Отримати високий, а головне, якісний урожай зернових колосових культур в умовах України – завдання досить непросте, оскільки кожен рік приносить свої виклики і нові проблеми. Одного року ми всі важко і не без певних втрат боролися з фузаріозом, 2022–2023 роки також додали нам значних проблем на пшениці з сажковими хворобами. Урожай 2024-го наразі великих занепокоєнь не викликає, але виникає низка питань: чи є загроза ураження рослин сажковими хворобами у 2025 році, чи є потреба в ретельному контролі сажки в умовах економії коштів, чи існують ефективні засоби контролю сажкових хвороб на пшениці, яка сажка становить основну загрозу на полях?
Давайте спробуємо розібратися з точки зору науки і, виходячи з наукової логіки, зрозуміти, як далі чинити правильно. Почнемо з географії та територіального розподілу сажкових хвороб на пшениці. На сьогодні ми маємо два види сажкових хвороб: тверду та карликову. На Заході нашої країни зустрічається карликова сажка, в Центральній і Східній частинах – як тверда, так і карликова. Основна проблема полягає в тому, що відрізнити їх можна тільки в травостої пшениці, адже спори дуже схожі, й візуально в мікроскоп розрізнити тверду та карликову сажку можуть лише спеціалісти, які тривалий час займалися вивченням цих хвороб і яких досить небагато в нашій країні. На сьогодні в нас також немає відомостей щодо робочої тест-системи для проведення ПЛР-діагностики. Ми намагаємося відстежувати їх наявність, оскільки досить ретельно вивчаємо сажкові хвороби і навіть маємо патент на ПЛР-систему для визначення летючої сажки на кукурудзі. Тож, як бачимо, діагностувати різновид сажки вже на зерні досить складно. Що стосується ураження насіннєвого матеріалу сажковими хворобами, то, за даними діагностичних центрів компанії «Сингента» за 2022–2023 роки, кожен 6-й зразок містив сажкові спори. Приблизний розподіл по регіонах України на сьогодні має такий вигляд (рис. 1).
Водночас слід розуміти, що при проведенні діагностики на наявність сажкових хвороб на зерні дуже рідко зустрічається тільки один вид сажки. Як правило, в основній масі карликової сажки фіксується невеликий відсоток (до 1%) спор твердої. Те ж саме стосується і початкових результатів діагностики зерна на наявність спор сажкових хвороб у 2024 році. Наразі діагностичні центри компанії «Сингента» діагностують ураження насіннєвого матеріалу й товарного зерна спорами карликової сажки з незначними домішками твердої (в межах 1–2% від загальної кількості спор на одну зернівку). Також на сьогодні вже є розуміння того, що відсоток розвитку сажкових хвороб значно менший, ніж у 2022–2023 роках. Однак саме цей факт і викликає найбільше занепокоєння. Варто розуміти, що сажкові хвороби не можна не контролювати, хоч вони і дуже сильно залежать від погодних умов, які ми абсолютно не можемо передбачити.
Незважаючи на те, що збудники твердої та карликової сажки дуже схожі між собою, у них є основна суттєва різниця в циклі розвитку. Йдеться про різну тривалість періоду можливого ураження і тригери, що його провокують.
Ураження твердою сажкою відбувається на початкових етапах розвитку культури, до фази перших трьох листків, а ураження карликовою може тривати весь зимовий період і на початку весни, аж до травня, якщо весна тривала і прохолодна. Прояв обох хвороб помітний тільки в фазу «кінець молочно-воскової стиглості». Для обох хвороб характерна наявність запаху триметиламіну (оселедця).
Розрізнити хвороби найпростіше в травостої рослин. За наявності твердої сажки рослини нормальної висоти, а за карликової значно менші й сильно кущаться. Відрізнити ж їх на зерні досить складно, і цей метод, як уже зазначалося, потребує певного рівня кваліфікації. Спори дуже схожі.
Основне питання, яке виникає: навіщо їх розрізняти? Річ у тім, що тверда і карликова сажка саме через різні періоди можливого ураження рослин вимагають для контролю різних діючих речовин. Зокрема, для твердої сажки необхідно 20 г тебуконазолу на 1 т насіннєвого матеріалу. Саме 20 г – і жодним грамом менше! Обробка має бути максимально якісною, щоб забезпечити рівномірний перерозподіл діючої речовини на поверхні насіння.
Тепер розглянемо можливості контролю карликової сажки і основні його складності.
Насамперед пригадаємо біологію розвитку хвороби. Основний інфекційний потенціал зосереджується в ґрунті. Важливо, що спори зберігають здатність уражувати рослини протягом 4–8 років. На відміну від твердої сажки, ураження відбувається впродовж тривалого періоду – до початку виходу рослин у трубку. Зараження також можливе через дикорослі злаки, що є для патогену резервацією.
Читати по темі: Урожайність пшениці озимої після нетрадиційних попередників
Інфікування ґрунту відбувається в період збору врожаю пшениці, коли сажкові мішечки руйнуються, а заспорене насіння осипається і за сприятливих умов успішно проростає.
Утворення інфекційного міцелію відбувається за температури в межах 0…+5°С, слабкого освітлення та достатньої вологості ґрунту протягом 3–5 тижнів. Зараження через ґрунт можливе від моменту появи сходів і до настання фази виходу в трубку.
