Посіви озимої пшениці можуть пошкоджуватися хлібною жужелицею, злаковими мухами, озимою совкою, злаковими попелицями, смугастими та хлібними блохами, пшеничним трипсом, хлібним пильщиком, хлібною п’явицею, шкідливою черепашкою, хлібними жуками.
Найбільш складно контролювати шкідників, що ведуть прихований спосіб життя або мешкають у ґрунті. На озимій пшениці такими шкідниками вважаються дротяники, озима совка, хлібна жужелиця, злакові мухи, хлібний звичайний пильщик, пшеничний трипс.
ОСНОВНІ ШКІДНИКИ ТА ПЕРІОД ЇХ ШКОДОЧИННОСТІ
Шкідників озимої пшениці за способом життя і завдання шкоди рослинам можна умовно розділити на 3 групи:
- Комахи (личинки), що живуть у ґрунті (підгризаючі совки – озима совка, дротяники (ковалики), несправжні дротяники (чорниці або мідляки), личинки травневих і червневих жуків, личинки хлібних жуків, хлібна жужелиця, озима муха);
- Комахи, які пошкоджують листя, стебла і колос із зерном (хлібна жужелиця, злакові мухи, озима совка, злакові попелиці, цикадка, смугаста і хлібна блоха, пшеничний трипс, хлібний пильщик, хлібна п’явиця, шкідлива черепашка, хлібні жуки);
- Комахи, що сприяють поширенню хвороб на рослинах (цикадка, злакові попелиці).
У посівах озимої пшениці шкідники завдають шкоди зазвичай у таких стадіях: злакові мухи – ріст проростка (ДК 10–19) та кущіння (ДК 20–29), злакові попелиці – кущіння (ДК 20–29) і від стадії трубкування (ДК 40–49) до дозрівання (ДК 90–99), хлібна жужелиця – ріст проростка (ДК 10–19), кущіння (ДК 20–29) та дозрівання (ДК 90–99), озима совка – ріст проростка (ДК 10–19), кущіння (ДК 20–29), цикадки – ріст проростка (ДК 10–19), пшеничний трипс – колосіння (ДК 50–59) до дозрівання (ДК 90–99), хлібна п’явиця – трубкування (ДК 40–49) до цвітіння (ДК 60–69), шкідлива черепашка – подовження стебла (ДК 30–39) до воскової стиглості (ДК 80–89), хлібні жуки – воскова стиглість (ДК 80–89) до дозрівання (ДК 90–99) (табл. 1).
Дротяники (ковалики). Повний цикл розвитку личинок коваликів проходить у ґрунті і триває 3–5 років. Самки відкладають яйця у ґрунт на глибину 2–5 см. Зимують личинки різного віку в ґрунті на глибині від 25–35 до 70–90 см. Їх особливістю є вертикальна міграція у ґрунті. Навесні дротяники піднімаються у верхній шар ґрунту (1–8 см). Вони харчуються набряклим насінням різних рослин, підземними їх частинами.
Шкодочинність дротяників на озимій пшениці не можна контролювати інсектицидними протруйниками та хімічною обробкою посівів препаратами у весняний період через неможливість інсектицидів переміщатися флоемно.
Хлібна жужелиця. Шкоди завдають жуки і личинки. Личинки живляться сходами падалиці та пшениці. Вони об’їдають молоде листя в період 2–3 листочків восени та у фазу кущіння навесні.
Личинки живляться сходами озимих, причому живлення може продовжуватися під снігом. Личинки об’їдають молоде листя сходів, залишаючи тільки жилки. Пошкоджені рослини мають «зрозмачулений» вигляд. У місцях скупчення личинок рослини гинуть, а на посівах утворюються плями у вигляді «лисин». Після перезимівлі личинки поновлюють живлення на посівах озимих до заляльковування. Жуки під час молочної стиглості – наливу зерна виїдають вміст зернівок, залишаючи не пошкодженою оболонку.
