Збалансоване живлення цукрових буряків

Попри те, що агроном не може вплинути на кількість і рівномірність випадання опадів, він може зосередитися на збалансованому живленні цукрових буряків. Поживні елементи впливають не тільки на врожай цукрових буряків, а й на технологічні показники якості коренеплодів.

У прагненні отримати високий урожай коренеплодів буряківники часто припускаються низки помилок в агротехніці вирощування культури: розміщують її на ґрунтах із неоптимальним рН або, навпаки, застосовують одноразово занадто високі дози вапняних меліорантів, що різко знижує засвоєння елементів із ґрунту. Азотні добрива можуть бути внесені в дуже високих дозах або в неоптимальні терміни.

З АЗОТОМ ОБЕРЕЖНІШЕ

З основних елементів живлення рослини цукрових буряків найшвидше засвоюють азот, який дуже впливає на врожайність коренеплодів. Недолік азоту в ґрунті вповільнює ріст і значно погіршує розвиток листя та коренеплодів, що в підсумку позначається зборі цукру. Але частою помилкою у виробництві є надмірне забезпечення цукрових буряків азотом. Занадто високі дози азоту знижують життєздатність сходів і формують надлишкову масу бадилля на шкоду масі коренеплодів. Крім того, надлишок азоту впливає на показники якості коренеплодів, яке оцінюють за вмістом у них цукру, а також меласоутворювальних компонентів (альфа­-амінного азоту, К і Na), відповідальних за вихід цукру при переробці.

Останнім часом застосування азотних добрив на цукрових буряках у Європі зазнало значних змін. Встановлено, що високі дози азотних добрив не лише негативно позначаються на якості коренеплодів, а й не так суттєво підвищують рівень урожайності. Зростання цін на мінеральні добрива, екологічні обмеження та досвід буряківників призвели до скорочення доз азоту під цукрові буряки.

У застосуванні азотних добрив важливе значення мають термін, кількість і спосіб внесення. Азот зумовлює формування листкової поверхні, завданням якої є фотосинтез і виробництво вуглеводів, що накопичуються пізніше в коренеплодах. Однак слід звертати увагу на правильний баланс між азотом та іншими елементами живлення, щоб не знизити якість урожаю. Дефіцит азоту проявляється в ослабленому, уповільненому рості, меншому розмірі листкових пластин і їх світло­зеленому кольорі.

З урожаєм коренеплодів 50 т/га із ґрунту виноситься близько 200 кг азоту. При визначенні дози азоту під цукрові буряки слід брати до уваги рівень родючості ґрунту та надходження азоту в ґрунт з органічними добривами, а також можливе його засвоєння буряком із запасів ґрунту та органічного добрива.

Багаторічні європейські дослідження показують, що протягом періоду вегетації буряк використовує не більше ніж 140–160 кг/га азоту з мінерального добрива, а найбільшу ефективність вони мають у дозах від 80 до 120 кг N/га. На родючих ґрунтах та при внесенні гною не підтверджується ефективність підвищення дози азоту під цукрові буряки понад 90 кг/га.

Польські вчені у дослідах порівнювали два варіанти азотного живлення: 120 і 180 кг N/га. У першому випадку вміст цукру в коренеплодах становив 17,7%. У другому випадку – 16,6%. При цьому збільшення дози азотних добрив на 60 кг N/га призвело до втрати 967 злотих прибутку з гектара через високі витрати.

ОПТИМАЛЬНА АГРОХІМІЯ

Найкращий спосіб внесення загальної дози азотного добрива – дробовий: 2/3 дози під передпосівну обробку і 1/3 по сходах у фазі 2–4 пари справжнього листя, але не пізніше кінця травня – середини червня. Якщо на ділянці вносили гній і ґрунт достатньо забезпечений азотом, то розрахункову дозу азотного добрива знижують. Загальну дозу азоту до 80 кг/га повністю вносять за один прийом під передпосівну культивацію. Надмірне і надто пізнє внесення азоту подовжує період вегетації та фізіологічне дозрівання, значно знижуючи технологічну цінність коренеплодів.

Не варто розподіляти дози азоту на 3 частини та вносити їх у різні терміни, оскільки це забезпечує таку ж саму врожайність коренеплодів, як і дворазове внесення. Фахівці British Sugar рекомендують першу дозу азоту вносити відразу після висіву в обсягах 30–40 кг/га, а другу дозу, в 40–80 кг N/га, коли буряк досягне фази 4­-х листків.

Читати по темі: Захист цукрових буряків в умовах обмеженості

Слід пам’ятати, що на посівах, де густина рослин значно знижена порівняно з оптимальною (8–10 шт/м²), потрібно використовувати меншу із рекомендованих доз азоту. Щільність посіву впливає на вміст альфа­-амінного азоту. При 45 тис. рослин/га буряків містить 3,6 ммоль/100 г буряків (підвищений вміст), при 83 тис. рослин – 2,8, а при 105 тис. рослин – всього  лише 1,4 ммоль/100 г буряків (низький вміст) .

