Інтегрований контроль бур’янів у посівах сої за різних способів обробітку ґрунту

Впродовж останнього десятиліття вчені досліджували різні технології та способи вирощування сільськогосподарських культур, здатні підвищити потенціал їх врожайності. У цьому контексті обробіток ґрунту відіграє вирішальну роль, оскільки визначає як продуктивність системи вирощування сільськогосподарських культур з точки зору врожайності, так і її вплив на довкілля, як-от ерозія ґрунту або секвестрація вуглецю, забур’яненість посівів.

Соя є основною зернобобовою культурою у світовому землеробстві. За останніх 50 років її світове виробництво зросло в 9 разів і на сьогодні становить понад 360 млн тонн. Україна не відстає від світових тенденцій – за роки незалежності посівні площі, врожайність і, відповідно, валове виробництво зерна сої суттєво зросли. Наприклад, у 2020 році посівні площі під цю культуру в нашій країні становили понад 1,3 млн га, що дало змогу Україні стати найбільшим виробником сої в Європі та зайняти 9 місце у світі.

В останнє десятиліття швидкими темпами зростають обсяги застосування нульового обробітку ґрунту. На сьогодні вони перевищують 180 млн га. Цьому також сприяє постійне збільшення площ посіву ГМ культур, толерантних до гліфосату.

У найближчі роки застосування гербіцидів залишатиметься невід’ємною частиною інтегрованих систем захисту сільськогосподарських культур від бур’янів. Впровадження No-till технології взагалі виключає можливість знищувальної дії бур’янів цим методом, тому застосування гербіцидів залишається практично єдиним способом боротьби з небажаною рослинністю в посівах. Однак існує небезпека появи резистентних біотипів бур’янів. Відтак актуальним є вивчення особливостей формування бур’янового компоненту агроценозів сої, розробка і впровадження системи контролю бур’янів за різних способів основного обробітку ґрунту та No-till технології.

ВАРІАНТИ ДОСЛІДЖЕНЬ

Відповідні дослідження проводились в умовах Правобережного Лісостепу України у лабораторії землеробства та захисту сільськогосподарських культур ДП «Дослідне господарство Бохоницьке» Інституту кормів та сільського господарства Поділля НААН (Вінницька область), згідно із загальноприйнятими методиками протягом 2016–2020 рр. Ґрунт дослідного поля – сірий лісовий, середньосуглинковий за механічним складом і з такими агрохімічними показниками орного шару: вміст гумусу – 2,2–2,4%, рН (сольове) – 5,2–5,4; вміст легкогідролізованого азоту (за Корнфілдом) – 9,0–11,2; рухомого фосфору (за Чириковим) – 12,1–14,2; обмінного калію (за Чириковим) – 8,1–11,6 мг на 100 г ґрунту. Гідролітична кислотність та сума ввібраних основ – відповідно 1,75 та 18,4 мг. екв. на 100 г ґрунту.

Гідротермічні умови впродовж вегетаційного періоду сої за роки досліджень відрізнялися від середньобагаторічних даних (табл. 1).

Так, у травні – вересні 2016 р. випало 184,4 мм опадів, що менше від середньобагаторічної норми на 181,6 мм, або 50%. Температура повітря в цьому році за вказаний період була на 3% вищою від багаторічного показника. Впродовж п’яти місяців 2017 р. також склалась досить тепла та суха погода із значним дефіцитом вологи, оскільки опадів випало 225,5 мм, що менше від середньобагаторічної норми на 140,5 мм, або 62%, а температура повітря була на 1,8°С вищою від норми. У 2018 р. опадів випало 360 мм – за багаторічної норми 366 мм. Проте опади розподілялися на полях дуже нерівномірно. Температура повітря в цілому за п’ять місяців була на 3,0°С вищою від норми. У 2019 р. температура повітря у період вегетації сої була на 0,7°С вищою від норми, випало 347 мм опадів, що менше від середньобагаторічної норми на 19 мм.

Польові дослідження проводилися в короткоротаційній сівозміні.

Схема сівозміни:

1. Кукурудза на зерно;
2. Соя.

Фактор А: способи основного обробітку ґрунту:

• полицевий (оранка) на глибину 20–22 см;
• мілкий (дисковий) на глибину 10–12 см;
• No-till технологія.

Фактор В: варіанти захисту від бур’янів відповідно до схеми (табл. 2).

Оранку проводили плугом ПЛН-3-35 на глибину 20–22 см після збирання попередньої культури.

