28 Березня 2024

Як покращити зимостійкість озимого ріпаку

Вирощування ріпаку супроводжують певні ризики зниження врожайності, що можуть виникнути як через вибагливість цієї культури щодо погодних умов, так і внаслідок порушення окремих елементів технології, що призводить до зрідження посівів, а в окремих випадках – і до повної їх загибелі. Вимерзання посівів ріпаку озимого останнім часом примушує багатьох сільгоспвиробників задуматися, чи варто їм вирощувати цю культуру, яка потребує суттєвих витрат на технологію.

Зимостійкість і морозостійкість озимого ріпаку потрібно розглядати в комплексі: розвиток рослин і погодні умови. Рослини ріпаку під час відходу в зиму мають пройти процес загартування, що відбувається у два етапи. Під впливом поступового зниження температури повітря – вдень до +10°С, а вночі до 0…–1°С у рослинах накопичуються цукри та інші сполуки зі зниженими температурами замерзання. Після цього настає повне припинення росту рослин. Друга фаза – за умов поступового зниження температури повітря нижче 0°С, яке супроводжується подальшим зневодненням тканин і підвищенням концентрації клітинного соку, що знижує точку замерзання.

Загибель рослин озимого ріпаку в зимовий період може бути зумовлена двома групами причин:

  • клімато-фізіологічна – через відсутність умов загартування рослин і внаслідок дії низьких температур та вітру за відсутності снігового покриву, вимокання і випрівання рослин, льодової кірки тощо. Негативний вплив цих чинників майже не регулюється;
  • агротехнічно-фізіологічна – внаслідок підбору гібридів, строків сівби, якості підготовки ґрунту, норми висіву, глибини загортання насіння, внесення добрив, під дією хвороб, шкідників та ін., що є прямим наслідком технології вирощування ріпаку.

Велике (якщо не вирішальне) значення мають оптимальні строки сівби та норма висіву насіння, що можуть бути відмінними для певного гібриду (сорту) озимого ріпаку (див. табл.).

Рекомендовані строки та норми сівбиЗа наявності вологи у ґрунті сходи озимого ріпаку з’являються на 4–6 добу. Через 8–10 діб утворюється перша пара справжніх листків, а ще через 10–12 діб – листкова розетка. Осінній період вегетації триває 75–90 днів, а потім настає період зимового спокою – 130–145 днів. За оптимального строку сівби до настання періоду зимового спокою рослини утворюють потужну розетку з 6–8 листків.

Гірше зимують рослини пізніх строків сівби: вони не встигають утворити потужну розетку листків, такі рослини не накопичують достатньої кількості розчинних вуглеводів, необхідних для доброго загартування.

Надмірний розвиток рослин (більше ніж 12 листків)
Надмірний розвиток рослин (більше ніж 12 листків)
Неповний розвиток рослин (2–3 листки)
Неповний розвиток рослин (2–3 листки)

Слід зазначити, що ранні строки сівби також не сприяють хорошій перезимівлі рослин, хоча на ранніх строках є достатня кількість часу для накопичення цукрів. Проте у перерослих рослин у корінні та кореневій шийці перед відходом в зиму завжди цукрів буде менше, ніж у тих, які висіяли в оптимальні строки. Це відбувається тому, що значна частина цукрів у вигляді поживних речовин витрачається на утворення більш потужної вегетативної маси листя.

Ранній строк сівби ріпаку сприяє диференціації його органів та підвищує здатність до регенерації.

Витягування гіпокотиля внаслідок загущення посівів та осідання ґрунту
Витягування гіпокотиля внаслідок загущення посівів та осідання ґрунту
Густота посіву ріпаку 5 млн рослин/га (осінь)
Густота посіву ріпаку 5 млн рослин/га (осінь)
Рослини не перезимували (весна)
Рослини не перезимували (весна)

Чим більше часу є для закладання квіткових і пазушних бруньок, що утворюються на верхівці кореневої шийки (конусі наростання), тим краще складаються передумови для процесу формування урожаю. 70% потенціалу майбутнього урожаю озимого ріпаку визначаються під час його розвитку до настання зимового спокою (5 діб з температурою нижче ніж 2°С).