Озима совка. На території України озима совка розвивається зазвичай у двох поколіннях. Перше покоління харчується на кукурудзі, цукрових буряках, соняшнику та інших культурах, різних бур’янах, а друге – пошкоджує озимі культури (зернові, ріпак) восени. Основним способом боротьби з озимою совкою є застосування інсектицидів у період вегетації рослини. Регулювати шкідливість озимої совки можна тільки інсектицидами по вегетації культури при обробці у вечірні години, бажано проти гусениць молодших (I–III) вікових груп, коли вони харчуються листям. Личинки IV–VI вікових груп зариваються у ґрунт, і боротися з ними стає набагато складніше.
Злакові мухи. До найбільш шкідливих належать гессенська муха, шведські (ячмінна і вівсяна), опоміза пшенична, пшенична муха, озима муха. Личинки гессенської мухи пошкоджують озиму пшеницю у період від сходів до початку кущіння, висмоктуючи сік із м’якої частини пагона, що призводить до пожовтіння і навіть загибелі рослин.
Шведські мухи (ячмінна і вівсяна) зимують всередині пагонів озимих культур і диких злаків. Із закінченням фази весняного кущіння озимих відбувається виліт мух. Личинки нового покоління у середині стебла виїдають точку росту і основу центрального листка, який жовтіє і засихає. Через пошкодження точки росту призупиняється ріст стебла.
Личинки опомізи пшеничної також виїдають точку росту в рослин і мають такі ж самі ознаки пошкодження, як і від шведських мух.
В озимої мухи личинки навесні проникають у стебло і пошкоджують вузол кущіння, внаслідок чого рослина гине.
Личинки пшеничної мухи прогризають ходи всередині бокових, менш розвинутих стебел і викликають засихання центрального листка та відмирання пагонів.
Хлібний звичайний пильщик. Самка хлібного звичайного пильщика у травні за допомогою пильчастого яйцеклада робить в стеблі під колосом надріз, у який потрапляє одне яйце, а загалом вона відкладає 35–50 яєць. Личинка живиться усередині стебла, пересуваючись донизу. Внаслідок пошкодження колос біліє, стає ламким. Перед збиранням урожаю вище місця зимівлі (біля основи стебла) личинки вигризають на внутрішній стінці кільцеподібну борозенку, і такі «підпиляні» стебла надламуються, нахиляються або падають, що збільшує втрати зерна. Кількість пошкоджених стебел досягає 50%, а вага зерна зменшується до 23%. Зимують личинки останнього покоління у стерні в напівпрозорому водонепроникному коконі. Заляльковуються із кінця квітня – у травні.
Раніше чисельність хлібних пильщиків утримували нижче рівня ЕПШ лише завдяки агротехнічним заходам – лущення стерні після збирання заселених пильщиками площ і глибокої зяблевої оранки, від чого гинуло більше ніж 60% зимуючих личинок, а навесні ускладнювався виліт дорослих комах. Із впровадженням безполицевого обробітку і залишенням стерні на поверхні ґрунту під час колосіння, якщо нараховується більше ніж 4 пильщиків на 1 м2, перед масовим відкладенням яєць бажано проводити хімічну обробку.
Пшеничний трипс. Зимують личинки трипсів у рослинних рештках, на падалиці рослин і дикорослих злаках та листках озимих злаків. Імаго трипсів з’являються на початку колосіння озимих, а до кінця третьої декади травня самки відкладають яйця на колосові лусочки та стрижень колоса. Відродження личинок відбувається, як правило, в першій декаді червня. Личинки пошкоджують колосові лусочки та квіткові плівки. Дорослі трипси висмоктують сік, спричиняючи щуплість зерна і білоколосся, а прапорцевий листок скручується й ускладнює вихід колоса. Пошкоджені верхні частини колоса мають білувате забарвлення і нездоровий вигляд, згодом засихають.
