Вибір фунгіцидів на озимому ріпаку базується на відомостях про джерела первинної та вторинної інфекції, часу зараження і швидкості наростання інфекції. При обґрунтуванні вибору фунгіциду слід ретельно проаналізувати видовий склад збудників захворювань і зупинитися на препараті, який пригнічує патоген, що викликає найбільші втрати врожаю.
За шкодочинністю хвороби ріпаку розташовуються в такому порядку: альтернаріоз, фомоз, циліндроспоріоз, бактеріоз коренів, снігова пліснява, пероноспороз, чорна ніжка, біла гниль, сіра гниль, біла плямистість, фузаріозне в’янення, вертицильозне в’янення. Останніми роками порушення сівозміни сприяє поширенню сірої та білої гнилей, фузаріозного і вертицильозного в’янення, снігової плісняви, чорної ніжки, кили, вірусних і мікоплазмових хвороб.
Система захисту від хвороб може включати обробки фунгіцидами впродовж вегетації та протруювання насіння протруйниками в такі фази: Т00 – передпосівне протруювання насіння, Т0 – перша обробка фунгіцидом-ретардантом (4–6 листків (розвиток розетки листя) / ВВСН 14–16), Т1 – друга обробка фунгіцидом-ретардантом (6–8 листків / (ВВСН 16–18), Т2 – третя обробка фунгіцидом-ретардантом (8–10 листків / ВВСН 18–20), Т3 – перша обробка фунгіцидом (розвиток бокових пагонів (поновлення вегетації навесні) – ріст у довжину головного пагона / ВВСН 20–29 – ВВСН 30–39), Т4 – друга обробка фунгіцидом (ріст у довжину бокових пагонів – бутонізація / ВВСН 40–49 – ВВСН 50–59), Т5 – третя обробка фунгіцидом (початок-кінець цвітіння / ВВСН 60–69).
Важливу роль відіграє друга обробка фунгіцидом Т4, що проводиться у фазу 40–49 до 50–59, та третє обприскування Т5 у період 60–69, яке зменшує ураження стручків і підвищує олійність в 1,3–3,4 раза. Першу обробку фунгіцидом Т3 у період ВВСН 20–29 до 30–39 рекомендують проводити у разі дощового літа та сильного інфекційного навантаження хворобами, що пошкоджують молоді рослини, або за відсутності висококліренсових обприскувачів, а також при технологіях No-till і Strip-till.
Важливо звернути увагу, що обробку посівів проти фомозу, пероноспорозу, альтернаріозу, циліндроспоріозу слід проводити в Т0 – перша обробка фунгіцидом-ретардантом (4–6 листків (розвиток розетки листя) / ВВСН 14–16) і Т3 – перша обробка фунгіцидом (розвиток бокових пагонів (поновлення вегетації навесні) – ріст у довжину головного пагона / ВВСН 20–29 – ВВСН 30–39). Проте від вторинного (локального) ураження листя пероноспорозом не діють триазоли з ретардантним ефектом, а захищають профілактично фунгіциди з д.р. диметоморф, металаксил, цимоксаніл, фосетил алюмінію, азоксистробін, пікоксістробін, дімоксістробін, пропамокарб гідрохлорид. Тільки д.р. фосетил алюмінію може рухатися базипітально від пагона до кореневої системи, де відбувається первинне зараження через кореневі волоски патогеном пероноспорозу.
Первинне зараження озимого ріпаку пероноспорозом відбувається приховано у ґрунті через кореневі волоски кореневої системи. Далі збудник вільно проникає в коріння, стебла, листя, поширюється в міжклітинному просторі, а назовні через отвори продихів з нижнього боку листків виносить спороношення (зооспорангії з зооспорами), які ми бачимо у вигляді світлого нальоту. Такі хворі рослини не піддаються лікуванню і вже не дадуть урожаю. Від уражених первинним зараженням рослин інфекція поширюється дощем, вітром, комахами та водами на великі відстані (до 500 м), викликаючи вторинне (локальне) ураження листя при дуже високій вологості, проникаючи у здорові рослини через продихи листків.
