ПРОБЛЕМА КОРЕНЕВИХ ГНИЛЕЙ
На думку вчених, на сьогодні серед захворювань, що викликають кореневі гнилі цукрових буряків, найбільш поширені фузаріози. Фузарії є аборигенними та домінуючими видами у чорноземних ґрунтах, типових для багатьох бурякосіючих регіонів. Їхня шкідливість посилюється при слабокислій рН. На таких ґрунтах не рекомендується обробляти гібриди, нестійкі до цих патогенів. Причиною поширення фузаріозів також можуть бути короткі сівозміни, у яких інфекційне навантаження підвищується.
Патогени, що заселили корінь на ранніх етапах онтогенезу, супроводжують рослину впродовж усього її життя, а за несприятливих умов викликають хвороби коренеплодів. Гриби роду Fusarium, поряд з іншими видами збудників, зумовлюють появу коренеїда, який уражує цукрові буряки на ранніх стадіях розвитку, а його наслідки у вигляді кореневих гнилей спостерігаються практично всю вегетацію. Як показує практика, у роки з достатнім зволоженням домінує Fusarium solani, а в посушливі стає більше Fusarium oxysporum.
Також небезпечна для цукрових буряків Rhizoctonia solani. Цей різновид гнилей локалізується в окремих районах бурякосіяння, місцями буває дуже шкідливим, уражені коренеплоди згнивають повністю.
Відомо, що при дефіциті бору утворюється дуплистість коренеплодів, на них проявляються ознаки вторинного ураження головки гнилями. Цей прояв небезпечний тим, що дупла закриті, тож якщо такі коренеплоди закласти на зберігання, вони можуть повністю згнити в кагатах.
Зустрічається у посівах і хвостова гниль. Це захворювання має бактеріозно-мікозну етіологію, проявляється у посушливих умовах впродовж вегетації у вигляді в’янення хвостика коренеплоду, покрив якого після викопування чорніє. При нетривалому зберіганні (до двох діб) виявляють 5–20% пошкоджених коренеплодів, що стають джерелом кагатної гнилі.
Гнилі викликає комплекс причин: грибні патогени, посушливі умови та дефіцит вологи під час вегетації, деструктуризація ґрунту, травмування корінців при збиранні, висока температурою при зберіганні та пошкодження довгоносиком-стеблеїдом. Весь комплекс зазначених проблем починається з порушення агротехніки у буряківництві та ускладнюється складними погодними умовами.
До чинників масового розвитку гнилі коренеплодів цукрових буряків відносяться короткоротаційні сівозміни, які призводять до збільшення інфекційного навантаження грибами роду Fusarium. Через відсутність органічних добрив у ґрунті зменшується частка сапротрофних видів мікроорганізмів, при цьому зростають чисельність фітопатогенних видів і фітотоксичність ґрунту.
У посушливих умовах велика маса соломи, яку нині практично не переробляють, перегниває слабко і повільно. В підсумку на глибині 15–20 см утворюється матрац, який є джерелом збудників гнилей. Досягаючи солом’яного шару, коріння розгалужується, формується неглибока коренева система. Відбувається розрив між верхнім і нижнім шарами ґрунту, який перешкоджає руху води. Спостерігається знеструктуровання чорнозему, яке проявляється у вигляді розтріскування ґрунту, що веде до обриву корінців і вторинного розвитку інфекції та гнилей.
Щоб визначити весь комплекс причин масового поширення кореневих гнилей, необхідно отримувати зразки на різних стадіях і з різних регіонів і розвивати діагностику. Тільки масовий аналіз дасть змогу зрозуміти частоту появи збудників хвороб і сформувати стратегію їх придушення.
СІВОЗМІНА ЦУКРОВИХ БУРЯКІВ І ДОБРИВА
За спостереженнями вчених, у багаторічному стаціонарному досліді з різним насиченням цукрових буряків вміст гумусу в ґрунті знижувався залежно від внесення органічних добрив (у варіанті з 30% насиченням і дозою гною 8 т на гектар посівної площі – на 1%). Внесення 16 т/га органіки сприяло стабілізації вмісту гумусу. Тільки при 20% насичення сівозміни цукровим буряком і при внесенні 16 т/га гною спостерігалося зростання кількості гумусу в ґрунті на 0,5%.
Вміст гумусу в ґрунті залежно від приходу органічної речовини при стабільній агротехніці прагне до рівноважного стану. На сьогодні про класичне органічне добриво – гній навіть не варто говорити, тому особливо важливого значення набуває використання пожнивних залишків і соломи зернових культур. Але в зоні недостатнього зволоження розкладання соломи часто може затягнутися на 3–5 років. Частково виправити становище можна за допомогою деструкторів.
Фахівці зазначають, що небезпека збільшення насичення сівозміни цукровим буряком полягає ще й у тому, що з її ексудатами у ґрунт потрапляє значна кількість сахарози – субстрату, необхідного для розвитку мікроміцетів. До 25% з них є факультативними фітопатогенами і сприяють розвитку коренеїда та інших захворювань кореневої системи. Вчені вважають, що цю ситуацію можна коригувати за допомогою аборигенних фітопатогенних антагоністів, таких як представники аеробних бактерій роду Bacillus.
