Важливість соняшнику як основної олійної культури для України складно переоцінити. Прибутковість його вирощування за підсумками року залишається на досить високому рівні. Тому соняшник та соняшникова олія як основний продукт переробки, що експортується, навряд чи втратять своє значення для аграрного сектора економіки нашої країни.
Наше завдання полягає в тому, щоб отримати максимально можливий рівень урожаю хорошої якості (з високим вмістом олії) за раціонального рівня витрат. А як відомо, утворення олійних клітин у рослині соняшнику – це чутливий до стресових умов, абіотичних і біотичних чинників процес. Клітини, в яких накопичується олія, формуються в сім’янці після запліднення в сім’ядолях. Процес закінчується через 14–16 діб після початку цвітіння, й погодні умови та ураження хворобами у цей період можуть суттєво вплинути на вміст олії – до 50%. Тому ми, як агрономи, повинні зробити все необхідне для забезпечення нормального функціонування листкового апарату в цей час, результатом чого буде максимальний вміст олії, виповнене насіння, а отже, і гарний та якісний урожай.
ЦІКАВІ ФАКТИ ПРО СОНЯШНИК
• Соняшник вважається символом штату Канзас у США і національною квіткою України.
• Україна – лідер з виробництва соняшнику та найбільший експортер соняшникової олії у світі (5,6 млн т = 57% усього експорту).
• Наукова назва соняшника Helianthus annuus – квітка сонця.
• Соняшник – цінний медонос. Медопродуктивність 1 га соняшнику становить 47–75 кг.
• Кошик соняшника складається з 2000 мініатюрних квіток, які перетворюються на насіння після запилення.
• Найвищий у світі соняшник виростили в Німеччині в 2013 році – заввишки 8,75 м.
• 19019 Санфлауер – астероїд, названий на честь соняшника.
• Стебла соняшнику придатні для виготовлення паперу, оскільки містять від 43 до 48% целюлози.
• Із соняшнику виробляють аналог каучуку.
Звісно, ціни на врожай диктують свої умови, змушуючи переглядати технологію вирощування й економити практично на всіх її складових. Водночас в умовах оптимізації витрат є значні ризики того, що при недостатньому, наприклад, захисті від хвороб ми можемо втратити значну частину врожаю, що зрештою призведе до збитковості. Саме тому в цій статті ми розглянемо ключові хвороби соняшнику, які найчастіше діагностувалися за останніх три сезони, їх біологічні особливості та шкодочинність, щоб у підсумку сформувати рекомендації для побудови оптимально раціональної схеми захисту цієї важливої культури від хвороб.
Читати по темі: Фомопсис соняшнику
Аналізуючи загальні посівні площі польових культур, ми дійшли висновку, що соняшник займає близько третини від загальної їх кількості. Звичайно, скорочення строків повернення культури на попереднє місце вирощування призводитиме до накопичення інфекцій, і, в разі настання сприятливих для їх розвитку умов, можна очікувати значних втрат урожаю.
Про які хвороби йдеться, за яких умов вони розвиваються і як різняться за рівнем шкодочинності – все це ми наразі й розглянемо.
ЧАСТОТА ДІАГНОСТУВАННЯ ХВОРОБ СОНЯШНИКУ
На соняшнику зафіксовано понад 35 видів грибних збудників. Виділимо збудників вегетативної маси, такі як іржа, види альтернаріозу, септоріоз, фомоз, фомопсис, біла гниль, або склеротиніоз, вугільна гниль, пероноспороз, вертицильозне в’янення або вілт – і це далеко не повний перелік.
Важливо вчасно ідентифікувати збудника(ів), щоб попередити виникнення епіфітотій, накопичення інфекційного фону та знизити ризики втрати врожаю. Впоратися з цим завданням допоможе сервіс «Фітоекспертиза рослинного матеріалу», що передбачає проведення первинного дослідження за допомогою культивування зразків у лабораторних умовах (вологій камері, живильному середовищі) з подальшим мікроскопіюванням зразків та ідентифікацією виявлених збудників хвороб і впровадженням комплексних заходів захисту.
За період 2021–2023 років у діагностичних центрах компанії «Сингента» було проаналізовано 331 зразок рослинного матеріалу соняшнику. Згідно з отриманими результатами, спостерігається тенденція до збільшення випадків діагностування вертицильозу, септоріозу та альтернаріозу в 2023 році (рис. 1).
У переліку не бачимо основних хвороб стебла – фомозу та фомопсису – і захворювань кошика, передусім білої гнилі, оскільки частота їх діагностування була меншою. Причиною цього, можливо, є відсутність потреби у діагностуванні, оскільки в багатьох випадках визначення цих хвороб за візуальними симптомами не викликає труднощів.
АЛЬТЕРНАРІОЗ (ALTERNARIA SPP.)