Збільшенню шкодочинності пшеничного трипса сприяє мінімальний чи нульовий обробіток ґрунту, за якого неможливо механічно знищувати личинок, що зимують у стерні. Чисельність личинок трипса контролюється обробкою проти клопа-черепашки у період молочної стиглості зерна, а імаго шкідника – обприскуванням при появі прапорцевого листка – на початку викидання колоса. Для хімічного контролю трипса слід обирати момент, коли личинки шкідника ще не сховалися за оболонку листка на трубці або під колосові лусочки.
ВИБІР ПРЕПАРАТІВ
На озимій пшениці залежно від шкідників – ведуть прихований спосіб життя чи живуть у ґрунті – рекомендується використовувати 2–3-компонентні інсектициди контактно-системної дії як більш ефективні: Апліго (хлорантраніліпрол, 100 г/л, лямда-цигалотрин, 50 г/л), Протеус (тіаклоприд, 100 г/л + дельтаметрин, 10 г/л) , Рімон Фаст (новалурон, 50 г/л + біфентрин, 50 г/л), Канонір Дуо (імідаклоприд, 300 г/л + лямбда-цигалотрин, 100 г/л), Коннект (імідаклоприд, 100 г/л, бета-цифлутрин, 12,5 г/л), Данадим Мікс (диметоат, 400 г/л, гамма-цигалотрин, 4 г/л), Борей Нео (альфа-циперметрин, 125 г/л, імідаклоприд, 100 г/л і клотіанідін, 50 г/л), Кораген (хлорантраніліпрол, 200 г/л) + Каратель Плюс (біфентрин, 100 г/л), Белт (флубендіамід, 480 г/л) + Каратель Плюс (біфентрин, 100 г/л).
Однак слід пам’ятати, що інсектициди не пересуваються флоемно від листя до кореня і не діють на шкідників, які живуть у ґрунті. Інсектицидні протруйники переміщуються тільки ксилемно – від кореня догори по пагону і діють 20–30 днів. Через 30 днів їх дія зазвичай припиняється (табл. 2).
В табл. 3 наведено строки проведення обліків, фази розвитку та економічні пороги шкодочинності шкідників, які мають умовний характер і змінюються через постійну зміну вартості препаратів та інших затрат при вирощуванні культури.
Фактично в сучасних системах захисту озимої пшениці від шкідників ЕПШ не притримуються і працюють більше профілактично.
ЕФЕКТИВНІСТЬ ІНСЕКТИЦИДІВ НА ОЗИМІЙ ПШЕНИЦІ
В табл. 4 наведено дані про ефективність дії класів інсектицидів на шкідників озимої пшениці.
Оптимальна температура для інсектицидів зазвичай коливається від 15 до 25°С. Піретроїди працюють при температурі нижче 20°С, препарати із групи фосфорорганічних речовин – вище 15°С, а суміші піретроїдів з фосфорорганічними сполуками – від 15 до 25°С (хлорпірифос 15–25°С, циперметрин <20°С, диметоат > 15°С, дельтаметрин <20°С).
Ефективність інсектицидних обробок при низьких температурах повітря (нижче 10оС) знижується, особливо препаратів системної дії, оскільки за таких умов комахи не активні й не харчуються. При температурі нижче 5оС інсектицидні обробки проводити не рекомендується.
Комахи відносяться до тварин, температура тіла яких залежить від температури навколишнього середовища. І якщо вона значно вища або нижча від оптимуму, комаха може впасти в заціпеніння, і тоді ефективність дії будь-якого інсектициду буде невисокою. В умовах підвищеної сонячної активності багато шкідників різних видів ховаються, що ускладнює їх контроль. Для результативного знищення таких шкідників обприскування рекомендується проводити ввечері, застосовуючи препарати із тривалим періодом дії. Деякі піретроїди під дією УФ-випромінювання і високих температур дуже швидко (протягом 2–5 днів) розкладаються, тому не дають тривалого ефекту.
