Багато сільгоспвиробників мало звертають увагу на рН ґрунтового розчину. І дарма. Адже цей показник безпосередньо впливає на ріст і розвиток сільськогосподарських культур, зумовлює вибір добрив. Окрім того, від активної кислотності, як і від активної лужності ґрунту, залежать і врожайність, а відтак і дохід аграріїв. Як це відбувається – давайте розберемося.
НЕГАТИВНИЙ ВПЛИВ НАДЛИШКОВОЇ КИСЛОТНОСТІ
Активна кислотність ґрунтового розчину обумовлена підвищеною концентрацією в ньому іонів водню і наявністю вільних мінеральних кислот, як-от вугільна, та водорозчинних органічних кислот, а також кислих солей. Активна лужність обумовлена вмістом у ґрунтовому розчині лужних солей, таких як карбонати і гідрокарбонати лужних і лужноземельних металів.
Кислотність знижує доступність фосфору рослинам, призводить до закупорки судин кореневої системи і зменшує надходження елементів живлення. Крім цього негативного впливу, відбувається руйнування структури ґрунту, що викликає погіршення його водно-фізичних властивостей, пригнічення рослин і життєдіяльності мікроорганізмів.
Негативний вплив кислотності на рослини проявляється через нестачу кальцію та підвищену концентрацію токсичних для рослин іонів алюмінію, марганцю й водню. При надлишку цих елементів продуктивність рослин різко знижується за рахунок порушення обміну речовин, формування генеративних органів і запліднення; гальмування розвитку кореневої системи. Висока кислотність знижує доступність молібдену.
Кисле середовище пригнічує процеси амоніфікації, нітрифікації, фіксації азоту з повітря, погіршуючи азотний режим ґрунту. Оптимальні умови для розвитку мікрофлори, яка визначає ці процеси, – рН 6,5–8,0. Особливу увагу на ці показники мають звертати ті сільгоспвиробники, які вирощують таку маржинальну культуру як соя.
Читати по темі: Непродуктивні гектари: засолення й осолонцювання ґрунтів
Кисле середовище сприяє накопиченню патогенної мікрофлори у ґрунті та більшому прояву хвороб на рослинах: кореневих і прикореневих гнилей та листкових плямистостей. Нашими дослідженнями доведено, що чим кисліший ґрунт, тим більше в ньому патогенів (за фітоекспертизою ґрунтів) і тим сильніше розвиваються захворювання на озимій і ярій пшениці, ячмені, соняшнику. Важливо брати до уваги цей чинник і вчасно захищати свої рослини.
НЕГАТИВНИЙ ВПЛИВ НАДМІРНОЇ ЛУЖНОСТІ ҐРУНТІВ
Висока лужність ґрунтів несприятлива для більшості рослин і сільськогосподарських культур. В умовах лужного середовища в рослинах порушується обмін речовин, знижується розчинність і доступність фосфатів, сполук заліза, міді, марганцю, бору та цинку.
При лужній реакції в ґрунтовому розчині з’являються токсичні для рослин речовини, зокрема, сода і алюмінати натрію. У разі різкого підвищення рН кореневі волоски рослин відчувають лужний опік, що негативно впливає на їх подальший розвиток і може призвести до відмирання.
Сильнолужні ґрунти характеризуються яскраво вираженими негативними агрофізичними властивостями, що пов’язано з пептизацією ґрунтових колоїдів і розчиненням гумусових речовин. Такі ґрунти втрачають структуру, набувають високої липкості, зв’язності у вологому стані; відрізняються поганою фільтрацією, водопроникністю та незадовільним водно-повітряним і поживним режимами. Сильнолужні ґрунти малородючі. Але лужність ґрунту менше шкідлива, ніж кислотність.
ДІАПАЗОН рН
Агрономам, звісно, відома загальноприйнята шкала оцінки рівня рН ґрунту:
- > 8,6 – сильнолужна;
- 8,0–8,6 – лужна;
- 7,2–8,0 – слаболужна;
- 6,7–7,2 – нейтральна і близька до неї;
- 5,5–7,0 – слабокисла;
- 4,5–5,5 – кисла;
- <4,5 – сильнокисла.
Найкращий діапазон рН для проростання рослин – у межах від 6,5 до 7,5. Зі свого особистого багаторічного досвіду можу сказати з упевненістю, що при підвищенні рН вище 8,0 і зниженні його нижче 6,0 врожайність основних сільськогосподарських культур знижується до 30%. Це безпосередньо пов’язано з недоступністю елементів живлення із ґрунту і добрив (рис. 1).
ПРАВИЛА ПІДЖИВЛЕННЯ
Нерідко агрономи підживлюють рослини, не прислухаючись ні до рослин, ні до ґрунту. Часто доводиться чути від сільгоспвиробників: «Та навіщо вносити зайві добрива і підживлювати рослини, якщо все одно урожай не підвищується». У відповідь зазвичай пропоную подумати про те, як на доступність елементів живлення впливає рН середовища.
У табл. 1 наведено основні макродобрива, які використовуються у виробництві, а також терміни їх застосування (залежно від форми елемента) і ґрунти, на яких краще розкриється їх потенціал для рослин у певному рН середовищі.
У нітрофосі азот присутній в амонійній і нітратній формах – отже, вносити його восени не бажано, оскільки існує ймовірність вимивання нітратного азоту. Фосфор тут одно- і двозаміщений. У воді розчинний тільки однозаміщений, двозаміщений розчиняється у слабких кислотах. Однак, оскільки фосфор має обидві ці властивості, добриво використовують у будь-який термін і на різних ґрунтах.
Якщо у ґрунті мало калію, то в принципі, нітрофоску можна використовувати у весняний період на будь-яких ґрунтах.
Нітроамофос розчинний у воді, може бути в амонійній і нітратній формі, переважна частина – амонійна, вноситься навесні й на будь-яких ґрунтах.
Нітроамофоску (азофоску) теж вносять навесні. А ось коли йдеться про нітродіамофос, потрібно орієнтуватися на ґрунт: краще його вносити на слабокислих і кислих ґрунтах. Те ж саме стосується і нітродіамофоски.
Останнім часом активно застосовують сульфоамофос, але тут частина фосфору розчинна у слабких кислотах, тому на лужних ґрунтах він менш ефективний. Можна застосовувати як восени, так і навесні.
Зі складних добрив часто застосовують амофос і діамофос. Амофос за змістом фосфору дуже хороший, його можна вносити як восени, так і навесні. У наших дослідженнях він показав найкращі результати на ґрунтах із рівнем рН, близьким до нейтрального.
ПРОСТІ ДОБРИВА
Сульфат амонію і хлористий амоній із простих добрив особливо доречні на лужних ґрунтах, оскільки кислотні залишки нейтралізуватимуть реакцію середовища. Азот в амонійній формі, тож його краще вносити восени.
Аміачна селітра ефективна для весняного підживлення, добриво можна вносити під передпосівну культивацію.
Карбамід – це амідна форма, яка, перш ніж пройти крізь корінь, зазнає низки перетворень, тож якщо ми хочемо «нагодувати» рослину відразу, то краще використовувати аміачну селітру.
Якщо агрономи будуть враховувати рівень рН ґрунту при виборі та внесенні добрив під вирощувані культури, їхні витрати на підживлення окупляться високим урожаєм.
Тетяна Павлова, агроконсультант, канд. с.-г. наук
Опубліковано в журналі “Агроном”, 2021