Хвороба може розвиватися на всіх наземних органах рослини. На листкових пластинах найчастіше проявляється у вигляді плям темно-коричневого забарвлення зі світлою облямівкою із концентричною зональністю (рис. 2). Згодом вони можуть досягати 2–3 см у діаметрі. На стеблах альтернаріоз проявляється у вигляді бурих штрихів, на чашолистиках з’являються коричневі (інколи концентричні) плями розміром до 1 см у діаметрі. Сприяють розвитку хвороби часті опади, випадання рясних рос у період наливу та дозрівання сім’янок у кошиках. Недобір урожаю може становити 20–30% і більше. Як бачимо зі статистики, альтернаріоз є чи не ключовою хворобою, шкодочинність якої з кожним роком зростає.
Так, серед зразків, які досліджувалися діагностичними центрами компанії «Сингента», у 87,5% рослин спостерігалося ураження альтернаріозом із різним ступенем прояву.
СЕПТОРІОЗ (SEPTORIA HELIANTHI)
При діагностуванні рослинного матеріалу перші прояви хвороби було виявлено на сім’ядолях у фазу ВВСН 10–12. Прояви захворювання спочатку спостерігаються на листках нижнього ярусу, пізніше – на середньому та верхньому ярусах у вигляді бурих плям неправильної форми зі світлою облямівкою (рис. 3). У місцях ураження з’являються чорні пікніди гриба з верхнього боку листка. У вологу погоду уражена тканина часто засихає і випадає, внаслідок чого на листкових пластинах проявляється дірчастість.
Розвитку хвороби сприяє волога погода і температура повітря в межах +22…+28°С. Втрати врожаю подібні до альтернаріозу – 20–30%.
ІРЖА (PUCCINIA HELIANTHI – MOLLIS)
Навесні на сім’ядолях і перших парах справжнього листя з’являються жовті випуклі плями, в яких розміщуються кулясті спермогонії зі спермаціями. На нижньому боці листкових пластин утворюються помаранчеві чашечки – еції з еціоспорами. Після зараження рослин еціоспорами на нижньому боці листа формуються іржасто-коричневі або світло-коричневі урединії, а наприкінці вегетації – чорні теліопустули (рис. 4). Теліоспори, як і уредініоспори та еціоспори, для проростання потребують краплинної вологи, але іржа досить добре може розвиватися за високих температур і нестійкого зволоження.
Щорічно в близько 1/4–1/3 частини рослин, що досліджуються, спостерігається ураження іржею. Поширенню хвороби сприяє температура повітря в межах +18…+28°С. Шкодочинність може коливатися в різних межах, зокрема, за епіфітотії вона становить 50% і вище.
ВЕРТИЦИЛЬОЗНЕ В’ЯНЕННЯ, АБО ВІЛТ (VERTICILLIUM DAHLIAE)
В умовах природної епіфітотії перші симптоми хвороби починають проявлятися у фазу бутонізації. На початкових етапах спостерігається втрата тургору листових пластинок (між жилками, найчастіше всередині листка). У цих місцях листя набуває хлоротичного забарвлення, пізніше починає засихати, стає бурого кольору (рис. 5).
Плями мають великі розміри та неправильну форму, оточені яскраво вираженою жовтою зоною. Починаючи від нижнього ярусу, листкові пластини засихають. На поперечному зрізі стебла спостерігається побуріння, на зрізах черешків – побуріння судин у вигляді окремих точок. Найчастіше вертицильоз діагностують у південних областях із посушливим кліматом. На жаль, фоліарні фунгіциди практично неефективні проти вертицильозу й інших хвороб із подібним типом розвитку (ураження через кореневу систему).
ФОМОПСИС (DIAPORTHE HELIANTHI)
Це захворювання набуло значного поширення в сезоні 2021 року в Лісостеповій зоні. Втрати врожаю в такому разі можуть бути досить вагомими, оскільки при ураженні руйнується серцевина стебла і порушується живлення рослини. Через руйнування механічних тканин стебло легко надламується. Оптимальними для розвитку хвороби є температура повітря в межах +20…+27°С, висока вологість повітря. Джерело інфекції – уражені рослинні рештки та насіння. Втрати досягають 50–70%.
БІЛА ГНИЛЬ, АБО СКЛЕРОТИНІОЗ (SCLEROTINIA SCLEROTIORUM)
За дефіциту вологи в другій половині вегетації хвороба масово проявляється у вигляді прикореневої форми розвитку (ураження через ґрунт), проте досить часто зустрічається і ураження верхньої частини стебла за сприятливих для розвитку погодних умов уже в фазу бутонізації культури (рис. 6). Шкодочинність склеротиніозу (як ґрунтової форми, так і ураження аскоспорами) може сягати 60–80%. Нагадаємо, що розвитку склеротиніозу сприяє температура повітря в межах +15…+22°С, часті опади та висока відносна вологість повітря.
