СМУГАСТА ПЛЯМИСТІСТЬ (DRECHSLERA AVENAE)
Значення. Ця хвороба особливо характерна для зон із прохолодним і вологим кліматом. Причому більшої шкоди завдають зазвичай зараження сходів і зрідженість посівів, ніж подальше зараження листя. Збитків слід очікувати тільки в разі його сильного ураження.
Джерело зараження. Зараження відбувається від посівного матеріалу. Надзвичайно живучий спочиваючий міцелій міститься на внутрішній стороні колоскових лусок і в навколопліднику зерна. Симптоми зараження не помітні.
Поширення захворювання. Коли зерно проростає, міцелій проникає у молоду рослину (первинне зараження). Якщо розвиток проростка сповільнюється через низьку температуру ґрунту (подовжується вразлива фаза проростання), то первинне інфікування може призвести до більш сильного ураження. Вторинне зараження зумовлюють конідії, утворені на некротизованих ділянках листя більш дорослих рослин. Під час цвітіння вівса конідії можуть інфікувати зерно через розкриті плівчасті оболонки.
Діагноз. Проростки зі значним ступенем зараження майже не дають сходів. Уже на сходах рослин можна помітити перші ознаки хвороби. На листках з’являються маленькі плями насиченого червоно-фіолетового кольору, овальні чи продовгуваті, потім вони стають червонувато-коричневими зі світло-коричневим або сірим центром. Поширення плям часто обмежується судинно-волокнистими пучками, тому плями набувають форму смуг.
В умовах високої активності інфекційного фону листок гине ще до появи типових симптомів хвороби. Можуть бути заражені також волоть і зерна. Залежно від термінів зараження і його ступеня тяжкості колоски можуть залишатися безплідними або ж на них утворюються щуплі зерна.
Читати по темі: Розумні технології: цифровий помічник впорається із проблемою на полі за фото
Хвороби зі схожими симптомами. Симптоми смугастої плямистості можна прийняти за прояв септоріозу вівса (Septoria avenae). При зараженні смугастою плямистістю, на відміну від ураження Septoria avenae, залишаються здоровими листові піхви та стебла.
ЗАХОДИ БОРОТЬБИ
Профілактичні агротехнічні заходи:
- Здоровий посівний матеріал;
- Вибір більш пізніх строків сівби;
- Боротьба з вівсюгом у сівозміні.
Обробка фунгіцидами. Протруювання посадкового матеріалу дозволеними до використання фунгіцидами.
ЛЕТЮЧА САЖКА (USTILAGO AVENAE)
Значення. Може зустрічатися у всіх зонах вирощування вівса, але після запровадження протруювання насіннєвого матеріалу не має великого значення, в тому числі й для дикорослих видів цієї рослини.
Джерело зараження. Зараження відбувається від спор летючої сажки, що утворилися на місці зерен у хворих рослин. Рух повітряних потоків і краплі дощу переносять спори летючої сажки в розкриті плівчасті оболонки ще здорових зернівок.
Поширення захворювання. Спори починають проростати в сиру погоду. Але міцелій не проникає в зерно, а утворює між плівчастими оболонками і зернівкою спочиваючий міцелій. Після сівби міцелій проникає у проросток і дифузно росте безпосередньо вслід за точкою росту. Разом із подовженням міжвузлів він просувається пагонами вгору по стеблу і призводить до утворення ураженої сажкою волоті.
Діагноз. Симптоми зараження стають помітними зі стадії утворення волоті. На відміну від летючої сажки пшениці або ячменю, уражені летючою сажкою волоті вівса з’являються одночасно зі здоровими суцвіттями. Замість зерен вони містять чорні мішечки спор летючої сажки, покриті тьмяною зморшкуватою плівкою, яка розривається і вивільняє спори. Можливий прихований перебіг хвороби і часткове ураження волоті, при цьому можуть з’являтися низькорослі рослини.
Хвороби зі схожими симптомами. Ця хвороба має характерні симптоми, тому її важко переплутати з якоюсь іншою. Її прояви дещо схожі на ураження вівса твердою сажкою (Ustilago levis).
ЗАХОДИ БОРОТЬБИ
Профілактичні агротехнічні заходи:
- Використання здорового посівного матеріалу;
- Рання весняна сівба;
- Забезпечення швидкого проростання сходів.
Обробка фунгіцидами. Обробка насіння дозволеними протруйниками.
КОРОНЧАТА ІРЖА (PUCCINIA CORONATA)
Значення. Корончата іржа вівса поширена по всьому світу, причому найбільшу загрозу становить для культури в більш теплих і вологих зонах її вирощування. З огляду на теплолюбний характер збудника, хворобу в Центральній Європі зазвичай слід очікувати лише незадовго до збирання врожаю. Значні втрати врожаю можливі, певно, тільки в разі вкрай серйозного зараження.
Джерело зараження. Телейтоспори проростають навесні на пожнивних залишках.
Поширення захворювання. Телейтоспори утворюють наступну форму спор – базидіоспори. Вони інфікують проміжного господаря – крушину. Із середини травня до середини червня переважно на нижньому боці листкової пластинки крушини утворюються так звані ецидії. Ецидії – це помаранчеві утворення в формі келишків. Із них ецідіоспори переносяться на основного господаря – овес, заражаючи його. В підсумку, починаючи з середини червня, на листках утворюються помаранчеві уредопустули, що мають форму від круглих до овальних. Наприкінці вегетації навколо них колами формуються темні телейтопустули.
Діагноз. На верхній і нижній сторонах листової пластинки можна виявити літню форму – уредопустули зі спорами насиченого оранжевого кольору. Вони розташовані окремо і в разі сильного зараження можуть, з’єднуючись, утворювати на листках плями неправильної форми.
Симптоми можуть проявитися і на листкових піхвах, зернових плівках та на зерні. Пізніше навколо літніх уредопустул кільцем утворюються телейтопустули – від темно-коричневого до чорного кольору – зимова форма спороношения. На відміну від літніх уредопустул, зимові телейтопустули залишаються під епідермісом.
Хвороби зі схожими симптомами. Корончату іржу можна прийняти за чорну іржу (Puccinia graminis f. Sp. Avenae).
ЗАХОДИ БОРОТЬБИ
Профілактичні агротехнічні заходи:
- Рання сівба;
- Вибір ранньостиглого сорту;
- Боротьба з вівсюгом у сівозміні;
- Необхідно уникати ділянок по сусідству із крушиною.
Обробка фунгіцидами. Обробка дозволеними фунгіцидами.
Д-р Г. Прігге, д-р М. Герхард, д-р І. Хабермайєр, за матеріалами компанії BASF
Опубліковано в журналі “Агроном”, 2021