ДОСЬЄ
Назва: СТОВ «Десна»
Спеціалізація: вирощування картоплі (підприємство має статус насінницького господарства), соняшнику, кукурудзи, пшениці, люпину, гірчиці
Земельний банк: 1500 га (Чернігівська область)
Україна, завдячуючи сприятливим погодним умовам, третій рік поспіль матиме гарний врожай картоплі, навіть попри скорочення цього року посівних площ на 12%. Наскільки вигідно в Україні вирощувати картоплю у промислових масштабах, ми розпитали у засновника та генерального директора СТОВ «Десна» Миколи Пономаренка.
«Агроном»: Чому картоплярство?
Микола Пономаренко: В Україні, за офіційною статистикою, лише 7% картоплі вирощують професійні господарства. Моя оцінка – 15%, принаймні, до війни. Ці цифри говорять самі за себе: картоплярство – це ніша, яка не до кінця зайнята.
Про вирощування картоплі професійно задумався у 90-х роках: тоді я займався торгівлею на Чернігівщині, в тому числі торгував картоплею. І дійшов висновку, що в Україні мало хто вміє її вирощувати. Почав вивчати справу, опановував особливості технології, спілкувався з професіоналами у цій сфері, цікавився, де брати посівний матеріал, які тенденції у світі тощо.
Ще тоді мене здивувало, що у світі в галузі картоплярства все не так, як у нас. То чому б не переглянути наші підходи до виробництва?
А.: З чого почали?
М. П.: З підбору посівного матеріалу. Якісного насіння в Україні на той час я не знайшов, тому завіз із Німеччини у співпраці з іншим фермером, адже ще не мав власного господарства. Коли ми отримали перший врожай, результат приємно здивував. Врожайність була 70 т/га. На той час небаченим результатом в Україні вважалося 25 т/га. При цьому, отримавши 70 т/га, ми розуміли, що є й більший потенціал – підкопуєш куща, а там 58 картоплин. Якби дали збалансоване живлення, водозабезпечення, то могли б отримати і 100 т/га.
А.: Де берете посівний матеріал сьогодні?
М. П.: Співпрацюємо з кількома передовими компаніями у галузі, це – «Солана Україна», «Европлант», «Агріко Україна». Маємо технологічний супровід, тому постійно вчимося, щоб досягати максимально закладеного потенціалу із врожайності та якості. На сьогодні наші основні сорти – Гранада, Королева Анна, Ред Леді, Ліллі, Бельмонда німецького походження, Коннект, Лабелла голландської компанії Den Harting (увійшла до структури «Солана»), Беллароза, Санібель компанії «Европлант», сорт Арізона компанії «Агріко Україна».
Супереліту та еліту репродуктуємо у еліту та першу репродукцію. Через «Солана Україна» реалізуємо отриманий урожай першої репродукції, а другу збуваємо самостійно.
У мене є перевірені підходи до вибору посівного матеріалу: маю бачити його на полях виробника, поспілкуватися з фермером, адже насіння не з дешевих, від 36 грн/кг до 42 грн/кг.
А.: Сорти української селекції не додаєте?
М. П.: «Десна» співпрацює з Інститутом картоплярства НААН. На дослідженні маємо кілька сортів, серед яких Фотинія, Скарбниця, Марфуша, Мирослава та ін. Хочеться, щоб український насіннєвий матеріал також був належного рівня порівняно з імпортними сортами, тому працюємо в цьому напрямку.
А.: Ви сказали, що маєте супровід від постачальника насіннєвого матеріалу, як це на практиці відбувається?
М. П.: До війни представник компанії з Німеччини приїздив 3–4 рази на рік. Одного разу копали картоплю, стоїмо на полі, він каже: «Травмується, комбайн треба новий». Через рік приїжджає, а в мене новий комплекс, уже не б’ється урожай. І він такий задоволений, що його зауваження спонукало мене купити комбайн, який, до речі, коштував 250 тисяч євро. Приємно і самому, коли берешся за справу, робиш її з любов’ю і отримуєш результат.
А.: Яка урожайність цього року і як вона коливалася за минулі роки?
М. П.: Урожайність у господарстві коливається в межах 35–50 т/га. Ми таку і закладаємо, прораховуємо, скільки яких ресурсів необхідно. Якби був полив, то досягти можна набагато більшого.