Тригером розвитку хвороби було різке зниження температури наприкінці лютого нинішнього року. Спори почали проростати саме після цього різкого зниження температури, що їх спровокувало. Далі тривалий період знижених температур з постійним зволоженням поверхневого горизонту ґрунту дав змогу уразити значну кількість рослин. Тобто ураження відбувалося весь березень і квітень, і саме через це хвороба набула такого значного розвитку. Відповідно, всі ми добре розуміємо, що ефективність протруйників на момент ураження в березні-квітні була значно нижчою, і цей фактор робить неможливим 100-відсотковий захист від карликової сажки. Якщо уважно подивитися, то в усіх джерелах ефективність захисту від карликової сажки становить до 85% саме завдяки дуже розтягнутому періоду можливого ураження. 2022–2023 роки, на жаль, потрапили саме в ті небажані 15%. У 2024-му, як ми вже говорили, прояв сажкових хвороб незначний, але карликова сажка присутня в усіх регіонах України – від Харкова до Волині.
Наразі всі хочуть отримати чи то чарівний рецепт, чи то чарівну пігулку, яка дасть змогу запобігти розвитку всіх видів сажкових хвороб надалі. І всі ми забуваємо, що контроль хвороб, вагомий вплив на розвиток яких мають погодно-кліматичні умови, максимально залежить від організаційно-господарських заходів.
З огляду на це ми повинні розуміти, що чарівної пігулки просто не існує. Максимальний захист буде залежати від насиченості сівозміни озимою пшеницею, основного обробітку ґрунту, захисту від злакових видів бур’янів і вже потім – протруйника.
Отже, наші рекомендації у разі прояву твердої та карликової сажки такі:
- Основне джерело інфекції – ґрунт, тому потрібний максимальний розрив у сівозміні між посівом озимої пшениці. До речі, карликова сажка не буде уражувати ячмінь, також не зустрічається відомостей про карликову сажку на житі та тритикале;
- Оранка – хоча б на 20 см з обертом пласта, тому що спори проростатимуть тільки з поверхні ґрунту, коли на них потрапляє частково невелика кількість освітлення;
- Контроль злакових видів бур’янів не тільки на полях сівозміни, а й на узбіччях;
- Якість посівного матеріалу (питання досить цікаве).
Відповідно до ДСТУ 3768:2019 сажковим вважається зерно, яке містить 100 і більше спор на одну насінину. Відповідно, все, де їх менше, не вважається ураженим сажкою. Ми на сьогодні спостерігали різну кількість спор на одну насінину – від 10 до 180 штук. На чому базується це ствердження, важко сказати. З наших спостережень, спори на поверхні насіння не зможуть уражувати рослину, оскільки будуть знешкоджені контактними діючими речовинами, що містяться в складі протруйника. Звісно, ми не маємо права рекомендувати до висіву насіння, на якому більше ніж 100 спор, тому умовно будемо вважати цей показник пороговим.
Ну і щодо протруйників. Нині у світі є відомості про 85% контролю карликової сажки завдяки застосуванню двох діючих речовин: дифеноконазолу і Седаксану™.
Європа для контролю вказаної хвороби використовує поєднання цих діючих речовин і досягає в подібних умовах зимово-весняного періоду 90–95% контролю. У нас в країні немає готового продукту, який би містив ці обидві діючі речовини. Чому? Тому що, на жаль, у нас присутня тверда сажка, яка не становить загрози в Європі. При чомунаші колеги в європейських країнах чітко дотримуються ефективних норм Седаксану™ на рівні 50 г/т насіннєвого матеріалу й дифеноконазолу – 45–50 г/т. І саме завдяки поєднанню повних норм Седаксану™ і дифеноконазолу вони й отримують такий високий ступінь контролю.
Що ж до наукового обґрунтування застосування діючих речовин в Україні, то, на жаль, наразі тут більше питань, аніж відповідей. Ми, звісно, продовжуємо вивчати ці питання, але дещо вже можемо стверджувати напевно:
- Ефективність Седаксану™ і дифеноконазолу в повній нормі в польових умовах для контролю карликової сажки знаходиться в межах похибки досліду;
- Сучасний протруйник має містити одну із вказаних діючих речовин для захисту від карликової сажки і обов’язково тебуконазол для захисту від твердої сажки;
- В умовах нестабільного зволоження в осінній період для запобігання пригніченню сходів слід уникати суттєвого навантаження системних продуктів. Тобто необхідно розуміти, що поєднання більше ніж двох системних діючих речовин згубно впливатиме на вегетативну масу і водночас затримуватиме розвиток кореневої системи. Тому в умовах нестабільного зволоження в осінній період навантажувати насіннєвий матеріал повними нормами тебуконазолу та дифеноконазолу досить ризиковано. Відповідно, для одночасного контролю твердої та карликової сажки найбільш раціональним рішенням буде поєднання тебуконазолу та Седаксану™. Отже, рекомендуємо в умовах посівної кампанії 2024 року звертати увагу на такі протруйники, як Вайбранс® Інтеграл та Вайбранс® Тріо.
Світлана Чоні, канд. с.-г. наук, технічний менеджер з підтримки й розвитку протруйників, ТОВ «Сингента»
Опубліковано в журналі “Агроном”, 2024
