18 Травня 2022
Блог

Методика виявлення, обліку чисельності та визначення шкідливості бурякового довгоносика

У різних зонах бурякосіяння України культуру пошкоджують певні види довгоносиків. Зоною масового розмноження і високої шкідливості звичайного бурякового довгоносика (Bothynoderes punctiventris Germ.) є Центральний та Лівобережний Лісостеп і прилеглі райони Північного Степу. Підвищена шкідливість сірого бурякового довгоносика (Tanymecus palliatus F.) спостерігається в Лісостепу та південній частині Полісся (окрім західних окраїн цих зон) і на півночі Степу. Чорний довгоносик (Psalidium тахillosum F.) поширений у степовій та прилеглих районах лісостепової зони. Помітно розширилась зона підвищеної шкідливості південного сірого довгоносика (Tanymecus dilaticollis Gyll.) у Вінницькій, Івано-Франківській, Одеській та в осердках Чернівецької, Миколаївської областей. Ці види довгоносиків є найбільш небезпечними для сходів культури. Окрім них, у посівах цукрових буряків були виявлені стеблоїд буряковий (Lixus subtilis Sturm.), великий люцерновий (Otiorrhynchus ligustici L.), малий, або східний, буряковий (Bothynodores foveicollis Gebl.), білуватий буряковий (Chromoderus declivis Ol.) та інші види довгоносиків. Живлення їх буряками нетривале й істотно не впливає на стан посівів.

ЗВИЧАЙНИЙ БУРЯКОВИЙ ДОВГОНОСИК

За даними Головної державної інспекції захисту рослин Мінагрополітики України, останніми роками за значного загального скорочення площ цукрових буряків відчутна шкідливість довгоносика щорічно спостерігається в 10 областях: Черкаській, Київській, Полтавській, Харківській, Кіровоградській, Сумській, Чернігівській, Миколаївській, Одеській, Дніпропетровській. У роки спалахів розмноження зона підвищеної чисельності і шкідливості довгоносика розширюється у прилеглі бурякосійні області.

Звичайний буряковий довгоносик

Спостереження за розвитком фітофага, його чисельністю й шкідливістю ведуть впродовж вегетаційного періоду на облікових ділянках минуло- та позаминулорічних буряковищ, у посівах цукрових буряків поточного року та в інших угіддях, куди жуки потрапляють під час розселення з місць зимівлі і можуть розвиватись у подальшому (насамперед місця, де ростуть бур’яни родини лободових).

У зонах щорічного масового і значного розмноження шкідника спостерігають динаміку виходу жуків з ґрунту навесні, динаміку розселення з місць зимівлі, строки та інтенсивність пішого ходу і льоту жуків, строк появи на сходах і динаміку заселення бурякових плантацій, пошкодженість рослин у критичний період від появи сходів до розвитку третьої пари справжніх листків буряків, технічну ефективність хімічних обробок посівів, динаміку розвитку нового покоління довгоносика, ступінь заселення полів та кількісне співвідношення стадій шкідника восени у місцях зимівлі.

В зоні незначної чисельності та шкідливості довгоносика визначають появу і динаміку чисельності жуків на посівах буряків, пошкодженість рослин культури від фази сім’ядольних листків («вилочка») до середини червня, а також щільність нового покоління шкідника в ґрунті восени.

Динаміку виходу жуків довгоносика з ґрунту обліковують у місцях зимівлі (бурякові поля минулого і позаминулого років) в осередках підвищеної чисельності, виявлених восени. Після танення снігу, розмерзання і просихання ґрунту для визначення строків виходу жуків спостерігають за пересуванням їх у ґрунті. Обліки виконують методом викопування облікових ям за шарами 0-5, 5-15, 15-30 і 30-45 см. Ями площею по 0,25 м2 (0,5 х 0,5 м) у кількості 4-8 шт. розташовують на площі буряковища у шаховому порядку або вздовж обох діагоналей поля. У кожному шарі ґрунту підраховують кількість живих і мертвих довгоносиків. За підсумковими результатами розкопувань визначають щільність живих жуків на 1 м2 за формулою (1)

S1 = 4n/N,

де S1 – щільність довгоносика, екз./м2 ;

n – кількість живих жуків в обліку, екз.;

N – загальна кількість облікових ям, шт.

Частку залягання жуків довгоносика по шарах ґрунту (відсоток від загальної кількості шкідника) визначають за формулою (2)

Р = 100n/N1,

де P – частка особин шкідника у певному шарі ґрунту, %;

n – кількість жуків, знайдених у цьому шарі ґрунту всіх облікових ям, екз.;

N1 – загальна кількість жуків в обліках, екз.

Під час весняних розкопувань визначають відсоток загиблих жуків за тією ж формулою 2, де Р – частка мертвих особин, %;

n – кількість мертвих жуків в обліку, екз.;

N1 – загальна кількість знайдених жуків, екз.

У зоні постійного масового розмноження шкідника розкопування виконують щодекадно від початку до повного виходу жуків із ґрунту (в останні дні кожної декади), в інших зонах – один-два рази на місяць (квітень-травень). У липні на зазначених стадіях за наведеною методикою визначають щільність жуків, що залишились у ґрунті в діапаузі.

Вихід поодиноких жуків на поверхню ґрунту можливий наприкінці березня – у квітні за середньодобової температури повітря 7-12°С, на поверхні ґрунту – 15-17°С, а у шарі завглибшки 5 см – 7-10°С. Масовий вихід і активна міграція довгоносика в основній зоні бурякосіяння спостерігаються на початку (у першій декаді) травня у дні з температурою повітря 15-25°С, на поверхні ґрунту – 25-35°С і вище. Першими на поверхню виходять самці, тому переважна більшість самиць в обліках свідчить про активний вихід жуків із ґрунту. Минулими роками в бурякосійних господарствах зони підвищеної чисельності й шкідливості звичайного бурякового довгоносика для контролювання виходу і розселення жуків із місць зимівлі та отримання оперативних даних щодо заселення ним посівів цукрових буряків, чисельності і ймовірного ступеня загрози пошкодження сходів практикувалось обкопування буряковищ та посівів культури поточного року канавками. На початку весняних польових робіт механізованим або іншим способом по периметру поля прокладали ловильні канавки з колодязями і з наступного дня починали обліки жуків, що потрапляли в них. За низької чисельності довгоносиків і слабкого «пішого ходу» оглядали канавки через 3-5 днів, а за масового й активного розселення – через день. Обліковий відрізок канавки завдовжки 50 м вибирали з того боку буряковища, де восени минулого року виявляли найвищу щільність довгоносика. Під час обліку підраховували кількість жуків фітофага, а один раз на п’ятиденку – ще й співвідношення самиць і самців. Вважалось, що вихід і розселення відбуваються неактивно, якщо за добу на 50 м ловильної канавки буряковища накопичилось до 50 жуків довгоносика, інтенсивно – за наявності 50-200 особин, а якщо понад 200 – спостерігається масовий ви хід жуків на поверхню ґрунту і активний «піший хід». Довгоносиків та інших шкідників, які скупчувалися у канавках і колодязях, періодично знищували дозволеними інсектицидами.

У період виходу і розселення жуків із місць зимівлі їх чисельність на поверхні буряковищ і посівів цукрових буряків визначають залежно від активності й кількості через 1-3 дні на 10-12 облікових майданчиках площею по 1 м2 (1 x 1 м), розташованих по двох діагоналях або у шаховому порядку. На поверхні та під грудочками ґрунту кожного облікового майданчика виявляють і підраховують живих (а на сходах буряків – і мертвих) жуків. За результатами підрахунків визначають частку жуків довгоносика, що загинули на цьому посіві буряків від дії токсикації рослин (формула 2), і щільність шкідника на 1 м2 за формулою (3)

S2 = N1/N,

де S2 – щільність довгоносика (іншого шкідника), екз./м2 ;

N1 – загальна кількість виявлених особин довгоносика (іншого шкідника), екз.;

N – кількість облікових майданчиків (рослин), шт.

Надалі до фази змикання листків у міжряддях (перша декада липня) обліки виконують кожні 5 днів.

Наявність на сходах буряків 0,2-0,3 особини звичайного бурякового довгоносика на 1 м2 (економічний поріг шкідливості) свідчить про ймовірність пошкодження сходів культури. Проте цей фітофаг негативно реагує на токсикацію рослин за передпосівної обробки насіння інсектицидами, і велика кількість жуків гине при контакті з ними або після живлення. Тому у центральній, південній і південно-східній частинах зони бурякосіяння, де звичайний буряковий довгоносик є небезпечним шкідником сходів культури, наземні обприскування посівів інсектицидами рекомендують здійснювати за чисельності шкідника, що у 5 і більше разів перевищує показник економічної шкідливості виду. В інших регіонах бурякосіяння необхідності у наземних обробках проти цього шкідника здебільшого не виникає. Рішення про їх доцільність приймає спеціаліст господарства після аналізу сукупності конкретних факторів (погодні умови, дія токсикації рослин, пошкодженість сходів, щільність інших шкідників).

Найактивніше заселення посівів буряків звичайним довгоносиком відбувається в період його льоту. Початок льоту спостерігається наприкінці першої декади травня за наявності суми ефективних температур (понад 7°С) 50-70°С і вище. З дня першого виявлення жуків, що летять, на буряковищах і посівах буряків під час обліків чисельності шкідника фіксують також інтенсивність і тривалість льоту. Інтенсивність визначається кількістю жуків, що пролетіли у полі зору за певний період часу, зокрема, в разі помітної кількості жуків, що летять, їх підраховують за 10 хвилин спостереження, в разі сильного льоту – за 1 хвилину, а слабкого – за 1 годину.

Спостереження за льотом продовжують до закінчення травня. Шкідливість довгоносика у посівах цукрових буряків визначають у базовому господарстві кожні 3-5 днів у період від появи сходів до розвиненої третьої пари листків культури і ще 2-3 рази до закриття міжрядь. Аналогічні обліки проводять додатково на посівах буряків в одному-двох інших господарствах. Для цього у шаховому порядку або рівномірно по двох діагоналях поля у 10-12 місцях оглядають рослини на відрізку рядка завдовжки 2,2 м (не менше 100 рослин). Підраховують загальну кількість рослин у пробі, кількість рослин, пошкоджених жуками довгоносиками та/або іншими шкідниками, ступінь пошкодженості, а також кількість знищених рослин. До таких, що загинули, зараховують рослини із з’їденими сім’ядольними листочками і точкою росту, перегризеним стебельцем. Частки пошкоджених і знищених рослин визначають за формулою (обчислення відсотка від загальної кількості облікових об’єктів). За необхідності визначення густоти рослин цукрових буряків (шт./га) слід середню кількість рослин на обліковому відрізку помножити на 10000.

Ступінь пошкодженості визначають за шкалою, наведеною в таблиці 1.

Середній бал пошкодженості рослин цукрових буряків жуками довгоносиків (або іншим гризучим фітофагом) визначають за формулою (4)

В = ∑а*b/N,

де В – середній бал пошкодженості рослин;

∑а*b – сума добутків кількості пошкоджених рослин (а) на відповідний бал (b);

N – загальна кількість обстежених рослин, шт.

З початком льоту жуків довгоносика розпочинається парування та відкладання яєць самицями, що активно триває з середини травня до середини червня і поступово закінчується у липні, а іноді продовжується й далі. Личинки масово виплоджуються наприкінці травня, розвиваються впродовж червня і липня. Розвиток передімагінальних стадій нового покоління довгоносика залежно від погодних і ґрунтових умов триває від 65-70 до 148 днів. Сума ефективних температур (понад 7°С) за весь період розвитку генерації (від яйця до виходу жуків) становить 875-1135°С.

Чисельність личинок та динаміку їх розвитку визначають тричі: в останні декади травня, червня і липня. На ділянках з підвищеною чисельністю цих шкідників, виявлених у посівах цукрових буряків за результатами попередніх обліків, викопують кілька ям площею 0,25 м2 (0,5 х 0,5 м) кожна, завглибшки 30-45 см залежно від величини коренеплоду, вологості й щільності ґрунту. Обліковий майданчик розташовують на двох суміжних рядках культури. Ґрунт з кожної облікової ями поступово викопують, оглядають і збирають знайдених при цьому личинок, а в липні – ще й лялечок і молодих жуків звичайного бурякового довгоносика. З кількох ям назбирують 25-50 особин шкідника і підраховують кількість живих, мертвих, уражених грибними (різні види мускардини) і/або бактеріальними («гнилець») захворюваннями. Визначають щільність живих личинок на 1 м2 (формула 1), загальний відсоток хворих і мертвих із різних причин особин (формула 2). За необхідності визначення віку личинок користуються показниками таблиці 2.