Інсектициди, які використовуються на озимій пшениці, загалом відносяться до 3 хімічних класів з різними механізмами дії на шкідника: неонікотиноїди, органофосфати (ФОС), піретроїди. Органофосфати подавляють ацетилхолінестеразу. Неонікотиноїди пригнічують активність рецепторів ацетилхоліну. Піретроїди порушують функції нейронів через натрієві канали (модулятори натрієвих каналів) (табл. 5).
НЕОНІКОТИНОЇДИ
На озимій пшениці із класу неонікотиноїдів як інсектициди використовують 5 діючих речовини: імідаклоприд, клотіанідин, тіаклоприд, ацетаміприд, тіаметоксам. Із моменту відкриття та ідентифікації інсектицидів як нового класу в 1990-х роках неонікотиноїди стали основою боротьби зі шкідниками. Вони захищають культури від шкідників завдяки своїй системній дії.
За розчинністю у воді неонікотиноїди можна розташувати від найбільш до найменш розчинних у такому порядку: тіаметоксам, ацетаміприд, імідаклоприд, клотіанідин. Лідерами з розчинності є тіаметоксам, ацетаміприд. Чим вища розчинність, тим краще і швидше препарат проникає в рослину і там розподіляється.
Читати по темі: Формування оптимального стеблостою озимої пшениці в умовах Південного Степу України
У 1990-х роках п’ять неонікотиноїдних інсектицидів було схвалено в Європі для використання як активних речовин для захисту рослин: клотіанідин, імідаклоприд і тіаметоксам – для протруювання насіння, ацетаміприд і тіаклоприд – для обробки надземних частин рослин.
Ацетаміприд і тіаклоприд, що використовуються для обробки насіння і рослин, вважаються найбезпечнішими для бджіл діючими речовинами. Вони не накопичуються у ґрунті, їх залишкову кількість не виявляють у стічних водах. На ринку є інсектициди для озимої пшениці з діючими речовинами ацетаміприд і тіаклоприд: Моспілан (ацетаміприд, 200 г/кг), Тамер (ацетаміприд, 200 г/кг), Атік (ацетаміприд, 200 г/кг), Асистент (ацетаміприд, 200 г/кг), Протеус (тіаклоприд, 100 г/л + дельтаметрин, 10 г/л).
З 2013 року в країнах ЄС заборонено до використання на культурах тіаметоксам, імідаклоприд, клотіанідин, оскільки вони несуть ризики для бджіл. Регламент ЄС також забороняє використання і маркетинг насіння, обробленого клотіанідином, імідаклопридом або тіаметоксимом, з 1 грудня 2013 року. Регламент ЄС дозволяє використання цих речовин тільки в теплицях для протруювання насіння і на культурах, не цікавих для медоносів. В Німеччині, наприклад, обробка ґрунту і насіння кукурудзи, ріпаку, соняшнику, цукрового буряку препаратами з названими речовинами заборонена, але дозволено обприскування листя – тільки після цвітіння. Обробка ґрунту, насіння пшениці і ячменю цими речовинами дозволено тільки в тому разі, якщо сівба проводиться з липня по грудень.
В Україні також розглядається питання заборони препаратів із групи неонікотиноїдів. Водночас на сьогодні немає рівноцінних альтернатив неонекотиноїдам, які володіють високою системністю, широким спектром інсектицидної дії та тривалим періодом захисної дії.
Як замінник із класу ФОС може використовуватись системний інсектицид на основі діючої речовини диметоат. Для листкової обробки посівів також можна застосовувати інсектициди контактної дії, якими є піретроїди. Через порівняно короткий термін їх захисної дії (від 3 до 6 днів) застосування піретроїдів потребує збільшення частоти і кратності обробок посівів. Тим паче, через контактну свою дію вони не можуть забезпечити ефективну боротьбу із внутрішньостебловими, прихованоживучими шкідниками і втрачають свою ефективність при високих (від 25°С) температурах, а також при використанні лужної води.