Мілкий обробіток передбачав осіннє лущення стерні в два сліди дисковою бороною АГ-1,8 на 10–12 см. Навесні після появи сходів на обох обробітках проводили першу культивацію на 10–12 см. Передпосівний обробіток передбачав культивацію на 5–6 см. На ділянках з No-till технологією за 10–14 днів до сівби вносили гербіцид суцільної дії – Раундап Макс 45% в.р. (2,5 л/га) з метою знищення сходів бур’янів.

Добрива під сою вносили з розрахунку N₃₀P₆₀K₆₀. Сою (сорт Хуторяночка) висівали широкорядним способом – 45 см. Система захисту посівів від бур’янів передбачала застосування гербіцидів із різним механізмом дії. Гербіциди вносили з нормою витрати робочої рідини 250 л/га. Гербіциди вносили у фазу 2–3 трійчастих листків сої, спочатку грамініцид з д.р. хізалофоп-п-етил, а після цього – інші препарати відповідно до схеми досліду.

Обліки забур’яненості проведено у такі строки: перед внесенням післясходових гербіцидів; через 30 днів після внесення гербіцидів; перед збиранням урожаю сільськогосподарської культури.

Перший та другий обліки – кількісно-видові: визначалися видовий склад бур’янів і їх кількість. Третій облік – кількісно-ваговий, під час якого визначали кількість бур’янів за видами та їх сиру масу.

ЕФЕКТИВНІСТЬ РІЗНИХ СИСТЕМ КОНТРОЛЮ БУР’ЯНІВ

Результати досліджень свідчили про значний вплив факторів, які вивчалися, на рівень забур’яненості посівів сої. Так, перший облік забур’яненості посівів культури виявив, що на контрольних ділянках кількість бур’янів залежала від різних систем основного обробітку ґрунту та No-till технології. Найвищою вона була на ділянках, де проводили безполицевий (мілкий, на глибину 10–12 см) обробіток ґрунту – 244–250 шт/м², значно нижчою – на ділянках, де застосовували полицеву оранку (на глибину 20–22 см) – 193–201 шт/м² і найнижчою – за No-till технології – 133–137 шт/м².

Читати по темі: Контроль найбільш шкодочинних хвороб сої

Слід зазначити, що у посівах сої був змішаний тип забур’яненості, дводольні бур’яни переважали над злаковими, при цьому співвідношення було таким: полицева оранка – 1:8,1; безполицевий обробіток – 1:3,6; No-till технологія – 1:2,9. У посівах сої з малорічних дводольних бур’янів домінували лобода біла (Chenopodium album L.), гірчак шорсткий (Polygonum scabrum Moench), щириця звичайна (Amaranthus retroflexus L.), галігсога дрібноквіткова (Galinsoga parviflora Cav.), шпергель польовий (Spergula arvensis L.) та ромашка непахуча (Matricaria perforata Merat), а з однодольних – мишій сизий (Setaria glauca (L.) P. Beauv.) і плоскуха звичайна (Echinochloa crus-galli (L.) P. Beauv.).

Крім цього, в посівах зустрічались і багаторічні бур’яни: березка польова (Convolvulus arvensis L.), осот рожевий (Cirsium arvense L.) та пирій повзучий (Elytrigia repens (L.) Nevski).

Через 30 днів після внесення гербіцидів загибель бур’янів становила 89,7–92,0%, а їх кількість була у таких межах: полицева оранка – 15,6–17,3 шт/м²; безполицевий обробіток – 22,0–24,1 шт/м²; No-till технологія – 11,5–12,8 шт/м². При цьому слід відмітити, що у боротьбі проти дводольних дикорослих рослин більш ефективним виявилося внесення гербіциду Галаксі Ультра (2,5 л/га), натомість ділянки варіантів, де вносили Базагран (1,8 л/га) + Хармоні (7 г/га), а також Пульсар (1,0 л/га), мали дещо вищу засміченість. Застосування гербіцидів не змінило загальної закономірності, яка проявлялася до внесення гербіцидів, – у посівах сої домінували дводольні бур’яни (табл. 3).

Перед збиранням врожаю сої на контрольних ділянках кількість і волога маса бур’янів були різними: за полицевої оранки – 120,8 шт/м² та 1326 г/м²; за безполицевого обробітку – 117 шт/м² та 1527 г/м²; за No-till технології – 115 шт/м² та 1690 г/м² відповідно. Тобто найнижчі показники вологої маси бур’янів у посівах спостерігалася на варіанті досліду, де застосовували оранку. На гербіцидних варіантах кількість бур’янів та їх маса були значно нижчими порівняно з контролем і варіювали у таких межах: 13–21 шт/м² та 115–196 г/м² відповідно.