Через розтягнутий період відкладання яєць розвиток личинок відбувається з кінця травня до закінчення липня і навіть пізніше, а їх заляльковування та перехід у стадію жука – на початку та наприкінці липня відповідно. Тому влітку і восени у ґрунтових розкопуваннях виявляють всі стадії довгоносика, їх співвідношення та глибину залягання, щільність жуків перед зимівлею визначають наприкінці жовтня – у першій декаді листопада. Обстежують насамперед поля після збирання цукрових, кормових буряків, їх насінників, де скупчується 80-90% популяції довгоносика, а також минулорічні буряковища (5-10% популяції) та інші поля сівозміни, забур’янені лободовими (решта популяції), заплановані під цукрові буряки наступного року, тощо. Обліки здійснюють за методикою пошарових ґрунтових розкопувань, яку застосовували для спостережень за динамікою виходу жуків із ґрунту навесні, але глибину ям збільшують до 50 см з огляду на глибше залягання сірого довгоносика, якого теж обліковують під час осінніх обстежень. Кількість ям на площі до 100 га – 8, понад 100 га – 12, розташування – у шаховому порядку або рівномірно за діагоналями поля. Знайде них у різних шарах ґрунту личинок, лялечок, жуків довгоносика та інших комах підраховують і збирають в окремі банки з сольовим розчином. Проби з облікових ям різних стацій етикетують, впорядковують і потім у підготовленому вигляді передають фахівцям районної (обласної) інспекції захисту рослин для визначення видової належності комах, обчислення показників поширення та щільності шкідників у бурякових сівозмінах району.

У кожному бурякосійному господарстві після масових осінніх обстежень визначають для кожного поля щільність жуків звичайного довгоносика на 1 м2 (формула 1) та процентне співвідношення стадій (личинки, лялечки, жуки). У разі виявлення уражених хворобами або мертвих особин шкідника їх підраховують. За результатами обстеження полів сівозміни визначають частку площ, заселених звичайним буряковим довго носиком, і частку нежиттєздатних особин шкідника (формула 2 – обчислення відсотка від загальної кількості облікових об’єктів).

Середньозважену щільність звичайного бурякового довгоносика у сівозміні визначають за формулою (5)

S = ∑ S1*h/H,

де Sz – середньозважена щільність фітофага в полях сівозміни, екз./м2;

∑S1*h – сума добутків щільності довгоносика (S1) в окремому полі сівозміни на площу (h) цього поля; H – загальна площа обстежених полів у сівозміні, га.

За показниками Р і Sz визначають коефіцієнт заселеності довгоносиком обстежених полів за формулою (6)

K = Р*S/100,

де К – коефіцієнт заселеності довгоносиком ґрунту обстежених полів;

Р – відсоток площ, заселених шкідником,%;

Sz – середньозважена щільність довгоносика в обстежених полях сівозміни, екз./м2.

На основі отриманих восени показників щільності довгоносика на посівах цукрових буряків після збирання коренеплодів та коефіцієнта заселеності ним полів сівозміни прогнозується ступінь загрози сходам культури навесні наступного року з урахуванням показників таблиці 3.

Результати осінніх обстежень узагальнюють органи служби захисту рослин відповідного адміністративного рівня (район, область, країна).

На основі цих матеріалів складають прогноз перезимівлі (зимостійкості) популяції довгоносика, його ймовірної чисельності та поширення навесні наступного року, вірогідного ступеня загрози сходам цукрових буряків. При цьому слід враховувати особливості біології фітофага, склад популяції за стадіями розвитку перед зимівлею, певні кількісні показники, наявність діапаузуючих жуків із попередніх років.

Так, встановлено, що розвиток личинок старших віків і лялечок звичайного бурякового довгоносика триває за досить низьких температур (3-6°С), тобто за тривалої теплої осені частка особин, що зимуватимуть у стадії жука, може збільшитись порівняно з результатами осінніх розкопувань. А стійкість жуків до негативних умов перезимівлі залежить, насамперед, від стану їх шкіряного покриву, а саме – від повного зміцнення зовнішнього шару із вмістом хітину. Жуки з м’якими покривами тіла гинуть під час перезимівлі. Особини зі сформованим твердим покривом здатні витримувати зниження температури до мінус 20°С. Тобто, наявність у ґрунті перед зимівлею личинок, лялечок і пізно сформованих жуків довгоносика свідчить про можливість зниження чисельності популяції шкідника в наступному році.

Навесні наступного року ступінь загрози сходам цукрових буряків від звичайного бурякового довгоносика коректується за аналізу результатів весняних контрольних обстежень минуло- та позаминулорічних буряковищ, що виконується за наведеною вище методикою.

СІРИЙ БУРЯКОВИЙ ДОВГОНОСИК

У зоні постійного масового розмноження шкідника спостерігають строки виходу жуків з ґрунту після перезимівлі на полях сівозміни, насамперед – на забур’янених осотом і берізкою польовою ділянках, де в попередні роки живились і відкладали яйця самиці сірого довгоносика; контролюють динаміку розселення («піший хід»); чисельність довгоносика на посівах цукрових буряків і пошкодженість рослин; визначають ефективність хімічних обробок проти нього або проти комплексу шкідників сходів. Восени обстежують поля, де зібрали культуру-попередник цукрових буряків наступного року. У районах з незначною шкідливістю сірого довгоносика навесні фіксують строки виходу жуків із ґрунту, обліковують його чисельність і пошкодженість ним сходів культури до фази розвинених двох-трьох пар листків.

Сірий буряковий довгоносик

Вихід сірого довгоносика у лісостеповій зоні фіксують на початку квітня. Перші дні після виходу жуки тримаються поблизу місць зимівлі і як типові поліфаги живляться сходами кормових рослин із багатьох родин. Активне розселення їх починається у третій декаді квітня, відбувається у першій половині травня, а в окремі роки може спостерігатися до середини червня. Обліковують жуків у місцях зимівлі й виходу з ґрунту через кожні 2-3 дні на 10-12 облікових майданчиках площею 1 м2 (1 х 1 м). Підраховують їх на поверхні і під грудочками ґрунту. За результатами обліків визначають щільність шкідника в місцях зимівлі у період виходу і початку розселення його в інші стації (формула 3).

Відразу після сівби і коткування посіву цукрових буряків для виявлення на полі жуків сірого довгоносика та інших шкідників у зонах їх поширення (чорний і сірий буряковий довгоносик, піщаний мідляк, мертвоїди) використовують отруєні принади. Зелену масу (1-1,5 кг) рослин конюшини, люцерни, оcоту, лопуха, кропиви, оброблених одним із рекомендованих проти цих шкідників інсектицидів, розкладають у невеликі заглиблення ґрунту по 70-100 г у 10-20 рівновіддалених місцях поля, переважно у забур’янених ділянках, притискують грудками землі і відмічають кілками. Через добу, а надалі щоденно до появи сходів буряків підраховують під принадою та в радіусі 1 м навколо неї на поверхні і в шарі ґрунту 0-3 см довгоносиків, інших шкідників. Одна принада контролює площу 100 м2. Щільність шкідників на 1 м2 визначають окремо за видами з урахуванням погодних умов: за прохолодної або посушливої погоди загальну кількість виявлених навколо принади особин шкідника ділять на 50, за теплої й сонячної – на 70.

За наявності на 1 м2 посіву цукрових буряків більше 0,3 особини сірого або чорного довгоносиків, мертвоїдів, 1 жука піщаного мідляка, 2,5-3,5 особини дротяників і несправжніх дротяників слід передбачити ймовірність пошкодження точки росту, сім’ядольних і перших листків, коріння буряків і зрідження густоти рослин. Проте дослідженнями доведено, що жуки сірого довгоносика живляться здебільшого бур’янами, а після живлення токсикованими сходами гинуть і не встигають завдати значної шкоди. Лише за їх чисельності, що перевищує економічний поріг шкідливості у 5 і більше разів, спостерігається пошкодження 50-70% сходів культури слабкою і середньою мірою без помітного зрідження посіву. Піщаний мідляк і мертвоїди завдяки токсикації сходів також не завдають відчутної шкоди культурі. Щодо личинок коваликів і чорнишів встановлено, що передпосівна обробка насіння цукрових буряків інсектицидами не завжди забезпечує ефективний захист рослин. Тому додатковим заходом захисту культури від них, насамперед у північно-західному і західному регіонах бурякосіяння, в разі сильного ступеня загрози від них (наявність більше 7 екз. на 1 м2) має бути внесення у рядки під час сівби буряків дозволених рідких або гранульованих інсектицидів.

У період від появи сходів до фази 2-3 пар листків цукрових буряків щільність сірого довгоносика і пошкодженість рослин визначають за наведеною вище методикою аналогічних обліків звичайного бурякового довгоносика (або одночасно з ними). Кількісні показники визначають за формулами 2, 3, 4 і шкалою, наведеною у таблиці 1. За необхідності обліки продовжують до фази змикання листків у рядках (початок червня).

Молоді жуки сірого довгоносика, що з’являються у другій половині липня і впродовж серпня, не виходять з ґрунту, а разом з личинками різних віків зимують на окультурених землях на глибині до 1 м, на перелогах – до 2 м, але здебільшого залягають на перезимівлю у шарі ґрунту 30-50 см. Обліковують їх під час осіннього обстеження полів сівозміни одночасно з визначенням щільності звичайного бурякового довгоносика перед зимівлею. Обстежують поля після збирання цукрових буряків та інших культур сівозміни за загальноприйнятою методикою ґрунтових розкопувань, яку описано для звичайного бурякового довгоносика. Додатково у засмічених осотом, берізкою польовою ділянках сівозміни, в осередках підвищеної чисельності сірого бурякового довгоносика, визначених за спостережень влітку, викопують 4 облікових ями завглибшки 65 см. Кількість знайдених жуків, лялечок і личинок бурякових довгоносиків підраховують. За загальними результатами ґрунтових розкопувань визначають щільність шкідників перед зимівлею (формула 1).

Ступінь загрози сходам цукрових буряків навесні наступного року від сірого довгоносика прогнозують за даними осіннього обстеження полів сівозміни: наявність на полі, відведеному під посів цукрових буряків, більше 0,3 особини шкідника на 1 м2 за охоплення ним 25-30% обстеженої площі (коефіцієнт заселеності понад 0,07) створює загрозу пошкодження сходів за висіву насіння на кінцеву густоту.

В разі виявлення в наведених вище обліках жуків або інших стадій чорного чи південного сірого довгоносиків (південно-східна та південно-західна частини зони бурякосіяння) підраховують їх кількість і за відповідними формулами визначають щільність на одиницю обліку (1 м2, рослина). Інші види довгоносиків пошкоджують цукрові буряки спорадично.

Впродовж вегетаційного періоду обласні та районні інспекції захисту рослин вчасно надсилають господарствам своєї зони діяльності відомості про фенологію і стан сільськогосподарських рослин, стан і динамічні зміни, що відбуваються в популяціях довгоносиків, іншу корисну інформацію, а саме: 1) передбачувані строки виходу жуків на поверхню буряковищ і характер їх розселення з урахуванням погодних умов; 2) ймовірні строки, тривалість та інтенсивність «пішого ходу» і льоту звичайного бурякового довгоносика, активність заселення посівів цукрових буряків, вірогідність кількох «хвиль» заселення; 3) ступінь загрози сходам культури з урахуванням наявної щільності на посівах буряків довгоносиків, інших шкідників, чутливості окремих видів комах до інсектицидів, застосовуваних для обробки насіння, тривалості дії токсикації рослин; 4) сигналізаційні повідомлення про необхідність та оптимальні строки наземних обробок проти конкретного шкідника або комплексу фіто фагів; 5) діючі критерії доцільності обробок і рекомендовані захисні заходи й засоби (агротехнічні прийоми, хімічні препарати, норми витрати інсектицидів відповідно до зональної системи захисту культури) з урахуванням потенційних втрат урожаю відповідно до показників таблиці 4.

Після виконання у господарствах захисних обробок посівів інсектицидами спеціалісти із захисту рослин визначають технічну ефективність застосовуваного препарату для планування подальших дій що до стримування чисельності шкідників сходів цукрових буряків на господарсько безпечному рівні.