Порівняльний аналіз токсичності неонікотиноїдів показав, що вони є найбільш безпечними порівняно з іншими пестицидами. Наразі неонікотиноїди вільно використовуються у США, Канаді, Бразилії, Аргентині, Австралії, Китаї, Японії, Новій Зеландії та інших країнах.
Заборонені вони у низці країн Європейського Союзу, проте не у всіх. Великій Британії, Данії, Румунії, Естонії, Угорщині, Сербії, Болгарії, Фінляндії було надано надзвичайні повноваження на використання неонікотиноїдів для олійного ріпаку, озимої пшениці, ячменю, кукурудзи і соняшнико. Інші країни ЄС щороку отримують спеціальні дозволи на використання пестицидів цієї групи. Усі країни мотивують необхідність надання такого дозволу однією причиною: альтернативи зазначеним препаратам немає.
Фермери змушені переходити на препарати старішого покоління, які є значно токсичнішими, ніж неонікотиноїди, і потребують збільшення частоти і кратності обробок посівів. У підсумку зростають екологічні ризики й економічні втрати. В ЄС зросла кількість застосування таких інсектицидів, як піретроїди, органофосфати та карбамати, що збільшило кратність обробок посівів у 2–4 рази. Органофосфати і карбамати мають високий ступінь токсичності як для людини, так і для тварин та комах.
СИНТЕТИЧНІ ПІРЕТРОЇДИ
Із класу синтетичних піретроїдів як інсектициди на озимій пшениці використовують 10 діючих речовин: альфа-циперметрин, бета-цифлутрин, біфентрин, гамма-цигалотрин, дельтаметрин, есфенвалерат, зета-циперметрин, лямбда-цигалотрин, тау-флувалінат, циперметрин.
Зета-циперметрин високотоксичні для людини і теплокровних тварин, циперметрин і бета-циперметрин средньотоксичні, а альфа-циперметрин малотоксичний, але небезпечний в залишкових кількостях в продуктах.
Синтетичні піретроїди мають контактно-кишкову дію, добре утримуються кутикулою листя, нетоксичні для рослин, період їх напіврозпаду на рослинах становить від 2 до 20 днів. Вони погано переміщаються у ґрунті, розкладаються в ньому 1–10 тижнів.
ОРГАНОФОСФАТИ
На озимій пшениці як інсектициди використовують 4 діючі речовини з класу органофосфатів: хлорпірифос, диметоат, малатіон, фенітротіон. З огляду на пероральну токсичність до високотоксичних речовин відносяться хлорпірофос, до малотоксичних – піріміфос-метил, до середньотоксичних – диметоат. Хлорпірифос відзначається сильною кишковою дією й ефективністю проти гризучих комах через тривале збереження своєї активності та стійкості до руйнування в довкіллі.
Тривалість захисної дії органофосфатів наростає від 6 днів у піріміфос-метилу до 40–70 днів у хлорпірифосу. Диметоат має системну дію. Він проникає всередину рослин і надає їх соку токсичність для сисних шкідників. Всі зазначені вище органофосфати забезпечують не лише інсектицидний, а й акарицидний ефект.
Хлорпірифос і піриміфос-метил є похідними тіофосфорної кислоти, а диметоат – дитіофосфорної кислоти. Піриміфос-метил відноситься до контактних діючих речовин з глибинним ефектом, а також має фумігаційний ефект із періодом дії від 2 до 6 днів. Він здатний проникати всередину тканини листка і викликати загибель мініруючих шкідників. Кишкова дія піриміфос-метилу на шкідника виражена слабо, тому він ефективний тільки проти гусениць молодших вікових груп.
Хлорпірофос – одна із найбільш стійких речовин, що може зберігатися у ґрунті до 2 років; характеризується накопиченням в організмі та виділенням із грудним молоком. У лютому 2020 року набули чинності зміни в законодавстві Європейського Союзу, що стосуються заборони на використання інсектицидів із діючими речовинами хлорпірифос і хлорпірифос-метил. Із жовтня 2020 року в країни ЄС не поставляються сільськогосподарські культури і продукти їх переробки із залишками хлорпірифосу і хлорпірифос-метилу, що перевищують 0,01 мг/кг.
