Сьогодні у світі сою вирощують понад 60 країн. І щороку цей показник демонструє тенденцію до зростання, адже соя – досить прибуткова культура. Втім, отримувати високі врожаї часто заважають хвороби, серед яких є й такі, що не контролюються фунгіцидами. Їх поширення може призвести до повного знищення посівів. Одним з таких захворювань є синдром раптової смерті сої. Розглянемо, що це за хвороба і як можна запобігти ураженню нею посівів.
НЕБЕЗПЕЧНА ХВОРОБА
Синдром раптової смерті сої (SDS) став однією з головних хвороб, що обмежують врожайність сої. Хвороба, яку викликає ґрунтовий гриб Fusarium virguliforme, має дві фази: фазу кореневої гнилі та фазу опіку листя з подальшою загибеллю рослини. Гриб тісно пов’язаний з іншим патогеном сої, Fusarium solani форми B, який викликає захворювання розсади та кореневу гниль (фузаріозна коренева гниль сої). Часто загибель рослин сої спричиняє сумісна дія цих патогенів.
Шкодочинність захворювання суттєво відрізняється на різних полях і у різних районах. У деякі роки хвороба фіксується на значній частині полів, а в інші може бути локалізованою або рідкісною. Не коренева фаза захворювання викликає симптоми, які можна сплутати з іншими захворюваннями, особливо з раком стебла та бурою гниллю стебла. Добре відомо, що існує високий ступінь зв’язку між наявністю цистоподібної нематоди сої (SCN) на полі та розвитком SDS. На рівень розвитку хвороби впливають будь-які пошкодження кореневої системи сої.
ЗБУДНИК SDS
Гриб переживає зиму як у пожнивних рештках сої та кукурудзи, так і в ґрунті. Гриб може вражати молоде коріння сої незабаром після проростання. Зараження сильніше, якщо розвиток сходів сповільнюється через прохолодні, вологі умови. Гриб залишається в корінні, поки рослина продовжує рости. Під час пізньої вегетативної або ранньої репродуктивної стадії гриб виробляє сильний токсин, який переміщується вгору по рослині до листя, де він викликає відповідні симптоми. Поживні речовини припиняють рух до листя, і рослина гине.
СИМПТОМИ Й ОЗНАКИ СИНДРОМУ РАПТОВОЇ СМЕРТІ СОЇ (SDS)
Діагностика SDS може бути складною, оскільки інші захворювання та неінфекційні хвороби викликають схожі симптоми. Лише огляду листків недостатньо для діагностики SDS – важливо викопувати рослини і уважно їх обстежувати. Якщо розрізати стебло, серцевина зараженої рослини буде білою, навіть якщо коріння сильно загнило. При розрізанні стрижневого кореня зазвичай спостерігається зміна кольору серцевини від сірого до коричневого. Симптоми можуть проявлятися на всьому полі або лише на частинах поля – осередками. Щоб відрізнити SDS від інших хвороб, може знадобитися також професійна діагностика.
ПОЗАКОРЕНЕВІ СИМПТОМИ SDS
У міру розвитку хвороби ділянки між жилками листя спочатку стають яскраво-жовтими, потім коричневими, а жилки залишаються зеленими. Коричнева тканина між жилками може відмирати і випадати, залишаючи на листках великі нерівні діри та смуги.
ЯК ПРОЯВЛЯЄТЕСЯ SDS НА КОРЕНЯХ РОСЛИН СОЇ?
На молодих рослинах можна побачити загибель кореневих волосків, потемніння та загнивання коренів. Від цього рослини часто гинуть.