В.П. Федоренко, академік УААН, С.І. Струкова, к. б. н., Інститут захисту рослин УААН

Опубліковано в журналі “Агроном”, 2012

На Хмельниччині висіяли колекцію світового генофонду гречки

Понад 250 зразків колекції світового генофонду гречки посіяли днями на полях Науково-дослідного інституту круп’яних культур ім. О. Алексеєвої закладу вищої освіти «Подільський державний університет». Вирощене насіння слугуватиме вихідним матеріалом для створення нових сортів цінної культури.

Для забезпечення посівним матеріалом товаровиробників у 2023 році тут заплановано виробництво двох сортів гречки: Володар та Кам’янчанка.

«До посівного процесу залучили фахівця управління фітосанітарної безпеки. З ним обговорили актуальність вирощування  гречки в умовах воєнного стану. Адже через ворожу окупацію в Україні значно скорочено площі вирощування багатьох важливих продовольчих культур, частину посівів знищено в результаті бойових дій», – йдеться в повідомленні Головного управління Держпродспоживслужби у Хмельницькій області.

Довідково. Інститут є єдиним в Україні закладом, що займається селекцією сортів роду гречки (Fagopyrum Mill).

Базова колекція гречки нараховує 978 зразків, зібраних з різних країн світу. Вона належить до насіннєвих генбанків короткотривалого зберігання насіння та внесена до держреєстру наукових об’єктів, що становлять національне надбання.

На сьогодні найбільш об’ємно в колекції зібраний вид гречки звичайної – 283 зразки сортів з різних регіонів України, РФ, Білорусі, Китаю, Японії, Індії, Франції, Польщі, Литви, Латвії та інших. Ще є 140 зразків селекційних сортів-популяцій. А в останні роки тут створено декілька нових високоурожайних сортів гречки.

Окупанти знищили єдиний в Україні генетичний банк рослин

Російські солдати повністю знищили єдиний в Україні Національний центр генетичних ресурсів рослин у Харкові.

Про це повідомив Сергій Авраменко, доктор сільськогосподарських наук, провідний науковий співробітник інституту рослинництва імені Юр’єва.

Він наголосив, що насіння мали засіяти вже в березні, однак російські військові почали атакувати об’єкт та “перетворили все на суцільний попіл”. У цьому банку зберігалася світова колекція, зокрема зразки, яким сотні років. Відновити їх буде неможливо.

“Насіння вже готували до сівби, і з березня співробітники мали вже засівати колекцію. Після того, як прийшов «руській мір», як прийшла ця орда, все перетворилося на суцільний попіл. Десятки тисяч зразків. Це світова колекція. В тому числі сорти, яким сотні років, старовинні, яких ми вже не зможемо відновити. Тут було пекло, алюміній поплавився. Вигоріло все”, — сказав Авраменко.

Сергій Авраменко констатував, що на території не було військових чи тероборони, тому військові РФ умисно цілилися в наукову установу.

“Це суто наукова установа, яка умисно нищилася, прицільно били саме в те місце, де зберігався банк генетичних ресурсів рослин”, — зауважив науковець.

Банк має давню історію. Він зберігся навіть за часів німецької окупації. Німці розуміли його цінність, тому не знищували, на відміну від росіян.

“Мені сумно казати, що за часів гітлерівської Німеччини, коли в окупації була вся Україна, німці не знищували цієї колекції, а навпаки намагалися зберегти, щось приховати, бо знали, що і їхнім нащадкам це знадобиться. Бо це питання продовольчої безпеки кожної країни. Селекціонери з усього світу, всіх країн, у тому числі Росії, замовляли й одержували зразки з цього генофонду, щоб створювати свої сорти, адаптовані до місцевості”, — зазначив науковець.

5 кроків як отримати виповнене насіння ріпаку

ЧЕК-ЛИСТ ДІЙ ДЛЯ РІПАКУ У ФАЗІ БУТОНІЗАЦІЯ — ЦВІТІННЯ 

Виповненість та олійність насіння озимого ріпаку — ключові чинники, що впливають на рентабельність вирощування цієї культури. Олійність насіння не має бути нижчою за 42 %. Багато в чому це залежить від правильного догляду за посівами у фазі цвітіння та безпосередньо наливу насіння.

Пропонуємо вам просту покрокову інструкцію, яка дасть змогу проконтролювати всі важливі моменти.

КРОК 1: ОЦІНКА СТАНУ ПОСІВІВ

  1. Слід об’єктивно оцінити результат проведених заходів контролю бур’янів на полі та загальну забур’яненість посівів. Якщо з певних причин ефективність цих заходів була нижчою, то потрібно скорегувати економічну складову технології.
  2. Слід оцінити рівномірність розвитку рослин на полі. Відчутний різнобій свідчитиме, що надалі посіви дозріватимуть неодночасно. Відповідно, потрібно запланувати проведення десикації.

КРОК 2: ОЦІНКА ПОГОДНИХ ФАКТОРІВ

  1. Кількість стручків із насінням прямо залежить від температури повітря в період між бутонізацією та цвітінням. Що ближчою вона буде до оптимальних для розвитку рослин значень, то більше квіток зав’яжеться.
  2. У період після цвітіння озимого ріпаку вагомою є кількість сонячних днів, що позитивно позначається на наливі насіння. На ці чинники також слід зважати при попередній оцінці майбутнього врожаю.
  3. Важливо оцінити наявність вологи перед початком та під час цвітіння посівів озимого ріпаку. Її нестачу не можна компенсувати, проте завчасне застосування стимуляторів росту на кшталт стимулятора росту природного походження Квантіс®, а також превентивне внесення фунгіцидів дозволять рослинам мобілізувати антистресовий механізм захисту.
  4. Додаткове використання фосфоровмісних препаратів дасть змогу краще розвинути кореневу систему, аби протистояти посушливим умовам вегетації.

КРОК 3: КОНТРОЛЬ ШКІДНИКІВ

  1. У фазі бутонізації слід посилити контроль за чисельністю прихованохоботників, квіткоїда. Саме у цей період інсектицидна обробка є вкрай важливою. Для цього найкраще використовувати добре відомий препарат Карате® Зеон разом із абсолютно новим інсектицидом Пленум®, що особливо ефективно діє проти ріпакового квіткоїда.
  2. Своєю чергою під час цвітіння потрібно потурбуватися про комах-запилювачів, від яких безпосередньо залежатиме майбутня врожайність ріпаку. Якщо ж без внесення інсектициду в період цвітіння не обійтися, слід використовувати препарати, безпечні для бджіл.
  3. У фазі утворення стручків та наливу насіння обов’язковий захист проти стручкового комарика, який може завдати істотної шкоди рослинам.

CHek-lyst-dij-dlya-ripaku-u-fazi-butonizatsiya-tsvitinnya

КРОК 4: ЗАХИСТ ВІД ХВОРОБ

У фазі бутонізації (50–59) та цвітіння (65) рослинам ріпаку особливо загрожують такі захворювання, як фомоз, біла гниль, борошниста роса. На стадії утворення стручків та наливу насіння рослини вразливі до низки серйозних захворювань, передусім чорної плямистості та білої гнилі, які також є причиною зниження якості олії.

  1. Для захисту від альтернаріозу та борошнистої роси у фазі бутонізації рекомендоване застосування препарату Тіовіт Джет®, а для захисту від інших хвороб на початку цвітіння — Амістар® Екстра або Амістар® Голд.

КРОК 5: ЛИСТОВІ ПІДЖИВЛЕННЯ

  1. Не варто акцентувати увагу винятково на азотному живленні озимого ріпаку. Надмір азоту за дефіциту фосфору, калію, бору й марганцю спричиняє збільшення утворення білків та зменшення жирних кислот, що в результаті знижує олійність насіння.
  2. Ключовим елементом для нормального розвитку ріпаку є бор. Його додаткове внесення дає змогу запобігти розтріскуванню стебел і дуплистості коренів, від чого згодом залежить якісний налив насіння. Також забезпеченість рослин ріпаку бором прямо впливає на утворення стручків та налив насіння.
  3. Після відновлення вегетації навесні важливим елементом технології вирощування ріпаку є регуляція росту рослин, що зазвичай проводиться у фазу початку подовження стебла фунгіцидом — регулятором росту Сетар® у нормі 0,5 л/га. Крім цього, можливе використання стимулятора росту — антистресанта Квантіс® у нормі 1,0 л/га разом із Сетар®, що дозволяє покращити розвиток рослин та підвищити їхній опір до дії несприятливих абіотичних факторів.
  4. У фазі бутонізації необхідно провести листове внесення сульфату магнію та органічного стимулятора Ізабіон®. У цей період також рекомендовані підживлення посівів карбамідом у нормі 5 кг/га, бором, марганцем і молібденом.
  5. На стадії формування стручків та наливу насіння посіви озимого ріпаку необхідно підживити карбамідом, бором і стимулятором.
  6. Дуже важливо здійснити листове внесення препаратів, що містять марганець і молібден, від цього безпосередньо залежать налив та олійність насіння. Варто взяти до уваги, що дефіцит марганцю спостерігається на лужних і нейтральних ґрунтах, а молібдену — на ґрунтах із підвищеним рівнем кислотності.
  7. Якість насіння ріпаку багато в чому залежить від забезпеченості рослин фосфором. У разі його дефіциту рекомендовано нагальне застосування фосфоровмісних препаратів.

Геннадій Малина, канд. с.-г. наук, керівник групи технічної підтримки насіння олійних культур компанії «Сингента»

Цього року в Україні очікують хороший урожай суниці

Тепла погода та відсутність заморозків на початку травня сприятимуть більшій пропозиції суниці садової.

Проте експерти «АПК Інформ» прогнозують проблеми з дешевою сировиною для заморожування. Адже значна частка сировини вирощувалася на территорії окупованої Херсонщини.

«Ситуація у сегменті суниці в Україні кардинально почала змінюватись ще з початку поточного тижня. Сонячна тепла погода сприяла дозріванню ягід у тунельних теплицях й на плантаціях, попередньо вкритих агроволокном у Дніпропетровській, Одеській та Миколаївській областях. Вже ближче до завершення звітного періоду пропозиція суниці у всіх регіонах України суттєво зросла. Гарантувати реалізацію усіх наявних обсягів ягоди продавці могли тільки за умов поступового зниження відпускних цін. Вони за результатами поточного тижня зменшились більше, ніж на третину від показників минулого періоду», – зазначають в «АПК Інформ».

За оцінками спеціалістів, у сегменті суниці садової очікувати зміну поточних негативних цінових тенденцій найближчим часом наразі підстав немає.

Практично по усій території України спостерігається тепла сонячна погода, що тільки сприятиме більш активному дозріванню врожаю ягід у відкритому ґрунті.

Ще одним важливим додатковим фактором на підтримку подальшого збільшення пропозиції місцевої суниці на ринку експерти вважають відсутність нічних заморозків, які раніше традиційно фіксувались у перших числах травня – саме під час активного цвітіння суниці садової, що вирощується у відкритому ґрунті.

Експерти прогнозують, що головною проблемою у сегменті суниці в Україні у поточному сезоні є забезпечення переробних підприємств сировиною за помірними цінами. Оскільки суттєва частка цих ягід також вирощується у господарствах на території нині окупованої Херсонський області.

«Контінентал» завершив посадку картоплі

У «Контінентал Фармерз Груп» завершилася посадка картоплі. Компанія вклалася у заплановані терміни та висадила понад 2,2 тис. га. Площі під культуру цього року переглянули в бік збільшення, зважаючи на її важливість для продовольчої безпеки України. «Контінентал» традиційно вирощує картоплю на Львівщині та Тернопільщині. В Компанії вважають цьогорічну картопляну «посівну» сприятливою. Кажуть, що погодні умови, які її супроводжували, є оптимальними для закладки та отримання майбутнього врожаю.

«Цього року була доволі специфічна весна — рання, прохолодна, з великою кількістю опадів. Завдяки цьому в ґрунті достатньо вологи для закладання бульб. Помірні температурні режими у квітні, накопичена волога працюватимуть у травні на те, щоб картопля гарно зійшла і добре розвивалася. Ми вклалися в агрономічні терміни посадки, тому прогнози щодо врожайності оптимістичні», — зазначив керівник кластера «Картопля» Компанії «Контінентал» Орест Кравчук.

