05 Грудня 2021

Алгоритми гербіцидного захисту озимої пшениці від бур’янів

СТРАТЕГІЯ ЗАХИСТУ ПШЕНИЦІ

Гербіцидний захист озимої пшениці від бур’янів прив’язаний до систем фунгіцидного й інсектицидного захисту. Гербіциди, інсектициди та фунгіциди часто застосовують разом у бакових сумішах, а також із листковим підживленням мікроелементами (сульфат магнію) і азотом в амідній формі (карбамід).

Проте використовувати гербіциди в період кінець кущіння – початок виходу в трубку (ВВСН 27–32) при настанні відповідних температур потрібно строго регламентовано і не бажано в баковій суміші з іншими препаратами, оскільки їх застосування для культурних рослин супроводжується стресом, який не завжди візуально помітний. При цьому фітотоксичний вплив гербіциду в бакових сумішах з мікроелементами, амінокислотами та рідкими добривами часто зростає. Цей ефект пов’язаний з підвищенням метаболізму при застосуванні мікродобрив та інших речовин, а також зі зміною формуляції гербіциду і температурних режимів.

У препаратах також застосовують різні ад’юванти. При їх змішуванні легко несвідомо зробити опіки. Це призводить до того, що впродовж 2 тижнів після внесення бакової суміші препаратів за несприятливих погодних умовах на листках з’являються неінфекційні пошкодження епітелію поверхні листка, через які відбувається зараження хворобами. Тому в наступній фазі Т2 – поява та ріст прапорцевого листка (ВВСН 37-49) – необхідне проведення захисту рослин від мікозів.

Допускається бакова суміш гербіциду з інсектицидами та фунгіцидами, але це може посилити негативний вплив гербіциду на культуру. Бувають випадки, коли навіть одні гербіциди поза баковою сумішшю за несприятливих погодних умовах (зазвичай при зниженні температури) викликають гербіцидний стрес на рослині. Не слід застосовувати гербіциди, якщо посіви зернових страждали від морозу, посухи, перезволоження, ослаблені хворобами і шкідниками.

ФУНГІЦИДНИЙ КОНТРОЛЬ

Фунгіциди на озимій пшениці рекомендують застосовувати в такі періоди:

  •  Т0 – кущіння (ВВСН 20–29);
  •  Т1 – початок виходу в трубку (ВВСН 31–32);
  •  Т2 – поява та ріст прапорцевого листка (ВВСН 37–39) до появи перших остей колоса або остевидних відростків (ВВСН 49);
  •  Т3 – початок-середина цвітіння (ВВСН 60–65);
  •  Т4 – молочна стиглість зерна (ВВСН 70–79).

Залежно від фунгіцидної програми захисту від хвороб можливі такі схеми застосування фунгіцидів на озимій пшениці:

  •  1-разове внесення – прапорцевий листок (Т2);
  •  2-разове – прапорцевий листок (Т2) + цвітіння (Т3);
  •  3-разове – початок виходу в трубку (Т1) + прапорцевий листок (стробілурин) (Т2) + цвітіння (Т3);
  •  4-разове – початок виходу в трубку (Т1) + прапорцевий листок (стробілурин) (Т2) + цвітіння (Т3) + молочна стиглість зерна (Т4).

Рис. 1. Озима пшениця в період кінець кущіння – початок виходу в трубку (27–32)
Рис. 1. Озима пшениця в період кінець кущіння – початок виходу в трубку (27–32)

За високого інфекційного фону (вирощування зернових культур по зернових) та раннього розвитку хвороб (борошниста роса) і шкідників (злакова муха) внесення фунгіцидів у першу фунгіцидну обробку Т1 в період кінець кущіння – початок виходу в трубку (27–32) (рис. 1) зазвичай поєднують із застосуванням гербіцидів, інсектицидів або регуляторів росту. Цільовими хворобами у цей час є борошниста роса, септоріоз листя, піренофороз (жовта плямистість).

У розвитку озимої пшениці можна умовно виділити 2 основних періоди:

1) формування вегетативних органів (стадії «Проростання», ДК 00–09; «Ріст проростка», ДК 10–19; «Кущіння», ДК 20–29);

2) формування генеративних органів (стадії «Подовження стебла», ДК 30–39; «Трубкування», ДК 40–49; «Поява колоса», ДК 50–59; «Цвітіння», ДК 60–69; «Дозрівання зерна», ДК 71–99; «Молочна стиглість», ДК 70–79; «Воскова стиглість», ДК 80–89; «Дозрівання», ДК 90–99).