До значних пошкоджень і навіть повної загибелі рослин у зимовий та ранньовесняний період можуть призвести такі обставини чи причини:

  • неповний розвиток (2–3 листки) або, навпаки, надмірний – більше ніж 10–12 листків;
  • втрата рослинами тургору;
  • пошкодження хворобами та шкідниками;
  • дефіцит елементів живлення;
  • поперемінне підвищення та зниження температур під час стану спокою;
  • високе розташування точки росту над ґрунтом (понад 2,5 см);

У свою чергу, на висоту розташування точки росту впливають:

  • генетичні особливості сорту, гібриду. Так, наприклад, напівкарликові гібриди Pioneer® MAXIMUS®– PR44D06, РХ113, РХ128, РХ129, РХ126 та PX125CL (Clearfield®) відрізняються від звичайних високорослих гібридів ріпаку низькою точкою росту та сланкою розеткою листя;
  • густота посівів (обумовлена нормою висіву насіння);
  • глибина заробки насіння;
  • затінення культури бур’янами;
  • незадовільна заробка рослинних залишків («солом’яні гнізда»), що призводять до витягування гіпокотиля;
  • осідання ґрунту, якщо між основним і передпосівним обробітком ґрунту не було розриву в часі й не проводилось ущільнення ґрунту до чи після сівби кільчасто-шпоровими або гладкими котками.

Значний вплив на перезимівлю озимого ріпаку має густота стояння рослин, яка визначається нормою висіву. Загущені посіви навіть за оптимального строку сівби не сприяють створенню умов для доброго загартування рослин.

Отже, найбільш поширеними помилками технології вирощування ріпаку в осінній період є:

  • перевищення норми висіву насіння;
  • надмірне азотне живлення;
  • відмова від використання ретардантів, особливо на посівах надранніх (3 декада липня) та ранніх (1 декада серпня) строків сівби;
  • не проведення боротьби із хворобами, бур’янами та шкідниками.

Особливу увагу слід приділяти режиму живлення посівів ріпаку.

Міжряддя 12,5 см
Міжряддя 12,5 см
Міжряддя 45 см
Міжряддя 45 см
Міжряддя ріпаку 70 см
Міжряддя ріпаку 70 см

Повна забезпеченість фосфатно-калійним живленням в осінній період сприяє підвищенню зимостійкості, а надлишок азоту її знижує, оскільки високий вміст цього елемента в ґрунті сприяє посиленому росту рослин, що призводить до втрат вуглеводів, необхідних для доброго їх загартування.

Слід зазначити, що і нестача азоту в осінній період також призводить до зниження зимостійкості, особливо на пізніх термінах сівби та на полях після заробки значної кількості соломи.

Основні рекомендації щодо строків сівби та норми висіву:

  • оптимальними строками сівби озимого ріпаку для переважної частини регіонів України є період 10–20 серпня;
  • важливим чинником є густота посіву, яка забезпечується оптимальною нормою висіву. Практика свідчить, що для сучасних гібридів озимого ріпаку оптимальною нормою висіву є 45–50 насінин/м2; за несприятливих умов її можна збільшити на 10%;
  • глибина розміщення насіння не повинна перевищувати 2–3 см;
  • ріпак – досить пластична культура щодо площі живлення, тому ширина міжрядь може бути різноманітною: 12,5; 15; 19; 35 і навіть 45 і 70 см. До речі, саме міжряддя з шириною 45 см дає змогу використовувати міжрядний обробіток. Але варто пам’ятати, що, збільшуючи ширину міжряддя до 45 см, необхідно використовувати менші норми висіву, оскільки за наявності понад 15 рослин в рядку (340 000 рослин/га) в такому широкорядному посіві вони вже починають конкурувати між собою.

У посівах з оптимальною густотою до кінця осінньої вегетації рядки рослин не змикаються, що забезпечує найкращі умови для їх розвитку (формування листя, накопичення цукрів і оптимальне залягання точки росту).

У посівах, де рядки рано зімкнулися, рослини, внаслідок конкуренції між собою, витягуються вгору. Це призводить до надмірного росту стебла, втрати поживних речовин і, що найнебезпечніше, до «витягування» точки росту над поверхнею ґрунту.