Під час посадки картоплі «Контінентал» не відходить від своїх напрацьованих технологій, не було змін цього року й у виборі сортів.

«Якщо говорити про столові, для себе та для партнерів і надалі садимо Рів’єру, Коломбу, які найкраще підходять для раннього викопування. Для пізнього викопування — наша Мелоді, яка є неперевершеним сортом для тривалого зберігання. Саме її постійно постачаємо торговельним мережам, які працюють у західних регіонах України. Чипсові сорти також незмінні. Це пов’язано з тим, що наші партнери задоволені якістю та сегментом сортів, які ми вирощуємо», — наголосив Орест Кравчук.

Вплив азотного живлення та щільності посівів на якість насіння сої

Сьогодні сою вирощують у більше ніж 40 країнах світу на загальній площі понад 50 млн га. Таке значне поширення культури пояснюється універсальніс­тю її використання, що  зумовлено максимально сприятливим поєднанням у насінні органічних і мінеральних речовин.

Високу продовольчу цін­ність має соєва олія, що містить тригліцериди насичених і ненасичених жирних кислот, вітаміни, каротиноїди, а також фосфатиди, що мають не­абияке фізіологічне значення. У різних умовах вирощування сої на території України вміст олії в насінні коливається у межах 13–26%. Тобто він залежить від агротехнічних умов вирощування, метеорологічних умов і лише певною мірою – від сорту.

Що стосується впливу густоти посіву на якість насіння сої, то висновки вчених неоднозначні. Одні стверджують, що зі збільшенням густоти вміст білка в сої зменшується, а олії – збільшується. Водночас результати досліджень інших учених доводять, що збільшення щільності посіву сприяє підвищенню вмісту протеїну в насінні сої і змен­шенню олії. Також, на думку окремих авторів, змінюючи умови азотного живлення рослин, можна на 20–50% підвищити вміст білка в насінні.

БОРОТЬБА ЗА ЯКІСТЬ

Серед найбільш поширених зернобобових культур соя займає одне із чільних місць. Вона поєднує в собі два найважливіших складники для існування живих організмів – білок (36–42%) і олію (19–24%). Завдяки білку соя визнана міжнародною організа­цією ЮНЕСКО як стратегічна харчова культура.

За даними ФАО ООН, білок сої прийнято за стандарт рослинних білків. Він містить 10 замінних та 8 незамінних амінокислот і майже ідентичний за якістю тваринному білку, при цьому легко засвою­ється. Соєвий білок на 88–95% представлений водорозчинною фракцією глобулінів (60–81%), альбумінів (8–25%), важкорозчинних глобулінів (3–27%).

Феномен сої пояснюється її рідкісним хімічним складом. В її насінні містяться майже всі органічні речовини: 35–55% білка, 18–23% олії, 25–30% вугле­водів, 5–6% мінеральних речовин, а також ферменти, різноманітні вітаміни і фосфатиди. Соєвий білок біоло­гічно повноцінний, ідеально збалансований за аміно­кислотним складом. Його перетравність досягає 90%, що відповідає білку курячого яйця. Порівняно із м’ясом, він містить майже в 2 рази більше фосфорної кислоти і в 4 рази більше мінеральних речовин.

У декларації про вплив соєвого білка на здоров’я людей вказано, що споживання 25 г цього продукту протягом доби суттєво зменшує ризик серцевих захворювань. Отже, соя – джерело збалансованого за амінокислотним складом і вмістом екологічно чистого білка, що на 90% засвоюється організмом людини. Потенційні можливості сої в накопиченні великої кількості високоякісного білка роблять цю культуру досить перспективною для України.

Різниця в урожайності одного і того самого сорту залежно від умов формування насіння на материн­ських рослинах може сягати 80–120%. Досліджено, що показники якості насіння сої досить мінливі й залежать від погодних умов, сорту, технології вирощування тощо. За допомогою агротехнічних заходів можна змінити фізичні показники сорту та хімічний склад насіння.

Читати по темі: Живлення сої та вплив стресових чинників на врожайність

Так, на думку одних авторів, головна роль у формуванні насіння з високим вміс­том перетравного протеїну належить азоту. Як відомо, соя споживає азот із ґрунту і повітря. Інші стверджують, що достатньо невеликої дози (N30P40 + інокулянти), щоб забезпечити найбільше білка для сортів сої Аратта та Софія за норми висі­ву 600 тис. шт./га.

Науковці доводять, що щільність посіву сої та­кож впливає на якісні показники її насіння. У варіанті з основним фоном удобрення N30P60К60 показник збору сирого протеїну за рядкового спосо­бу сівби становив 1,13 т/га, а за широкорядного – 1,29 т/га (1,43 та 1,80 т/га). Вміст олії в насінні сої коливався в межах 17,5–18,7%. Вміст білка в насінні сої був найбільшим за меншої густоті стоян­ня рослин – 38,3–38,5%, а вміст олії за більшої – 19,4–19,8%.

Аналіз якісних показників свідчить, що накопи­чення олії в насінні сої відбувається за зворотною залежністю щодо накопичення білка. Зі збільшен­ням густоти рослин на одиницю площі вміст олії в насінні сої на 0,3–1,3% менший порівняно з рослинами із меншою щільністю. Тому не менш важливим питанням, дослідженням якого займали­ся чимало вчених, є особливості якіс­ного складу насіння сої, основним аспектом якого є поєднання підвищеного вмісту білка та вмісту олії.

Отже, питання високої якості насіння сої в умо­вах зрошення вивчене недостатньо, що свідчить про актуальність дослі­дження впливу різних заходів при її вирощуванні на хімічний склад насіння.

ДОСЛІДЖЕННЯ АЗОТНОГО ЖИВЛЕННЯ ТА ЩІЛЬНОСТІ ПОСІВІВ

Мета досліджень – встановити оптимальну густоту стояння рослин на фоні азотного добрива для формування максимальних показників якості насіння сої.

Дослідження проводили впродовж 2016–2018 рр. на дослідному полі Інституту зрошуваного зем­леробства НААН у відділі селекції, що знаходиться в зоні Південного Степу України, згідно з методикою польових досліджень.

Дослід двофакторний: фактор А – норми висіву (300, 400, 500, 600, 700, 800, 900 (тис.), 1 млн шт./га); фактор В – дози азотних добрив (без удобрення, N30, N60), (табл. 1).

Таблиця 1.  Схема досліду

Норму висіву визначали з урахуванням маси 1000 насінин і посівної придатності. Вагова норма висіву насіння сої сорту Святогор при 300, 400, 500, 600, 700, 800, 900 тис. /га, 1 млн шт./га становила, відповідно, 51, 68, 85, 102, 119, 136, 153, 170 кг/га. Як добриво використовували аміачну селітру – 34,6% д.р. (ГОСТ 2–85Е). У ваговому відношенні доза добрива N30 становила 0,87 ц/га, N60 – 1,7 ц/га.

Матеріалом для проведення досліджень було базове насіння (еліта) середньос­тиглого сорту сої Святогор, зареєстрованого в Дер­жавному реєстрі сортів рослин України з 2014 року і рекомендованого для вирощування на насіння в зоні Степу. Агротехніка вирощування середньостиг­лого сорту сої Святогор під час проведення дослідів була загальноприйнятою для зони Степу України.

Попередником під обрану культуру була пшениця озима. Аміачну селітру вносили під передпосівну культивацію, згідно зі схемою досліду.

Сівбу проводили сівалкою СКС-6-10 широкорядним способом з міжряддями 45 см, 2 травня у 2016 р., 6 травня –  у 2017 р., 26 квітня – у 2018 р. Насіння сої в день сівби було оброблене препаратом азотфіксуючих бактерій на основі штаму Вradyrhizobium japonicum 634 b. Захист його від шкідників проведено шляхом протруювання препаратом Максим XL (1 л/т). На посівах сої вологість шару ґрунту 0–50 см підтримували поливами на рівні не нижче ніж 70% НВ. За період вегетації у 2016 р. було проведено 7, у 2017 р. – 9, у 2018 р. – 8 поливів дощувальною машиною ДДА–100 МА нормами 400–500 м3/га.

Боротьбу з бур’янами проводили шляхом вне­сення ґрунтового гербіциду Харнес (2 л/га) одразу після сівби з подальшим коткуванням, у червні – обробкою посівів страховим гербіцидом Пікадор (1 л/га). Збирання урожаю проводили поділяночно комбайном «Сампо-130» за повного дозрівання насіння (вологість – 14–16%).

Досліди проводились на темно-каштанових середньосуглинкових слабосолонцюватих ґрун­тах. Для всебічної характеристики погодних умов використовували дані Херсонської агроме­теорологічної станції, розташованої поблизу дослідного поля. Роки досліджень за градацією сумарного випаровування відносились до сухих, із сильною ґрунтовою і повітряною посухою. ГТК становив 0,5–0,7, тому вирощування сої в зоні Південного Степу України було можливе тільки за проведення 7–9 поливів за веге­таційний період. Метеорологічні умови в роки проведення досліджень достатньою мірою відо­бразили характеристику Південного Степу України, що дало можливість отримати достовірні експериментальні дані, сформувати висновки і дати рекомендації виробництву для цих умов.

ВПЛИВ ЕЛЕМЕНТІВ ТЕХНОЛОГІЇ

Хімічний аналіз показав, що в середньому за три роки досліджень на фоні внесення азотного добрива максимальний вміст білка в насінні сої був 40,3%, олії – 23,3% (табл. 2). Так, у варіантах без внесення добрива вміст білка в насінні сої був у межах 36,2–37,9%, тоді як на фоні N30 та N60 ці показники знаходились у діапазоні 36,7–40,3%. Тобто застосування мінерального добрива по­зитивно вплинуло на підвищення протеїну в насінні сої.

Таблиця 2. Вміст білка та олії в насінні сої на фоні різних доз азотного добрива залежно від щільності стояння рослин (середнє значення за 2016–2018 рр.)

Вміст білка в насінні сої помітно підвищува­вся зі збільшенням густоти посіву, незалежно від фону живлення. Якщо за щільності 300 тис. шт./га він був у межах 36,2–36,7–37,2%, то за густоти 1 млн шт./га – 37,5–40,3–39,0%.

Максимальну кількість білка в насінні зафіксовано в рослин у варіантах зі щільністю 1 млн шт./га за внесення N30 (40,3%), а також за густоти посіву 600 тис. – 1 млн шт./га із застосуванням N60 (39,0–39,4%).

Збільшення щільності посіву до 1 млн шт./га сприяло підвищенню вмісту протеїну від 36,7 до 40,3% на фоні N30 та від 37,2 до 39,0% – за вне­сення N60. Також відмічалась тенденція до зменшення вмісту сирої олії в насінні як на неудобрених ділянках, так і за внесення азотного добрива.

Нами відмічено варіанти як із високим вмістом протеїну і олії окремо, так і з високим вмістом обох показників разом. Найбільший вихід з одного гек­тара білка 1514,62 кг та олії 864,94 кг отримано внаслідок внесення N60, а також 1408,06 білка та 865,64 кг/га олії при N30 за густоти стояння рослин 600 тис. шт./га. Вихід протеїну та олії з гектара зростав за рахунок підвищення врожайності на 58% порів­няно із варіантом без застосування добрива.

Збір олії тісно пов’язаний з рівнем урожайності насіння сої. Наприклад, вміст олії в насінні за щільності посіву 300 тис. шт./га на фоні N30 стано­вив 22,8%. За врожайності насіння 3,14 т/га з оди­ниці площі (1 га) отримано 615,69 кг олії. Водночас за цієї ж густоти посіву на фоні N60 вміст олії ста­новив 22,3%, а з гектара було отримано 684,66 кг, тобто на 68,97 кг більше, що пояснюється біль­шою врожайністю в цьому варіанті на 0,43 т/га.

У середньому за роки проведення досліджень спостерігалося зменшення вмісту олії в насінні сої у варіантах із більшою щільністю посіву. Водночас показник виходу олії також перебуває у прямій залежності від урожайності насіння. Чим більший врожай, тим більшу кількість олії отримуємо з гектара.

Отже, оптимізація досліджуваних чинників у процесі вирощування культури дає можливість формувати насіння сої високої якості.

