Ріпак озимий є переважно експортною і привабливою для фермерів культурою, під яку вони прагнуть поступово розширювати посівні площі. Це пов’язано з тим, що з ріпаком озимим у них виникає менше логістичних проблем, ніж із кукурудзою та ячменем, оскільки продати його насіння можна швидше, ніж зерно інших сільськогосподарських культур, а отже, відразу ж з’являються обігові кошти для господарства.
Насіння ріпаку містить від 38 до 50% і більше олії, 16–29% білка. Значення олії з низькоерукових сортів зросло завдяки зменшенню вмісту в ньому ерукової кислоти. Після відповідної технологічної підготовки ріпакову олію можна використовувати замість соняшникової. Макуха, яка залишається після переробки насіння на олію, – високопоживний корм для тварин. Вміст білка в макусі залежно від технології виробництва олії становить 23–46%. Але цінність цього корму визначає не тільки високий вміст в ньому білка, а й наявність амінокислот метіоніну і цистину, яких в ній більше, ніж у макусі сої.
Завдяки введенню ріпакової макухи в кормові раціони зростає продуктивність худоби. До того ж у сівозмінах ріпак – добрий попередник для озимих зернових культур. При високому насичені ними сівозмін ріпак ефективно очищає ґрунт від шкідливих мікроорганізмів. Він також добре відомий, як непоганий медонос і сидерат.
Нинішній високий попит на ріпак, який зберігається з боку Китаю, Японії та країн Європейського Союзу, тримає рентабельність ріпаку на високому рівні. В зв’язку з цим, для фермерів за всіма параметрами ця культура належить до пріоритетних, а відносно висока маржа стимулює їх до розширення його посівних площ.
НЕВИКОРИСТАНИЙ ПОТЕНЦІАЛ РІПАКУ
Однак, у виробничих умовах генетичний потенціал цієї культури використано ще не повністю. Встановлено, що на одній рослині ріпаку за наявності всіх сприятливих умов може утворитись 4000 квіткових зачатків. На жаль, цей великий потенціал продуктивності використовується лише на 5%.
Що ж до насіннєвої продуктивності, то вона ще не відповідає ні можливостям культури, ні умовам України. До того ж рослини ріпаку потребують більше продуктивної вологи для свого росту і розвитку, ніж зернові культури, оскільки його транспіраційний коефіцієнт варіює від 400 до 700, а для проростання насіння йому потрібна така кількість води, яка становить половину маси сухої насінини.
Для свого росту і розвитку ріпак потребує родючих ґрунтів із нейтральною або слабокислою реакцією ґрунтового розчину і доброго зволоження впродовж всього вегетаційного періоду. Тому отримати дружні сходи ріпаку озимого в умовах посухи стає досить важко, і в зв’язку з цим вся увага керівників господарств і спеціалістів зосереджена на пошуку відповіді на запитання: як своєчасно отримати дружні сходи ріпаку в посушливих умовах і якісно підготувати його посіви до зимівлі?
Оскільки посушливі погодні умови, особливо на півдні нашої держави, – дуже часте явище, в чому всі вже встигли пересвідчитись влітку 2024 року, коли позначка на термометрі перевищила 40°С, такі обставини, які склалися нині, перешкоджають проведенню в оптимальні терміни сівби цієї сільськогосподарської культури в запланованих масштабах. Якщо в посушливі роки сівбу все ж таки провели, то тоді в зв’язку з дефіцитом продуктивної вологи в посівному шарі ґрунту на значних площах сходи не з’являються вчасно, а ті що з’явилися, доволі швидко гинуть від нестачі вологи, оскільки молодий корінець рослини ріпаку неспроможний подолати сухий прошарок ґрунту і проникнути в глибші й вологіші його шари.