Симптоми, що проявляються на листках і коренях, важливі для діагностики SDS. Інколи SDS можна прийняти за коричневу гниль стебла (BSR) або рак стебла, оскільки ці хвороби мають схожі симптоми, що проявляються на листі. Важливо розрізняти ці захворювання, оскільки заходи боротьби з ними різні:
- SDS діагностується за симптомами як на листках, так і на коренях. Зовнішня тканина стебла, інфікованого SDS, може загнити, але серцевина стебла залишається білою;
- Інфекція BSR призводить до виразного коричневого центру (серцевини) стебла, але коріння не уражується;
- Рослини, заражені раком стебла, розвиватимуть коричневі виразки в місці прикріплення стебел до основного стебла, але коріння не ушкоджуються.
Деякі триазольні фунгіциди, зокрема тебуконазол, при застосуванні при надзвичайно високих температурах (близько 35°С) можуть викликати фітотоксичні симптоми на листі, які можна легко сплутати з SDS. Подібно до BSR і раку стебла, коріння не уражується.
БОРОТЬБА ТА ПРОФІЛАКТИКА З SDS
Синдром раптової смерті сої, як правило, виникає на полях із високим потенціалом урожайності. Поля, що вже раніше уражувались SDS, мають найвищий потенціал ризику повторного ураження.
Ураженню сприяють висока вологість ґрунту в період вегетації, а також надто низькі температури до або під час цвітіння та зав’язування стручків.
Патоген SDS поширюється з поля на поле з переміщенням ґрунту на обладнанні; птахами, тваринами та внаслідок вітрової або водної ерозії.
Читати по темі: Інтегрований контроль бур’янів у посівах сої за різних способів обробітку ґрунту
Сійте високоврожайні сорти сої, стійкі до SDS. Сівозміна та вибір сортів є інструментом контролю хвороби номер один. Якщо SDS спричиняє дефоліацію на вашому полі, не висівайте дуже чутливі сорти. Сорт може мати добру стійкість до SDS і водночас низьку – до SCN або навпаки.
Сійте рано, але в теплий ґрунт. Сильнішому ураженню сприяє прохолодний вологий ґрунт. Перенесіть дати посіву на тиждень або два після звичних ранніх дат або на такий час, щоб ґрунти встигли прогрітися. Це легше зробити в південних районах регіону, ніж у північних, де потенціал урожайності може бути суттєво втрачений із пізнішим висівом. Рекомендується сіяти сою рано, якщо висівається сорт, стійкий до SDS, але ніколи не треба сіяти чутливий сорт на полі з SDS. Вносьте добрива на основі аналізів ґрунту і створюйте оптимальні умови для рослин сої.
Сівозміна. Наряду зі стійкими сортами, дотримання сівозміни є основним засобом профілактики SDS. Чергуйте сою з кукурудзою, а ще краще, використовуйте таку сівозміну: соя – кукурудза – соняшник – пшениця. Сою обов’язково треба чергувати зі злаковими культурами.
Використовуйте тільки високоякісне насіння. Якісне насіння має більшу силу, швидше проростає та сходить.
Фунгіциди. Позакореневі фунгіциди не ефективні проти SDS, оскільки гриб залишається в кореневій системі. Окремі дослідження показали, що обробка насіння протруйником, що містить активні інгредієнти адепідин або флуопірам, забезпечила добрі результати у плані зменшення втрат врожаю.
Керуйте ущільненням ґрунту. Ущільнення призводить до підвищення рівня SDS. У деяких районах, залежно від типу ґрунту, глибини та інших чинників, розпушування або чизельна оранка може мати значний вплив на поширення інфекції SDS.
Збирайте кукурудзу без втрат. Дослідження показали, що гриб розвивається добре на зерні кукурудзи. Це узгоджується зі зробленими на основі спостережень висновками фермерів про те, що серйозні спалахи SDS можуть виникати після кількох років безперервного вирощування кукурудзи. Обробка кукурудзи фунгіцидами у фазу викидання волоті та збирання урожаю, без втрат, що мінімізує кількість зерен на землі, покращить урожайність кукурудзи та зменшить ризик SDS під час наступного висівання сої.
Олексій Орлов, канд. с.-г. наук
Опубліковано в журналі “Агроном”, 2023