Головний захист від насіннєвої та ґрунтової інфекції пероноспорозу – це ефективні протруйники з таких діючих речовин або їх комбінацій: металаксил-м, флуопіколід, флуоксастробін, тирам. Наприклад, флуопіколід, 120 г/л + флуоксастробін, 90 г/л + клотіанідин, 300 г/л (Модесто Плюс 8 л/1 т), металаксил-м, 350 г/л (Металакс 2 л/1 т), металаксил-м, 116 г/л + тіабендазол, 20 г/л + тирам, 400 г/л (Фаер 2,5 л/1 т). Наступний захист від несправжньої борошнистої роси (НБР) – захищати посіви фунгіцидами від вторинної інфекції від фази 4–6 листків.
Обробку посівів озимого ріпаку проти фомозу, сірої гнилі, борошнистої росли слід проводити в Т4 – друга обробка фунгіцидом (ріст у довжину бокових пагонів – бутонізація / ВВСН 40–49 – ВВСН 50–59). Від сірої гнилі, борошнистої роси, склеротиніозу, альтернаріозу, циліндроспоріозу обробку проводять в Т5 – третя обробка фунгіцидом (початок-кінець цвітіння / ВВСН 60–69). Причому проти склеротиніозу фунгіциди можна вносити на початку цвітіння головної китиці, а проти альтернаріозу – в більш пізні терміни – наприкінці цвітіння, коли доцвітають верхівки суцвіть.
Залежно від фунгіцидної програми захисту від хвороб можливі такі схеми застосування фунгіцидів на озимому ріпаку:
- 1-разове внесення (варіант а) – ріст у довжину бокових пагонів – бутонізація / ВВСН 40–49 – ВВСН 50–59 (Т4),
- 1-разове внесення (варіант б) – початок-кінець цвітіння / ВВСН 60–69 (Т5),
- 1-разове внесення (варіант в) – розвиток бокових пагонів (поновлення вегетації навесні) – ріст у довжину головного пагона / ВВСН 20–29 – ВВСН 30–39 (Т3),
- 2-разове (варіант а) – розвиток бокових пагонів (поновлення вегетації навесні) – ріст у довжину головного пагона / ВВСН 20–29 – ВВСН 30–39 (Т3) + ріст у довжину бокових пагонів – бутонізація / ВВСН 40–49 – ВВСН 50–59 (Т4),
- 2-разове (варіант б) – розвиток бокових пагонів (поновлення вегетації навесні) – ріст у довжину головного пагона / ВВСН 20–29 – ВВСН 30–39 (Т3) + початок–кінець цвітіння / ВВСН 60–69 (Т5),
- 2-разове (варіант в) – ріст у довжину бокових пагонів – бутонізація / ВВСН 40–49 – ВВСН 50–59 (Т4) + початок–кінець цвітіння / ВВСН 60–69 (Т5),
- 3-разове – розвиток бокових пагонів (поновлення вегетації весною) – ріст у довжину головного пагона / ВВСН 20–29 – ВВСН 30–39 (Т3) + ріст у довжину бокових пагонів – бутонізація / ВВСН 40–49 – ВВСН 50–59 (Т4) + початок-кінець цвітіння / ВВСН 60–69 (Т5).
Існують дві системи захисту озимого ріпаку: класична та Clearfield для гібридів, стійких до імідазолінонів. У табл. 1 наведено одну із систем захисту класичного озимого ріпаку від бур’янів, хвороб і шкідників за інтенсивною технологією вирощування для Лісостепу і Полісся у сівозміні озима пшениця – озимий ріпак – соняшник (яку часто використовують в країні), де для соняшника поганим попередником є озимий ріпак через спільні хвороби та шкідників.
На пізніх, слаборозвинених посівах з рослинами менше ніж 10–15 шт/1 м2, де існує небезпека загибелі взимку, всі заходи з захисту рослин переносять на весну, щоб не витрачати дарма кошти на осіннє внесення пестицидів.