До речі, залежно від кількісного вмісту продуктивної вологи в посівному шарі ґрунту перед сівбою ріпаку озимого в Україні його посівні площі щороку варіюють від 1,0 млн га до 1,4 млн га. Це пов’язано з тим, що в низці областей дефіцит вмісту продуктивної вологи в посівному шарі ґрунту не дає змоги здійснити сівбу в оптимальні терміни в запланованих масштабах. Звісно, така ситуація, що дуже часто складається в період сівби ріпаку озимого, фермерів не влаштовує. То який же вихід можна знайти з цього скрутного становища? Що робити, якщо атмосферні опади не прогнозуються або вони не гарантовані?
Тут потрібен комплексний підхід, щоб частково зменшити нашу залежність від кількості атмосферних опадів при вирощуванні ріпаку. Передусім потрібно обрати кращий попередник. Основним чинником, за яким обирається попередник, є насамперед раннє звільнення поля і наявність достатньої кількості залишкової продуктивної вологи, якої повинно вистачити, щоб забезпечити для цієї культури оптимальні терміни сівби. Адже різні попередники залишають після себе в ґрунті неоднакову кількість продуктивної вологи (рис. 1).
ТЕХНОЛОГІЧНІ НЮАНСИ
За нинішньої структури посівних площ ріпак озимий зазвичай висівають після озимого та ярого ячменю, озимої пшениці, озимого жита, гороху, сої. Серед всіх існуючих попередників найбільші запаси продуктивної вологи залишає після себе чорний та зайнятий пар. Так, після них майже кожен рік можна отримати без особливих зусиль гарантовані сходи ріпаку озимого і доволі високий врожай насіння. Але фермери в виробничих умовах ріпак озимий майже ніколи не сіють по чорному пару, в основному він розміщується в сівозмінах таким чином: озима пшениця – ріпак озимий – соняшник, озима пшениця – озимий ячмінь – озимий ріпак, озима пшениця – озимий ріпак – горох, горох – озимий ріпак – соняшник. Найкращі попередники для нього – багаторічні трави на один укіс, однорічні трави, зернобобові. Задовільні – зернові культури, проте овес і яра пшениця є несприятливими попередниками.
Для озимого ріпаку найдоцільніше створювати спеціалізовані ріпаково-зернові сівозміни з максимальним насиченням цими культурами. Це поліпшує фітосанітарний стан ґрунту, зводить до мінімуму зараження зернових культур кореневими гнилями, а ріпаку – нематодами.
Ріпак розміщують у будь-якій сівозміні з поверненням його на попереднє місце через 4–5 років. Отже, перелік попередників, після яких можна сіяти ріпак озимий, невеликий. До того ж слід також зауважити, що не варто сіяти ріпак після соняшнику, цукрових буряків, гірчиці, льону олійного, оскільки після них виникає небезпека поширення спільних для цих культур шкідників та збудників хвороб, зокрема, білої і сірої гнилі.
Слід також звернути увагу на ту обставину, що велике насичення сівозміни ріпаком озимим – до 30% – не бажане, оскільки це призводить до ураження рослин вертицильозним в’яненням, циліндроспоріозом, білою гниллю, фомозом і альтернаріозом. Також в його посівах вже у фазі осінньої розетки активно поширюються шкідники, зокрема, ріпаковий пильщик, ріпакова блішка, капустяний і ріпний білан, прихованохоботник капустяний галовий та інші. Важливо відмітити, що ріпак – культура перехреснозапильна, тож йому потрібна просторова ізоляція щонайменше 500 м.
В більшості випадків фермери сіють ріпак по попереднику ячмінь озимий або пшениця озима. При цьому дуже важливим є дотримання технологічних вимог. Однією з технологічних вимог під час збирання такого попередника є подрібнення соломи і рівномірний її розподіл по поверхні поля. З цією метою зернозбиральні комбайни слід насамперед правильно налаштувати. В господарствах солому, яка залишилась на полі після збирання врожаю зерна, потрібно рівномірно розподілити пружинними боронами по поверхні поля. Для цього борони проходять по діагоналі поля. Потім для прискорення мінералізації соломи на кожну її тонну вносять за діючою речовиною по 10 кг азоту, найкраще у вигляді розчину КАС-32 з додаванням до нього біодеструктора соломи, а далі проводять лущення стерні на глибину 5–7 см дисковими лущильниками і прикочують поле кільчасто-шпоровими котками.