При інтенсивних технологіях вирощування, коли використовують високі норми азотних добрив (N90–150 кг/га д.р.) при плануванні урожайності 6 т/га і більше, а також при високому рівні річних опадів (600 мм і більше) в період формування вегетативних органів важливо внести добрива, проконтролювати бур’яни і застосувати ретарданти. При меншій урожайності – до 4 т/га та внесенні нижчих доз азотних добрив (N60–90 кг/га д.р.) у Степу використовувати ретарданти немає сенсу через лімітуючий чинник – брак вологи. В період формування генеративних органів потрібно контролювати хвороби, шкідників і проводити листкове підживлення мікродобривами.

Останніми роками дози добрив для Полісся зазвичай становлять N120–150Р30–40К30–40, Лісостепу – N90–120Р20–30К20–30, Степу – N60–90Р10–20К0–20. В середньому на отримання 1 т зерна пшениці потрібно 100 мм опадів.

ЗАСТОСУВАННЯ МОРФОРЕГУЛЯТОРІВ

Основними типами вилягання озимої пшениці є зламування на рівні 1–2 міжвузля та підколосового міжвузля. Через це періоди виходу рослин у трубку (ВВСН 30–31) і поява прапорцевого листка (ВВСН 37–39) є оптимальними для внесення морфорегуляторів. Пізнє внесення регуляторів росту в ВВСН 33–35 може негативно позначитися на закладці квіток у колосі й не впливає на вкорочення 1–2 і підколосового міжвузля. Обробка посівів по прапорцевому листку (ВВСН 37–39) вкорочує найдовше підколосове міжвузля і не має негативного впливу на рівень урожайності.

Ретарданти з д.р. хлормекват-хлорид (хлормекват-хлорид 750) застосовують у фазу початку виходу рослин у трубку до утворення першого вузла (ВВСН 30–31), мепікват-хлорид + етефон (терпал) – від стадії 2-х вузлів до повністю розгорнутого прапорцевого листка (ВВСН 32–39), прогексадіон кальцію + мепікват-хлорид (медакс топ, мессідор) та тринексапак-етил (моддус) – у фазу початку виходу в трубку (ВВСН 30–32) або при появі прапорцевого листка (ВВСН 37–39) чи частинами у 2 етапи (ВВСН 30–32 та ВВСН 37–39), етафон (Церон) – у фазу появи прапорцевого листка (ВВСН 37–39). Бакову суміш хлормекват-хлориду (1 л/га ЦеЦеЦе 750) + прогексадіон кальцію + мепікват-хлориду (0,3–0,4 л/га медакс топ, мессідор) вносять у фазу ВВСН 30–31.

На посівах пізніх строків сівби за відсутності осіннього кущіння, що увійшли в зиму в фазі шильця – трьох листочків і вийшли з зими у зрідженому стані з густотою 150–200 рослин/м2 за умов ранньої весни для збільшення кущіння у фазу ВВСН 21–25 рекомендується внесення хлормекват-хлориду 750 у нормі 1 л/га, у фазу ВВСН 13–25 медакс топ у нормі 0,5–0,8 л/га. У комбінації з гербіцидами ростового типу, інгібіторами ALS (в основному сульфонілсечовини) необхідно зменшувати норму витрати регулятора росту на 10–15%, а з фунгіцидами із групи триазолів – на 20–30%. Не можна змішувати морфорегулятор, що містить д.р. етафон, з гербіцидами (інтервал між обробкою гербіцидом і регулятором росту з етафоном не менше ніж 7–10 діб).

МОЖЛИВІ СЦЕНАРІЇ

За відсутності навесні шкідників (злакової мухи, злакової тлі, цикадки) і хвороб (борошниста роса) інсектициди та фунгіциди в період Т1 кінець кущіння – початок виходу в трубку (27–32) можна не вносити. Їх бажано внести під час другої фунгіцидної обробки в Т2 – поява та ріст прапорцевого листка (ВВСН 37–39) до появи перших остей колоса або остевидних відростків (ВВСН 49) (рис. 2, 3) при перевищенні ЕПШ від злакової тлі, пшеничного трипса, п’явиці, шкідливої черепашки, хлібного звичайного пильщика.

