Однією з найактуальніших проблем вітчизняного землеробства залишається висока забур’яненість посівів. У екологічно безпечних технологіях землеробства успіх контролю бур’янів значною мірою визначається правильною організацією та вибором технологічних операцій у період, коли одна культура вже зібрана, а до сівби іншої залишається тривалий проміжок часу, в тому числі теплого періоду.
Від збирання озимих та ярих зернових колосових культур до закінчення вегетаційного сезону в Лісостеповій зоні залишається відрізок часу тривалістю від двох до двох із половиною місяців, а у Степовій – три-чотири місяці, пізніх зернових і технічних культур – до одного місяця.
Застосовуючи заходи контролю бур’янів у цей період, можна досягти суттєвого зменшення рівня забур’яненості ріллі. Однак можливості ефективного стримування росту, розвитку та поширення бур’янів у літньо-осінній період використовуються не завжди й не повсюдно. Причин для цього кілька. Передусім, головною серед них є формальний підхід до системи агротехнологічних заходів, до яких найчастіше, але не завжди, включають лущення стерні та подальшу оранку чи плоскорізне розпушування ґрунту або мілкий обробіток. Останнім часом після збирання культури поле нерідко зовсім не обробляється або ж проводиться тільки пізньоосінній поверхневий обробіток.
Загалом у цей проміжок часу застосовується достатньо агротехнологічних заходів, але скласти з них найбільш ефективні комбінації для кожного типу забур’яненості вдається не завжди, адже на кожному полі формується свій особливий комплекс різних видів бур’янів, які значною мірою відрізняються за морфологічними та біологічними особливостями. Тому заходи контролю повинні мати вибірковий специфічний характер.
ВРАХУВАННЯ ТИПУ ЗАБУР’ЯНЕНОСТІ
Метою досліджень був підбір критеріїв і знаходження оптимальних рішень для розрахунку ефективного поєднання заходів контролю бур’янів у літньо-осінній період з урахуванням біогруп, рівня забур’яненості та шкідливості.
Експериментальні дослідження проводили у стаціонарному досліді семипільної польової сівозміни з таким чергуванням культур: пар чорний – пшениця озима – кукурудза – ячмінь – горох – пшениця озима – соняшник. Закладали дослід та визначали забур’яненість у ньому за загальноприйнятими методиками.
Встановлено, що на час збирання врожаю ранніх зернових колосових і бобових культур сівозміни найбільша забур’яненість спостерігалася у посівах ячменю ярого (55–104 шт./м2), а найменша – гороху (41–76 шт./м2). Забур’яненість пшениці озимої після гороху та чорного пару була майже однаковою (відповідно 51–75 та 54–75 шт./м2).
Проте якісний і кількісний склад сходів бур’янів після збирання цих культур суттєво відрізнявся. На контрольних ділянках (без заходів контролю) переважали пізні ярі однодольні та дводольні бур’яни: мишій зелений – Setaria viridis (L.) P. Beauv., плоскуха звичайна – Echinochloa crus-galli (L.) P. Beauv., нетреба ельбінська – Xanthium albinum (Widder) H. Scholz, чорнощир звичайний – Cyclachaena xanthiifolia (Nutt.) Fresen., амброзія полинолиста – Ambrosia artemisiifolia L., лобода біла – Chenopodium album L., щириця звичайна – Amaranthus retroflexus L. тощо. Всього 50-62 види.
З багаторічних видів в усіх полях траплялися осот польовий – Cirsium arvense (L.) Scop., березка польова – Convolvulus arvensis L., латук татарський – Lactuca tatarica (L.) C. A. Meyer, молочай гострий – Euphorbia esula, пирій повзучий – Elymus repens (L.) Gould, вика тонколиста – Vicia tenuifolia Roth – загалом 12 видів.
Значно більшою була забур’яненість культур пізнього збирання (соняшнику – 104–169, кукурудзи – 97–133 шт./м2) з переважанням у посівах плоскухи звичайної, мишію зеленого, амброзії полинолистої, нетреби ельбінської, чорнощиру звичайного тощо, всього – 73–85 видів.
Проте забур’яненість полів після них у післязбиральний період була меншою (36–48 видів) з переважанням редьки дикої – Raphanus raphanistrum L., грициків звичайних – Capsella bursa-pastoris (L.) Medik., кудрявця звичайного – Descurainia sophia (L.) Webb ex Prantl, латука компасного – Lactuca serriola L., жовтозілля звичайного – Senecio vulgaris L., стоколосу покрівельного – Bromus tectorum L., підмаренника чіпкого – Galium aparine L., сокирок польових – Consolida regalis S. F. Gray, лободи білої – Chenopodium album, щириці звичайної – Amaranthus retroflexus і багаторічних видів.