Найнижчий рівень забур’яненості спостерігався на варіантах, де проводилася оранка: кількість бур’янів становила 13–14 шт/м², маса 115–134 г/м², а зниження їх вологої маси до контролю – 91%.

Зазначені показники забур’яненості посівів сої були найвищими у досліді на тлі безполицевого обробітку ґрунту: 19–21 шт/м²; 12–15  г/м²; 88–90%, а за No-till технології – 13–15 шт/м²; 160–196 г/м²; 88–91% відповідно. Окрім цього, на тлі різних прийомів основного обробітку ґрунту та No-till технології серед усіх гербіцидних варіантів найефективнішим у боротьбі виявився варіант із застосуванням Галаксі Ультра (2,5 л/га).

ВПЛИВ НА ВРОЖАЙНІСТЬ

Врожайність сої залежала і від способів основного обробітку ґрунту, і від хімічного методу контролю бур’янів, і від погодних умов, що складалися по-різному впродовж 4 років експериментів (табл. 4).

У середньому за роки наших досліджень на контрольних варіантах найвищою виявилася врожайність на ділянках із проведенням полицевої оранки – 1,71 т/га, дещо меншою вона була за безполицевого обробітку – 1,53 т/га та за No-till технології – 1,58 т/га.

Застосування гербіцидів призвело до збереження врожаю зерна сої на 0,61–0,82 т/га, або 40–48%. Важливо підкреслити, що на тлі внесення гербіцидів найвища врожайність зерна сої спостерігалася за полицевої оранки – 2,49–2,53 т/га, значно нижчою була за безполицевого обробітку – 2,14–2,17 т/га та за No-till технології – 2,22–2,25 т/га. Збережена врожайність порівняно з контролем відповідно становила: 0,78–0,82 т/га, або 46–48%; 0,61–0,64 т/га, або 40–42% та 0,64–0,67 т/га, або 41–42%.

Показники врожайності сої залежали також і від погодних умов. Так, найбільш сприятливими для вирощування сої видалися 2016 р., 2018 та 2019 р., на гербіцидних варіантах врожайність відповідно варіювала у таких межах: 2,44–3,04 т/га, 1,98–2,72 т/га та 2,14–2,53 т/га. Менш врожайним був 2017 р. – 1,30–1,72 т/га. Важливо відмітити, що зазначені вище тенденції та закономірності щодо середньої врожайності зерна сої за 4 роки наших досліджень по кожному із варіантів спостерігалися кожного року проведених експериментів, а різниця рівнів збереженої врожайності внаслідок застосування гербіцидів була істотною порівняно з контролем.

ВИСНОВКИ

Отже, дослідження, які проводилися у короткоротаційній сівозміні (кукурудза на зерно – соя) на сірих лісових ґрунтах у Правобережному Лісостепу України дають підстави зробити такі висновки:

1. У посівах сої перед обприскуванням гербіцидами максимальна кількість бур’янів зафіксована на тлі безполицевого обробітку (дискування на 10–12 см). За полицевого обробітку (оранка на 20–22 см) та No-till технології забур’яненість була меншою.
2. На всіх варіантах досліду переважали малорічні двосім’ядольні види бур’янів: лобода біла (Chenopodium album L.), гірчак шорсткий (Polygonum scabrum Moench), щириця звичайна (Amaranthus retro-flexus L.), галігсога дрібноквіткова (Galiпsoga parviflora Cav.), шпергель польовий (Spergula arvensis L.) та злакові: мишій сизий (Setaria glauca (L.) P. Beauv.) і плоскуха звичайна (Echinochloa crus–galli (L.) P. Beauv.).
3. Застосування хімічного захисту за умов полицевого обробітку ґрунту забезпечувало контроль бур’янів на рівні 90–92%, за безполицевого обробітку – 90–91%, а за No-till технології – 91%. Перед збиранням врожаю сої волога маса бур’янів на контрольних ділянках становила 1326–1690 г/м², найбільша їх маса зафіксована за No-till технології. Застосування гербіцидів призвело до зниження сирої маси бур’янів відносно контролю на 89–92%.
4. Найвищий рівень врожайності сої відмічений у варіантах за оранки (20–22 см) – 2,39–2,47 т/га, що на 44–52% більше, ніж на контролі. Внесення гербіцидів на тлі безполицевого обробітку (дискування на 10–12 см) сприяло формуванню урожаю зерна сої в межах 2,12–2,20 т/га, за No-till технології – 2,24–2,32 т/га.

В. С. Задорожний, В. В. Карасевич, С. М. Свитко, А. В. Задорожний, А. В. Лабунець, М. А. Сокульський,  Інститут кормів і сільського господарства Поділля НААН України

Опубліковано в журналі “Агроном”, 2023