ВИСНОВКИ

  1. У середньому за три роки дослі­джень на фоні застосування азотного добрива максимальний вміст білка в насінні сої становив 40,3, олії – 23,3%.
  2. Застосування мінерального добрива сприяло зростанню вмісту протеїну в насінні сої порівняно з не удобреними ділянками.
  3. Відсоток білка в насінні сої помітно підвищу­вався зі збільшенням густоти посіву незалежно від фону живлення: за щільності 300 тис. шт./га він коливався у межах 36,2–37,2%, за 1 млн. шт./га – 37,5–40,3%.
  4. Максимальна кількість білка в насінні була у варіантах зі щільністю 1 млн. рослин/га за внесення N30 (40,3%) та за густоти посіву 600 тис. шт./га – 1 млн. шт./га при застосуванні N60 (39,0–39,4%).
  5. Зі збільшенням щільності посіву (від 300 тис. шт./га до 1 млн шт./га) вміст олії в насінні сої змен­шувався як на не удобрених ділянках, так і за вне­сення азотного добрива.
  6. Найбільший вихід білка з гектара (1514,62 кг) і олії (864,94 кг) отримано внаслідок внесення N60, а також 1408,06 білка та 865,64 кг/га олії при N30 за густоти стояння рослин 600 тис. шт./га. Вихід протеїну та олії з гектара зрос­тав за рахунок підвищення врожайності на 58% порівняно з варіантом без застосування добрива.

Оптимізація щільності посіву та дози азотного добрива дає змогу формувати насіння сої високої якості.

Р. А. Вожегова, д-р с.-г. наук, проф., член-кор. НААН України;  В. О. Боровик, канд. с.-г. наук, пров. наук. співр.; І. О. Біднина,  канд. с.-г. наук, ст. наук. співр.; Д. К. Рубцов, мол. наук. співр., Інститут зрошуваного землеробства

Опубліковано в журналі “Агроном”, 2022

5 основних принципів здоров’я ґрунту

ЗАХИСТ ПОВЕРХНІ ҐРУНТУ

Першим кроком до відновлення здоров’я ґрунту є його захист за допомогою покривних культур або пожнивних решток, що формують, так би мовити, «броню». Крім захисту від вітрової та водної ерозії, таке укриття ґрунту перешкоджає розростанню бур’янів, покращує інфільтрацію і зменшує випаровування води.

Рольф Дерпш, один із засновників руху за нульовий обробіток і здоров’я ґрунту в Південній Америці, говорить про ґрунтовий покрив так:

– Небагато фермерів усвідомлюють всю важливість ґрунтового покриву, яка є основою підходу нульового обробітку. Деякі навіть несправедливо відносять пожнивні рештки до відходів і вважають їх лише перешкодою до наступного висіву. Якщо впроваджувати підхід нульового обробітку при малих кількостях пожнивних залишків, малому розмаїтті культур та сильному порушенні ґрунтового покриву, то швидкість випаровування води збільшиться, ефективність споживання води знизиться і неможливо буде реалізувати всі переваги нульового обробітку.

Більшість переваг нульового обробітку реалізується виключно при постійному укритті ґрунту, і лише деякі з них пов’язані з відмовою від обробітку ґрунту. Іншими словами, секрет полягає не стільки у відмові від обробітку ґрунту, скільки в наявності на його поверхні пожнивних решток. Це суттєво покращує результати нульового обробітку. При недостатньому ґрунтовому покриві результати помітно погіршуються (урожай набагато менший, дощовий стік і ерозія посилюються, знижується біологічна активність тощо). Численні наукові дослідження підтверджують, що нульовий обробіток ґрунту без покриву дає поганий урожай.

Попри переконання багатьох американських фермерів, періодичний обробіток ґрунту не потрібен після переходу на систему нульового обробітку. Так, американські фермери, які одного разу перейшли на цю систему, більше ніколи не обробляли ґрунт.

Найкращим способом боротьби з ущільненням ґрунту є максимальне нарощування ґрунтового покриву, а також використання покривних культур і ротація культур. Тоді коріння рослин і біологічна активність, а також дощові черв’яки та комахи розпушують землю, а такі речовини як гломалін зв’язують частинки ґрунту в міцні агрегати, і формується правильний склад ґрунту.

Покривні культури та ротація культур відіграють важливу роль у системі нульового обробітку, адже саме вони забезпечують достатній ґрунтовий покрив. Розширення застосування покривних культур паралельно із переходом на нульовий обробіток стали ключовими чинниками розвитку цієї системи у Південній Америці. В умовах сухого клімату фермери часто бояться, що покривні культури заберуть всю вологу з ґрунту і її не вистачить для основних культур. Ця проблема завжди актуальна у сухому кліматі. Для її вирішення потрібно своєчасно і правильно застосовувати покривні культури, обираючи ті види, які споживають менше води. Не забувайте, що покривні культури, крім споживання певної частини ґрунтової вологи, дають мульчу, яка потім підвищує ефективність споживання води товарними культурами.

МІНІМАЛЬНИЙ ВПЛИВ НА ҐРУНТ

Вплив на ґрунт може бути хімічним, біологічним або фізичним, проте будь-яка дія, незалежно від її природи, скорочує ареал проживання ґрунтових мікроорганізмів і порушує ґрунтовий харчовий ланцюжок. Хімічна дія пов’язана зі зловживанням штучними добривами та пестицидами. Коли ми підміняємо біологічні функції хімікатами, то порушуємо симбіоз грибів, інших мікроорганізмів і коріння рослин.

Біологічна дія, така як тривалі періоди залуження та надмірний випас худоби, створює перешкоди для поглинання рослинами вуглекислого газу та сонячного світла. Коли рослини позбавлені можливості повноцінно функціонувати, страждають ґрунт і всі форми життя в ньому, оскільки посилюється ерозія, підвищується температура ґрунту, погіршуються ріст коріння і кореневі виділення, які формують склад ґрунту та біоценоз.

У природному середовищі фізична дія завжди пов’язана із природними явищами, такими як ерозія, землетрус або утворення льодовиків. В умовах ферми фізична дія викликана обробітком ґрунту, який порушує, оголює та ущільнює ґрунт, знищуючи багато форм життя в ньому. Вплив на ґрунт може мати такі негативні наслідки:

  • Ерозія. Пошкоджений і оголений ґрунт особливо схильний до вітрової та водної ерозії. Обробіток ґрунту не тільки руйнує агрегати і відтак сприяє ерозії, а й значно зменшує товщину ґрунтового покриву, що додатково посилює ерозію;
  • Ущільнення. Звичайний склад ґрунту – це 45% мінеральних речовин (пісок, мул і глина), 5% органічних речовин, 25% води та 25% повітря. Вода й повітря містяться в порах між агрегатами ґрунту. З часом застосування ґрунтообробної техніки веде до зникнення пор у ґрунті, що погіршує інфільтрацію та знищує природні клейкі речовини, які зв’язують ґрунт;
  • Погіршення інфільтрації. Обро­біток ґрунту фізично руйнує агрегати, знищує коріння та ходи, які використовують дощові черв’яки, що спричиняє погіршення інфільтрації, затоплення, перенасичення поверхні вологою та утворення твердої кірки;
  • Виснаження органічних речовин. При обробітку ґрунту органічні речовини (вуглець) буквально перемішуються з надлишковим киснем, внаслідок чого відбувається окислення з виділенням у атмосферу вуглекислого газу. В результаті тривалого обробітку ґрунту вміст органічних речовин помітно (на 50–80%) скоротився на більшій частині орних земель у світі.

Мінімізація впливу на ґрунт – це один із найважливіших заходів, який може вжити агроном для захисту, поліпшення та відновлення ґрунту. Ми несемо відповідальність за ґрунт і тому маємо оберігати його від зайвого фізичного, біологічного та хімічного впливу.

Читати по темі: Кислотність ґрунту, добрива і майбутній урожай

Захисту ґрунту від впливу будь-якого характеру сприяють покривні культури. Придушення бур’янів покривними культурами дає змогу відмовитись від хімічного впливу. Крім того, покривні культури зберігають ґрунтову біоту, запобігаючи біологічному впливу. Фізична дія також помітно знижується завдяки покривним культурам, оскільки вони перешкоджають ерозії та ущільненню, покращують інфільтрацію і збагачують органічні речовини, що містяться у ґрунті.

РІЗНОМАНІТТЯ ЖИВИХ ФОРМ

Із усіх представників нашого покоління саме Дуейн Бек вплинув на розвиток рівнинного землеробства. Д-р Бек очолює ферму Dakota Lakes Research Farm у Піррі, штат Південна Дакота, тому його погляд на регенеративне сільське господарство ґрунтується на досвіді польових робіт, а не на лабораторних дослідженнях чи теоретичному навчанні. Його практичний підхід до системного землеробства став легендою, а його щирість і відкритість як педагога надихнули чимало людей.

Ось що пише д-р Бек про важливість різноманітності живих форм:

– Система ротації різноманітних культур передбачає вирощування різних видів культур зі строго визначеною циклічністю, завдяки чому реалізуються всі переваги різноманітності та знижуються ризики. Однією з найважливіших переваг ротації культур є імітація природного кругообігу води та поживних речовин за одночасної максимізації поглинання сонячного світла.

Раніше ротація була більш різноманітною, ніж зараз, і зазвичай включала чергування багаторічних культур, а також випас худоби. Зниження різноманітності викликане безліччю економічних чинників, таких як аграрна політика, механізація, поява азотних добрив та пестицидів і виділення тваринництва в окрему галузь. Проте останнім часом інтерес до підтримки різноманітності живих форм зростає. Зниження цін на товари при зростанні цін на добрива, техніку, працю та пестициди змушує фермерів замислитися про способи скорочення витрат.

Крім того, природний відбір внаслідок тривалого обмеження ротації та вирощування монокультур призвів до зміни ареалу проживання видів, стійкості та/або зміни звичок шкідників, що негативно позначається на врожаї.

Правильна ротація культур забезпечує гарний урожай, скорочує витрати та покращує здоров’я й родючість ґрунту. Усе це позитивно впливає на економічні показники ферми загалом: знижується кількість бур’янів, захворювань, чисельність комах-шкідників і їх стійкість. В підсумку вивільняються ресурси і, як наслідок, скорочуються витрати на техніку та працю, оптимізується планування посівів і збирання врожаю. Джерела доходу стають різноманітнішими, що захищає від погодних ризиків. Багато екологічних проблем, із якими сьогодні стикаються американські землероби, викликані порушенням природних систем.

Не можна однозначно визначити ротацію як правильний чи неправильний метод, але важливо розуміти, що вона має свої особливі характеристики з погляду впливу на вирощування сільськогосподарських культур.

Розробка правильної схеми ротації потребує як креативного, так і наукового підходу. Оскільки одночасно слід брати до уваги всі аспекти (агротехнічний, екологічний, економічний і технічний), необхідна системність. Точна схема ротації залежить від конкретної ситуації, і навіть у рамках цієї ситуації можливі варіанти з різним ступенем ризику, більше чи менше придатні для конкретної ділянки. Кожен фермер повинен сам вибрати найкращу схему ротації або комбінацію схем ротації.

«Правила ротації» Бека

• Системи мінімального та нульового обробітку виграють від взаємозамінних культур. Системи з обробітком – ні.

• Слід віддавати перевагу двосезонному інтервалу між вирощуванням однієї культури. Деякі широколистяні культури потребують більшого інтервалу.

• Хімічний пар менш ефективний для знищення бур’янів, захворювань і комах-шкідників, ніж чистий пар, покривні культури та правильний вибір товарних культур.

• Ротація має бути циклічною, щоб самосів від попереднього врожаю не перетворився на бур’яни.

• Фермерам, які займаються тваринництвом, простіше забезпечити різноманітність у ротації.

• Вирощування кормових, напівкормових, зернових і покривних культур сприяє інтенсивності ротації.

• Випас худоби спрощує ротацію з багаторічним циклом. Тривала ротація є малоймовірною без застосування багаторічних культур.

• Харчові культури мають найвищий рівень ризику та найбільший фінансовий потенціал.

• Необхідний компроміс між різноманітністю, інтенсивністю ротації та прибутковістю.

• На запас ґрунтової вологи впливають поверхневі рештки, міжсезоння, снігозатримання стерні, глибина залягання коріння, склад ґрунту, характер опадів та інші чинники.

• Нерівномірні цикли ротації культур або інтервали сівозміни захищають від зміни ареалу проживання шкідників і появи стійких та адаптованих видів.

МАКСИМУМ ЖИВОГО КОРІННЯ

Завдяки діям місцевого захисника природи Джея Фюрера округ Берлі у Північній Дакоті став одним із найкращих центрів вивчення, застосування та висвітлення питань здоров’я ґрунту в США за останніх 15 років.

