Протоколи захисту озимого ріпаку від бур’янів

Існують дві технології захисту озимого ріпаку від бур’янів: класична та Clearfield (Клеарфілд) для стійких до імідазолінонів гібридів. У табл. 1 приведено одну із систем захисту класичного озимого ріпаку від бур’янів, хвороб і шкідників за інтенсивною технологією вирощування для Лісостепу і Полісся у сівозміні озима пшениця – озимий ріпак – соняшник, яку часто застосовують у нашій країні, де для соняшника поганим попередником є озимий ріпак через спільних шкідників і однакові хвороби.

На пізніх, слаборозвинених посівах з рослинами менше ніж 10–15 шт/1 м², де існує небезпека загибелі взимку, всі заходи з захисту рослин переносять на весну, щоб не витрачати дарма кошти на осіннє внесення пестицидів.

Багаторічні бур’яни доцільно усувати після збирання попередника. При розміщенні ріпаку після озимої пшениці застосовують гліфосати 2–6 л/га за 2–3 тижні до оранки. Основною діючою речовиною в ґрунтових гербіцидах в посівах ріпаку вважається метазахлор, який прибирає однорічні дводольні та злакові бур’яни, в тому числі ромашку, не пригнічує ріпак. Гербіциди з цією д. р. вносять після посіву, до появи сходів, або після появи сходів ріпаку в фазі сім’ядольних листків бур’янів.

Для ефективного та тривалого захисту посівів класичного озимого ріпаку рекомендується перед посівом або до появи сходів культури застосувати ґрунтові гербіциди або їх комбінації. Серед однокомпонентних ґрунтових гербіцидів, що пропонуються на озимому ріпаку, можна виділити такі: 1) s­-метолахлор, 960 г/л (Дуал Голд 1,2–1,6 л/га), 2) кломазон, 480 г/л (Бамбу 0,15–0,20 л/га), 3) метазахлор, 400 г/л (Бутізан 400 1,75–2,5 л/га), 4) пропізохлор, 720 г/л (Пропазокс 2–3 л/га), 5) трифлуралін, 480 г/л (Трифлурекс 1,2–3 л/га).

Читати по темі: Діагностика дефіциту азоту на ріпаку

Дво– і більше компонентні ґрунтові гербіциди, що застосовуються на культурі: 1) квінмерак, 400 г/л + метазахлор, 100 г/л (Султан Твін 1,5–2,1 л/га), 2) кломазон, 33 г/л + метазахлор, 250 г/л (Каліф Мега 2,5 л/га), 3) метазахлор, 333 г/л + квінмерак, 83 г/л (Бутізан Стар 1,75–2,5 л/га), 4) метазахлор, 300 г/л + диметенамід-­П, 100 г/л + квінмерак, 100 г/л (Бутізан Авант 1,5–2,5 л/га).

Препарати Бутізан Авант, Бутізан Стар можна застосовувати також післясходово у фазі 2 справжніх листків культури / ВВСН 12, а пропізохлор, 720 г/л (Пропазокс 2–3 л/га) в період 2–4 листків / ВВСН 12–14. Потрібно уникати застосування гербіциду Бутізан Авант досходово, якщо насіння почало проростати (за оптимальних умов приблизно через 48 годин після сівби), або якщо прогнозуються рясні опади в найближчі дні після запланованого обприскування.

Гербіциди з д. р. метазахлор і квінмерак знищують однорічні злакові та дводольні бур’яни, в тому числі й підмаренник чіпкий, насіння якого неможливо відокремити від насіння ріпаку. Препарати, що містять д. р. кломазон, вносять впродовж 30 годин після сівби ріпаку, а комбінацію д. р. кломазон і метазахлор застосовують протягом 3 днів після сівби ріпаку.

У злакових посівах краще знищуються дводольні бур’яни, а в дводольних культурах – злакові.

На озимому ріпаку захист від бур’янів краще проводити восени, ніж переносити на весну, але вибрана стратегія залежить від кількості бур’янів, густоти культури та її стану.

У класичному озимому ріпаку складно контролювати дводольні бур’яни по його вегетації. Існує незначна кількість діючих речовин для контролю таких бур’янів у посівах класичного озимого ріпаку:

1. Фаза 2–8 листків (ВВСН 12–18) – етаметсульфурон-­метил, 750 г/кг (Сальса 25 г/га + ПАР Тренд 90 0,25–0,3 л/га в концентрації 0,1–0,2 % робочого розчину);
2. Від 2-­х справжніх листків (ВВСН 12) до появи квіткових бутонів (стеблування) (ВВСН 40–49) – клопіралід, 300 г/л (Лонтрел 0,3–0,5 л/га);
3. Від 3–4 листків (ВВСН 13–14) до появи квіткових бутонів (ВВСН 40–49) – клопіралід, 267 г/л + піклорам, 67 г/л (Мікадо 0,3–0,35 л/га);
4. Восени або навесні від 2–4 листків (ВВСН 12–14) до появи квіткових бутонів (ВВСН 40–49) – клопіралід, 267 г/л + піклорам, 80 г/л + амінопіралід, 17 г/л (Галера Супер 0,2–0,3 л/га);
5. Період 2–4 листків (ВВСН 12–14) – метазахлор, 333 г/л + квінмерак, 83 г/л (Бутізан Стар 1,75–2,5 л/га).

У фазу 3–5 листків ріпаку / ВВСН 13–15 можна вносити гербіциди з д.р. клопіралід, які прибирають види осотів, ромашки і гірчака. Гербіцид з комбінацією д.р. амінопіралід і клопіралід усуває види осотів, ромашки та деякі інші дводольні бур’яни. Його можна застосовувати у фазі 4–6 листків ріпаку / ВВСН 14–16 восени за умови, що ґрунтовий гербіцид не вносили, або навесні після відростання листя до фази бутонізації / ВВСН 40–49.