Головною умовою отримання повноцінних сходів ріпаку озимого в посушливих умовах є зональний передпосівний обробіток ґрунту, а точніше – його мінімізація, щоб запобігти надмірному пересушуванню ґрунту.
Після обрання попередника потрібно якісно підготувати ґрунт до сівби. Підготовка ґрунту – найважливіший агрозахід, від якого залежить поява своєчасних рівномірних сходів і добрий розвиток кореневої системи, яка має проникнути глибоко в ґрунт, не зустрічаючи перешкод. При цьому бажано зважати на ту обставину, що ріпак озимий, на відміну від інших культур, потребує для проростання свого насіння твердого насіннєвого ложа. Після багаторічних трав обробіток починають з лущення стерні дисковими знаряддями, а потім доводять поле до посівної готовності за допомогою голчастих дисків БІГ-3А, парового культиватора КПС-4, котків ЗККШ-6. Але передпосівний обробіток ґрунту по всіх попередниках краще всього виконувати комбінованими агрегатами типу «Європак», «Борекс» та ін. на глибину загортання насіння. Саме вони за один прохід забезпечують якісну підготовку ґрунту і водночас значну економію пального.
Після якісної передпосівної підготовки поля вибирають для сівби насіння з високими посівними якостями. За сортовою чистотою насіння першої і наступних репродукцій ділиться на такі категорії: перша – не менше ніж 99,5% основного сорту, друга – не менше ніж 98,5%, третя – не менше ніж 95%. Супереліта та еліта містить 99,8% насіння основного сорту. Насіння ріпаку не потребує післязбирального періоду достигання, відразу ж після збирання воно має високу лабораторну схожість і придатне до сівби. Його можна використовувати відразу ж після очищення та просушування. Однак краще проводити сівбу минулорічним насінням, яке має дещо вищу польову схожість, енергію проростання та кращі господарські властивості.
Читати по темі: Діагностика дефіциту азоту на ріпаку
Другою важливою умовою є оптимальний строк сівби; особливо це стосується низькоерукових сортів. Для озимого ріпаку строк сівби має вирішальне значення для перезимівлі та збереження рослин взимку. Безумовно, рання сівба позитивно вплине на розвиток міцної стрижневої кореневої системи та в цілому рослини, але, з іншого боку, вона підвищує ризик вимерзання посівів через швидкий ріст рослин і їх переростання і тому за таких обставин знадобиться обробка посівів ріпаку ретардантами.
Посіви надранніх строків у всі роки з осені переростають: замість прикореневої розетки рослина утворює стебло, яке виносить точку росту на значну висоту над поверхнею ґрунту, посіви нагромаджують велику вегетативну масу, що призводить до пошкодження точки росту морозами або випрівання посівів під час їх перезимівлі. Морози, та ще і з вітром, у більшості випадків у перерослих рослин пошкоджують точку росту і в результаті відбувається так зване випалювання рослин. Однак повна загибель посівів від цього спостерігається не так часто.
Рослини з пошкодженою точкою росту здатні навесні відростати за рахунок утворення бокових пагонів. Для цього їх обробляють регуляторами росту, які стимулюють перебіг зазначеного процесу. Такі посіви навесні необхідно насамперед при відновленні вегетації вчасно підживити азотними добривами, що певною мірою поліпшить стан рослин, але вже не забезпечить високого врожаю. Якщо пошкоджені бокові корінці, то за допомогою вчасного підживлення азотом теж можна зберегти посіви і навіть одержати добрий врожай.
При пізніх строках сівби рослини не встигають сформувати достатню кількість листків у прикореневій розетці та розвинену кореневу систему. Це призводить до слабкого розвитку рослин восени і недостатнього їх росту, що негативно позначиться на врожайності насіння. За такого строку сівби посіви гинуть в основному через слабкий розвиток рослин.