Отже, як видно з викладеного вище матеріалу, кожен патоген для розвитку потребує тих чи інших умов, основними з яких є температурний режим і наявність краплинної вологи впродовж певного періоду часу для успішного інфікування рослин.
Зокрема, для більшості листкових плямистостей соняшнику (септоріоз, альтернаріоз, фомоз та фомопсис) оптимальним температурним діапазоном можна вважати +20…+26°С. Однак вказані хвороби дещо відрізняються за вимогами щодо тривалості наявної краплинної вологи на поверхні листя. Так, септоріоз та фомопсис можна вважати більш вимогливими до тривалості наявної на поверхні рослин вологи, тому за частих опадів уже на початку вегетації соняшнику ураження септоріозом стало «класикою», з тих самих причин фомопсис найбільш поширений у Лісостепу та Поліссі й рідко зустрічається в Степу. Відносно менш вимогливими до наявності краплинної вологи можна вважати фомоз, альтернаріоз та іржу соняшнику.
Своєю чергою, для розвитку склеротиніозу, що є одним із найбільш шкодочинних захворювань соняшнику, необхідний тривалий період наявності краплинної вологи та порівняно невисока температура повітря. Крім того, важливе значення мають і фази розвитку культури, оскільки розвиток патогенів часто пов’язаний із ними з огляду на ефективність ураження. Узагальнюючи все вказане вище, можна сформувати матрицю небезпеки розвитку хвороб соняшнику залежно від погодних умов та фази розвитку культури.
ПОБУДОВА РАЦІОНАЛЬНОЇ СХЕМИ ЗАХИСТУ
Зважаючи на те, що основний внесок у майбутній урожай забезпечують середній та верхній яруси листя соняшнику, і на той факт, що критичним періодом з точки зору його впливу на врожайність є період цвітіння – наливу насіння, нам украй важливо запобігти ураженню культури хворобами в цей час, що забезпечить формування виповненого насіння з високим вмістом олії. Водночас не забуваємо, що плямистості листя соняшнику починають свій розвиток із нижнього ярусу листя й поступово піднімаються догори, відповідно, знехтувати його захистом ми також не можемо, адже чим довше ми стримуємо розвиток хвороб на нижньому листі, тим довшим буде проміжок часу переходу інфекції на верхній ярус листя.
То як побудувати оптимальну схему захисту? Насамперед орієнтуємося на погодні умови, що сприяють розвитку хвороб у той чи інший період (рис. 7), і, звісно, на очікуваний план урожайності. Для зони Степу плануємо одну обробку за сезон.
Однократна обробка у фазу «зірочки» залишиться стандартом для зон із частим дефіцитом опадів. У такому разі рекомендуємо обробку Амістар® Голд, Амістар® Екстра для контролю альтернаріозу, іржі, фомозу. У випадку, якщо умови для розвитку хвороб настають раніше, краще змістити обробку на цей період, що допоможе стримати розвиток захворювань надалі.
Для Північного Степу плануємо 1–2 обробки, першу з яких у фазу 6–8 листків. Для цієї обробки можна використати як Сетар®, так і Амістар® Голд – обидва фунгіциди добре справляються з септоріозом, фомозом та альтернаріозом, до того ж Сетар® має рістрегулюючий вплив. Друга обробка здійснюється в середині – кінці бутонізації для кращого контролю хвороб пізнього періоду, а саме: іржі та інших листових плямистостей, гнилей кошика.
Якщо погодні умови не сприятимуть розвитку хвороб у ранній період вегетації, перше внесення можна відтермінувати або обмежитися одноразовим застосуванням фунгіциду в фазу бутонізації.
Для Лісостепової зони рекомендації схожі до зони Північного Степу, оскільки виокремити суттєву різницю між цими зонами в останні роки, погодьтесь, дуже важко. Та відмінності все ж можуть бути в нормах використання препаратів у бік їх збільшення – це перша відмінність, а друга – зміщення другої обробки на більш пізні терміни: початок – середина цвітіння для Центрального та Північного Лісостепу, що необхідно для кращого захисту кошика від гнилей за наявності висококліренсної техніки або БПЛА.
Зменшувати кількість обробок у цій зоні досить ризиковано, так само ризиковано переходити на фунгіциди низького цінового сегмента, оскільки за сприятливих для розвитку хвороб умов такий підхід все одно змусить нас застосовувати більш якісні фунгіциди, але вже буде втрачено і час, і ресурси, що неминуче позначиться на продуктивності посіву.
Олександр Соловйов, менеджер з технічної підтримки, напрям «Фунгіциди на технічних культурах», компанія «Сингента»; Людмила Розора, фахівчиня лабораторії Білоцерківського діагностичного центру; Катерина Даценко, менеджерка лабораторії Хмельницького діагностичного центру
Опубліковано в журналі “Агроном”, 2025