Рис. 2. Стадія «Трубкування», ДК 40–49. ДК 43 – колос всередині стебла зміщений догори, піхва прапорцевого листка ледь помітно роздута
Рис. 2. Стадія «Трубкування», ДК 40–49: ДК 43 – колос всередині стебла зміщений догори, піхва прапорцевого листка ледь помітно роздута

Рис. 3. Стадія «Трубкування», ДК 40–49. ДК 49 – поява перших остей колоса або остевидних відростків
Рис. 3. Стадія «Трубкування», ДК 40–49: ДК 49 – поява перших остей колоса або остевидних відростків

Застосування фунгіцидів по прапорцевому листку – традиційний час проведення другої фунгіцидної обробки Т2. Цільові хвороби – септоріоз листя, піренофороз (жовта плямистість) і бура іржа.

Початок стадії «Поява колоса» ДК 51 діагностується, коли перший колосок колоса ледь помітний над піхвою прапорцевого листка або виступає збоку з листової піхви (рис. 4).

Зазвичай першу Т1 та другу Т2 основну фунгіцидну обробку поєднують з листковим підживленням сульфатом магнієм 3 кг/га і карбамідом 5 кг/га. За стресових умов може спостерігатися фітотоксичність у вигляді плям на листках, оскільки карбамід виступає як своєрідна поверхнево-активна речовина (ПАР), що посилює ефект фунгіциду. Як правило, фунгіциди й так містять ПАР у своєму складі. Особливо часто спостерігається фітотоксичність у вигляді плям на листках за стресових умов (знижені температури) при використанні бакових сумішей (гербіцид + фунгіцид + ретардант + мікродобриво) у першу фунгіцидну обробку в Т1 (ВВСН 31–32).

Із третьою фунгіцидною обробкою Т3, оптимальним часом проведення якої вважається початоксередина цвітіння (ВВСН 60–65) (рис. 5) від фузаріозу колоса, септоріозу листя і колоса, піренофорозу (жовта плямистість), бурої та стеблової іржі, вторинної інфекції (альтернаріоз, оливкова пліснява тощо), як правило, внесення інсектицидів недоцільне.

Захист посівів від шкідників проти личинок і дорослих клопів шкідливої черепашки, личинок пшеничного трипса, злакової попелиці, хлібних жуків, хлібної жужелиці часто переносять із Т3 у період Т4 формування зернівки, тобто молочної стиглості зерна (ДК 70–79). Високу ефективність під час масового заселення посівів клопами, хлібними жуками мають крайові обробки посівів.

Рис. 4. Стадія «Поява колоса», ДК 50–59. ДК 51 – перший колосок колоса ледь помітний над піхвою прапорцевого листка
Рис. 4. Стадія «Поява колоса», ДК 50–59: ДК 51 – перший колосок колоса ледь помітний над піхвою прапорцевого листка

Рис. 5. Стадія «Цвітіння», ДК 60–69
Рис. 5. Стадія «Цвітіння», ДК 60–69

Таким чином, для Степу найоптимальнішою буде така схема захисту на озимій пшениці: Т1 (гербіцид), Т2 (фунгіцид + інсектицид), Т4 (інсектицид – крайова обробка). Для Лісостепу та Полісся при дощовому літі може застосовуватися програма захисту за таким сценарієм: 1) Т1 (гербіцид + ретардант), Т2 (фунгіцид + інсектицид), Т3 (фунгіцид від фузаріозу колоса), Т4 (інсектицид – крайова обробка).

ТОНКОЩІ ЗАСТОСУВАННЯ ГЕРБІЦИДІВ

Гербіциди на зернових застосовують зазвичай після появи сходів восени і навесні. Найчастіше восени проводять післясходову обробку гербіцидами у фазі сім’ядоль у бур’янів і у фазі 1–3 листки культури (пендіметалін, флуміоксазін) або трьох листків зернових (амідосульфурон, флорасулам, йодосульфурон, тифенсульфурон-метил, трибенурон-метил). Ауксиноподібні гербіциди (дикамба, амінопіралід, клопіралід, флуроксипір, 2,4-Д, МЦПА) восени на озимій пшениці застосовувати не можна, оскільки при температурі нижче +10°С вони стають фітотоксичними для рослин.