ЯК УНИКНУТИ ПОМИЛОК?

Для цукрових буряків не рекомендується використовувати сечовину та сульфат амонію, оскільки сечовина може знизити схожість культури, а сульфат амонію підкислює ґрунт. Найкращою формою азоту є аміачна селітра, що містить іони амонію та нітрату. Азот із цього добрива швидко засвоюється рослинами, не залишаючи в коренеплодах небажаних компонентів.

Починаючи з фази 4­-х листків (BBCH 14), цукровий буряк можна підживлювати твердими азотними добривами. Передбачається, що азотне підживлення має бути завершене до середини червня. Азотне добриво не можна вносити пізніше, оскільки азот стимулює ріст листя на шкоду коренеплоду, погіршує технологічну якість сировини та знижує збір цукру. Деякі буряківники роблять помилку, приймаючи сім’ядольне листя, яке з’являється першим, за перші справжні два листки. Також потрібно враховувати справжнє листя.

ПІДЖИВЛЮЄМО ПОСІВИ

Для підживлення посівів використовують добрива, що містять азот у формі нітрату амонію (34% аміачна селітра). При потребі буряків у 40 кг N/га слід внести як підживлення 118 кг аміачної селітри. Дуже важливо, щоб аміачна селітра була внесена на сухі рослини – це потрібно, щоб уникнути опіків. Також можна використовувати рідкі добрива (КАС), які є найдешевшим джерелом мінерального азоту. Однак слід пам’ятати, що вони призначені не для листкового підживлення, а для великокраплинного обприскування. КАС рекомендується вносити на здорові та сухі рослини, але не розпорошувати відразу після дощу та в спеку. Виробник добрив рекомендує використовувати КАС до стадії розвитку цукрових буряків 7 листків (BBCH 17).

Другу дозу азоту можна вносити як некореневе підживлення, використовуючи форми добрив, збагачені мікроелементами (бором, марганцем). Якщо для обприскування обрано розчин сечовини або іншого готового багатокомпонентного добрива, слід зважати на концентрацію робочого розчину, яка не повинна перевищувати 10%, і уникати обприскування в умовах сильної сонячної інсоляції, щоб уникнути опіків листя. На практиці, щоб не допустити пошкодження рослин, слід використовувати 5–6% розчини, а підживлення посівів краще перенести на вечірній час. Некореневе підживлення азотом польські буряківники проводять, починаючи зі стадії 3–6 листків до 2­-х тижнів після змикання рядків. Пізніші терміни не обґрунтовані.

Які наслідки має нераціональне використання азоту?

• збільшуються витрати на добриво;
• знижується вміст цукру;
• збільшується вміст меласоутворювальних речовин;
• подовжується досягнення технологічної стиглості коренеплодами;
• знижується закупівельна ціна на коренеплоди.

ЗНАЧЕННЯ ФОСФОРУ

Фосфор також відіграє важливу роль у живленні буряків, беручи участь у процесах дихання, накопичення та перетворення енергії в рослині. Симптомами дефіциту фосфору є невеликі листкові пластинки з оливковим, антоціановим відтінком. Краї листків забарвлені у червоно-­жовтий або темно-коричневий колір. Часто спостерігається фізіологічна жорсткість листя та затримка росту буряків.

Кожна тонна коренеплодів накопичує близько 2 кг P₂O₅. Під буряк фосфор вносять двома способами. Безпосередньо перед посівом застосовують добрива NP типу (амофос), що забезпечує молоді рослини доступним фосфором. Внесення перед посівом підвищує ефективність фосфорних добрив, оскільки скорочується час між внесенням та засвоєнням фосфору корінням, зменшуючи втрати, спричинені втратою біодоступності фосфору.

Другий спосіб підвищити ефективність фосфору – вносити його ультралокальним способом у вигляді мікродобрив, де форма добрива відіграє важливу роль. Елементи, що вносяться в безпосередній близькості від насіння, яке проростає, не повинні бути занадто концентрованими і агресивними з огляду на ризик ослаблення сходів.

ВНЕСЕННЯ КАЛІЮ

Цукровий буряк належить до культур, які виносять із ґрунту багато калію (близько 5 кг K₂O/т). Калій сприяє засвоєнню азоту (NO_3-­) і регулює споживання води й утворення вуглеводів, що впливає на накопичення цукру в коренеплодах і опосередковано – на стійкість до дефіциту води та заморозків. Крім того, правильне внесення калію підвищує стійкість культури до попелиці та нематод. Дефіцит калію особливо помітний у періоди посухи: він проявляється у темно-­зеленому та блакитному відтінку листя. Урожайність і технологічні показники якості коренеплодів у таких буряків низькі.