ВИЗНАЧЕННЯ НАЙЕФЕКТИВНІШИХ АГРОТЕХНОЛОГІЧНИХ ЗАХОДІВ
У зв’язку з такою забур’яненістю полів було зроблено спробу пошуку розрахунків ефективного поєднання агротехнологічних заходів контролю бур’янів на підставі кількісного і якісного складу та шкідливості, при використанні яких можна було б знаходити оптимальні рішення. Сутність їх зводиться до такого.
Визначається проміжок часу, впродовж якого може проводитися ефективний контроль бур’янів. Це період від збирання культури до закінчення вегетації бур’янів.
Обліковується кількість можливих агротехнологічних заходів контролю, виходячи з того, що для появи сходів однорічних чи відновлення органів вегетативного розмноження багаторічних бур’янів необхідно від 12 до 18 діб, у середньому 15 діб.
Розраховується в балах можлива шкода на конкретному полі (наприклад, після збирання ячменю ярого) різних біогруп бур’янів шляхом перемноження фактичної забур’яненості в балах на величину їхньої шкідливості за рангом (табл. 1).
За результатами польових дослідів або інших експериментальних даних у цій місцевості складається таблиця рангів ефективності агротехнологічних заходів контролю кожної біогрупи бур’янів (табл. 2).
Ці рангові оцінки ефективності кожного агротехнологічного заходу контролювання бур’янів різних біологічних груп, звичайно ж, відрізняються в кожній природній зоні чи окремому регіоні, тож їх слід визначати за результатами польових дослідів.
Добираються найбільш ефективні окремі заходи контролю бур’янів або їх поєднання. Наприклад, якщо шкода коренепаросткових бур’янів на конкретному полі становить 15, а застосування оранки, плоскорізного розпушування або гербіцидів скорочує її втричі, то й показник рангової шкідливості також скоротиться втричі. Проводячи таку оцінку кожного заходу зокрема та їх поєднань і складаючи результати за кожною біогрупою, можна визначити найефективніші заходи чи їх поєднання за показниками найменшої остаточної шкоди. При цьому заходи, які господарство виконати не може, замінюють іншими, більш ефективними щодо бур’янів, а за наявності рівноцінних поєднань – кращими, виходячи з організаційних та економічних можливостей.
Читати по темі: Від чого залежить ефективність роботи гліфосату
З метою визначення доцільності збільшення кількості агротехнологічних заходів підраховують умовний бал шкоди від бур’янів діленням суми результатів на квадрат числа заходів. Припинення помітного зменшення умовного бала при збільшенні кількості агротехнологічних заходів показує, що подальше збільшення кількості заходів контролю бур’янів недоцільне. Наприклад, якщо забур’яненість поля після збирання ячменю однорічними дводольними бур’янами становила 3 бали, однодольними – 1, коренепаростковими – 3 бали, відповідно до табл. 1, то загальна розрахункова шкода від них буде 20 (3+2+15).
Ефективність кожного окремого агротехнологічного заходу (табл. 2) розраховується таким чином: лущення – 3:1+2:2+15:1=19,0; глибоке дискування – 3:2+2:2+15:3=7,5; оранка – 3:3+2:3+15:3=6,7; плоскорізне розпушування – 3:2+2:1+15:3=8,5; культивація – 3:1+2:1+15:1=20,0; гербіциди – 3:3+2:2+15:3=7,0.
За можливості проведення тільки одного агротехнологічного заходу найефективніше здійснювати контроль бур’янів шляхом оранки. Умовний бал остаточної шкоди після неї становитиме 6,7:12=6,70. За можливості проведення двох заходів слід поєднати застосування гербіцидів з оранкою, після яких остаточна шкода від бур’янів становитиме 7,0+6,7=13,7:22=3,43. За трьох – глибоке дискування, гербіциди та оранка – шкода буде 7,5+7,0+6,7=21,2:32=2,36; чотирьох – глибоке дискування, гербіциди, оранка та культивація – відповідно 7,5+7,0+6,7+20=41,2:42=2,58.
Остаточна шкода після чотирьох заходів буде більшою, ніж після трьох. Тобто застосування двох заходів ефективніше, ніж одного, трьох – ефективніше, ніж двох, а чотирьох – менш ефективне, ніж трьох, тож проводити чотири заходи недоцільно.
ВИСНОВКИ
В системі екологічно безпечного землеробства головну роль щодо контролю бур’янів відіграють літньо-осінні агротехнологічні заходи. Розрахунок таких заходів контролю бур’янів у літньо-осінній період на підставі рівня забур’яненості та шкідливості в конкретних ґрунтово-кліматичних умовах дає змогу суттєво підвищити ефективність як окремих агротехнологічних заходів, так і їх поєднань.
О. М. Курдюкова, О. П. Тищук, д-р с.-г. наук, Інститут захисту рослин НААН України
Опубліковано в журналі “Агроном”, 2021