Навесні від початку до кінця фази кущіння (ВВСН 20–29) використовують гербіциди з діючими речовинами 2,4-Д, МЦПА, бентазон, дикамба, клопіралід, а в фазу кущіння (ВВСН 20–29) до початку появи прапорцевого листка (ВВСН 30–37) – тифенсульфурон-метил, трибенурон-метил, флорасулам, флуметсулам, сульфосульфурон, просульфурон.

Проти злакових однорічних бур’янів ефективні діючі речовини пендиметалін (фаза 1–3 листки), феноксапроп-п-етил, феноксикарп-п-етил (від 2 листків до кінця кущіння), сульфосульфурон, піноксаден (від 3 листків до появи прапорцевого листка), а проти дводольних бур’янів – флорасулам, флуметсулам, тифенсульфурон-метил, трибенурон-метил і ауксиноподібні гербіциди (рис. 6).

Рис. 6. Фази застосування гербіцидів на озимій пшениці залежно від діючої речовини препарату
Рис. 6. Фази застосування гербіцидів на озимій пшениці залежно від діючої речовини препарату

Восени посіви слід обробляти, коли зимуючі бур’яни рано проросли і можуть становити небезпеку для нормального розвитку культури в осінній період. Наприкінці вересня – на початку жовтня зазвичай слід припиняти обробку через зниження температур і недостатню біологічну дію гербіцидів. Навесні післясходове застосування слід проводити якомога швидше при настанні необхідних температур, оскільки зернові менш чутливі, а біологічна ефективність препаратів проти бур’янів висока.

Найбільш критичним періодом для озимої пшениці вважається фаза виходу в трубку (подовження стебла, ВВСН 30–39), в якій відбувається швидкий ріст пагона, а також закладка і розвиток колоса. У цей період нестача вологи, елементів живлення (особливо азоту), конкуренція з бур’янами, ураження хворобами і шкідниками може привести до різкого зменшення врожайності культури.

Обробка посівів гербіцидами, ретардантами, фунгіцидами у ВВСН 33–36, коли одночасно з подовженням стебла і утворенням із 3-го по 6-й вузол відбувається інтенсивний ріст колоса, може викликати фітотоксичний стрес, який негативно позначиться на закладенні квіток у колосі та вплине на рівень урожайності.

У зв’язку з цим рекомендації агрохімічних компаній щодо внесення низки гербіцидів (флорасулам, флуметсулам, тифенсульфурон-метил, трибенурон-метил), що мають більш ширше вікно застосування – від 2–3 листків, кущіння до початку появи прапорцевого листка (ВВСН 37), не зовсім правильні й не враховують конкретні температурні режими та погодні умови. Найбільш виправданим кінцевим терміном для внесення таких гербіцидів є утворення другого вузла (ВВСН 32), коли ще не відбувається швидкий ріст стебла, закладення і розвиток колоса.

Рослина досягла фази розвитку 31, коли довжина першого міжвузля становить 1 см (рис. 7); вона залишається у цій фазі до появи другого вузла, який закладається на відстані 2 см від першого. Відмінна ознака стадії ДК 32 (стадія 2-го вузла) – наявність другого вузла, який розташований на відстані від першого вузла не менше ніж 2 см. Стадія ДК 33 (стадія 3-го вузла) діагностується таким чином: третій вузол розташований на відстані не менше ніж 2 см від 2-го вузла.

Рис. 7. Фаза розвитку ВВСН 31, коли довжина першого міжвузля становить 1 см
Рис. 7. Фаза розвитку ВВСН 31, коли довжина першого міжвузля становить 1 см

При внесенні гербіцидів важливо дотримуватися температури повітря, фази розвитку культури та бур’янів. Для однорічних злакових бур’янів оптимальна фаза становить 1–4 листки, однорічних дводольних – 2–6 листків. Серед багаторічних дводольних бур’янів осот найбільш вразливий у фазі 6–8 листків (розетки), березка польова – при довжині погона до 15 см, а багаторічні злакові – пирій повзучий при досягненні висоти 10–15 см.