КЛАСИФІКАЦІЯ ФУНГІЦИДІВ ЗА ХАРАКТЕРОМ ДІЇ
За характером дії (не плутати з механізмом дії та мобільністю в рослині) фунгіциди поділяються на: профілактичної дії, вони ж «захисної дії», лікувальної, викорінюючої та імунізуючої. Всі контактні фунгіциди захисної дії (манкоцеб, міді гідроксид, тирам) та фунгіциди з малою системністю (трансламінарні або локально-системні) з групи стробілуринів, бензамідазолів (беноміл), дикарбоксимідів (іпродіон), фенілпіролів (флудіоксоніл) застосовуються профілактично на початкових стадіях захворювання (проростання спор на листі, початок проникнення в листок).
Лікувальні системні фунгіциди (ксилемно-мобільні та флоемно-мобільні) діють на збудника хвороби зсередини рослини від моменту проникнення. Найбільша ефективність відмічається приблизно до середини латентного (прихованого) періоду розвитку захворювання та проростання в листку, поки ще не з’явилися видимі ознаки. До них відносяться триазоли, імідазоли, феніламіди (мефеноксам), деякі стробілурини (азоксистробін, флуаксостробін) та ін. Активність триазолів від хвороб зменшується за низхідною: іржа – септоріоз – борошниста роса. Імідазоли: септоріоз – фузаріоз. Морфоліни: борошниста роса – іржа.
Читати по темі: Ефективність різних добрив та особливості їх застосування
Найефективнішими препаратами від борошнистої роси є фунгіциди з групи морфолінів (спіроксамін, фенпропідін, фенпропіморф). Відмінною особливістю морфолінів є їх висока літність (тиск пари при 20°С). У того ж спіроксаміну вона вище в 500 разів, ніж у найбільш летючого стробілурину. Біологія розвитку борошнистої роси така, що міцелій знаходиться на поверхні листка, а не всередині, і щоб ефективно боротися з таким поверхневим патогеном, використовують або контактні фунгіциди, або системні з високою летючістю. Це так званий ефект «парової фази», коли діюча речовина фунгіциду активно діє не тільки в місці безпосереднього нанесення, а й за його межами. Активність у паровій фазі також проявляють пікоксистобін і трифлоксистробін, але у них вона набагато менша.
Викорінюючі фунгіциди (антиспорулянти) пригнічують утворення спор. До них відносяться стробілурини, деякі контактні фунгіциди.
Імунізуючі фунгіциди активізують захисні механізми в самій рослині, інша назва – еліситори. До них відносяться деякі контактні фунгіциди (на основі міді), фунгіциди групи фосфонових кислот (фосетил алюмінію).
ПОЄДНАННЯ ДІЮЧИХ РЕЧОВИН
У складі багатьох комбінованих фунгіцидів в основному поєднуються діючі речовини профілактичної та лікувальної дії з різними механізмами впливу на патоген: стробілурини з триазолами, карбоксаміди з триазолами, триазоли з бензімідазолами. Це дає змогу розширити спектр активності фунгіцидів і більш гнучко розподіляти час обробки.
Часто виникають питання щодо стратегії застосування двокомпонентних препаратів з різних класів із профілактичними та лікувальними властивостями або однокомпонентних фунгіцидів із профілактичною (карбоксаміди, стробілурини) або лікувальною дією (триазолів). Фунгіцид захисно-лікувальної дії з широким спектром і тривалим захисним ефектом (стробілурини + триазоли, карбендазими + триазоли) кращий для обробки в період ріст у довжину бокових пагонів – бутонізація / ВВСН 40–49 – ВВСН 50–59 (Т4), так як такий фунгіцид сприяє згладжуванню післядії помилок при виборі та внесенні першого фунгіциду навесні в період розвитку бокових пагонів (поновлення вегетації навесні) – ріст у довжину головного пагона / ВВСН 20–29 – ВВСН 30–39 (Т3) і дає час для аналізу фітосанітарної обстановки.
Стробілурини і карбоксаміди зазвичай застосовують профілактично в Т3 або в Т4 від листкових хвороб. Триазоли застосовують в Т4 або Т5, як правило, лікувально за досягнення ЕПШ листкових хвороб. За відсутності хвороб внесення триазолів зазвичай неефективне.
На пізніх, слаборозвинених посівах всі заходи з захисту рослин переносять на весну, щоб не витрачати дарма кошти на осіннє внесення пестицидів.
