05 Грудня 2021

Шляхи підвищення ефективності вирощування кукурудзи

Світові площі посівів кукурудзи продовжують зростати, перевищивши 192 млн га. Основними виробниками цієї культури у світі вже багато років є США – 347,8 млн тонн і Китай – 260,8 млн тонн, а також Бразилія – 101 млн тонн і країни ЄС – 65 млн тонн. Питома частка виробництва вітчизняної кукурудзи становить близько 3,2% від усього її обсягу виробництва. При  цьому в Україні кукурудза посіла одне зі стратегічно важливих місць у зерновому балансі, збільшивши частку в загальній структурі виробництва усього зерна майже до 50%.

ВИРОБНИЦТВО ТА УРОЖАЙНІСТЬ КУКУРУДЗИ

Посівні площі під кукурудзою на зерно за період 2015– 2019 pp. зросли майже на 1 млн гектарів, обсяги виробництва – на 12,5 млн тонн, середня урожайність –  в 1,7 разу. У 2019 році, як і в 2018, було зібрано рекордний врожай зерна кукурудзи обсягом близько 35,8 млн тонн (рис. 1). Основні й найбільші за розмірами площі кукурудзи на зерно були сконцентровані в Полтавській, Чернігівській, Вінницькій, Черкаській та Кіровоградській областях. За середньою урожайністю виділялися такі регіони, як Хмельницька область – 94 ц/га, Волинська – 93,3 ц/га, Тернопільська – 91,7 ц/га, Вінницька – 86,8 ц/га, Житомирська –  84,1 ц/га, Херсонська – 83,1 ц/га і Київська – 82,6 ц/га.

Ця сільськогосподарська культура сьогодні забезпечує також досить значну частку валютних надходжень від експорту аграрної продукції і є високоприбутковою для господарств. У 2015–2019 рр. загальний експорт зерна кукурудзи зріс із 19,05 млн тонн до 28,09 млн, а вартість його, відповідно, збільшилася із майже 3 млрд доларів до 4,5 млрд. Фактично майже 10% усієї валютної виручки від експорту країни нині забезпечує зерно кукурудзи. Тому ця культура є стратегічно важливою для забезпечення стійкого розвитку країни.

Рис. 1. Динаміка виробництва зерна кукурудзи в Україні
Рис. 1. Динаміка виробництва зерна кукурудзи в Україні

Водночас середньозважена річна урожайність зерна кукурудзи в окремі роки суттєво коливалася внаслідок високої ймовірності прояву критичних для розвитку культури природних умов, адже кількість екстремальних, посушливих років останнім часом значно зросла. На думку Лихочвора В. В., Петриченка В.Ф., такі зміни призведуть до зниження ефективності хіміко-технологічних чинників у аграрному виробництві. При цьому економічно ефективними залишаться лише ті прийоми виробництва, які забезпечують збільшення виходу продукції з одиниці площі за невеликих затрат праці та засобів.

У зв’язку з цим значної актуальності набувають дослідження з вивчення та пошуку різних шляхів підвищення ефективності вирощування кукурудзи із врахуванням біологічних особливостей нових біотипів гібридів та агрокліматичних умов вирощування для максимальної реалізації генетичного потенціалу врожайності, що сприятиме збільшенню виробництва зерна.

Тож метою досліджень є пошук шляхів збільшення валового виробництва зерна кукурудзи та підвищення культури землеробства в країні.

ВИБІР ГРУПИ СТИГЛОСТІ

Багаторічні дослідження Інституту кормів та сільського господарства Поділля НААН свідчать про недостатній рівень використання потенційних можливостей кукурудзи, особливо нових гібридів. Серед багатьох тропічних культур, введених у виробництво помірної зони, саме кукурудза характеризується широким спектром зразків із різноманітною тривалістю вегетаційного періоду. Варіювання цієї ознаки, залежно від генотипу, умов року, екологічної складової, фотоперіодичної реакції, становить від 70 до 330 діб.

Важливою складовою в оцінці тривалості вегетаційного періоду є прояв ознак, які зумовлюють рівень скоростиглості. Серед усього різноманіття показників, що характеризують тривалість вегетації, селекціонери зазвичай виділяють два основні періоди: формування вегетативних та генеративних органів (суцвіть, квіток, органів розмноження – плодів, насіння).

Правильне визначення групи стиглості гібрида дає змогу обрати напрям його використання у тій чи іншій природно-кліматичній зоні. Кукурудза добре адаптована до вирощування у зонах із тривалим безморозним періодом, за достатньої кількості вологи впродовж вегетації та за короткої світлової доби більшої частини року. Вона історично формувалась як теплолюбна культура, на розвиток якої впливає не тільки тривалість освітлення, а і його якість. Відповідно до даних, отриманих у ДУ ІЗК НААН, за пізнього строку сівби тривалість періоду сходи-цвітіння стабільно зменшувалась на одну-дві доби, залежно від генетичного походження гібрида кукурудзи.

Реакція ранньостиглих ліній північного екотипу на строки сівби була більш значною (до п’яти діб), ніж середньостиглих і середньопізніх (до двох діб). Така реакція пояснюється не тільки впливом екстремальних умов літа, а й тим, що цвітіння ліній за другого строку сівби припадає на кінець липня – початок серпня, коли світловий день скорочується. Тому, вірогідно, зменшення тривалості періоду сходи – цвітіння пов’язане і з неоднотиповою фотоперіодичною реакцією різних генотипів.