КОМБІНАЦІЇ ДІЮЧИХ РЕЧОВИН
До складу інсектицидів можуть входити як системні, так і контактні однокомпоненті та комбіновані діючі речовини. Комбіновані контактно-системні препарати мають кращу ефективність і ширший спектр дії проти шкідників.
Обробка рослин системними діючими речовинами спрямована зазвичай на контроль шкідників, що смокчуть сік із тканин, ведуть прихований спосіб життя, живуть у ґрунті, а контактні діючі речовини покликані знищувати гризучих комах на поверхні рослини (табл. 6).
ПОБУДОВА ЕФЕКТИВНОЇ СИСТЕМИ ЗАХИСТУ ПОСІВІВ
Щоб створити максимально ефективну систему інсектицидного захисту, необхідно добре знати фенологію шкідників та періоди появи їх шкодочинних стадій.
Інсектицидний захист озимої пшениці від шкідників зазвичай прив’язаний до систем фунгіцидного і гербіцидного захисту, оскільки гербіциди, інсектициди та фунгіциди застосовують разом у бакових сумішах, а також із листковим підживленням мікроелементами (саульфат магнію) і азотом у амідній формі (карбамід).
Фунгіциди на озимій пшениці рекомендують застосовувати в такі періоди: Т0 – кущіння (ВВСН 20–29), Т1 – початок виходу в трубку (ВВСН 31–32), Т2 – поява (кінець виходу в трубку) та ріст прапорцевого листка (ВВСН 37–49), Т3 – початок – середина цвітіння (ВВСН 60–65), Т4 – молочна стиглість зерна (ВВСН 70–79).
Залежно від фунгіцидної програми захисту від хвороб можливі такі схеми застосування фунгіцидів на озимій пшениці: 1-разове внесення – прапорцевий листок (Т2), 2-разове – прапорцевий листок (Т2) + цвітіння (Т3), 3-разове – початок виходу в трубку (Т1) + прапорцевий листок (стробілурин) (Т2) + цвітіння (Т3), 4-разове – початок виходу в трубку (Т1) + прапорцевий листок (стробілурин) (Т2) + цвітіння (Т3) + молочна стиглість зерна (Т4).
Восени посівам пшениці озимої шкодять дротяники, хлібні блохи, цикадки, злакові попелиці, злакові мухи, хлібні жужелиці, озимі совки. У весняний період шкоди можуть завдати злакова муха, цикадка, злакова тля, дротяник, хлібна жужелиця. Весняне покоління злакових мух, за звичайних умов, більш значної шкоди завдає ярим колосовим культурам. ЕПШ становить 40–50 мух на 100 помахів сачка. Якщо у стадії кущіння (ДК 20–29) злакові мухи, злакова тля, цикадки відсутні або не перевищують економічний поріг шкодочинності, то застосовувати інсектициди у періоди Т0 – кущіння (ВВСН 20–29) чи Т1 – початок виходу в трубку (ВВСН 31–32) разом із першою фунгіцидною обробкою, яку загалом проводять, поєднуючи дві обробки в одну, в період кінець кущіння – початку виходу в трубку (27–32) при настанні відповідних температур, немає сенсу: це лише марне витрачання коштів (рис. 1).
За раннього розвитку хвороб і високого інфекційного фону внесення фунгіцидів у першу фунгіцидну обробку Т1 в період кінець кущіння – початок виходу в трубку (27–32) зазвичай поєднують із застосуванням гербіцидів, інсектицидів або регуляторів росту. Цільовими хворобами у цей час є борошниста роса, септоріоз листя, піренофороз (жовта плямистість).
