ДОСЬЄ
Назва: ПСП «Україна» (Група компаній «Ерідон»)
Місцезнаходження: Житомирська область, с. Почуйки
Спеціалізація: рослинництво (вирощування кукурудзи, соняшнику, ріпаку, насіння пшениці та ячменю), молочне тваринництво, хлібопекарський бізнес
Елеваторні потужності: 20 тис. т одночасного зберігання
Площа земель: близько 5,5 тис. га
Незважаючи на те, що землі ПСП «Україна» зосереджені на Житомирщині, останні роки – це вже зона ризикованого землеробства. Так, минулого року навесні запаси вологи в метровому шарі ґрунту були в межах від 50 до 120 мм. При цьому 120 мм – на землях під поливом. У таких умовах класичні культури складно вирощувати. Про те, які кроки для ефективного ведення бізнесу роблять в господарстві, як адаптують технології, ми дізнавались у директора підприємства Дмитра Глущенка.
Агроном: Розкажіть, чи змінилася сівозміна у господарстві за останні роки й чому?
Дмитро Глущенко: На 2023 рік, враховуючи природньо-кліматичні умови, ми більший акцент зробили на озимі культури, але це незначні зміни, якщо взяти середньостатистичні показники за останніх кілька років. 25% займає кукурудза на зерно, 10% – соняшник, 15% – озимий ріпак. 10% у сівозміні займають ділянки гібридизації кукурудзи, ще 15% – під озимою пшеницею на насіння і 5% – під озимим ячменем на насіння. Близько 15% площі відвели під кормові культури – це кукурудза на силос, люцерна, злакові трави. Також 300 га відвели цього року під нут.
Загалом сівозміна у господарстві диверсифікована, адже робити ставку на одну культуру дуже небезпечно, бо ми вже працюємо на межі зони ризикованого землеробства. Окрім цього, ми живемо не лише сьогоднішнім днем, а плануємо обробляти землю в найближчі десятиліття, тому не можемо собі дозволити, для прикладу, взяти і засіяти 50% площ соняшником, бо це сьогодні вигідно.
З нового за останні роки у нас лише соняшник. Ввели його кілька років тому, коли все більше почав відчуватися вплив кліматичних змін. Вважаю, що при адекватних підходах господарювання сівозміна не може бути дуже мінливою, вона має бути агрономічно виправданою.
А.: Що на практиці означає «зона ризикованого землеробства»?
Д. Г.: Станом на кінець березня 2022 р., коли має бути найбільший запас ґрунтової вологи, ми мали в метровому шарі ґрунту 50 мм по попереднику соняшник, 90–100 мм по попереднику озима пшениця і до 120 мм вологи на землях під поливом, у нас їх 500 га. Це критично низький рівень. Водночас з 1 січня по 15 липня минулого року в нас випало 110 мм атмосферних опадів. Це спричинило те, що ранні зернові, озимий та ярі ріпаки потрапили в пік стресових погодних умов, що критично вплинуло на врожайність та, як результат, на рентабельність.
А.: Про які показники урожайності йде мова?
Д. Г.: Ярий ріпак ми отримали на рівні 1,2 т/га, ярий ячмінь – 3,5 т/га, це за межею рентабельності. Такі погодні умови вплинули і на кукурудзу та соняшник – по них ми закрилися на 6,5 т/га і 2,5 т/га у заліку відповідно. І це також менше, ніж ми отримували у середньому в попередні роки. Просіли і з озимим ріпаком, вийшли на 3,7 т/га. Це нижче наших минулорічних показників, але це хоча б було рентабельно.
Засуха вплинула і на озиму пшеницю та озимий ячмінь. Тут якраз приклад того, що ячмінь, який має менший вегетаційний період, встиг схопити більше вологи, яка залишилася з весни, і хоча б 5 т/га, але сформував. Пшениця, яка має довшу вегетацію, потрапила в гірші умови, тому як результат маємо 4 т/га.
Читати по темі: «Агрейн» переводить ріпак та соняшник на Strip-till. Інтерв’ю з Тарасом Корніенком
Якщо говорити за результати попередніх років, то у нас є чим похвалитися: по озимій пшениці – 7 т/га, нижня планка по озимому ріпаку, яку ми виконували без проблем, – 4 т/га, по ярому ячменю – менше ніж 5 т/га ми не опускалися, соняшник – не менше ніж 3,3 т/га. По кукурудзі хороший рік – це мінімум 10 т/га.
Для порівняння: у 2021 р. ми теж мали засушливий рік, але нестача опадів відмічалась у другій половині вегетації, і як результат ми отримали непогану врожайність по ранніх культурах, але провальні показники по пізніх. Один приклад: кукурудзу закрили тоді близько 4 т/га.
А.: Як цього року з вологою?
Д. Г.: Сумарно за 2022 р. у нашому регіоні маємо 390 мм атмосферних опадів, 280 мм з яких випало з середини липня. Значна частина з них – коли треба було жнивувати і сіяти пшеницю, що затягнуло і жнива, і посівну кампанію. Але маємо насичений ґрунт, водойми – останній показник для нас не менш важливий, адже беремо для поливу воду з річки.