ЗАСТОСУВАННЯ РЕТАРДАНТІВ

Переростання рослин можливе на ранніх посівах при відмові від застосування ретардантів у осінній період. Щоб зміцнити кореневу систему під час перезимівлі, необхідно застосовувати регулятори росту. Досить часто навесні спостерігається масова загибель рослин ріпаку, які сформували 10 і більше листків і товсту кореневу шийку наприкінці осінньої вегетації. Водночас невеликі рослини, що увійшли в зиму у фазі 5–7 листків, перезимовують в основному без ушкоджень. Це явище можна пояснити зниженням фізіологічної стійкості перерослих рослин до дії низьких температур. Концентрація цукрів у клітинному соку перерослих рослин занадто низька, щоб перешкодити їх заморожуванню.

Тому при сівбі у ранні строки за сприятливих для росту рослин умов, а також при внесенні значної кількості азотних добрив необхідно застосовувати регулятори росту ретардантної дії.

Вигляд посівів ріпаку без використання ретардантів
Вигляд посівів ріпаку без використання ретардантів

Ретарданти не тільки стримують ріст надземної частини рослин і призупиняють переростання культури, а й додатково стимулюють розвиток кореневої системи, накопичення цукрів і ущільнення тканин рослини. Діаметр кореневої системи та кореневої шийки збільшується удвічі порівняно з контролем, що дає змогу рослинам покращити доступ до ґрунтової вологи й поживних речовин, а відтак забезпечити необхідний рівень цукрів, пентозанів, амінокислот та інших корисних речовин.

На зниження рівня зимостійкості ріпаку впливає розвиток хвороб. Збільшення площ ріпаку та соняшнику у структурі посівних площ призводить до масового розвитку таких хвороб, як фомоз та альтернаріоз. Період внесення фунгіцидів збігається із періодом застосування ретардантів. В осінній період фунгіциди, в тому числі й ретардантної дії, рекомендовано застосовувати в фазу 4–6 листків.

Окрім фунгіцидного захисту, обов’язково слід звернути увагу на контроль шкідників як восени, так і рано навесні.

ЗАСТОСУВАННЯ ГЕРБІЦИДІВ

Для того, щоб створити рослинам ріпаку найбільш сприятливі умови для входу в зиму, необхідно усунути конкуренцію з боку бур’янів. Одна із причин витягування точки росту озимого ріпаку – конкуренція (затінення) з бур’янами та падалицею стерньового попередника. Для вирішення цього питання можна використати гербіцид Галера® Супер, який контролює однорічні дводольні та багаторічні, у тому числі й коренепаросткові бур’яни. За потреби препарат можна змішувати з грамініцидами, проте перед приготуванням робочого розчину з суміші препаратів рекомендується перевірити їх на сумісність. Не рекомендується застосовувати разом із фунгіцидами-ретардантами на ріпаку.

ПІДЖИВЛЕННЯ РОСЛИН

Особливу увагу слід приділити правильному підживленню рослин азотними добривами. В жодному разі не можна підживлювати їх взимку, оскільки у ймовірні лютневі «вікна» підживлення стимулює їх ріст і тим самим ослаблює загартовування, що може призвести до загибелі рослин навіть у разі незначних морозів. Підживлення слід проводити в період, коли минає небезпека повернення холодів.

Оптимальний строк першого ранньовесняного підживлення озимого ріпаку настає за встановлення стійкої середньодобової температури повітря на рівні +5°С і вище. На рослинах у цей період з’являються білі молоді корінці, й це основна ознака початку вегетації. Першу дозу азотних добрив під озимий ріпак вносять, за можливості, в ранні строки, після оцінки перезимівлі, що становить 100–120 кг/га азоту. За внесення вищих доз рекомендується застосування азоту частинами. У роки з ранньою весною в перше підживлення слід вносити 40–60 кг/га азоту, у друге (в фазу стеблування) – решту добрив з розрахунку планового урожаю. Насамперед слід підживлювати ослаблені посіви й ті, що ростуть на легких ґрунтах. Дозу азоту слід збільшити на 20–40 кг/га за слабкого розвитку рослин або за густоти стояння менше ніж 40 шт./м2. Під озимий ріпак можна використовувати всі види та форми азотних добрив. Проте в разі підвищення середньодобової температури навесні понад +5°С рідкі азотні добрива слід вносити розведеними водою у співвідношенні 1:2 або 1:3, щоб уникнути опіків листя і пригнічення рослин ріпаку. Застосовуючи азотні добрива у формі сульфату амонію, їх рекомендується вносити в перше підживлення, а друге слід проводити сечовиною або селітрою, щоб уникнути підвищення вмісту в насінні глюкозинолатів.