За відсутності шкідників, пропускаючи внесення інсектицидів у період Т1 кінець кущіння – початок виходу в трубку (27–32), їх можна внести разом із фунгіцидами в Т2 – поява та ріст прапорцевого листка (ВВСН 37–49) (рис. 2) при перевищенні ЕПШ від злакової тлі, пшеничного трипса, п’явиці, шкідливої черепашки, хлібного звичайного пильщика.
Застосування фунгіцидів по прапорцевому листку – традиційний час проведення другої фунгіцидної обробки Т2. Цільові хвороби – септоріоз листя, піренофороз (жовта плямистість) і бура іржа. Метою цієї фунгіцидної обробки є захист від хвороб прапорцевого, підпрапорцевого і третього листків, які відповідають за надходження майже 80% пластичних речовин до зернівки під час наливу зерна.
Із третьою фунгіцидною обробкою Т3, оптимальним часом проведення якої вважається початок – середина цвітіння (ВВСН 60–65) (рис. 3), від септоріозу листя і колосу, піренофорозу (жовта плямистість), бурої та стеблової іржі, фузаріозу колоса, вторинної інфекції (альтернаріоз, оливкова пліснява тощо), як правило, внесення інсектицидів недоцільне.
Захист посівів від шкідників проти личинок і дорослих клопів шкідливої черепашки, личинок пшеничного трипса, злакової попелиці, хлібних жуків, хлібної жужелиці часто переносять із Т3 у період Т4 – формування зернівки, тобто молочної стиглості зерна (ДК 70–79) (рис. 4) при появі в посівах 15–20% личинок клопів третього вікового періоду. В цей час відбувається повне відродження личинок клопів із відкладених яєць. Обробку бажано провести у стислі строки, до появи личинок клопів четвертого віку. Запізнення на 3–4 дні знижує ефективність захисту на 20% і більше. Високу ефективність під час масового заселення посівів клопами, хлібними жуками мають крайові обробки посівів.
Отже, перша основна інсектицидна обробка проводиться або в Т1, або в Т2. Додаткові обробки застосовують в осінній період або навесні в Т0 залежно від рівня шкідників у посівах чи в Т4 – у період молочної стиглості зерна.
У Лісостепу та Поліссі при дощовому літі може застосовуватися програма захисту від бур’янів, шкідників і хвороб за одним із 2 сценаріїв:
- Т1 (гербіцид + ретардант), Т2 (фунгіцид + інсектицид), Т3 (фунгіцид), Т4 (інсектицид);
- Т1 (гербіцид + ретардант), Т2 (фунгіцид), Т3 (фунгіцид), Т4 (інсектицид).
В Степу через меншу кількість опадів, низьку урожайність і рентабельність система захисту може бути такою:
- Т1 (гербіцид), Т2 (фунгіцид), Т4 (інсектицид).
Можливий вибір періоду проведення інсектицидних, фунгіцидних обробок з урахуванням ЕПШ, погодних умов (дощового або сухого літа), інфекційного фону і попередника при польових оглядах кожного поля у періодах Т0, Т1, Т2, Т4 і обробці від листкових хвороб і шкідників при настанні порогу шкодочинності в одній з фаз: Т0, Т1, Т2, Т4, а в Т3 профілактично від фузаріозу колосу – при виявленні фузаріозної кореневої гнилі та снігової плісняви в Т0.
У табл. 7 наведено одну із систем захисту озимої пшениці від бур’янів, хвороб і шкідників за інтенсивної технології вирощування для Лісостепу і Полісся у сівозміни кукурудза – кукурудза – соняшник – озима пшениця або соя – кукурудза – соняшник – озима пшениця), де для контролю від падалиці класичного соняшнику використовують гербіцид Триатлон (трибенурон-метил, 300 г/кг, тифенсульфурон-метил 300 г/кг, флорасулам 100 г/кг).
Сергій Хаблак, д-р біол. наук, агроном
Опубліковано в журналі “Агроном”, 2022