Пізні посіви, як правило, недостатньо зимостійкі. В цьому випадку найбільш уразливою є коренева шийка. Найбільшої шкоди їй завдає перепад температури, тобто періодичне замерзання та розмерзання ґрунту, що, як правило спостерігається наприкінці зими або ранньою весною. Від цього кора на коренях розтріскується і вони загнивають. Такі пошкодження характерні для пізніх строків і є основною причиною їх загибелі. Тому найбільші площі озимого ріпаку не перезимовують там, де сіють його у пізні строки.
Слід також зауважити, що в разі висівання ріпаку наприкінці оптимальних строків або за інших несприятливих умов норму висіву насіння збільшують до 8 кг/га. Проте це не означає, що низький агротехнічний рівень можна перекривати збільшенням норми висіву насіння.
Оптимальний строк сівби забезпечує утворення восени 6–8 листків прикореневої розетки і формування добре розвиненої кореневої системи, яка встигає проникнути в ґрунт до входження в зиму на глибину майже півтора метри.
За оптимального строку сівби рослини для осінньої вегетації мають в своєму розпорядженні 55–60 днів з температурою повітря вище ніж 5°С. За таких умов рослини встигають восени нагромадити достатні запаси поживних речовин і пройти так звану стадію загартування. Завдяки цьому посіви витримують зниження температури до мінус 15…18°С навіть у безсніжні зими, а під снігом – мінус 25…30°С. Календарно такі строки на переважній частині території України припадають на період від 15 до 30 серпня. Практика підтвердила, що оптимальні строки сівби ріпаку настають за 15–20 днів раніше від оптимальних строків сівби пшениці озимої.
Зважаючи на те, що посівна кампанія ріпаку озимого припадає на один із найбільш спекотних місяців року, кінець літа, то вікно наявних оптимальних умов зволоження ґрунту, за яких можна отримати повноцінні дружні сходи, звужується до банальної залежності від кількості атмосферних опадів, які випали. В таких складних погодних умовах отримати повноцінні та дружні сходи ріпаку озимого стає дуже важко. Тому в господарствах сівбу цієї сільськогосподарської культури не проводять, якщо посівний шар ґрунту сухий, відкладаючи цей агрозахід до початку випадання достатньої кількості опадів.
На прийняття кінцевого рішення, коли ж сіяти ріпак, впливає ціла низка чинників: строки збирання попередника, стан підготовки ґрунту та ін., але все ж таки серед них домінуюче положення займає посуха. Тоді аграрії сподіваються дочекатись дощів і відкладають початок сівби до появи в посівному шарі ґрунту достатньої для проростання насіння кількості продуктивної вологи.
Тут доречно відмітити, що при визначенні оптимального терміну сівби слід орієнтуватись не на час появи сходів, а на стан, у якому посіви ріпаку увійдуть в зиму. Допустимими для нього строками сівби є період з 20 серпня по 5 вересня.
Ріпак озимий – це дрібнонасіннєва культура, яку зазвичай сіють у серпні, мілко загортаючи насіння на невелику глибину – всього лише 2–3 см, а під час посухи, коли верхній шар ґрунту відразу ж після збирання попередника вже встиг повністю висохнути і в більшості випадків навіть в нижніх його шарах залишилось дуже мало продуктивної вологи, сошник сівалки іноді вимушено поглиблюють до 4 см. В цьому випадку потрібно мати на увазі, що головною умовою вирощування ріпаку є одержання своєчасних і дружних сходів, а це можливо тільки при загортанні насіння у вологий ґрунт на глибину 3 см з подальшим прикочуванням.