А.: Розкажіть про технологію вирощування картоплі.
М. П.: Починати потрібно з підготовки ґрунту – це не просто зорав і посадив. Площа, на яку заходитиме картопля, має бути підготовлена. Окрім того, на одне і те ж саме поле картопля повертається раз у 4 роки, як правило, після бобових.
Отже, спочатку ми засіваємо сидерати. Це може бути гірчиця, яка є профілактичним і лікувальним засобом від різних хвороб, нематод. Вона розпушує землю, збагачує її органікою. Може бути люпин, який не лише лікує, а й збагачує ґрунт азотом. Люпин передисковуємо, коли він виростає на 15–17 см. На інших земельних ділянках також передисковуємо рештки культур-попередників, вносячи селітру в нормі 80–100 кг/га для пришвидшення розкладання поживних решток. На осінь – оранка або ж глибоке рихлення на 50 см. Ми практикуємо і перше, і друге, виходячи з обставин і ситуації на полі.
Читати по темі: Вадим Скрипник: «Вирощування цукрових буряків – це довго, дорого і складно, але прибутково»
Навесні заходимо саджальним комплексом Grimme. За один прохід він робить все: засипаєш картоплю, закладаєш ЗЗР і саджаєш. Попереду комплексу фреза перемелює землю на 25 см в пух. Позаду саджального комплексу – гребнеутворювач, який закриває землю та нагортає гребні. Саджаємо з міжряддями 75 см. Гребінь формується об’ємом 92 см. Від вершини гребня до закладки картоплини – 15–17 см. Важливо, щоб внизу була відсутня «плужна підошва», тоді картоплина, формуючи кореневу систему, активно розвивається. Після посадки до появи сходів вносимо гербіцид Зенкор Ліквід у нормі 0,8 л/га.
А.: Якщо говорити про захист, то скільки загалом потрібно обробок?
М. П.: Ми маємо статус насінницького господарства, для якого є рекомендації: 5–10 обробок. І хоча «Десна» виробляє як насіннєву, так і продовольчу картоплю, ми дотримуємося цих рекомендацій. Проте не економимо на препаратах, використовуємо лише оригінальні, адже для нас якість завжди у пріоритеті.
При посадці вносимо ґрунтові інсектициди, такі як Регент. Фунгіцидний захист починаємо на 30-й день після повних сходів, проводимо профілактичні обробки кожних 7–10 днів.
Впродовж вегетації залежно від погодних умов комбінуємо контактні препарати з системними, щоб максимально ефективно захистити картоплю від хвороб, адже захворювання легше попередити, ніж вилікувати. Обов’язково вносимо інсектицид Кораген від колорадського жука.
Також постійно закладаємо демоділянки з системами захисту картоплі від різних компаній – виробників ЗЗР. Аналізуємо результати і впроваджуємо у схему захисту картоплі.
А.: А як щодо системи живлення?
М. П.: Під основний обробіток ґрунту вносимо калійні добрива та NPK, збалансовані під заплановану врожайність. Норми добрив визначаються залежно від агрохімічного аналізу ґрунту.
Азот даємо безпосередньо перед посадкою. Практикуємо також внесення мікродобрив, які позитивно впливають на врожайність і якість картоплі.
Зараз проводимо експеримент: на щойно розкорчовані площі плануємо двічі засіяти люпин і дати туди лише п’яту частину норми аміачної селітри, а на контрольній ділянці без сидератів внесемо повну норму і порівняємо результат.
А.: Які ґрунти оптимальні для вирощування картоплі?
М. П.: Найбільш придатні слабокислі грунти – pH 5,6–6,0, а також ґрунти із високим загальним вмістом калію, супіщані, легко та середньосуглинкові.
Наша земля в цілому підходить для виробництва картоплі. Місцями є дерново-підзолисті, сірі й темно-сірі, лісові ґрунти та чорноземи типові, але в основному піщані. А піщані – легкі, тому картопля – як мита, коли копається. Але тут треба збалансувати живлення для неї, тому що внесеш менше – не отримаєш результату. Землю, як то кажуть, не обдуриш.
А.: Як війна вплинула на роботу господарства, чи змінювали технологію вирощування, економили на захисті, чи добривах?