У цілому на сьогодні ситуація кардинально краща, ніж минулого року.
А.: Ви зауважили, що соняшник – нова культура для господарства. Чому вирішили його ввести у сівозміну?
Д. Г.: Соняшник – хоч і типова культура для всіх куточків України, але 4 роки тому в нашому господарстві його не вирощували. Рішення продиктоване зміщенням балансу в сівозміні на олійні культури з огляду на кліматичні умови, а останній рік і війною, адже тут критичним постає й питання логістики. З тієї ж причини ми пробуємо цього року посухостійку культуру – нут. Це нішева культура, і на папері економіка не видається космічно прибутковою, але йдемо на це, адже свого роду це також диверсифікація ризиків.
А.: Будь-яка нішева культура – це вже ризик.
Д. Г.: Так і є. І насамперед щодо реалізації готової продукції. Ми відводимо під нього одразу 300 га з тієї причини, що мороки буде що з 50 га, що з 300 га. У групі компаній є практика вирощування нуту зі збутом як на внутрішній ринок, так і на експорт, тому свідомо робимо цей крок для формування товарної партії, а це мінімум 1000 т у кооперації з іншим підприємством нашої групи. До того ж вирощування нуту передбачає складну технологію.
А.: Розкажіть детальніше про технологію вирощування нуту та затрати на 1 га.
Д. Г.: У нашому випадку попередник – озима пшениця. Вибір свідомий, адже поле достатньо підготовлене і у плані ґрунтообробітку, і падалиці, чисте від бур’янів. Загалом, це той попередник, після якого простіше за все працювати. Оскільки нут ми пробуємо вирощувати вперше, то для порівняння частину площі засіваємо після глибокого рихлення, частину по оранці.
Що стосується затрат, то лише за прямими факторами виробництва (паливо, ЗЗР, добрива, посівний матеріал) по нуту виходимо на 25 тис. грн/га без ПДВ. Плюс накладні витрати (загальновиробничі, адміністративні), отримуємо сумарно 40–45 тис. грн собівартості на гектар. На тлі інших культур це не така вже й висока собівартість.
Варто вказати, що найбільш затратна частина при вирощуванні нуту закладається у системі захисту. Вона коштуватиме нам близько 300 доларів на гектар, що досить дорого порівняно з іншими культурами. Передусім я маю на увазі гербіцидний захист. Враховуючи, що нут повільно росте, за період вегетації посіви можуть потребувати до чотирьох обробок – ґрунтовий гербіцид і три страхових, одна з яких грамініцид.
Що ж до системи живлення нуту, то тут все просто – комплексне добриво при сівбі з розрахунку 50 кг/га.
Рік покаже, чи стане нут позитивною історією для нашого господарства.
А.: Ви проводите аналіз ґрунтів?
Д. Г.: На сьогодні проводимо лише аналіз на доступну вологу. На основі отриманих даних приймаємо рішення щодо норм висіву. Оскільки від крайнього південного поля до крайнього північного в нашому господарстві кілометрів 70, то ґрунти маємо різні, тож у планах – зробити їх детальний аналіз. Чекаємо вдалішого року, щоб вирівнялася фінансова ситуація, адже з останніх п’яти років два через несприятливі погодні умови поставили нас на межу прибутковості.
А.: Які агрономічні рішення, з огляду на особливості ваших ґрунтово-кліматичних умов, прийняли для ефективного ведення бізнесу?
Д. Г.: Насамперед відкоригували норми висіву соняшнику і кукурудзи. Якщо раніше 70 тисяч насінин на гектар соняшнику – це була норма, то вже роки три тому ми зрозуміли, що і 60, і 55 тисяч насінин на гектар забезпечує урожайність на рівні. Це одне з тих рішень, на яке ми звернули увагу і за рахунок якого економимо, не втрачаючи анітрохи в результаті. Ми навіть закладаємо на 2023 рік 50 тисяч насінин на гектар соняшнику за умови, що сіємо за сприятливих ґрунтово-кліматичних умов: температура відповідає рекомендованій, посівне ложе якісне і ти розраховуєш на адекватну схожість.
По кукурудзі з прийнятної п’ять років тому норми 85–90 тисяч насінин на гектар ми спускаємося до 60–65 тисяч насінин на гектар. Також по кукурудзі добре працює посів з диференційованою нормою висіву залежно від зон продуктивності поля. Ці досліди допомогли нам зрозуміти потребу зниження середніх норм висіву кукурудзи.
Друге рішення продиктоване обмеженими запасами вологи у ґрунті – по соняшнику і кукурудзі цього року ми переходимо на висів із рідкими комплексними добривами. Норма внесення від 20 до 30 л на гектар. При таких мінімальних нормах внесення насінина у результаті отримує вищу швидкість початкового росту.