Важливе джерело калію для буряків – попередник. Якщо на полі залишається солома, то після посіву та заорювання гірчиці для буряків у ґрунті залишиться багато калію. Найкращим терміном внесення калію під буряк є осінь попереднього року.

МАГНІЙ І СІРКА

Крім основних макроелементів (NPK), цукрові буряки для правильного розвитку потребують великих доз магнію та сірки. Оскільки культура формує значну листкову поверхню, то і потреба буряків у магнії, як компоненті хлорофілу, дуже висока. Дефіцит магнію знижує цукристість і технологічну цінність коренеплодів, збільшує вміст небажаного альфа-­амінного азоту. Дефіцит магнію у буряків найчастіше спостерігається у фазі 6–8 листків. Листкові пластини жовтіють між жилками, починаючи з верхівки листка. Область пожовтіння чітко відмежована від здорових тканин. Краї листків стають чорними і розпадаються. Поповнити потребу культури в магнії та сірці можна 5% водним розчином сульфату магнію. Некореневе підживлення сульфатом магнію слід проводити як мінімум двічі: у фазу 3–4 листків і через 2 тижні.

На доступність мікроелементів рослинам суттєво впливає кислотність ґрунту (рН). При вирощуванні цукрових буряків аграрії прагнуть мати близьку до нейтральної реакцію ґрунтового середовища (рН 6,5–7,0), що перешкоджає повному засвоєнню мікроелементів, які більш доступні в кислому середовищі (це стосується Fe, Mn, B, Zn і Cu, але не Мо).

БОР І МАРГАНЕЦЬ

Бор – один із найважливіших мікроелементів у живленні буряків, дефіцит якого виникає в умовах посухи, на вапнованих ґрунтах, що мають рН 6,2–6,7, що призводить до недоотримання 30% урожаю, погіршує технологічні показники коренеплодів, знижує вміст цукру та рентабельність виробництва. Дефіцит бору проявляється на молодих листочках, які чорніють і відмирають. На черешках видно коричневі некротичні плями. Старе листя засихає, жовтіє і відмирає. Уражена головка коренеплоду чорніє.

Марганець є другим за важливістю мікроелементом, який впливає на правильний ріст і розвиток буряків. Дефіцит марганцю зазвичай спостерігаються наприкінці травня – на початку червня і виникає в тих же самих умовах, що й дефіцит бору, знижуючи вміст простих цукрів. Симптоми дефіциту проявляються у вигляді невеликих лимонно-­жовтих плям на листі. Уражене листя стає жорстким і випрямляється, а жилки на ньому  залишаються зеленими.

Бор, марганець та інші мікроелементи вносять некореневим способом, починаючи зі стадії 2–4 пар листків і до змикання міжрядь. Кількість обробок залежить від забезпечення ґрунту рухомими формами мікроелементів. Якщо у ґрунті спостерігається дефіцит мікроелементів, обробку слід проводити двічі: у фазу 2-­х пар листків і через 10–14 днів. На забезпечених мікроелементами ґрунтах достатньо 1-­го некореневого підживлення у фазу 2–3 пар листків.

Хімічна форма мікроелементів також впливає на засвоюваність рослиною. Дослідження показали, що рослини найкраще засвоюють мікроелементи у формі хелатів, потім сульфатів і найгірше – у формі оксидів. Проте слід пам’ятати, що бор не схильний до утворення хелатів.

ВАПНУВАТИ ОБОВ’ЯЗКОВО

Цукровий буряк відноситься до групи культур, чутливих до кислого середовища ґрунту та нестачі кальцію. Діапазон обмінної кислотності ґрунту для його вирощування становить рН 5,5–7,5, а при pH 5,5 можна чекати значного зниження врожайності. Кальцій є сполучною ланкою між клітинами, що захищає рослину від токсичної дії важких металів. Дефіцит кальцію проявляється в хлорозі молодого листя, яке згортається і має дуже хвилясті краї. Поверхня листка зменшується, зверху з’являється некроз.

Для зниження кислотності ґрунту ідеальним буде внесення вапна під попередник цукрових буряків. З різних причин це не завжди можливо зробити. Альтернативою є використання високоактивного карбонатного вапна у формі мезакальцію, що дає змогу створити мікро­-рН у зоні коренів рослин і спричиняє ефект, аналогічний традиційному вапнуванню, але в менших масштабах, поставляючи кальцій для рослин.

Пьотр Шульц, професор, почесний д-р наук, Університет природничих наук, Познань, Польща

Опубліковано в журналі “Агроном”, 2024