Стробілурини застосовують профілактично, вони не дають проростати спорам збудника, але не лікують, коли гриб уже проник усередину; триазоли ж, навпаки, лікують, але на проростання спор не впливають. Стробілурини можуть профілактично працювати до 6 тижнів, триазоли – дещо менше (2–3 тижні). Водночас застосування однокомпонентних стробілуринів чи двокомпонентних фунгіцидів з захисно-лікувальною дією (стробілурини + триазоли, карбендазими + триазоли) на озимому ріпаку в Т4 – друга обробка фунгіцидом (ріст у довжину бокових пагонів – бутонізація / ВВСН 40–49 – ВВСН 50–59), Т5 – третя обробка фунгіцидом (початок-кінець цвітіння / ВВСН 60–69) часто при високих температурах призводять до закриття продихів листя контактними компонентами препарату та порушення їх транспірації, в’янення листя.
Температурні мінімуми, при яких можна застосовувати фунгіциди: 5°С – морфоліни (д.р. фенпропідин, фенпропіморф); дітіокарбамати (д.р. манкоцеб); імідазоли (д.р. прохлораз); квіназоліни (д.р. проквіназид); 10°C – стробілурини (д.р. азоксистробін, пікоксистробін тощо); 10–12°С – триазоли (д.р. пропіконазол, тебуконазол, ципроконазол, протиконазол, метконазол тощо). Вказані температури є граничними: в їх межах вони ефективні. В ідеалі їх слід застосовувати при температурі 18–20°C у похмуру погоду без дощу.
Триазоли більш розчинні у воді, а отже, мають вищу системність, ніж стробілурини та морфоліни. У стробілуринів вища ліпофільність, відтак вони краще здійснюють захист у місці проникнення гриба в рослину. Морфоліни більш леткі, тому відбувається захист не тільки того місця, куди потрапив фунгіцид, а й навколо, що важливо для боротьби з поверхневими патогенами.
Виникають питання щодо ефективності поєднання триазолів із стробілуринами у двокомпонентних препаратах, а також триазолів із карбоксамідами із зменшеними дозами діючих речовин порівняно з однокомпонентними триазолами, стробілуринами, карбоксамідами у повній нормі. Наприклад, що ефективніше: однокомпонентний фунгіцид у більшому дозуванні Азоксин 0,6–0,8 л/га (азоксистробін, 250 г/л) чи багатокомпонентний фунгіцид із меншими дозами діючих речовин Капітал 1–1,2 л/га (азоксистробін 150 г/л + ципроконазол, 60 г/л + епоксиконазол, 50 г/л). При профілактичному використанні в Т3, Т4 за відсутності хвороби триазоли у складі двокомпонентних препаратів будуть марними, оскільки триазоли застосовують за наявності хвороби. Діятиме профілактично лише другий компонент препарату (стробілурини або карбоксаміди), який, більше того, буде у зменшеному дозуванні порівняно з однокомпонентним фунгіцидом. Є думка, що однокомпонентні фунгіциди краще діють, оскільки там дози діючих речовин більші, ніж у половинних дозах діючих речовин двокомпонентних препаратів.
РЕЗИСТЕНТНІСТЬ
Крім того, не слід забувати про резистентність хвороби до фунгіциду. Найшвидше виникає стійкість хвороби до діючої речовини, а потім до всіх діючих речовин цього хімічного класу через один сайт дії в клітині, коли беруть двокомпонентні фунгіциди з різних класів з меншими половинними нормами порівняно з однокомпонентним препаратом з повною нормою д.р. Така політика у розробці фунгіцидів призводить до виникнення швидкої резистентності хвороб до д.р. препаратів. Наприклад, якщо до азоксистробіну з класу стробілуринів виникла стійкість у хвороби, то і до інших представників класу стробілуринів (димоксистробін, пікоксістробін тощо) хвороба матиме стійкість. Водночас до односайтових однокомпонентних препаратів грибні організми також дуже швидко пристосовуються. Через це з’явилися стійкі форми хвороб до чистих стробілуринових фунгіцидів. Після цього стробілурини почали застосовувати у поєднанні лише з іншими хімічними класами, але з половинними зменшеними нормами – з метою економії. Двокомпонентні фунгіциди з різних класів з повними нормами, як в однокомпонентних фунгіцидах, невигідні з позиції вартості.
