Кукурудза – одна з найбільш поширених польових культур, досить рентабельна та приваблива для сільгоспвиробника. Сьогодні гібриди кукурудзи можна підібрати на будь-який смак та кишеню з урахуванням кліматичних особливостей регіону. Проте ця культура досить чутлива і навіть примхлива, тож вимагає чіткого дотримання агротехнології на всіх етапах вирощування. У цій статті мова піде про те, які нюанси необхідно брати до уваги при вирощуванні кукурудзи.
Місце кукурудзи у сівозміні визначають біологічні властивості попередньої культури, ґрунтові та кліматичні умови, ступінь засміченості поля, особливості агротехніки та інші чинники, що виникають внаслідок чергування культур. Так, добре відомо, що найкращі попередники для кукурудзи в сівозміні – зернобобові й озимі колосові культури, а найневдаліші – цукрові буряки та соняшник, оскільки вони висушують ґрунт. Цукровий буряк, до того ж, виносить із нього багато поживних речовин. Однак у технології обробітку цього злаку існують тонкощі, знання яких допоможе підвищити продуктивність та стійкість рослин.
Безумовно, від технології залежить багато. Наприклад, зміщуючи терміни сівби, можна допомогти рослині уникнути спеки в період цвітіння і тим самим мінімізувати ризик недозапилення. У свою чергу, формування пухкого шару ґрунту сприяє глибокому заляганню кореневої системи, завдяки чому корені забезпечуватимуть рослини вологою нижніх ґрунтових шарів, зводячи пошкодження від повітряної та ґрунтової посухи до мінімуму.
У ҐРУНТІ МАЄ БУТИ ЖИТТЯ
При вирощуванні кукурудзи вкрай необхідно підтримувати біорізноманіття ґрунтової мікробіоти. Мікроскопічні «жителі» ґрунту забезпечують рослини поживними речовинами в біологічно доступній формі, розкладають складні великі молекули органічних сполук до засвоюваних форм. При цьому в ґрунті підтримується супресивність, баланс між патогенною та антагоністичною мікрофлорою.
На вирощування кукурудзи впливає і здоров’я ґрунту. Якщо ґрунт не здоровий, врожайний потенціал цієї культури неможливо реалізувати, не завдавши шкоди довкіллю. Існує кілька визначень здорового ґрунту, але всі вони зводяться до здатності ґрунтової біосистеми певної території підтримувати продуктивність рослин і тварин, забезпечуючи прийнятну якість урожаю, води та повітря. Іншими словами, здоровий ґрунт має підтримувати баланс мікрофлори, забезпечувати своєчасне розкладання пестицидів, підвищувати біодоступність поживних елементів.
А головне: у здоровому ґрунті природним чином відбувається розущільнення та формується структура, утворюється гумус, стає збалансованим сольовий склад. Таким чином, здорові ґрунти мають характерні зональні та інтразональні ознаки: склад, властивості, функціональні зв’язки, набуті в результаті природного ґрунтоутворювального процесу.
Варто зазначити, що основний чинник, що лімітує врожайність кукурудзи в Україні, — це посуха. Тому всі агротехнічні прийоми мають бути спрямовані на накопичення, утримання та максимально ефективне використання вологи у ґрунті. У деяких регіонах для цього може бути ефективною «нульова» або «мінімальна» технологія, а десь залишається безальтернативною класична відвальна система обробітку ґрунту з окремими прийомами модернізації. Крім того, завжди актуальними залишаються заходи щодо снігозатримання.
СКЛАДНИЙ КЛІМАТ
Кукурудзу вирощують на всій території нашої країни, в тому числі й у досить складному кліматі, в умовах посухи чи фізіологічної сухості. Звісно, для отримання врожаю в такому випадку слід дотримуватися певних вимог до вирощування цієї культури.
Підвищена увага насамперед має приділятися ризик-менеджменту, ретельному добору гібридів та дотриманню агротехнології. Кукурудза дуже чутлива до правильної технології, а за несприятливих умов ця залежність підвищується на порядок. Тому необхідно визначити мету вирощування злаку, оцінити всі можливі ризики природно-кліматичної зони та підібрати під цю мету оптимальну технологію (самому або за допомогою насіннєвої компанії).
Читати по темі: Ефективність використання цинку в позакореневому підживленні кукурудзи
Багато фахівців рекомендують проводити оптимально ранню сівбу, щоб більш ефективно використовувати ґрунтову вологу. При цьому норму висіву потрібно коригувати залежно від вологості ґрунту – у менший бік при дефіциті вологи. Якщо ґрунтової вологи мало, важливо звести до мінімуму інші види стресу в культури. Для цього при сівбі потрібно обов’язково використовувати стартові добрива, насамперед із вмістом азоту й фосфору, ретельно контролювати бур’ян, використовуючи м’які гербіциди. Жорсткіші препарати «відкидають» розвиток культури на 1–2 тижні назад.