Джей співпрацює з передовими фермерами та землеробами, такими як Гейб Браун і Кен Міллер, активно вивчає способи покращення всіх характеристик ґрунту. Він брав участь у придбанні та розвитку легендарної ферми Menoken Farm. Зараз Джей займає посаду спеціаліста зі здоров’я ґрунту регіонів Північна та Південна Дакота у Службі охорони природних ресурсів і є одним із найвідоміших консультантів зі здоров’я ґрунту. Ось що він розповідає про важливість збереження коріння:

У ґрунті існує безліч джерел поживних речовин, які забезпечують ґрунтовий харчовий ланцюжок, але найкращі з них – цукри кореневих виділень. На наших багаторічних луках ростуть холодостійкі та теплолюбні трави і квітуче різнотрав’я. Тобто це рослини, пристосовані до прохолодних весни та осені й до літньої спеки, завдяки чому в ґрунт впродовж усього вегетаційного періоду надходять вуглецеві кореневі виділення. На оброблюваних землях ми зазвичай вирощуємо холодостійкі або теплолюбні культури, які мають період спокою до висіву та/або після збирання врожаю.

Захисту ґрунту від впливу будь-якого характеру сприяють покривні культури. Вони також зберігають ґрунтову біоту
Захисту ґрунту від впливу будь-якого характеру сприяють покривні культури. Вони також зберігають ґрунтову біоту

Ґрунтові організми живляться насамперед цукрами від коріння живих рослин. Далі вони переключаються на коріння загиблих рослин, потім на поверхневі рештки, такі як солома, лушпайки, стебла, квіти та листя. І останнім джерелом є перегнійні органічні речовини у ґрунті.

Постачання ґрунтового харчового ланцюжка визначає здоров’я ґрунту. Забезпечення ґрунтових мікроорганізмів багатою і легкодоступною їжею допомагає їм виробляти поживні речовини, які, у свою чергу, необхідні рослинам.

В результаті розвитку товарного сільського господарства замість 50–100 видів багаторічних рослин на 4000 кв. м тепер переважають поля із монокультурою.

Проте розмаїття видів рослин давало багаті кореневі виділення, які цілий рік забезпечували ґрунтовий харчовий ланцюжок. Така система вирощування монокультур призвела до тривалих періодів залуження, які припадають на весну (до сівби) та осінь (після збору врожаю).

Я і раніше думав, що покривні культури важливі, але зараз вважаю їх критично важливими, оскільки в період спокою та залуження саме вони забезпечують ґрунт кореневими виділеннями, які є основним джерелом живлення для ґрунтового харчового ланцюжка. При достатньому живленні ґрунтовий харчовий ланцюжок виділяє клейкі речовини, такі як гломалін, що зв’язують і зміцнюють агрегати ґрунту. Правильний агрегат має достатньо пор, тобто сприяє інфільтрації та зберігає набагато більше води.

Покривні культури – це революційна техніка, оскільки вони додатково збагачують ґрунт вуглецем, живлячи організми у ньому. Нарощуються коренева маса й агрегати ґрунту і, як результат, збільшується постачання вуглецем. У землеробстві використовуються однорічні, дворічні та багаторічні покривні культури. Можна почати з невеликої площі й підібрати найбільш підходящі культури.

ВКЛЮЧЕННЯ ХУДОБИ В ЕКОСИСТЕМУ

Д-р Аллен Вільямс – першокласний фахівець  у галузі розведення корів, а також передових технік випасу худоби. Він розробив цікаві, прибуткові та екологічні системи землеробства, що стануть фундаментом для багатьох наступних поколінь. Вільямс є одним із провідних консультантів країни з випасу і проводить багато виїзних семінарів, навчаючи фермерів регенеративному випасу та збереженню здоров’я ґрунту.

Правильне включення худоби в екосистему і випас на покривних культурах суттєво покращують здоров’я ґрунту, біологічну активність, насичення вологою та поглинання поживних речовин. Це реалізується кількома способами.

Адаптивний ротаційний випас (АРВ). Ця система становить собою гнучкий випас залежно від погодних умов і характеристик поля замість постійного випасу на одній локації.

Інтенсивний короткостроковий випас на різних пасовищах витримує більше поголів’я худоби, забезпечує правильне споживання кормових культур, зберігає ареали проживання диких тварин і покращує здоров’я ґрунту в цілому, на відміну від традиційних систем випасу.

За даними досліджень, АРВ зміцнює ґрунтові агрегати, знижує температуру ґрунту і дає змогу накопичити більше вуглецю, ніж інші системи з випасом і без. АРВ підходить для будь-яких культур – чи то багаторічних трав, чи однорічних покривних кормових культур. Адаптивний випас також означає можливість адаптації системи до потреб людини! Більше не потрібно щодня переводити худобу на нову ділянку. Можна робити це через день або раз на тиждень, якщо так краще для вас та для вашої землі.

Зимовий накопичувальний випас. За такої системи у теплий сезон вирощують кормові культури для холодного сезону. Це можуть бути як багаторічні кормові, так і теплолюбні та холодостійкі покривні культури. Така система дуже проста і передбачає зимовий випас худоби з високою щільністю розподілу. При цьому тварини рівномірно збагачують ґрунт гноєм та сечовиною.

Тюкові пасовища. Запресоване в тюки сіно розміщують на полі в шаховому порядку на відстані приблизно 9 м. Згодовування сіна худобі контролюється за допомогою переносної електроогорожі. В підсумку по полях розподіляються пожнивні решти, оскільки тварини їдять сіно, розкриваючи тюки.

Неправильні техніки випасу призводять до надмірного знищення листя і тканин рослин та витоптування, що може призвести до деградації ґрунту. Доведено, що при оголенні ґрунту значно знижується активність ґрунтових мікроорганізмів, зменшується вміст органічних речовин, а також посилюється ерозія. Якщо застосовуються неправильні техніки догляду за ґрунтом, включаючи неправильний випас або застарілі системи землеробства, деградація ґрунту посилюється, оскільки відбувається ущільнення, що призводить до погіршення водопроникності та зниження міцності ґрунтових агрегатів.

Д-р Рольф Дерпш, Асунсйон, Парагвай; Кіт Бернс, Бладен, Небраска;  д-р Дуейн Бек, Пірр, Південна Дакота; Джей Фюрер, Бісмарк, Північна Дакота,  д-р Аллен Вільямс, Старквілл, Міссісіпі, США

Опубліковано в журналі “Агроном”, 2022

Надійний післясходовий захист соняшника, стійкого до імідазолінонів

Вирощування гібридів соняшника за окремими виробничими системами, зокрема гібридів, стійких до імідозолінонів, –  сучасний інструмент для аграрія в нинішніх непростих умовах.

Однак, щоб культура повною мірою реалізувала свій генетичний потенціал врожайності, їй необхідне максимально сприятливе середовище для росту та розвитку. І конкурентам у вигляді бур’янів, у ньому не місце, – наголошують фахівці компанії UKRAVIT SCIENCE PARK. Тому вони рекомендують неодмінно зробити акцент на післясходовому захисті.

«Ведення агробізнесу в посушливих регіонах із недостатньою кількість вологи, у тому числі в зонах ризикованого землеробства, а також утворення через недотримання сівозміни та структури посівних площ нових «агресивних» рас вовчка соняшникового і його активна «міграція» дедалі північніше створює значні складнощі у вирощуванні класичного соняшника, – зазначає керівник агрономічного департаменту компанії Олександр Мигловець. – Тому щорічно значна кількість аграріїв віддає перевагу гібридам, стійким до імідазолінонів, особливо у посушливих регіонах.

Вирощування соняшника за цією виробничою системою має ряд переваг. Це: необов’язкова наявність гербіцидних ґрунтових схем захисту, одночасний надійний контроль максимально широкого спектра сегетальної рослинності, в тому числі злісних видів бур’янів – амброзії, нетреби звичайної, капустяних видів, лободи білої тощо, додатковий контроль вовчка соняшникового.

Однак для отримання високих якісних і кількісних показників врожайності при вирощуванні імігібридів соняшника є одна важлива умова. А саме – застосування високоефективних страхових гербіцидів із групи імідазолінонів. Тому тим, хто в поточному агросезоні вирощує соняшник, стійкий до цієї групи гербіцидів, до обрання післясходового контролю бур’янів необхідно підійти дуже ретельно».

Для ефективного післясходового захисту гібридів соняшника, стійкого до імідазолінонів, Олександр рекомендує обрати двокомпонентний гербіцид системної дії Генезис (імазамокс, 33 г/л + імазапір, 15 г/л).

Обидві діючі речовини у його складі потрапляють до тканин рослин через ксилему та флоему. Там вони діють як інгібітори ензиму ацелоктатсинтази (АLS) – ключового ферменту біосинтезу незамінних амінокислот (ізолейцину, лейцину, валіну). Всередині рослин гербіцид швидко переміщується до точок росту. У результаті цього поділ клітин, ріст пагонів і кореневої системи бур’янів припиняється.

Застосування гербіциду Генезис у чутливі для бур’янів фази (сім’ядолі – 2 листочки, що в більшості випадків збігається з фазою розвитку культури 4 справжні листки) дозволяє високоефективно контролювати широкий спектр злакових і дводольних видів бур’янів. У тому числі й максимально проблемних: осот (види), амброзію (види), підмаренник чіпкий, вовчок соняшниковий та інші.

Високі пенетраторні властивості допоміжних речовин гербіциду дозволяють розчиняти найпотужніший восковий наліт на бур’янах. При цьому він є толерантним до культури при дотриманні регламентів застосування. Тому його можна застосовувати при системі землеробства no-till та за мінімального обробітку ґрунту.

Лише одна обробка гербіцидом Генезис в оптимальні фази росту бур’янової рослинності утримує поле чистим упродовж всього вегетаційного періоду.

STEKETEE EC-Weeder 9 V: універсал із штучним інтелектом

Як працює просапний культиватор STEKETEE, оснащений системою автоматичного визначення культурних рослин та ведення по рядках, у господарстві «Україна-Агро-2С»

Компанія LEMKEN оголосила про придбання інноваційного нідерландського виробника сільгосптехніки STEKETEE відносно нещодавно – у 2018 році. Однак за цей час, зокрема, в Україні просапні культиватори STEKETEE перейшли із розряду екзотики в реальність. Нині на полях нашої країни працює вже 18 унікальних машин цього бренду. В одному із них – «Україна-Агро-2С», розташованому у Чемерівецькому районі Хмельницької області, ми побували разом із генеральним директором компанії «ЛЕМКЕН-Україна» Артемом Калашніком.

За словами власника «Україна-Агро-2С» Олега Скринчука, в господарстві обробляється 4,5 тисяч га землі. При цьому половину цієї площі займає кукурудза, вирощується також багато соняшнику. Така увага до просапних культур вимагає якісно нових підходів до їх захисту від бур’янів.

Власник «Україна-Агро-2С» Олег Скринчук
Власник «Україна-Агро-2С» Олег Скринчук

Бур’яни для нас – це велика проблема. Скажімо, минулого року ми не могли зайти в поле зі страховим гербіцидом, бо постійно лили дощі. В цьому ж році грунтовий гербіцид не спрацював через посуху і проскочили основні бур’яни. Мусили обробляти кукурудзу та соняшник додатково страховим гербіцидом, а це дуже дорого. Власне тому і було рішення вдосконалити технологію та придбати 16-рядний просапний культиватор STEKETEE, – розповідає Олег Скринчук.

STEKETEE-EC-Weeder_7

Вибір потрібної моделі здійснювався ґрунтовно, зокрема, на полях «Україна-Агро-2С» випробовувалися машини різних виробників. Тоді й з’ясувалося, що оптимальну якість роботи пропонує якраз модель STEKETEE, котру представляє офіційний дилер техніки LEMKEN, компанія «Агротерра».

Сподобалося те, що робочі органи веде по рядку камера із можливістю зміщення на 20 см праворуч чи ліворуч. Це виключає в принципі пошкодження культурних рослин. Трактор рухається за GPS-координатами, а культиватор – за показниками камери і чітко бачить свої рядки. Окрім цього, на нашу думку саме модель STEKETEE пропонує найкраще співвідношення ціни та якості. Ми ці машини бачили ще в Ганновері у 2019 році і взагалі фірму LEMKEN ми дуже добре знаємо і цілковито їй довіряємо, – пояснює генеральний директор «Україна-Агро-2С».