Карбендазин і тебуконазол використовують вже пів століття на соняшнику, ріпаку, зернових культурах, сої. Стійкість хороб до цих препаратів у більшості випадків уже виробилася. Відповідно до діючих речовин із цих класів – бензимідазолів (карбендазин, тіабендазол, беноміл) або триазолів (дифеноконазол, епоксиконазол, метконазол, міклобутаніл, пенконазол, пропіконазол, протіоконазол, тебуконазол, тетраконазол, триадимефон, флутриафол, ципроконазол) також відбувається резистентність хвороб. Сайт дій в клітині у розрізі хімічного класу, механізму дії на патоген один і той самий. Фунгіциди однокомпонентні односайтові та багатокомпонентні з меншими дозами діючих речовин це швидкий шлях до створення стійкості хвороб до діючих речовин препаратів.
ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ
Закупівлю фунгіцидів наперед для нового сезону бажано проводити для комбінованих діючих речовин (стробілурини з триазолами, карбоксаміди з триазолом), які можна застосовувати універсально для обробки перед зараженням і по самому зараженню.
Волога погода в період дозрівання часто потребує як мінімум двократного внесення фунгіциду на озимому ріпаку. У суху погоду може бути достатньо і однієї обробки. Так, в областях України, для яких характерно 400 і більше міліметрів опадів за рік, краще вносити фунгіцид двічі: Т3 – перша обробка фунгіцидом (розвиток бокових пагонів (поновлення вегетації навесні) – ріст у довжину головного пагона / ВВСН 20–29 – ВВСН 30–39), Т4 – друга обробка фунгіцидом (ріст у довжину бокових пагонів – бутонізація / ВВСН 40–49 – ВВСН 50–59).
Для озимого ріпаку в Захіному регіоні нормою є 2–3 фунгіцидні обробки за вегетаційний період, хоча більш поширена 3-кратна обробка: Т3 – перша обробка фунгіцидом (розвиток бокових пагонів (поновлення вегетації навесні) – ріст у довжину головного пагона / ВВСН 20–29 – ВВСН 30–39), Т4 – друга обробка фунгіцидом (ріст у довжину бокових пагонів – бутонізація / ВВСН 40–49 – ВВСН 50–59), Т5 – третя обробка фунгіцидом (початок-кінець цвітіння / ВВСН 60–69).
На сході та півдні України може вистачити одного внесення в фазі розвиток бокових пагонів (поновлення вегетації навесні) – ріст у довжину головного пагона / ВВСН 20–29 – ВВСН 30–39 або в період росту у довжину бокових пагонів – бутонізація / ВВСН 40–49 – ВВСН 50–59. На півдні України на озимому ріпаку, який вирощують на богарі, зазвичай застосовують тільки одну фунгіцидну обробку, проте, якщо спостерігаються часті опади в період вегетації, можливе збільшення кількості обробок до двох.
Деякі патогени проникають у рослину безпосередньо через епідерміс. До таких, наприклад, належать збудники борошнистої роси – гриби із класу сумчастих. Потрапивши на рослину, спори цих грибів проростають і своїми проростками пробурюють кутикулу, проникають у тканину, забезпечуючи живлення та утримуючись на ураженій поверхні. Гриб у такому разі розвивається на поверхні рослин (екзопаразит). У більшості випадків інфекційний початок, потрапивши в рослину, розвивається всередині неї, розташовуючись або в міжклітинниках, або в клітині (ендопаразит). Типові ендопаразити – збудники кили капусти, раку картоплі та гриби, що викликають несправжню борошнисту росу. Розвиток паразитів усередині рослини ускладнює їх знищення, тому захисні заходи частіше спрямовані на попередження зараження рослин, ніж на знищення збудників, що вже проникли.
Усі фунгіциди за вибірковістю поділяються на дві групи: фунгіциди, ефективні проти несправжньо-росяних грибів (Ооміцети), та фунгіциди, ефективні проти справжніх борошнисто-росяних грибів (Аскоміцети, Базідіоміцети, Дейтероміцети).