Наукові дослідження і практичний досвід свідчать про те, що оптимальна глибина висіву насіння всіх сільськогосподарських культур, в тому числі й ріпаку озимого, – 10 діаметрів насінини. Виходячи з цього положення, для ріпаку така глибина сівби становить приблизно 2 см. Тому в умовах виробництва для того, щоб створити гарантований і необхідний (для набухання й проростання насіння цієї сільськогосподарської культури) тісний контакт із грунтом, його зазвичай сіють на глибину 2–3 см, але не глибше. Коли ж ґрунт дуже сухий і фермери вимушені провести сівбу його насіння на глибину 4 см, то за тих самих умов польова схожість буде знижуватись і варіюватиме в межах 60–65%. Це явище закономірне і перевірене практикою: чим глибше загортається в ґрунт насіння, тим, менша його польова схожість. Причому в усіх випадках.
У посушливих умовах сівба ріпаку озимого на глибину 1,0–1,5 см в жодному разі не сприяти появі рівномірних і дружних сходів. Виробнича практика переконливо засвідчила, що також не варто додавати баласт у насіння для регулювання норми висіву, оскільки цей захід не дає очікуваних результатів.
Ріпак, як правило, сіють звичайним рядковим способом із міжряддям 15 см. На засмічених полях його необхідно сіяти широкорядним способом із шириною міжрядь 45 см. Також практикують сівбу ріпаку озимого і з міжряддями 35 см. Результати наших досліджень свідчать, що при високій загальній культурі землеробства та застосування ґрунтових гербіцидів (наприклад раундапу) найвищий врожай можна отримати на рядкових посівах з міжряддям 15 і 35 см. При ширших міжряддях на метр рядка припадає більше насінин. Наприклад, при масі 1000 насінин 5 г і нормі висіву 8,0 кг/га на один метр висівається: з міжряддям 15 см – 24 насінини, 30 см – 48; 45см – 72 насінини. Таким чином, у рядку з міжряддям 45 см висівається в три рази більше насінин, ніж з міжряддям 15 см. Отже, в широкорядних посівах усі рослини входять в зиму ослабленими, витягнутими, із слабко розвинутою кореневою системою, внаслідок чого знижується їх зимостійкість і насіннєва продуктивність.
Оптимальні умови мінерального живлення для рослин ріпаку озимого створюються тоді, коли відстань між насінням у ряду не буде перевищувати 6 см, інакше у фазі 3–4 листків між сусідніми рослинами розпочнеться конкуренція за фактори життя. У разі, коли на одному квадратному метрі висівається 60 насінин із міжряддям 15 см, відстань між насінинами в рядку становить 12 см. За збільшення ширини міжряддя в рядку відстань між рослинами скорочується. В зв’язку з цим посіви з міжряддями 45 см стають дуже чутливими до нерівномірного розміщення рослин в рядку порівняно з посівами з міжряддям 15–25 см.
Для того щоб точно провести сівбу з заданою нормою висіву посівного матеріалу, бажано використовувати для сівби якісну сівалку, яка за своїми технічними показниками спроможна висіяти насіння рівномірно в рядку, поклавши його на посівне ложе з заданою глибиною і оптимальною відстанню між насінинами. Відразу ж після сівби поле коткують, щоб підтягнути вологу з нижніх шарів ґрунту до верхніх і забезпечити більш тісний контакт насіння із ґрунтом. Всі ці посівні операції можна виконати за один прохід по полю, якщо використати технологію Mzuri Pro-Til. Тому в сучасних умовах перспективним напрямком отримання гарантованих сходів ріпаку озимого є використання посівного комплексу Mzuri, який за один прохід вносить добрива на різну глибину, проводить передпосівний обробіток ґрунту лише в рядку, висіває насіння, загортає його в ґрунт і водночас прикочує (рис. 2).
Внесення посівним комплексом Mzuri фосфорно-калійних добрив на глибину 20–25 см спонукає кореневу систему рости в глибокі шари ґрунту, а це сприятиме збільшенню посухостійкості рослин. Внесені в рядок фосфорні добрива забезпечать інтенсивний ріст кореневої системи в початкові фази онтогенезу. Завдяки добре розвиненій кореневій системі рослини ріпаку озимого будуть краще забезпечені рухомими формами поживних речовин та продуктивною вологою.