Важливе місце у живленні цукрових буряків займає азот, проте внесення мінеральних добрив не забезпечує ним культуру повністю, оскільки у ґрунті активно проходить процес денітрифікації. Довго забезпечувати цукрові буряки доступними формами азоту можуть асоціативні діазотрофи (фіксатори азоту атмосфери). У ризосфері та ризоплані культури розвиваються псевдомонади, більшість із них здатні фіксувати азот та продукувати гетероауксин. Тому додаткове внесення препаратів, що містять асоціативні діазотрофи, сприятиме поліпшенню азотного живлення цукрових буряків, оскільки у ґрунті підвищується вміст доступних форм азоту (лужногідролізованого та нітратного).
Читати по темі: Хвороби цукрових буряків, пов’язані з порушенням мінерального живлення
Дослідження показують, що насичення сівозміни цукровим буряком до 30–40% без внесення органічних добрив сприяє підвищенню чисельності макроміцетів, але при внесенні високих доз органічних добрив їх кількість стабілізується. При цьому в сівозміні з 30% насичення цукровим буряком без внесення високих доз органіки різко зростає кількість грибів роду Fusarium, а при вищому насиченні спостерігається зростання чисельності актиноміцетів. Водночас целюлозолітичні мікроорганізми накопичуються переважно там, де насичення цукрових буряків не перевищує 20%.
ЗДОРОВИЙ ҐРУНТ ПІДВИЩИТЬ УРОЖАЙНІСТЬ БУРЯКІВ
Оптимальними для цукрових буряків параметрами ґрунту є: коефіцієнт структурності понад 2,5; сума водостійких агрегатів від 40% – це знижує ризик негативного впливу ґрунтової посухи на культуру; щільність ґрунту вважається відмінною для цукрових буряків при 1,0–1,1 г/см3, а твердість ґрунту (опір пенетрації) – менше ніж 0,5 МПа.
Відповідно до групування рослин по відношенню до вмісту органічної речовини в ґрунтах (дуже вимогливі, вимогливі, помірно вимогливі, маловимогливі, байдужі), цукрові буряки є вимогливою культурою. Не можна недооцінювати різноманітні функції органічної речовини: фітосанітарну активність, самоочисну здатність, фізичну (структуроутворювач), хімічну, енергетичну та ін.
Цукрові буряки можуть вирощуватися і на схилах. У цьому випадку існують ризики, пов’язані зі змивом. Він утворюється, коли рівень опадів або зрошення занадто великий для проникнення в ґрунт або коли ґрунт вологий чи щільний.
Європейські експерти компанії «Сингента» пропонують матрицю для діагностики ризику змиву. Це ризик як для довкілля, так і для культури, тому що його пошкодження підвищеними дозами гербіцидів призведе до зниження тургору, прояву фітотоксичності та подальшого пошкодження кореневими гнилями.
Одним із важливих елементів здорового ґрунту є мікроорганізми, асоційовані з рослинами (ризоплана і ризосфера), які забезпечують живлення рослин. У ґрунті можуть бути такі основні групи мікроорганізмів: різні діазотрофи, амоніфікатори, фосфатмобілізуючі організми, антагоністи, деструктори целюлози, продуценти стимуляторів та деструктори пестицидів.
Важливе значення має послідовність внесення мікроорганізмів. Так, деструктори целюлози краще використовувати, коли створено оптимальні умови для того, щоб ці гриби, актиноміцети та бактерії працювали, наприклад, підвищена вологість. Таким чином, якщо розглядати загалом за роком стратегію застосування цих стимуляторів і біопрепаратів, то целюлозоруйнівники краще використовувати у вологу погоду, ближче до осені, а внесення інших супресорів антагоністів, діазотрофів, фосфатмобілізуючих мікроорганізмів перенести на весну.
Обов’язковим важливим елементом здоров’я ґрунту є його супресивність (природна та/або індукована) – здатність обмежувати виживання та паразитичну активність ґрунтових фітопатогенів та інших шкідливих організмів, обумовлена сукупністю біологічних і агрохімічних показників.
У її формуванні відзначено роль таких сапротрофних мікроорганізмів: грибів роду Trichoderma (супресори багатьох фітопатогенів, особливо в кислих ґрунтах, хороші деструктори целюлози, деякі види є активними гіперпаразитами фітопатогенних грибів), Gliocladium virens (крім антагоністичної дії на фітопатогени, покращує живлення рослин та стимулює їх ріст), Pseudomonas spp. (добре засвоюють різні органічні сполуки, виділяють антибіотики, бактеріоцини (специфічні білки, що виробляються деякими бактеріями, які пригнічують життєдіяльність) і сидерофори (сполуки, що здійснюють транспорт заліза, якого позбавляються фітопатогени), Bacillus subtilis (пригнічує ріст і розвивається в ризосфері ячменю, кукурудзи та рису).
Фітотоксичність – це сукупність або комбінація чинників (хвороби, шкідники, патогени, залишки діючих речовин і їх метаболітів) та умов (посуха, засолення), що призводить до пригнічення, деформації, зупинки росту та загибелі рослин в агроценозі.
Олександр Олійник, оглядач
Опубліковано в журналі “Агроном”, 2026