З ПОПРАВКОЮ НА ТЕМПЕРАТУРУ ТА ПОГОДНІ УМОВИ

Гербіциди на зернових культурах діють на бур’яни, коли температура становить 5–25°С. Найбільш оптимальною є температура повітря 17–18°С. Проте під кожен гербіцид передбачено конкретні температурні режими застосування препарату. Препарати на основі тифенсуль­фурон-метилу, трибенурон-метилу, флорасуламу, амідосульфурону, про­сульфурону можуть працювати від 5–8°С. Гербіциди з д.р. 2,4-Д діють оптимально при температурі 15–20°С (мінімальна температура 8–12), дикамба – 15–20°С (8–12), флуметсулам – 12–25°С (5–8), флуроксипір – 15–20°С (7–8), пендиметалін – 5–6°С (0).

Сульфонілсечовинні та триазолопіримідинні гербіциди на зернових рекомендується застосовувати при температурі від 5–25°С, а в комбінації з дикамбою або 2,4-Д – при температурі 15–25°С. Піретроїдні інсектициди не можна застосовувати при температурі вище 25°С, оскільки тоді їх ефективність знижується.

Для триазольних фунгіцидів оптимальна температура від 12°С, стробілуринів – 10°С. При високій температурі, вище ніж 25°С, стробілурини не рекомендується вносити. Обережними потрібно бути з фунгіцидами морфолінової групи, які можуть викликати опіки на рослинах.

При використанні страхових гербіцидів також важливо розуміти регламент застосування препаратів при зниженні, підвищенні температури або при стресових чинниках. Найчастіше у квітні при першій фунгіцидній обробці в баковій суміші з гербіцидом (Т1) в період кінець кущіння – початок виходу в трубку (27–32) складаються такі погодні умови, коли вдень температура піднімається до 14–15°С, а вночі опускається до 2–3°С. Температура нижче 5°С особливо небезпечна для більшості препаратів. У таких випадках потрібно чекати підвищення мінімальної добової температури.

Обприскування страховими препаратами потрібно припиняти зазвичай за 2 години при знижені температури нижче 5°С (якщо використовуються сульфонілсечовини, триазолопіримідини), 8–12°С (гормоноподібні гербіциди) чи підвищенні вище 25°С. Відновлювати обробку посівів гербіцидами потрібно не раніше ніж через 2 години після поновлення температурного режиму 5–25°С для сульфонілсечовин, триазолопіримідинів, 8–25°С для гормоноподібних гербіцидів.

За стресових умов регламент застосування препаратів більш суворий. Погодні умови до та після застосування препарату мають важливе значення. Якщо рослини культури піддалися будь-якому стресу (високі температури, холод, надлишок вологи, перепад температури), перед застосуванням післясходового гербіциду слід дати їм мінімум два дні для відновлення.

Якщо за 2 дні до або впродовж 2 днів після запланованої обробки прогноз погоди не обіцяє оптимальних умов, слід обмежити роботу з гормоноподібними препаратами та сульфонілсечовинами або ж взагалі від них відмовитися. Детоксикація і виведення діючої речовини залежить головним чином від погодних умов, які складаються відразу після внесення препарату.

ХІМІЧНІ КЛАСИ ТА МЕХАНІЗМИ ДІЇ

До гербіцидів, які використовуються на озимій пшениці, відносяться препарати різних хімічних класів з неоднаковими механізмами дії: N-фенілфталіміди, арилоксфеноксі пропріонати, арилпіколінати, бензотіадізоли, бензойні кислоти, динітроаніліни, карбоксикислоти, піридинкарбоксаміди, сечовини, сульфонілсечовини, триазинони, триазолопіримідини, феноксікарбоксильні кислоти, фенілсечовини.

Сульфонілсечовини, триазолопіримідини інгібують ацетолактатсинтазу (АЛС). Бензойні кислоти, карбоксикислоти, феноксікарбоксильні кислоти, арилпіколінати діють подібно до ауксинів (ауксиноподібні гербіциди). Механізм дії триазинонів, N-фенілфталімідів пов’язаний із порушенням роботи протопорфіріноген-оксидази (ПРОТОКС), руйнуванням хлоропластів і пригніченням фотосинтезу. Бензотіадізоли, сечовини, фенілсечовини інгібують транспорт електронів у фотосистемі 2 хлоропластів, а піридинкарбоксаміди – біосинтез каротиноїдів (інгібітори фітоендесатураз (ФДС). Арилоксфеноксіпропріонати порушують функцію ацетил-КоА-карбоксилази (АКК), динітроаніліни пригничують полімерізацію мікротрубочок (табл. 1).