З огляду на те, що озима пшениця досить часто є попередником озимого ріпаку, на посівах останнього восени застосовують гербіциди проти падалиці зернових. У посівах озимого ріпаку нескладно контролювати злакові види бур’янів протизлаковими гербіцидами. У період 2 справжніх листків – стеблування озимого ріпаку (до утворення бутонів) / ВВСН 12–40–49 та у фазі 2–4 листків сходів падалиці зернової культури, однорічних і багаторічних злакових бур’янів при висоті 10–15 см проводять обприскування такими препаратами:

• клетодим, 120 г/л (Козак 0,4–1,8 л/га),
• хізалофоп­-П-­етил, 125 г/л (Норвел Екстра 0,6–1,2 л/га),
• флуазифоп-­П-­бутил, 150 г/л (Фюзілад Форте 0,5–2 л/га),
• пропахізафоп, 100 г/л (Агіл 0,6–0,9 л/га),
• тепралоксидим, 45 г/л (Арамо 45 1,2–2,3 л/га),
• хізалофоп-­П-­етил, 60 г/л + клетодим, 120 г/л (Кайман 0,6–1 л/га),
• хізалофоп­-П-­тефурил, 40 г/л (Пантера 1–2 л/га),
• галоксифоп­-П-­метил, 104 г/л (Зеллек Супер 0,5 л/га).

При цьому протизлакові гербіциди найкраще діють на злакові однорічні бур’яни в період активного росту (у фазі 2–4 листків до кущіння), а на багаторічні злакові бур’яни – за їх висоти 10–15 см.

У посівах гібридів ріпаку типу СL (оброблюваних за системою Сlearfild) восени з фази 2 до 6 листків / ВВСН 12–16 або, за деякими даними, навесні в період відростання листя / ВВСН 20–29 і до фази прихованого бутона / ВВСН 40–49 застосовують гербіциди Нопасаран 1,2–1,5 л/га (імазамокс, 25 г/л і метазахлор, 375 г/л) + ПАР Метолат 1,2–1,5 л/га, Імпекс Дуо 1–1,2 л/га (імазамокс, 33 г/л + імазапір, 15 г/л). При цьому бур’яни мають бути на початкових стадіях розвитку – сім’ядолі у дводольних, 1–4 справжніх листків у злаків.

Препарати групи імідазолінонів (д.р. такі, як імазетапір, імазапір, імізамокс) не рекомендується використовувати на одному полі частіше 1 разу на 3 роки. Тому в сівозміні озимий ріпак – соняшник – озима пшениця не можна застосовувати гібриди ріпаку типу СL через складнощі контролю падалиці СL ріпаку в посівах класичного соняшнику або соняшнику Сlearfild, Експрес (SUMO) та післядію гербіциду.

Для знищення падалиці ріпаку СL, що стійка до дії гербіцидів інгібіторів ALS (похідні сульфонілсечовини, імідазолінони, тріазолпіримідини) слід правильно вибирати наступну культуру сівозміни, наприклад, кукурудзу, зернові, люцерну, льон, горох. Але найкращими для контролю цієї падалиці є кукурудза та зернові, й обов’язково застосовувати препарати з іншим механізмом дії – наприклад, регулятори росту та розвитку (продукти, що містять 2,4–Д, дикамбу, флуроксипір, клопіралід, МЦПА). Такі препарати використовують як самостійно, так і в бакових сумішах із препаратами, що мають інший механізм дії (в т.ч. і з гербіцидами інгібіторами ALS) в умовах складного засмічення поля.

Після застосування гербіцидів зі вмістом цих активних речовин важливо дотримуватися такого чергування культур в сівозміні:

1) рік 1 – весна (при пересіві) – яра пшениця, горох, соя, кормові боби;

2) рік 1 – осінь – озима пшениця, жито, озимий ячмінь;

3) рік 2 – весна – яра пшениця, ярий ячмінь, овес, кукурудза, соняшник, сорго, рис, цукрові буряки, кормові буряки, овочі;

4) рік 2 – осінь – озима пшениця, жито, озимий ячмінь, озимий ріпак.

Перед вирощуванням ріпаку СL рекомендується уникати обробок попередньої культури гербіцидами-­інгібіторами ферменту ацетолактатсинтази, які характеризуються тривалим періодом розпаду в грунті.

У жодному разі не можна допускати перекриття при обприскуванні ріпаку типу СL гербіцидом Нопасаран 1,2–1,5 л/га, тому що внесення подвійної дози препарату на одній ділянці може призвести до загибелі самого ріпаку і післядії на подальші культури.

Цікавим фактом не на користь використання самохідних обприскувачів та гербіцидів типу Нопасаран, на який часто не звертають уваги, є те, що ширина штанги не дорівнює ширині міжряддя (табл. 6).

Через це доводиться робити перекриття і постійно зміщувати навігаційну лінію в автопілоті для проходження самохідного обприскувача по міжряддю просапної культури чи працювати по діагоналі або поперек рядків з нульовим перекриттям, але з витоптуванням колесами рослин і створенням колій. Цей факт частково нівелює концепцію точного сигналу та мінімальних перекриттів при використанні самохідних обприскувачів у точному землеробстві.

Сергій Хаблак, агроном, д-р біол. наук, Інститут харчової біотехнології та геноміки

Опубліковано в журналі “Агроном”, 2024