Є й інший спосіб управління посухою: використання посухостійких гібридів. Але тут є одне «але». У багатьох випадках гібриди цього напряму дають перевагу лише у посушливий рік, а в сприятливий сезон вони, як правило, поступаються стандартним. Таким чином, аграріям завжди доводиться йти на компроміс, обираючи між зниженням ризику недоотримання врожаю в разі настання посухи та можливістю отримати максимальний урожай зерна, якщо рік виявиться сприятливим. Втім, сьогодні на ринку існують гібриди, які забезпечують максимальний урожай як у посушливих, так і в сприятливих умовах зволоження.
ЧИМ ЛІКУВАТИ?
Зміна асортименту зареєстрованих для обробки кукурудзи препаратів відбувається постійно. Це зумовлено низкою чинників, таких як зростання частки кукурудзи у сівозмінах, збільшення тиску з боку ґрунтових шкідників, розвиток ринку препаратів для передпосівної обробки насіння. Наприклад, якщо ще кілька років тому на підприємствах насіння протруювали переважно одним-двома фунгіцидами, то сьогодні компанії-виробники пропонують насіння, що пройшло багатокомпонентну обробку фунгіцидами, інсектицидами та стимуляторами росту.
Розвивається і ринок гербіцидів, призначених для боротьби з бур’янами у посівах кукурудзи. Зокрема, заборона препаратів на основі ацетохлору суттєво змінила технологію та схеми захисту: з’явилося багато сумішевих продуктів і комплексних препаратів, якими проводять обробку по вегетації. Крім цього, розроблено нові рішення для боротьби з такими небезпечними для кукурудзи шкідниками, як кукурудзяний метелик і бавовняна совка. В останніх кілька років з’явилися і системні, й контактні препарати, і навіть варіанти біологічного захисту.
Розібратися у всьому цьому різноманітті препаратів і вибрати максимально безпечні й водночас ефективні засоби захисту рослин для кукурудзи, безумовно, буває непросто.
У будь-якому випадку, нагадують фахівці, застосування засобів захисту рослин відповідно до регламентів гарантує безпеку їх застосування. Плануючи використовувати ЗЗР, потрібно прогнозувати і запобігати потенційним ризикам, пов’язаним не тільки з охороною праці та навколишнім середовищем (у тому числі, ризикам зносу/змиву небезпечних речовин, накопиченню їх у ґрунті та післядії на наступні культури у сівозміні), а і з наявністю в готовій продукції залишкових кількостей понад гранично допустиму концентрацію.
СЕЛЕКЦІЯ КУКУРУДЗИ
Абсолютний рівень урожайності завжди був і залишається основним завданням селекціонерів. Проте досягти суттєвого прогресу у цій галузі стає дедалі складніше, оскільки динаміка приросту врожайності в сучасному селекційному процесі дуже низька. Справа в тому, що її рівень вже майже наблизився до максимально можливих значень (якщо говорити про біологічний потенціал, який проявляється в ідеальних умовах). Тому найбільшого значення набуває стабілізація отримання високих урожаїв у нестабільних та мінливих природних і ґрунтово-кліматичних умовах. Сьогодні зусилля селекціонерів значною мірою спрямовані на підвищення стресостійкості до впливу повітряної та ґрунтової посухи або високих температур, стійкості до хвороб і шкідників, до вилягання, а також на максимально ефективне використання добрив і поживних елементів із навколишнього середовища.
Якщо говорити про зернову кукурудзу, то все більшого значення набуває хороша вологовіддача при дозріванні (здатність гібридів суттєво знижувати вологість зерна в полі до збирання), що дає змогу економити значні кошти на післязбиральному сушінні зерна при його доведенні до необхідних для зберігання кондицій.
У силосній кукурудзі, навпаки, врожайність зеленої маси відходить на другий план. З розвитком тваринництва та зміщенням фокусу на підвищення енергетичної цінності кормових одиниць в останніх кілька років стала активно розвиватися селекція спеціалізованих силосних гібридів. Тут зусилля селекціонерів спрямовані на підвищення вмісту в рослинах крохмалю та досягнення кращої перетравлюваності.
СУЧАСНІ МЕТОДИ СЕЛЕКЦІЇ
Поряд із традиційною гібридною селекцією активно розвиваються сучасні методи та прийоми, що дають можливість значно пришвидшити селекційний процес і підвищити його ефективність. До таких методів можна віднести культуру тканин, технологію подвійних гаплоїдів, використання генетичних маркерів, генетичне прогнозування, цифрове фенотипування, біоінформатику, геномне редагування та інші.
Одним із досягнень науки є технологія редагування геному CRISPR-Cas, завдяки якій вдається вивести насіння з покращеними характеристиками, використовуючи при цьому «рідні» характеристики рослини. Вчені розраховують, що CRISPR-Cas можна застосовувати не тільки для кукурудзи, а й для сої, ріпаку, пшениці та рису. Сьогодні ця технологія здебільшого спрямована на підвищення стійкості кукурудзи до гербіцидів, шкідників і хвороб.