М. П.: До війни площа під картоплею у нас в середньому була 450–470 га. Коли почалося повномасштабне вторгнення, я заклав 180 га, цього року 120 га. Із різних причин: поля були під обстрілами, окупацією, заміновані. До того ж війна спричинила брак фінансування, а засадити картопляні плантації, «аби було», ми не могли, бо втрачалася б якість. Технології дотримувалися, на захисті не економили, потенціал живлення був, тому місцями додавали менше добрив.
Після початку війни я купив лише 40 тонн насіння. Цього року мав сміливість завезти 230 тонн. Це вдалося, зокрема, завдяки перекредитуванню, пільговій програмі кредитування 5–7–9. Проте зараз ми виступаємо за те, щоб держава пролонгувала на рік нам кредити, адже у 2024 р. віддавати їх буде нічим. Усе через низькі ціни на вирощену продукцію.
А.: Яка зараз ціна на картоплю і яка собівартість її вирощування?
М. П.: Зараз ціна на картоплю – максимум 6,5 грн/кг. Це рівень нашої собівартості. До війни собівартість була на рівні 4,5–6,5 грн/кг. Здебільшого всі вкладалися в 4,5 грн/кг. На сьогодні собівартість 6,5–8,5 грн/кг, адже, якщо хочеш отримати якісну насіннєву картоплю, треба вкластися, дбати про землю, щоб вона не виснажувалася. За сьогоднішніх умов для нас комфортною була б ціна на рівні 10–12 грн/кг.
Хоча у супермаркеті нашу картоплю продають по 19,99 грн, але наші лише 6,50 від цієї ціни. Ми не готові продавати картоплю за собівартістю, маємо, де зберігати.
А.: Що спричинило зростання собівартості?
М. П.: Вагомою причиною стало дизельне паливо, яке коштує зараз 50 грн/л. Зросли витрати на живлення та захист. Насіння залишилося на попередньому рівні, але купуємо ми його за кордоном, а євро та долар також зросли.
А.: Ви всю вироблену картоплю закладаєте у сховища?
М. П.: За останніх 10 років ми переобладнали п’ять сховищ радянських часів, оснастивши їх нідерландським обладнанням. Робили це поступово, починаючи з 2012 року. Зараз маємо змогу зберігати до 8 тис. тонн продукції. Восени плануємо реалізувати 1000 тонн картоплі, а решту закладемо у картоплесховища.
Оскільки зберігання картоплі потребує постійного живлення електроенергією, на господарство дуже впливатиме те, як ми перезимуємо, чи буде блекаут. Зараз я забезпечений генераторами на 50%, треба ще докупити. Також монтуємо сонячні батареї для отримання електроенергії. Але це все майбутнє. На сьогодні єдине, що може врятувати, – це генератор.
Окрім цього, вже зараз ми готуємося до наступного сезону, зокрема, інформуємо партнерів про закупку насіннєвого матеріалу.
А.: Ви експортуєте картоплю?
М. П.: Так, у нас укладено контракт на поставку в Молдову 5500 тонн продовольчої картоплі.
А.: Яке, на вашу думку, майбутнє картоплярства в Україні?
М. П.: Картоплю досить складно вирощувати. 100 гектарів картоплі можна порівняти з 1000 га зернової групи – кукурудзи чи пшениці. Роботи біля картоплі багато, а професіоналів на ринку – одиниці. Історично так склалося, що багато вирощує саме приватний сектор, а там не рахують величезні затрати, у тому числі й власної праці, витраченої на її виробництво.
В Європі цей сектор – професійний. Виробники картоплі технологічно підходять до процесу виробництва та формують високу споживчу культуру серед покупців, пояснюючи, які сорти як краще споживати – використовувати для смаження, для пюре чи перших страв.
Ми теж поступово навчаємо покупців, що, наприклад, Гранада – дуже хороша картопля для певних цілей, Білороса – універсальна, це «народна» картопля, яка і при вирощуванні не потребує особливого догляду.
Картопля завжди «рятувала» українців у скрутні часи й залишається важливим продуктом зараз, і саме тому потрібно поступово міняти підходи та стимулювати виробників, щоб професійних картоплярських господарств ставало дедалі більше.
Опубліковано в журналі “Агроном”, 2023