Таблиця 1. Класифікація гербіцидів, що використовуються на зернових культурах, за хімічним складом та механізмом діїДіючі речовини феноксапроп-П-етил, сульфосульфурон, піроксулам, пендиметалін контролюють переважно злакові та деякі дводольні бур’яни, а 2,4-Д, дикамба, МЦПА, флорасулам, флуметсулам, бентазон, тифенсульфурон-метил, трибенурон-метил, просульфурон клопіралід, амінопіралід, флуроксипір, йодсульфурон знищують дводольні однорічні та деякі багаторічні бур’яни.

ВРАХУВАТИ ТИП ЗАСМІЧЕНОСТІ

Сівозміна є основою захисту посівів від бур’янів. Чергування в сівозміні злакових і дводольних культур з різними технологіями вирощування і системами захисту дає змогу ефективніше контролювати бур’яни. У злакових посівах краще знищуються дводольні бур’яни, а в дводольних культурах – злакові. У разі переважання в озимій пшениці дводольних бур’янів перевагу слід віддавати гербіцидам таких класів: N-фенілфталіміди, арилпіколінати, бензотіадізоли, бензойні кислоти, карбоксикислоти, піридинкарбоксаміди, сечовина, сульфонілсечовини, триазинони, триазолопіримідини, феноксікарбоксильні кислоти, фенілсечовини.

Феноксікарбоксильні кислоти (2,4-Д, МЦПА) ефективні проти дводольних бур’янів, будучи вибірковими по відношенню до злакових. Препарати з діючою речовиною 2,4-Д недостатньо діють проти окремих видів однорічних і укорінених багаторічних коренепаросткових бур’янів.

Для конт­ролю стійких до 2,4-Д однорічних і багаторічних дводольних бур’янів ефективні гербіциди класів: бензойні кислоти (дикамба), карбоксикислоти (амінопіралід, клопіралід, флуроксипір), сульфонілсечовини (трибенурон-метил, тифесульфурон-метил, амідосульфурон), триазолопіримідини (флорасулам, флуметсулам).

Якщо ж у посівах озимої пшениці більше однорічних злакових бур’янів або змішаний тип засміченості, вибирають протизлакові гербіциди, зокрема, препарати класів: арилоксфеноксі пропріонати (феноксапроп-п-етил), сульфонілсечовини (сульфосульфурон), триазолопіримідини (піроксулам), динітроаніліни (пендиметалін).

Читати по темі: Як проконтролювати злакові бур’яни у посівах пшениці?

На озимій пшениці для осіннього застосування можна використовувати такі гербіциди: флуміоксазин (Пледж), пендиметалін (Панда), амідосульфурон + дифлюфенікан + йодосульфурон + мефенпір-діетил (Чеккер Xtend), йодосульфурон-метил-натрію + мефенпір-діетил (антидот) (Рапідус), йодосульфурон + амідосульфурон + мефенпір-діетил (антидот) (Гроділ Максі), метрибузин + трибенурон-метил + метсульфурон-метил (Лазурит + Плуггєр), пендиметалін + ізопротурон (Марафон), пендиметалін + хлортулурон + дифлуфенікан (Трініті), пінок саден + клоквінтосет-мексил (Аксіал), піроксулам + клоквіносет-кислоти (Паллас), просульфурон (Пік), сульфосульфурон (Монітор Плюс), тифенсульфурон-метил (Канцлер), триасульфурон (Логран), трибенурон-метил (Тру), трибенурон-метил + тифенсульфурон-метил (Калібр), трибенурон-метил + метсульфурон-метил (Плуггєр), трибенурон-метил + флорасулам (Румба), феноксапроп-п-етил + мефенпір-діетил (Пума Супер), флуметсулам (Флумет).