Олег Скринчук розповідає, що їхній 16-рядний культиватор STEKETEE EC-Weeder 9 V може працювати цілодобово, знищуючи бур’яни та рихлячи міжряддя як в денний, так і в нічний час доби.

STEKETEE-EC-Weeder_6

Камера дуже точно реагує на рослину. Ми почали використовувати культиватор із певним запізненням: поки привезли машину, поки перевзули трактор на вузьку гуму… Кукурудза була зависока – до метра висотою і вже змикала ряди. Але машина йшла точно, повністю прибравши бур’яни. Довелося зняти по дві лапи із кожної секції, залишивши три, але ефективність роботи не знизилася і в міжряддях було чисто, – стверджує власник господарства.

Своєю чергою, генеральний директор компанії «ЛЕМКЕН-Україна» Артем Калашнік пояснює принципи конструкції та роботи STEKETEE EC-Weeder 9 V, завдяки яким вдається досягнути такого, без перебільшення ідеального результату.

Генеральний директор компанії «ЛЕМКЕН-Україна» Артем Калашнік
Генеральний директор компанії «ЛЕМКЕН-Україна» Артем Калашнік

Техніка STEKETEE сьогодні широко використовується у багатьох країнах Європи і також вже й в Україні. Багато фермерів приходять до розуміння того, що проблеми із бур’янами не завжди можна подолати винятково хімічним способом. По-перше, через погодні умови – брак вологи чи, навпаки, її надмірну кількість, можуть не спрацювати ґрунтові гербіциди, що ми незрідка спостерігаємо в Україні. По-друге, традиційне внесення гербіцидів саме по собі – далеко не найкорисніша процедура для культурних рослин, оскільки може вганяти їх у стрес, пригнічувати, що зрештою негативно позначається на врожайності. Тому в компанії STEKETEE вже багато років поспіль розробляють механічні рішення подолання проблеми бур’янів у міжряддях. Про їх затребуваність свідчить хоча б той факт, що впродовж три роки поспіль обіг компанії STEKETEE щосезону зростає на 25%, – розповідає Артем Калашнік.

Одним із найпопулярніших рішень STEKETEE є якраз просапний культиватор EC-Weeder 9 V, головною родзинкою конструкції якого є система IC-Light. Тобто, це поєднання камери, яка може працювати в понокольоровому спектрі (RGB) із гідравлічним підрулюванням та LED-освітлення, що дає змогу працювати вночі.

STEKETEE-EC-Weeder_1

Штучний інтелект машини STEKETEE дозволяє камері запам’ятовувати культурні рослини розміром від 3 см. Відповідно, лапи та ножі конструкції повністю зачищають міжряддя від бур’янів, не чіпаючи кукурудзу чи соняшник, котрі до того ж захищені спеціальними щитками.

Система має спеціальний навчальний режим. На початку роботи потрібно показати камері стебло рослини і вона його запам’ятає. Коли буде провадитися наступний робочий захід в поле, потрібно знову показати підрослу рослину. Далі електроніка все зробить сама. Діапазон швидкості роботи EC-Weeder 9 V перебуває в межах від 3 до 20 км/год.

Читати по темі: Механічна обробка міжрядь знищує до 90% бур’янів і покращує умови життєдіяльності культурних рослин

Коли я був на першому навчанні дилерів LEMKEN, присвяченому техніці STEKETEE, то запитував, чи можна змінити якісь параметри. На що мені відповіли, що із цією машиною можна зробити все, що потрібно. Відверто кажучи, я тоді не повірив, однак працюючи із першими культиваторами в Україні, переконався, що це – правда. За допомоги наших інженерів клієнт може виставити будь-які параметри, що стосуються основних елементів конструкції культиватора, – стверджує Артем Калашнік.

Так скажімо можна замовити машину як зі звичайною рамою, так і складаною, із робочою шириною від 3 до 4,5 м, та висотою – від 4 до 5 м – за бажанням покупця. Причому система навіски дозволяє чіпляти легко додаткові секції та міняти ширину міжрядь.

STEKETEE-EC-Weeder_3Так, наприклад, культиватор може бути придбаний 16 секціями з міжряддями 70 см, а за потреби можна легко збільшити кількість секцій до 20 із міжряддями 50 см. Кожна секціями монтується на двох зручних гвинтах. Також можна додатково вчепити підгортач, штригельну гребінку чи зірочки для подрібнення грудок.

Те ж саме стосується і вибору робочих органів – можна ставити 155-міліметрові чи 200-міліметрові лапи на пружинних стійках. Якщо використовуються бритвенні ножі, то вони можуть мати найрізноманітніші параметри із кроком зміни всього лише 2 см.

Також наш культиватор можна дообладнати презентованою на виставці Агрітехніка-2019 системою електронного регулювання ширини секцій із кабіни. Тобто, те, що могло б зайняти кілька годин часу виконується буквально за лічені хвилини, – відзначає генеральний директор компанії «ЛЕМКЕН-Україна».

STEKETEE-EC-Weeder_4

Своєю чергою глибина роботи кожної секції регулюється зручними гвинтом, можна встановити колеса оптимальної ширини та обрати поміж жорсткими чи підпружиненими стійками.

Просапний культиватор STEKETEE недарма називають універсальною машиною, адже механічне знищення бур’янів та рихлення міжрядь – це його основна, але не єдина функція. Адже опційні заводські рішення передбачають можливість одночасного внесення гербіциду безпосередньо у ряди рослин та застосування рідких міндобрив. На ці переваги конструкції EC-Weeder 9 V вже звернув увагу Олег Скринчук.

Разом із офіційним дилером LEMKEN, компанією «Агротерра» ми переобладнуємо наш культиватор, аби вносити гербіцид у рядок та підживлювати кукурудзу КАСом у пізніших фазах вегетації, коли потреба у азоті рослин є найвищою. Це спеціальні форсунки, які вноситимуть гербіцид туди, де не потрапляють робочі органи машини – поміж стеблами кукурудзи. Причому препарат потраплятиме не на самі рослини, а під стебла, щоб не виникало фітотоксичного пригнічення рослин. Ми порахували, що це дасть змогу заощадити на гербіцидах не менш аніж 50-60% коштів, – пояснює керівник «Україна-Агро-2С».

STEKETEE-EC-Weeder_2-1

Олег Скринчук переконаний, що використання повного функціоналу просапного культиватора STEKETEE дасть змогу отримати універсальну машину, яка водночас істотно поліпшить вегетацію рослин та дасть змогу заощадити кошти і зменшити кількість проходів техніки.

Ми плануємо наступного року проходити ним два-три рази. Встановимо бак на 2,5 тонни, насос і розподілювачі рідини. Перший прохід – механічне знищення бур’янів у міжряддях та внесення гербіциду у ряди кукурудзи. Другий прохід – лише механічне знищення бур’янів. І третій прохід – внесення КАС в пізнішій фазі вегетації, коли качан тільки починає розвиватися, що дасть змогу підвищити врожайність на полі. Причому рідке добриво вноситимуть лише крайні до рядків рослин лапи, – пояснює Олег Скринчук.

Власник «Україна-Агро-2С», задоволений першим досвідом використання культиватора STEKETEE, не збирається зупинятися на одній машині і невдовзі планує придбати і другу. Додатковим аргументом на користь цього рішення став, за його словами, просто ідеальний сервісний супровід з боку офіційного дилера LEMKEN, компанії «Агротерра».

Ми постійно перебуваємо із ними на зв’язку, причому у мене склалося враження, що інженери «Агротерри» дійсно зацікавлені у тому, щоб покращити нашу роботу, а це дорого варте, – стверджує Олег Скринчук.

Волога для сої

0

Потенціал сучасних сортів сої дуже високий. За сприятливих умов їх врожайність може досягати 45–50 ц/га, а вміст протеїну – 50%. Інша справа, що отримання таких показників на практиці – завдання не з легких. І однією з основних перешкод на шляху до соєвих рекордів є дефіцит вологи. Як вирощувати цю перспективну культуру на зрошенні й на які аспекти слід звернути увагу агрономам, розглянемо в цій статті.

СОЯ ПРОСИТЬ ВОДИ

Соя дуже чутлива до нестачі води, особливо у критичні фази свого розвитку. Втім, існує ефективний спосіб взяти ситуацію під контроль. Це зрошення: відомо, що на поливних землях ця культура розвивається за оптимальним сценарієм, формуючи високі та якісні врожаї бобів. Але потрібно пам’ятати, що вирощування сої на богарі й на поливі – це, як кажуть в Одесі, «дві великі різниці».

Спочатку кілька цифр. В період проростання і набухання насіння соєвим бобам потрібно приблизно 150% вологи від власної маси. Якщо ж ідеться про високобілкові сорти, цей показник може підвищуватися до 200% і більше.

В умовах сніжних зим вчені не рекомендують поливати сою відразу ж після сівби: їй достатньо запасів вологи, що збереглися після зими. Але в більш посушливих зонах такий захід просто необхідний.

Потреба сої у волозі залежить насамперед від особливостей сорту, тривалості вегетаційного періоду, а також погодно-кліматичних умов регіону. Сою можна вирощувати, якщо в регіоні випадає більше ніж 400 мм опадів за рік і понад 150 мм – в період вегетації. Якщо цифри нижчі, від сої слід відмовитися в принципі або використовувати зрошення.

Крім того, вологоспоживання сої прямо пов’язане з фазами її розвитку. Наприклад, на початку цвітіння вона ще здатна кілька днів витримувати стрес, викликаний посухою, без зниження врожайності. Але цей короткий період закінчується, і чутливість культури до дефіциту вологи починає стрімко зростати.

Отже, оптимальна для розвитку сої відносна вологість ґрунту на початку вегетації становить 65–70%. А в генеративні фази вона підвищується до 75–80%. Якщо ж цей показник опускається нижче позначки 60%, врожайність може серйозно знизитися.

Коли рослини потерпають від нестачі води від початку утворення бобів і аж до дозрівання насіння, розраховувати на високі врожаї не варто. І дощі, які пройшли у більш пізні фази розвитку, вже не зможуть змінити ситуацію на краще. Тому так важливо забезпечити сою вологою в найбільш уразливий період її розвитку.

ВАЖЛИВІСТЬ СІВОЗМІНИ

Перш ніж перейти на зрошення сої, експерти рекомендують проаналізувати сівозміну: саме вона є головною ланкою системи поливного землеробства. Грамотні сівозміни підвищують родючість ґрунтів, економічну ефективність капітальних вкладень, забезпечують раціональне використання водних, трудових, технічних ресурсів.

За спостереженнями вчених, сівозміни на зрошуваних землях мають бути з короткою ротацією. Це сприяє кращому використанню зрошуваної ріллі, а також знижує втрати води на фільтрацію. І основна вимога до попередників пов’язана з ефективним очищенням полів від бур’янів.

Найкращими попередниками сої на зрошенні є озима пшениця, злаково-бобова травосуміш на корм. Втім, на полях, вільних від бур’янів, допускаються і повторні посіви сої.

Читати по темі: Живлення сої та вплив стресових чинників на врожайність

До поганих попередників вчені відносять соняшник, цукровий буряк і суданську траву – культури, що суттєво висушують нижні горизонти ґрунту. Також не бажані хрестоцвіті культури, які легко уражуються фузаріозною інфекцією.

Що ж до сприятливих попередників, то соя може демонструвати максимальні результати і в рисових сівозмінах. Це прийом, що дає подвійну вигоду. З одного боку, бобова культура сприяє підвищенню родючості ґрунтів рисових систем, очищає їх від специфічного ценозу бур’янів і в підсумку покращує екологічну ситуацію в зоні рисосіяння. З іншого – вирощування сої в чеках дає змогу істотно підвищити її врожайність завдяки поливу.

Останнім часом перспективи широкого впровадження сої в рисові сівозміни відкрили нові обрії. Зокрема, використання скоростиглих сортів із високим потенціалом продуктивності, а також наявність високоефективних гербіцидів створили для цього реальні передумови.

ВІДМІННОСТІ В ТЕХНОЛОГІЯХ

Що недоцільно на богарі – ефективно на зрошенні! Передусім це стосується внесення мінеральних добрив.