Ще одним із недавніх досягнень у цій сфері можна вважати виведення силосних гібридів із коричневою центральною жилкою. Вони відрізняються зниженим вмістом лігніну, що позитивно позначається на перетравлюваності та засвоюваності кукурудзяного силосу і виході молока. Якщо ж говорити про селекцію спеціальних різновидів кукурудзи, варто відзначити створення вже згаданих восковидних гібридів. Якщо крохмаль звичайної кукурудзи складається приблизно на 72% з амілопектину і на 28% з амілози, то крохмаль воскоподібних гібридів повністю складається з амілопектину, особливо цінного для виробництва продуктів, для яких потрібен крохмаль із розгалуженим ланцюгом (борошно в сумішах для швидкого приготування пудингів, клеїв тощо).
ЧИ РЕНТАБЕЛЬНА КУКУРУДЗА СЬОГОДНІ?
Рентабельність вирощування кукурудзи визначається її врожайністю та витратами на сушіння. Загалом за останніх кілька років спостерігається позитивна динаміка виробництва кукурудзи та зростання посівних площ, проте траплялися у цій динаміці й «провали», тому на рентабельність вирощування цієї культури впливає і вартість зерна. Але загалом можна сказати, що кукурудза залишається однією з найбільш рентабельних культур у сільському господарстві. Популярність кукурудзи як культури багато в чому залежить від цінових діапазонів та можливості експортувати продукцію.
ЩО ОБИРАЄ АГРАРІЙ
Питання про те, наскільки сьогодні фермери задоволені пропозицією гібридів кукурудзи, перестало бути відкритим. Можна сказати, що аграріїв переважно влаштовують наявні на ринку гібриди, які охоплюють всі сегменти використання та всі групи стиглості. До речі, саме група стиглості та ймовірні варіанти використання врожаю є основними критеріями вибору. Безперечно, береться до уваги і врожайність культури. Проте, якщо йдеться про ФАО, не потрібно забувати про демонстраційні та виробничі досліди безпосередньо в господарствах, оскільки градація за групою стиглості та врожайності не є абсолютним критерієм, і результати можуть бути отримані навіть на тих гібридах, які начебто не підходять за кліматичними умовами конкретного господарства.
Якісні характеристики визначаються насамперед метою вирощування. Якщо кукурудза вирощується на силос, важливими є перетравність і врожай зеленої маси. Водночас важливо дивитися на вміст крохмалю та за необхідності додавати зернові гібриди. При вирощуванні кукурудзи на зерно важливі врожайність і вологовіддача. Є й такі господарства, які орієнтуються на вихід крупи. А у разі співпраці з підприємствами дитячого харчування важливе значення має контроль рівня мікотоксинів.
ФАТАЛЬНІ ПОМИЛКИ
Помилки при виборі гібрида для вирощування зустрічаються досить часто, і стосуються вони різних етапів виробництва кукурудзи. Так, при виборі насіння аграрії часто женуться за дешевшим гібридом, який не приносить очікуваної врожайності. Помилковим буває і вибір занадто низького ФАО, оскільки такі гібриди мають менший потенціал врожайності. Але буває і навпаки: було обрано гібрид із надто високим ФАО, термін збирання підійшов, а кукурудза не досягла фізичної стиглості.
Іноді аграрії роблять ставку на якийсь один гібрид і засівають ним переважну частину площ, а умови сезону можуть виявитися не найсприятливішими для цього гібрида і він себе не розкриє.
Однак найбільше помилок трапляється на етапі підготовки до сівби і безпосередньо при сівбі (наприклад, фермер недостатньо добре підготував ґрунт перед висівом). Не менш важливо боротися і з переущільненнями ґрунту.
При сівбі кукурудзи в перезволожений ґрунт виникає ризик переущільнення стінок посівної борозни, що може призвести до неправильного розвитку кореневої системи: вона не буде розвиватися вглиб, а залишиться досить пласкою, що знизить площу живлення рослини. Якщо ж пропустити оптимальний момент сівби, то верхні шари ґрунту почнуть пересихати і насіння доведеться заглиблювати, що не дуже добре позначиться на розвитку кукурудзи, оскільки оптимальною для насіння цієї культури вважається глибина 4–5 см. В результаті таких маніпуляцій заглиблене насіння буде довше проростати, рослина витратить багато поживних речовин на те, щоб пробитися крізь товстий шар ґрунту. Через це сходи можуть виявитися ослабленими. Разом з тим, не допускається сівба і на глибину менше ніж 3 см, оскільки це призведе до такого явища, як «безкоренева» кукурудза.
Не менше помилок пов’язано з нерівномірністю розподілу насіння по полю при сівбі. Дуже часто у прагненні провести посівну в короткі терміни аграрії порушують оптимальну швидкість сівби, що призводить до серйозних наслідків. Фахівці нагадують, що відхилення у відстані насіння одне від одного не повинно перевищувати 10%, а відхилення по глибині закладення допускається не більше ніж на 0,5–1 см.
Юрій Гринько, оглядач
Опубліковано в журналі “Агроном”, 2025