Гербіцидом для досходового застосування після посіву до сходів озимої пшениці та по сходах у фазу 2–6 листків із ґрунтовою і контактною дією, що контролює однорічні дводольні та деякі злакові бур’яни, в тому числі метлюг звичайний, є флуміоксазин (Пледж).

Діючі речовини препаратів для знищення падалиці всіх видів ріпаку – амідосульфурон + дифлюфенікан + йодосульфурон + мефенпір-діетил (Чеккер Xtend), 2,4-Д ефір, 2,4-Д сіль, 2,4-Д + дикамба, 2,4-Д ефір + флорасулам, бентазон, бентазон + МЦПА, МЦПА, пендиметалін + ізопротурон.

Для контролю дводольних бур’янів в посівах пшениці озимої застосовують такі препарати: бентазон + МЦПА (Базагран М), галауксифен-метил + флорасулам + клоквіносет-кислоти (Квелекс), йодосульфурон-метил-натрію + мефенпір-діетил (антидот) (Рапідус), 2,4-Д (Естерон), дикамби диметиламінна сіль (Діанат), дикамби натрієва сіль + тифенсульфурон метил (Футурин), йодосульфурон + амідосульфурон + мефенпір-діетил (антидот) (Гроділ Максі), карфентазон-етил (Аврора), клопіралід (Легіон), МЦПА у формі диметиламінної солі (2М-4Х), метсульфурон-метил (Меззо), амідосульфурон (Амадор), 2,4 -Д + дикамба (Голіаф), бентазон (Базагран), 2,4-Д + флорасулам (Хаммер Дуо), просульфурон (Пік), тифенсульфурон-метил (Канцлер), тифенсульфурон-метил + трибенурон-метил + флорасулам (Триатлон), триасульфурон + дикамба (Лінтур), триасульфурон (Логран), трибенурон-метил (Тру), трибенурон-метил + тифенсульфурон-метил (Калібр), трибенурон-метил + метсульфурон-метил (Плуггєр), трибенурон-метил + флорасулам (Румба), флорасулам + амінопіралід (Ланцелот), флорасулам (Хаммер), флуметсулам + флорасулам (Корвет), флорасулам + амінопіралід + 2,4-Д (Пріма Форте), флуроксипір (Томіган), флуроксипір-метил (Макстар).

Гербіцидами для контролю хвоща, березки польової є бентазон + МЦПА (Базагран М), МЦПА у формі диметиламінної солі (2М-4Х), флорасулам + амінопіралід (Ланцелот), а для боротьби з березкою польовою – флуроксипір (Томіган). МЦПА безпечніший для пшениці, ніж 2,4-Д.

Найбільш поширеним серед гербіцидів, який використовують для знищення осотів (жовтого й рожевого), є клопіралід (Лонтрел, Лонтрел Гранд). Досить ефективними в боротьбі з коренепаростковими бур’янами (осот рожевий, березка польова, щавель горобиний, молочай звичайний, льонок звичайний, жовтий осот польовий, степовий гірчак звичайний, латук татарський) в посівах зернових колосових культур є гербіциди хімічної групи сульфонілсечовини як окремо, так і в комбінації з діючими речовинами інших класів: йодосульфурон + амідосульфурон + мефенпір-діетил (антидот) (Гроділ Максі), триасульфурон + дикамба (Лінтур), просульфурон (Пік), метсульфурон-метил (Ларен Про), амінопіралід + флорасулам (Ланцелот), метсульфурон-метил + трибенурон-метил (Плуггєр), трибенурон-метил + тифенсульфурон-метил (Калібр), трибенурон-метил (Тру) та інші.

МЕХАНІЧНИЙ КОНТРОЛЬ БУР’ЯНІВ

При коренепаростковому і кореневищному типі засміченості по непарових попередниках ранніх культур на сильно забур’янених полях проводять лущення ґрунту лемішними лущильниками або на пізніх просапних культурах важкими дисковими боронами на глибину 10–12 см. На ранніх культурах повторюють цей прийом вдруге через 10–15 днів на глибину 12–14 см. Через 10–15 днів після останнього лущення плугом проводять оранку на глибину 30–35 см, а при меншій глибині орного шару – на всю його глибину.