В посівах ріпаку озимого, сівбу якого виконано посівним комплексом Mzuri, міжряддя залишається замульчованим соломою, що зводить до мінімуму непродуктивні втрати вологи шляхом її випаровування з поверхні ґрунту.
Після появи сходів у фазі розетки ріпак боронують. Цим агротехнічним заходом знищують не тільки проростки бур’янів, а й формують густоту стояння рослин ріпаку озимого в загущених посівах. Для цього посіви боронують середніми боронами впоперек або по діагоналі рядків, поки не отримають потрібну кількість рослин у перерахунку на 1 м2.
Як показує виробнича практика, для отримання повноцінних сходів ріпаку озимого перед сівбою потрібно обов’язково провести передпосівну інкрустацію насіння. Цьому агротехнічному заходу бажано приділити особливу увагу.
Донедавна в системі захисту сходів рослин озимих культур застосовували протруйники переважно з фунгіцидним діючим компонентом, натомість сьогодні дедалі більшого поширення набувають інсекто-фунгіцидні препарати, які захищають сходи не лише від хвороб, а й від шкідників. Але поряд із беззаперечними перевагами, які надають протруйники у боротьбі за майбутній врожай, суттєвим недоліком препаратів, що використовуються для обробки насіння, є їх фітотоксичність, яка проявляється у зменшенні польової схожості, особливо в умовах недостатнього забезпечення ґрунту вологою.
Сьоодні практично не існує протруйників, які б тією чи іншою мірою не знижували енергію проростання насіння. Щоб знівелювати негативну дію протруйника, до складу бакової суміші вводять і біологічно-активні речовини.
Чому це питання стає дедалі важливішим у технологічному циклі вирощування ріпаку? Причина – у збільшені технологічних затрат. Це стосується буквального всього: палива, насіння, засобів захисту рослин, добрив, амортизаційних витрат на техніку тощо. Тому дуже важливо отримати дружні сходи, які є запорукою отримання гарного врожаю і відповідно великого чистого прибутку. На врожайність насіння ріпаку озимого суттєво впливають фосфорні та сірковмісні добрива, а калійні туки допомагають його рослинам перезимувати.
ПЕРЕВАГИ ІНКРУСТАЦІЇ НАСІННЯ
Щоб з’ясувати, як впливає передпосівна інкрустація насіння на ріст і розвиток рослин ріпаку озимого на початку онтогенезу залежно від способів її проведення, в посушливому 2020 році на базі ФГ «Сім’я» (с. Ковпаківка Новомосковського району Дніпропетровської області) було закладено виробничий польовий дослід. Для його проведення в господарстві було виділено поле площею 24 га після попередника пшениці м’якої озимої. Поле було поділене на ділянки по 6 га кожна.
До сівби було підготовано насіння ріпаку озимого шляхом його передпосівної інкрустації фосфоровмісним препаратом. Важливість фосфоровмісних препаратів для передпосівної підготовки насіння полягає в тому, що аніон Н2РО4- сприяє розвитку кореневої системи, а від ступеня її розвитку восени залежить як перезимівля, так і продуктивність рослин. До того ж к дрібному насінні ріпаку озимого міститься дуже мала кількість фосфоровмісної органо-мінеральної речовини фітину, насіннєві запаси якої вичерпуються через сім днів після початку його проростання в ґрунті, й потім рослини починають відчувати гострий дефіцит фосфору.
Сьогодні існує великий асортимент фосфоровмісних препаратів, які містять у своєму складі дигідрофосфат аніон ортофосфорної кислоти. Але серед них потрібно обирати лише ті, в складі яких є компонент, що забезпечує транспортування дигідрофат аніону через біологічну мембрану, наприклад диметилсульфоксид. Це пов’язано з тим, що аніону Н2РО4- дуже важко проникнути всередину цитоплазми крізь біологічну мембрану. Тільки в такому випадку проведена передпосівна інкрустація насіння із введенням до складу бакової суміші якісних фосфоровмісних препаратів (наприклад Дефенс С) дасть очікувані результати.