Проти несправжньо-росяних грибів (пероноспорозу) на озимому ріпаку використовують такі фунгіциди: Азоксин 0,6–0,8 л/га (азоксистробін, 250 г/л), Капітал 1–1,2 л/га (азоксистробін, 150 г/л + ципроконазол, 60 г/л + епоксиконазол, 50 г/л), Сіметра 0,5–1 л/га (азоксистробін, 200 г/л + ізопіразам, 125 г/л), Фрегат 0,6–1,2 л/га (диметоморф, 180 г/л + цимоксаніл, 125 г/л), Аканто Плюс 0,5–1 л/га (пікоксистробін, 200 г/л + ципроконазол, 80 г/л), Кустодія 1–1,2 л/га (тебуконазол, 200 г/л + азоксистробін, 120 г/л), Болівар Форте 0,5–1 л/га (тебуконазол, 240 г/л + крезоксим-метил, 125 г/л), Альєтт 1,2–1,8 кг/га (фосетил алюмінію, 800 г/кг), Амістар Екстра 0,75–1 л/га (азоксистробін, 200 г/л + ципроконазолу, 80 г/л).
Від справжніх борошнисто-росяних грибів (Аскоміцети, Базідіоміцети, Дейтероміцети) на озимому ріпаку застосовують такі фунгіциди: Азоксин 0,6–0,8 л/га (азоксистробін, 250 г/л), Капітал 1–1,2 л/га (азоксистробін, 150 г/л + ципроконазол, 60 г/л + епоксиконазол, 50 г/л), Сіметра 0,5–1 л/га (азоксистробін, 200 г/л + ізопіразам, 125 г/л), Аканто Плюс 0,5–1 л/га (пікоксистробін, 200 г/л + ципроконазол, 80 г/л), Піктор 0,5 л/га (боскалід, 200 г/л + домоксистробін, 200 г/л), Тілмор 0,9–1 л/га (протіконазол, 80 г/л + тебуконазол, 160 г/л), Супрім 1–1,5 л/га (тебуконазол, 133 г/л + прохлораз, 267 г/л), Кустодія 1–1,2 л/га (тебуконазол, 200 г/л + азоксистробін, 120 г/л), Болівар Форте 0,5–1 л/га (тебуконазол, 240 г/л + крезоксим-метил, 125 г/л), Акадія 0,8–1 л/га (тебуконазол, 200 г/л + азоксистробін, 120 г/л + біологічний комплекс Актів 350), Ютака 1–1,4 л/га (тіофанат-метил, 350 г/л + тебуконазол, 100 г/л + цифлуфенамід, 6,3 г/л), Байзафон 0,5–1 кг/га (триадимефон, 250 г/кг), Альтерно 0,5–1 л/га (піраклостробін, 130 г/л + метконазол, 80 г/л), Пропульс 0,8–0,9 л/га (флуопірам, 125 г/л + протіконазол, 125 г/л), Флутривіт 0,5 л/га (флутриафол, 250 г/л), Імпакт Т 0,6–1 л/га (флутриафол, 117,5 г/л + карбендазим, 250 г/л), Фенікс Дуо 0,5–0,6 л/га (флутриафол, 187 г/л + тіофанат–метил, 310 г/л), Амістар Екстра 0,75–1 л/га (азоксистробін, 200 г/л + ципроконазол, 80 г/л).
Практично відсутні фунгіциди, які б контролювали на високому рівні несправжню борошнисту росу (пероноспороз), склеротініоз (біла гниль) і сіру гниль.
В період розвитку бокових пагонів (поновлення вегетації навесні) – ріст у довжину головного пагона / ВВСН 20–29 – ВВСН 30–39 (Т3) на озимому ріпаку рекомендується вносити однокомпоненті препарати профілактичної дії або двокомпонентні контактносистемні фунгіциди.
На стадії росту в довжину бокових пагонів – бутонізації / ВВСН 40–49 – ВВСН 50–59 (Т4) пропонується обприскувати рослини двокомпонентними контактно-системними препаратами або системними фунгіцидами.
В період початок-кінець цвітіння / ВВСН 60–69 (Т5) рекомендується вносити системні фунгіциди або контактно-системні препарати.
Сергій Хаблак, агроном, д-р біол. наук, Інститут харчової біотехнології та геноміки
Опубліковано в журналі “Агроном”, 2023