У зонах з вітровою ерозією при лущенні з залишенням стерні на поверхні ґрунту використовують культиватори-плоскорізи і глибокорозпушувачі. Перший раз у літньо-осінній період можна пройти комбінованим дисколаповим глибокорозпушувачем, виставивши диски залежно від рослинної маси на глибину від 6–8 до 10–12 см і лапи на глибину 25 см. Через 10–15 днів слід провести безвідвальну обробку ґрунту тим же комбінованим дисколаповим глибокорозпушувачем або глибокорозпушувачем без дисків залежно від плужної підошви на глибину від 25 до 35 см.

На пізніх просапних культурах з коротким пожнивним періодом після збирання врожаю на сильно забур’янених полях доцільно провести обприскування багаторічних коренепаросткових і кореневищних бур’янів гербіцидами з діючими речовинами гліфосат + 2,4-Д або МЦПА, або дикамба. Через 10–15 днів після обприскування проводиться лущення і глибока оранка або тільки глибока оранка чи безвідвальний обробіток ґрунту комбінованим дисколаповим глибокорозпушувачем.

На ранніх культурах із довгим пожнивним періодом можливе також поєднання: лущення лемішними або дисковими лущильниками, через 10–15 днів, при відростанні розетки бур’янів, – обприскування гербіцидами, а ще через 10–15 днів – глибока оранка або безвідвальний обробіток ґрунту комбінованими дисколаповими глибокорозпушувачами. При слабкій засміченості на ранніх культурах після збирання врожаю доцільна оранка на 28–32 см і в разі появи бур’янів – обприскування гербіцидами.

ПІДГОТОВКА ПАРОВИХ ПЛОЩ

Обробка пару в весняно-літній період наступного року до посіву озимих (у міру відростання коренепаросткових і кореневищних бур’янів) полягає в 3–5 культиваціях лапчастими культиваторами на глибину не менше ніж 8–10 см. Обробку пару закінчують за 12–15 днів до посіву, щоб ґрунт мав час осісти і насіння культурних рослин отримало сприятливі для проростання умови. Для скорочення кількості механічних обробок, зменшення фінансових витрат і зниження небезпеки ерозії ґрунтів доцільно використовувати замість однієї літньої культивації гербіциди на основі гліфосату.

На парах при засміченості полів однорічними бур’янами проводять пошарово-поверхневі обробки зі зменшенням глибини. Глибина першої культивації зазвичай становить 10–12 см, а при засміченні багаторічними кореневищними – 12–14 см, коренепаростковими – 14–16 см, гірчаком повзучим – чизелювання на 18 см. Глибина подальших обробок зменшується на 1–3 см, а передпосівний обробіток озимих проводять на глибину загортання насіння.

У посушливих умовах також ефективна система обробітку пару з поступовим зменшенням глибини культивації. Першу культивацію проводять важкими культиваторами, а потім – паровими. Після першої глибокої культивації ґрунт прикочують. При випаданні дощів і утворення кірки, якщо бур’яни відсутні або перебувають у стані сходів, замість культивації проводять боронування важкими або середніми зубовими боронами. У разі необхідності повторного глибокого обробітку переорювання слід замінити розпушуванням культиватором-глибокорозпушувачем. Завершується підготовка ґрунту по пару передпосівним розпушуванням на глибину загортання насіння.

Сергій Хаблак, д-р біол. наук, начальник відділу впровадження та моніторингу технологій у рослинництві агрохолдингу AGR Group

Опубліковано в журналі “Агроном”, 2021

Найсвіжіші матеріали читайте в журналі «Агроном». Слідкуйте за головними агрономічними новинами на нашій сторінці у Facebook та каналі в Telegram

0 Коментарі
Вбудовані Відгуки
Переглянути всі коментарі

СТАТТІ ПО ТЕМІ

Питание пшеницы и плодородность почвы

В предыдущем номере журнала «Агроном» мы рассмотрели...

Багаторічна пшениця – революція в рослинництві чи повернення до джерел?

Глобальні зміни клімату спричинили низку проблем, пов’язаних...

Як за допомогою польового досліду скоротити витрати на насіння пшениці на 50%

Дослідним шляхом визначаємо найбільш рентабельну схему сівби...

Погода

Kyiv
димка
-2.6 ° C
-1.8 °
-3.4 °
93 %
3.1kmh
75 %
Нд
-1 °
Пн
2 °
Вт
3 °
Ср
1 °
Чт
3 °