Висів інкрустованого насіння проводився з шириною міжряддя 35 см і з густотою 500 тисяч штук насінин на га (рис. 3). У виробничому польовому досліді висівали 6 га обробленого насіння, потім 6 га не обробленого, і так два повторення на полі площею 24 га (рис. 4).
В серпні погодні умови 2020 року на півночі Дніпропетровської області були надскладними, оскільки не було атмосферних опадів. Сівбу було проведено 14.08 після випадання атмосферних опадів в 12 мм. Наступні опади були тільки 16.09. Тобто ріпак зміг прорости і цілий місяць жити без достатнього зволоження ґрунту.
В польовому досліді встановлено, що кількість отриманих сходів на ділянках, де було висіяно інкрустоване насіння, становила 264 тисячі на га, а на контрольному варіанті з не інкрустованим насінням зійшло лише 203 тисячі рослин, тобто на 61 тис. штук менше. Осінній розвиток рослин на варіанті з інкрустованим насінням проходив краще за рахунок добре розвиненої кореневої системи. На рис. 5–6 добре видно різницю в розвитку рослин ріпаку озимого і їхніх кореневих систем. Фото зроблено 4 вересня, тобто через 21 день після сівби.
Подальший розвиток рослин теж відрізнявся, ділянки з інкрустованим насінням мали дещо кращий вигляд порівняно з рослинами контрольного варіанту. Фото 7 зроблене 22.09 – пройшло 39 днів без опадів (рис. 7).
Відразу після дощу різниця в розвитку рослин стала більш помітною, (рис. 8).
Надалі різниця між інкрустованими та стандартно протруєними ділянками зберіглася. Фото 9 було зроблене 31.10.2020 року перед входженням рослин у зиму. Середній діаметр кореневої шийки становив 8 мм.
Як видно із рис. 8 і рис. 9, в період осінньої вегетації умови для посіву та отримання сходів були дуже важкими, оскільки їх супроводжував затяжний період посухи, що тривав з 11 серпня по 23 вересня, коли не було дощу. Він не дав змоги багатьом господарствам отримати сходи з мінімально допустимою густотою стояння рослин. В нашому випадку спрацювала технологія вологозберігання (сіяли в «нуль» без культивації чи дискування). Також суттєво зберіглася густина рослин за рахунок проведеної передпосівної інкрустації насіння із введенням до складу бакової суміші фосфоровмісного препарату, що прямо вплинуло на подальшу врожайність.
Загальна урожайність цього поля в умовах 2020–21 років становила 30,1 ц/га. Різниця врожайності між інкрустованими і контрольними ділянками в середньому становила 6 ц/га, що пояснюється різницею між початковою густотою сходів і різною інтенсивністю розвитку кореневої системи рослин ріпаку озимого.
ВИСНОВКИ
Передпосівна інкрустація насіння з обов’язковим введенням до складу бакової суміші фосфоровмісних препаратів не тільки відіграє важливу роль в початковому онтогенезі рослини, а й, як показують наукові дослідження та виробничий дослід 2020 року, за посушливих умов може зменшити ризики неотримання сходів і убезпечити посіви в зимовий період від їх загибелі.
С. М. Крамарьов, завідувач кафедри агрохімії, д-р с.-г. наук, стар. наук. співр., проф.; О. О. Іжболдін, канд. с.-г. наук, доцент, декан агрономічного факультету, Дніпровський державний аграрно-економічний університет; О. С. Крамарьов, канд. екон. наук, стар. наук. співр., ДУ Інститут зернових культур НААН України; В. Ю. Бондар, магістр, голова ФГ «Сім’я», с. Ковпаківка Новомосковського району Дніпропетровської області
Опубліковано в журналі “Агроном”, 2024