Плюс рідких добрив і в тому, що фосфор міститься в ортофосфатній формі й він одразу доступний для рослини. Враховуючи, що для кукурудзи температури висіву на початку сезону можуть бути досить низькими, питання дефіциту фосфору є актуальним. Ми переглянули американські дослідження щодо ефекту від рідких добрив: найбільш помітний результат спостерігався у першій половині посівної кампанії, коли тримаються низькі температури. Для пізньо-оптимальних чи пізніх термінів вплив рідкого добрива на енергію росту кукурудзи майже відсутній, тому що при вищих температурах поживні елементи доступні з ґрунту.
По кукурудзі до рідких добрив будемо додавати також цинк. Досить поширений спосіб – внесення цинку по листку як фоліарного добрива. Проте проблема в тому, що цинк для кукурудзи є критичним у фазі 5–7 листків, а зазвичай фоліарне внесення відбувається на 10 листку, коли культура набирає більшу листкову масу. Проте тоді ефект від внесення цього цинку буде меншим. У нашому випадку ми його одразу даємо разом з РКД у ґрунт, і рослина з перших днів отримає до нього доступ.
Третє рішення – щодо живлення. Поля з соняшником і кукурудзою, які розташовані в радіусі 10 км від нашої молочнотоварної ферми, ми удобрюємо органічними добривами у вигляді рідкої гноївки. На інших полях теж практикуємо заміну мінеральних добрив органічними. Є практика використання курячого посліду. Хотіли б також спробувати використовувати дигестат із біогазової установки. Загалом плануємо 70% основного внесення добрив проводити у вигляді органічних добрив.
А.: А як щодо системи захисту, чи маєте тут певні рішення?
Д. Г.: Системи захисту і по кукурудзі, і по соняшнику в нас максимально прості. Якщо говорити про соняшник, то це ґрунтовий гербіцид плюс один страховий на випадок появи дводольних бур’янів, плюс грамініцид за потреби. Кожен рік певні бур’яни отримують кращі умови, тому передбачити наперед складно. Іноді вистачає і виключно ґрунтового гербіциду.
Якщо ми говоримо про фунгіцидний захист, це дві обробки: перша у фазі 8–10 листків, друга у фазі «зірочки». Інсектициди додаємо у кожне внесення фунгіциду.
По кукурудзі використовуємо ґрунтовий гербіцид і страховий за потреби. Стандартного рішення не маємо. Гербіциди підбираються, виходячи з тих умов, які маємо на конкретному полі. Десь на окремих полях історично складаються певні проблеми по певному попереднику. І наші агрономи, беручи до уваги тривалий досвід роботи на цих полях, можуть краще запланувати систему захисту. Решта – ситуативно.
А.: Який обробіток ґрунту практикуєте?
Д. Г.: Глибоке рихлення і оранку. Насамперед на ділянках гібридизації кукурудзи ми зобов’язані приорювати рештки з попереднього сезону, щоб уникнути падалиці. Також після пшениці оранка показує кращі результати.
Глибоке рихлення ми проводимо на різні глибини: на 27–30 см – коли немає проблем з ущільненням і нам потрібно залишити рослинні рештки у верхньому шарі ґрунту; на 30–40 см – коли потрібно виправити проблему ущільнення. В такому разі агроном попередньо обстежує поле для визначення оптимальної глибини обробітку, щоб напевно ліквідувати ущільнення.
Після соняшнику зазвичай застосовуємо лише глибоке рихлення, за якого рештки залишаються у верхньому шарі ґрунту. Завдяки цьому простіше працювати з падалицею. Якщо ж рештки заорати, то в підсумку отримаєш проблему з падалицею на наступних три роки, якщо не більше. Хоча багато аграріїв вважають інакше. Але, переконаний, у агрономії не існує єдиного правильного рішення, головне – керуватися здоровим глуздом.
Якщо розглянути обробіток ґрунту під кукурудзу в цьому році, то після соняшнику проводилось глибоке рихлення, після пшениці – оранка, після кукурудзи – глибоке рихлення. Під соняшник, де більшою мірою попередником була кукурудза, проводили оранку.
А.: Ви говорили про затрати на вирощування 1 га нуту, а які цифри по кукурудзі та соняшнику?
Д. Г.: Затрати на кукурудзу становлять близько 50 тисяч грн/га, по соняшнику дещо менше – 40 тис. грн/га.
Основна проблема, з якою ми стикнулися у новому сезоні: щоб зробити на полі точно те саме, що ми робили у 2022 році, потрібно витратити на 40% більше коштів. На це впливає все – як здорожчання прямих чинників виробництва, так і затрати на ремонти, логістику тощо.
Якщо ти не мав 40% рентабельності минулого року, якщо у тебе немає фінансової подушки, де ти візьмеш ці гроші? Як наслідок, гостро стоїть питання реалізації продукції. Чекати кращих умов, кращої ціни немає сенсу, адже потрібні обігові кошти. Так і працюємо, не йдемо у кредити, розраховуємо лише на себе.
Опубліковано в журналі “Агроном”, 2023