Читати по темі: Реалізація генетичного потенціалу сучасних гібридів кукурудзи за несприятливих погодних умов

Для умов України у 80-ті роки минулого століття було визначено кількість діб, необхідних для повного визрівання гібридів кукурудзи різних груп стиглості, з огляду на відповідну потребу генотипів у сумі ефективних і активних температур для завершення вегетації, яка надалі була уточнена у зв’язку зі змінами клімату та відповідно до зони вирощування.

Для повної реалізації програми дозрівання друга половина вегетації ранньостиглих форм має бути меншою, ніж перша; у середньоранніх та середньостиглих форм обидва періоди повинні бути однаковими, а у середньопізніх – друга половина більша, ніж перша. Таким чином, за умови дотримання технологій вирощування кукурудзи та оптимальних строків сівби дозрівання ранньостиглих гібридів можна очікувати у другій половині серпня, середньоранніх – на початку вересня, середньостиглих – у другій декаді вересня, а середньопізніх – на початку жовтня.

Також слід зазначити: фахівці-кліматологи наголошують на розвитку кліматичних змін в Україні в напрямку континентального і навіть різко континентального типу клімату. Дефіцит вологи посилюється ще й нерівномірним розподілом опадів, які дедалі частіше приходять у вигляді сильних злив. Останніми роками на півдні України посухи трапляються щорічно, а також випробовують на міцність Лісостепову зону й навіть Полісся.

Тому одним із шляхів покращення посухотолерантності кукурудзи практично в усіх зонах є ширше використання ранньостиглих генотипів. Цій рекомендації найбільше відповідає група середньоранніх гібридів (ФАО 200-290). У рослин із коротшим періодом вегетації етапи морфогенезу зсуваються на більш ранній період вегетації. В підсумку у ранньостиглих гібридів критичні періоди розвитку – викидання волотей, цвітіння, запилення, налив зерна – у посуху уникають аномальних температур і проходять у відносно кращих умовах.

МІКОРИЗАЦІЯ КУКУРУДЗИ

Через брак вологи або недостатній рівень живлення продуктивність кукурудзи за тривалого перебування у стані стресу може знизитись на 20–50%. Одним із шляхів, що дає змогу підвищити стресостійкість культури, є мікоризація. Мікориза – це симбіоз гриба й рослини; в коренях рослин накопичуються вуглеводи, якими рослина ділиться із грибом. Зі свого боку, гриб, поселяючись на коренях, виконує функцію всмоктувальних волосків кореня та допомагає рослині засвоювати поживні речовини із ґрунту.

Дослідженнями зарубіжних науковців встановлено, що інокуляція мікоризою актуальна за умов нестачі ґрунтової вологи. За рахунок розгалуження гіфів грибів зростає можливість кореневої системи мікоризованої рослини охопити більший обсяг ґрунту, збільшивши тим самим не лише кількість, а й швидкість поглинання вологи. Дослідження, проведені з використанням спеціальної мікроскопії рослин, засвідчили, що діаметр гіфів мікоризних грибів становить 2–20 мкм, тоді як найтонші корені рослин мають 100–200 мкм, а довжина гіфів може бути у 50–100 разів більшою, ніж коренів.

Шляхи підвищення ефективності вирощування кукурудзиКрім можливості запобігти водному стресу, мікоризація кукурудзи актуальна для оптимізації забезпечення рослин доступним фосфором і сполуками інших мікроелементів – міді, цинку, сірки, магнію, заліза тощо.

Виробничі досліди, проведені в господарствах різних областей України, показують, що, наприклад, у Київській області, де рідку форму препарату Мікофренд застосовували в рядок під час висіву кукурудзи, приріст цієї культури в одному з господарств сягав 0,6 т/га, а в іншому – 0,3 т/га. Результатом застосування торфової форми мікоризного препарату шляхом обробки насіння безпосередньо у сівалці в умовах Вінниччини був приріст зерна 0,3 т/га. Аналогічна схема внесення в умовах Черкаської області, де опади були відсутні практично впродовж усього літа, забезпечила збільшення урожайності кукурудзи на 0,7 т/га.

ВИСНОВКИ

Реалізація генетичного потенціалу сучасних гібридів кукурудзи сприятиме значному збільшенню виробництва зерна та стимулюванню розвитку переробної галузі. З огляду на біологічні особливості нових гібридів кукурудзи та розвиток новітніх технологій їх вирощування, виникає необхідність оптимізацій взаємодії гібрида із наявними гідротермічними ресурсами довкілля та організованими чинниками, що забезпечить більш повну реалізацію їх потенціалу в умовах конкретного регіону.

Б. Д. Каменщук, канд. с.­г. наук, ст. наук. співр. Інституту кормів та сільського господарства  Поділля НААН України

Опубліковано в журналі “Агроном”, 2021

Найсвіжіші матеріали читайте в журналі «Агроном». Слідкуйте за головними агрономічними новинами на нашій сторінці у Facebook та каналі в Telegram

0 Коментарі
Вбудовані Відгуки
Переглянути всі коментарі

СТАТТІ ПО ТЕМІ

Фузаріоз кукурудзи: шкодочинність та особливості розвитку

Рік 2021-й був дуже цікавим для фітопатологів,...

Висів на полі гібридів із різними групами стиглості

Степова зона та південний Лісостеп України мають...

Кукурудза любить кальцій

Незважаючи на останні досягнення науки і селекції,...

Погода

Kyiv
димка
-2.6 ° C
-1.8 °
-3.4 °
93 %
3.1kmh
75 %
Нд
-1 °
Пн
2 °
Вт
3 °
Ср
1 °
Чт
3 °