Соя на поливі з вдячністю відгукується на внесення добрив. Щоправда, дози мають бути невеликими. Існують два варіанти: найбільш раціональний і дешевий – внесення амофоски при сівбі локально-стрічковим способом. У цьому випадку доцільно використовувати амофоску з розрахунку 70–80 кг на гектар у діючій речовині. Другий варіант – фосфорне добриво під оранку, 40–60 кг на гектар у діючій речовині. Але це варто робити тільки на зрошенні. На богарі соя буде менш агрохімічно ефективною культурою, а відтак рентабельність внесення мінеральних добрив під цю культуру часто видається сумнівною.

На зрошенні норми висіву насіння сої можуть бути й завищеними. Справа в тому, що в умовах достатньої вологозабезпеченості рослинам не доводиться конкурувати між собою за вологу. Мінеральні речовини також стають більш доступними. Отже, використовуючи підвищені норми, аграрії отримують повноцінні посіви, здатні формувати високі та якісні врожаї.

Якщо ж говорити про полив, то його можна проводити по борознах-щілинах або дощуванням. Середня кількість поливів за весь вегетаційний період – від двох до шести разів. Критично важливі для цього фази – перед цвітінням, у період формування бобів і під час наливу насіння. Втім, іноді краще проводити поливи частіше, але в менших обсягах.

Вибираючи один зі способів висівання сої на зрошенні, перевагу слід віддавати сівбі з широкими міжряддями. Це дає змогу проводити розпушування між поливами, що покращує водо-повітряний режим ґрунту і сприяє знищенню бур’янистої рослинності.

ПІДБІР ТЕХНІКИ

При вирощуванні сої на зрошенні не можна оминати увагою й технічну сторону питання. В останні роки спостерігається зростання інтересу аграріїв до дощувальних машин. І на те є кілька причин. Серед них – мінливий клімат і зростання у зв’язку з цим природно-кліматичних ризиків, включаючи посуху. Крім того, аграріям необхідно збільшувати врожайність сої в умовах обмежених площ, а також працювати над покращенням її якісних характеристик. Використання дощувальних машин дає можливість досягти цих цілей.

Сою можна вирощувати, якщо в регіоні випадає більше ніж 400 мм опадів за рік і понад 150 мм – в період вегетації. Якщо цифри нижчі, від сої варто відмовитися або ж використовувати зрошення
Сою можна вирощувати, якщо в регіоні випадає більше ніж 400 мм опадів за рік і понад 150 мм – в період вегетації. Якщо цифри нижчі, від сої варто відмовитися або ж використовувати зрошення

Крім того, у дощувальних машин є важливий плюс: вони формують велику краплю, яка «розбиває» ґрунт, покращуючи його структуру.

У регіонах із дефіцитом природних опадів врожайність сої на зрошенні зростає до двох разів. При цьому термін окупності дощувальної техніки на такій високорентабельній культурі становить 1,5–2 роки. Але при виборі сучасної дощувальної машини важливо звертати увагу на її технічні характеристики. Це візуальний, інтуїтивно зрозумілий, легко програмований призначений для користувача інтерфейс, а також наявність спеціального обладнання, в тому числі регуляторів тиску та фільтрів. Правильно підібрані дощувальні апарати мають високу прохідність і маневреність. До того ж ними можна управляти й контролювати їх роботу дистанційно. Для цього підходять смартфони, планшети та стаціонарні комп’ютери.

Експерти також рекомендують при вирощуванні сої активніше використовувати метеостанції. Вони дають достовірну інформацію про швидкість і напрямок вітру, температуру навколишнього середовища, вологість повітря та листкової поверхні, кількість опадів і сонячної радіації. Це необхідно для того, щоб аграрії могли приймати економічно вигідні та ефективні рішення для вирощування сої.

ПРОТРУЮВАННЯ ТА ІНОКУЛЯЦІЯ

Наступний важливий аспект, на який слід звертати увагу при вирощуванні сої на зрошенні, пов’язаний з її захистом. Починається ця робота з передпосівної обробки насіння. Передові господарства використовують складні комбінації бакових сумішей протруйників, до яких входять інсектициди, фунгіциди та інокулянти. Тільки за таких умов сьогодні можна розраховувати на високий урожай.

Оптимальні умови дають змогу розвиватися не тільки культурі, а й комплексу патогенних ґрунтових грибів, наприклад, роду пітіум (Pythium spp). Цей патоген активно розвивається за наявності ґрунтової вологи. Насамперед пітіум пошкоджує кореневі волоски на острівному корені молодого проростка сої. Тим самим він обмежує споживання води і мінеральних речовин із перших днів проростання рослини. Крім того, в місцях пошкодження кореневої системи пітіумом утворюються «ворота» для подальшого інфікування іншими патогенами: фузаріозом, ризоктонією, склеротинією.

Такі патогени, як , аскохітоз і септоріоз можуть призвести до загибелі рослин в окремих осередках по полю, а також викликати масове ураження і повну загибель посівів, звівши нанівець плани щодо отримання гідних врожаїв і прибутку.

Для якісного захисту насіння і сходів сої краще використовувати багатокомпонентні препарати, до складу яких входять діючі речовини з різних хімічних класів, що не чинять негативного впливу на розвиток культури і добре контролюють як насіннєву, так і ґрунтову інфекцію. Сьогодні на ринку також пропонуються препарати, які, крім комплексного захисту сходів від хвороб, дають змогу знизити витрати на захист від шкідників, які живуть у ґрунті.

Неправильно думати, що шкідників сходів на сої або немає, або вони не впливають на врожайність культури. Адже кілька останніх сезонів довели, що, наприклад, паросткова муха і дротяники можуть відібрати до 70% врожаю, повністю знищуючи рослини на етапі сходів. Тому додавання інсектицидного компонента при передпосівному захисті насіння вже стає необхідністю для багатьох господарств.

При виборі протруйника для сої необхідно також звернути увагу на його сумісність з інокулянтами. Адже це агроприйом, універсальний за будь-яких технологій  вирощування сої. Доцільність застосування інокулянтів на сої доведено в усьому світі. Біологічна азотфіксація здатна забезпечити до 80% азоту, необхідного рослині. Однак використання інокулянту при обробці насіння за зрошуваних технологіях обробітку – завдання не з простих. Аграріям необхідно дуже точно контролювати поливні норми і ґрунтову вологість. Якщо трапиться перезволоження і вміст кисню в ґрунті стане мінімальним, зросте ризик загибелі бульбочкових бактерій. Коли ж цього не допустити, то така технологія підвищить врожайність і вміст протеїну в продукції, а також сприятиме зниженню витрат на придбання мінеральних добрив.

КОНТРОЛЬ ХВОРОБ

Але однією лише передпосівною обробкою захист сої не обмежується. Адже за наявності значних переваг зрошення має й істотний недолік, про який нагадують всі експерти.

Зрошення провокує розвиток всього спектра грибних захворювань. Окремо варто виділити прикореневу і листкову форми фузаріозу, а також склеротініоз. Наявність вологи стимулює розвиток склероції і, як наслідок, сприяє зараженню сої. Варто пам’ятати, що це захворювання може знищити до 100% врожаю! Ще одне проблемне захворювання – пероноспороз. Максимальний його розвиток спостерігається в період масового цвітіння сої. Пероноспороз проявляється у формі загального пригнічення посівів або у вигляді локальної плямистості листя. Боби на таких рослинах деформовані, безнасінні, що також призводить до істотного зниження врожайності. Тому на зрошенні необхідно проводити як мінімум дві фунгіцидні обробки, тоді як на богарі зазвичай вистачає й однієї.

Зрошення провокує розвиток всього спектра грибних захворювань. Окремо варто виділити фузаріоз, а також склеротініоз (на фото)

Поля, де проводиться зрошення, потребують особливої ​​уваги і регулярного моніторингу з боку агрономічної служби. Перший помічений симптом має стати сигналом для проведення фунгіцидної обробки: тільки так можна виключити ризики епіфітотійного розвитку захворювань.

Але для якісного контролю основних захворювань мало вибрати ефективний продукт – важливо правильно його використати! Для цього необхідно орієнтуватися на фази, в які фунгіциди демонструють максимальну ефективність. Якщо на це не зважати, то ефективність обробок або помітно знизиться, або втратить економічне обґрунтування.

БУР’ЯНИ ПОЧИНАЮТЬ РОСТИ

З усіх культур зернової та кормової сівозміни соя найбільш гостро реагує на засміченість. Якщо йдеться про вирощування сої на землях зі штучним зрошенням, то захист посівів має бути посиленим, адже волога створює сприятливе середовище для інтенсивного росту не тільки культурної рослини, а й бур’янів. Однак не варто задумуватись про суттєве збільшення кількості обробок і норми витрати препаратів. Сучасна наука у сфері захисту рослин пропонує технологічні препарати в інноваційних формуляціях: мікроемульсіях і концентратах колоїдних розчинів. Це дає змогу досягти більшого ефекту навіть при зниженому вмісті діючих речовин. Крім того, з огляду на великий вибір засобів, можна підібрати індивідуальну схему захисту для кожного конкретного поля та відповідних кліматичних умов.

Серед основних умов ефективного застосування гербіцидів фахівці називають оптимальну фазу розвитку бур’янів (у дводольних: 2–4 справжніх листки, у злакових: три листки – кінець кущіння). Крім того, вибір найбільш ефективних діючих речовин і їх бакових сумішей має відповідати фітосанітарній ситуації на кожному конкретному полі. Важливу роль відіграє якісне нанесення робочого розчину на цільові об’єкти, а також фази росту та розвитку сої, коли негативний вплив гербіцидів на культуру зведено до мінімуму (1-й трійчастий листок – розгалуження сої).

Особливу увагу необхідно звернути на підтримання посівів у чистоті в найбільш гербакритичний період: 1–3 трійчастих листки сої. З цією метою можна включити до технології вирощування культури досходові (ґрунтові) гербіциди та їх бакові суміші.

Починаючи від сходів і до фази появи першого трійчастого листка соя розвивається досить довго. Цей процес може займати місяць. При цьому бур’яни розвиваються в рази швидше і стають для сої серйозними конкурентами. Багато господарств використовують тільки посходові гербіциди. Тому бур’яни в період від сходів і до першої обробки (вона проводиться, як правило, в фазу 1–3 трійчастих листків) можуть сильно пригнічувати рослини сої. Це, у свою чергу, негативно позначається на врожайності. Щоб уникнути прикрих наслідків, багато експертів рекомендують досходовое використання ґрунтових гербіцидів разом із подальшими страховими обробками.

При використанні ґрунтових гербіцидів потрібно зважати й на певні нюанси. Так, глибина зрошення не повинна перевищувати 20–25 мм. Якщо цього не дотримуватися, препарат промиється в нижні ґрунтові шари – відповідно, знизиться ефективність захисту.

Також слід пам’ятати, що злакові бур’яни розвиваються трохи пізніше. Отже, проти них потрібно проводити окрему грамініцидну обробку.

ПІДЖИВЛЕННЯ ЧЕРЕЗ ЛИСТЯ

Окрема тема – листкове живлення сої на поливі. Часом при зрошенні рослин спостерігається дефіцит у них мікро- і мезоелементів живлення. Наприклад, на листках сої може розвинутися хлороз заліза, який проявляється в пожовтінні з подальшим знебарвленням листя. В такому випадку необхідне екстрене внесення мікродобрив, які допоможуть виправити ситуацію.

При зрошенні листкові підживлення потрібно застосовувати в більш інтенсивному режимі. Для цього ідеально підійдуть  багатокомпонентні мікродобрива, які дають змогу підвищити засвоєння з листя і ґрунту поживних елементів. Потрібно пам’ятати, що соя потребує багатого набору мікроелементів. Їх внесення в більшості випадків виправдане, оскільки сприяє отриманню більш високого і якісного врожаю.

Водночас не варто забувати, що листкове живлення не допоможе вирішити глобальні проблеми, пов’язані з розвитком сої. Його основне завдання – збалансувати «раціон» рослин і поліпшити кількісні та якісні характеристики врожаю – зрозуміло, при чіткому дотриманні всієї технології. Адже у вирощуванні сої не буває дрібниць: весь комплекс прийомів працює на єдиний результат. І яким він буде, багато в чому залежить від агрономічної служби підприємства.

Юрій Гринько, оглядач

Опубліковано в журналі “Агроном”, 2022

Погода

Kyiv
сильний дощ
8 ° C
8.2 °
7.6 °
90 %
0.9kmh
100 %
Ср
13 °
Чт
19 °
Пт
20 °
Сб
22 °
Нд
13 °