ІНГІБІТОР НІТРИФІКАЦІЇ (СТАБІЛІЗАТОР АЗОТУ) В ҐРУНТІ – НОВИЙ ЕЛЕМЕНТ ТЕХНОЛОГІЇ

Для забезпечення ефективного використання азоту рослинами більш тривалий період, сповільнивши його перехід з амонійної у нестабільну нітратну та нітритну форми, на ринку пропонується новий унікальний інструмент, розробка DOW Agrosciences™ – інгібітор нітрифікації, або стабілізатор азоту N-lock™ Макс на основі інноваційної формуляції OPTINYTE™. Це рішення доцільно використовувати в перше весняне підживлення, коли, власне, і вноситься основна кількість азотних добрив. Стабілізатор азоту N-lock™ Макс дає змогу зберігати азот (пролонгувати його доступність), внесений із мінеральними (гранульованими та рідкими) азотними добривами, у стабільній амонійній формі.

Якщо в осінній та ранньовесняний період названі вище заходи були виконані якісно та своєчасно, то шанси рослин пережити несприятливі умови значно зростають.

ОЦІНКА ЖИТТЄЗДАТНОСТІ РОСЛИН РІПАКУ В РАННЬОВЕСНЯНИЙ ПЕРІОД

Навесні в полі під час відновлення вегетації зелені рослини викопують із землі з глибини 12–15 см:

  • якщо головний корінь не пошкоджений (навіть при пошкодженні бічних коренів), рослини вважають «живими» і продовжують спостереження протягом 7–10 днів;
  • якщо головний корінь легко розмочалюється, рослини вважають загиблими;
  • якщо розмочалюється тільки найтонша частина кореня (його кінчик), а при розрізанні кореня поперек соковиті тканини мають біле забарвлення, то такі рослини вважають живими.
Здорова рослина
Здорова рослина
Ушкоджений головний корінь
Ушкоджений головний корінь

Після перезимівлі стан озимого ріпаку визначається за параметрами густоти стояння. Якщо виходити з оптимальної густоти стояння рослин (45–50 шт./м2), то питання про пересівання може виникати тільки за густоти, яка визначається за такими параметрами:

  • понад 40 рослин на м2 – добрий стан;
  • від 20 до 40 рослин на м2 при рівномірному розподілі – задовільний;
  • менше ніж 10 рослин на м2 – рішення про пересів слід приймати, беручи до уваги рівномірність розміщення рослин ріпаку та їх розвиток.

У деяких випадках від морозів повністю гине листкова поверхня, а навесні з кореневої шийки починається відростання зеленої маси. Тому з пересівом ріпаку не слід квапитись. Навіть якщо в середньому при доброму розподілі на 1 м2 залишилося всього 20 рослин, то при грамотному внесенні добрив і догляді за посівами можливе отримання врожаю понад 30 ц/га.

Варто пам’ятати, що вчасно проведені всі агротехнічні заходи – запорука гарного врожаю.

Галина Радзіцька, продукт-менеджер із гербіцидів в Україні, Білорусі та країнах Центральної Азії компанії Corteva Agriscience Agriculture Division of DowDuPont™

Опубліковано в журналі “Агроном”, 2018

Найсвіжіші матеріали читайте в журналі «Агроном». Слідкуйте за головними агрономічними новинами на нашій сторінці у Facebook та каналі в Telegram

Підписатися
Сповістити про
0 Коментарі
Вбудовані Відгуки
Переглянути всі коментарі

СТАТТІ ПО ТЕМІ

Протоколи захисту озимого ріпаку від бур’янів

Існують дві технології захисту озимого ріпаку від...

Діагностика дефіциту азоту на ріпаку

Дефіцит азоту на ріпаку спостерігається частіше, ніж...

Фунгіцидні системи захисту ріпаку озимого

Вибір фунгіцидів на озимому ріпаку базується на...

Погода

Kyiv
хмарно
12 ° C
12.6 °
11.4 °
83 %
0.5kmh
100 %
Чт
12 °
Пт
12 °
Сб
17 °
Нд
21 °
Пн
20 °