першим і другим внесенням була оптимальною з огляду на те, що саме за цей час амонійний азот із добрива, внесеного в перше підживлення, переходить у нітратний. І далі ми знову підживили культуру, уникаючи її азотного голодування.

Після проведення підживлень у нас розпочинається догляд за посівами. Як правило, ми проводимо три фунгіцидні обробки за сезон: у фази Т1, Т2, і Т3 – по колосу. Але, знову ж таки, беручи до уваги аномальну цьогорічну зиму, яка створила сприятливі умови для розвитку хвороб, ми внесли певні корективи в систему захисту і провели додаткову фунгіцидну обробку в фазу Т0, використавши для цього недорогий фунгіцид Фундазол (д.р. беноміл), який дав нам можливість зменшити негативний вплив від хвороб, пошкоджень заморозками та шкідниками.

Зазвичай у цей час ще холодно. А при низьких температурах у рослин менша здатність засвоювати фосфор із ґрунту. Ефект від нестачі фосфору в цей період добре проявляється на наших бідних піщаних ґрунтах. Тому разом із внесенням фунгіциду ми провели підживлення мікродобривами із вмістом фосфору та гуматами для покращення розвитку кореневої системи.

Наступною в нас проводиться гербіцидна обробка. Ми використовуємо суміш одразу із двох продуктів, поєднуючи захист проти широколистих і злакових бур’янів, наприклад, препарат на основі 2,4-Д і флорасулама + Палас (або Еверест).

Як правило, всі продукти ми підбираємо з огляду на співвідношення «ціна-якість», а також наявність альтернативи. Взагалі у своїй системі захисту ми можемо використовувати як оригінальні продукти, так і генерики. Якщо ціна оригінального продукту не дуже відрізняється від генерика, тоді я, звісно, краще візьму оригінал, щоб потім не терзали сумніви, спрацював він чи ні. Але якщо різниця велика, тоді варто замислитись і, можливо, підібрати якийсь генерик, знову ж таки, беручи до уваги співвідношення «ціна-якість» продукту.

Де, на мій погляд, варто віддавати перевагу оригінальному фунгіциду, так це обробки у фази Т1 і Т2. Тут краще взяти більш комплексний продукт із пролонгованою дією. Для себе ми зараз тестуємо три різні схеми: перша від компанії «Кортева», друга – «Сингенти», третя – «Самміт-Агро».

Другу фунгіцидну обробку ми поєднуємо із внесенням регуляторів росту (Моддус + Ретацел) і мікроелементів (Розалік Mg, Mn, S, N). У третю додаємо антистресант Терра-Сорб.

На тих площах, де вдалось отримати гарні сходи озимого ріпаку з осені, стан рослин добрий. Хоча, звичайно, відчувається дефіцит вологи
На тих площах, де вдалось отримати гарні сходи озимого ріпаку з осені, стан рослин добрий. Хоча, звичайно, відчувається дефіцит вологи

Звичайно, наше завдання полягає в отриманні максимального прибутку. Тому, з одного боку, нам потрібно підвищити рівень врожайності, а з іншого – не допускати зайвих витрат. І ось у фазу Т3 ми вже знову можемо використати більш дешевий і більш концентрований продукт на основі тебуконазолу – Букат. Адже це досить простий фунгіцид, і тут не обов’язково переплачувати, головне – обрати якісний препарат. Тим паче, що до складу препаративної форми не входять продукти нафтопереробки, що, у свою чергу, мінімізує ризик фітотоксичного ураження. Цей продукт у нас також застосовується і на ріпаку, щоб призупинити ріст центрального стебла та дати можливість підтягнутися бічним.

Разом із останньою обробкою – по колосу – ми пробуємо покращити якість зерна, додаючи до фунгіциду карбамід у нормі 6 кг/га.

Що стосується інсектицидних обробок, то ми застосовуємо їх, виходячи із ситуації на полі. Зазвичай поєднуємо цей захід із фунгіцидною обробкою, яка проводиться у фазі Т2. Але, скажімо, такий шкідник як тля може з’явитись і раніше, тому й інсектицид потрібен буде в більш ранню фазу. Проти сисних шкідників, які точно з’являться ближче до фази цвітіння, ми застосовуємо інсектицид Райнер (ацетаміприд) від компанії «Іфагрі». Він використовується і на ріпаку.

Також у всі обробки, починаючи з фази Т2, ми обов’язково додаємо прилипач Сіліксан 106 (органосилікон) для кращого покриття рослин робочим розчином та проникнення препаратів у рослину.

А.: Як ви обираєте той чи інший препарат? Як перевірити, наскільки він дієвий?

Віктор Синегуб: Сьогодні продуктів на ринку безліч, конкуренція висока, тому часто буває непросто вибрати потрібний. Оскільки ми тісно співпрацюємо з компанією «Ерідон», то багато нових продуктів пропонують нам вони. Ми розуміємо, що ці препарати вже випробувані й вибрані як одні з кращих у співвідношенні «ціна – якість». Думаю, що така компанія не буде ризикувати своїм авторитетом, пропонуючи завідомо ризикований продукт, на якому я можу обпектись. Адже всі ми розуміємо можливі наслідки. Тому наші відносини побудовані насамперед на довірі один до одного. Звісно, при цьому ми звертаємо увагу і на ціну препарату, і на його характеристики, умови поставки тощо.

Віктор Синегуб з представником компанії «Ерідон» – Олександром Полежаєм
Віктор Синегуб з представником компанії «Ерідон» – Олександром Полежаєм

А.: Під яку врожайність закладається технологія і на які показники ви б хотіли вийти?

Віктор Синегуб: На нинішньому етапі я хотів би досягти середньої врожайності у 80 ц/га пшениці. Система захисту та удобрення дозволяє нам розраховувати на такі показники. Втім, тут багато залежить і від погодних умов конкретного року. Наприклад, ми вже розуміємо, що цього року вийти на таку врожайність малоймовірно.

А.: Яка рентабельність основних ваших культур за результатами минулого року?

Віктор Синегуб: Найбільш рентабельним для нас був ріпак, який приніс близько 16 тисяч грн/га прибутку. Саме тому ми і збільшили під ним площі на 50%. Далі йдуть соняшник, пшениця та жито. Кукурудза в минулому сезоні забезпечила найнижчу рентабельність. А горох та люпин взагалі виявились збитковими. Цей рік теж, мабуть, буде непростим, але ми сподіваємось на краще.

Опубліковано в журналі “Агроном”, 2020

Найсвіжіші матеріали читайте в журналі «Агроном». Слідкуйте за головними агрономічними новинами на нашій сторінці у Facebook та каналі в Telegram