Планований високий урожай кукурудзи можна отримати лише в тому випадку, якщо умови її вирощування будуть наближеними до ідеальних. Основа закладається вже при сівбі. Чому навесні слід приділити особливу увагу?
Сучасні гібриди кукурудзи мають потенціал урожайності, що становить для силосних 70 т/га зеленої маси і для зернових – 14 т/га (без зрошення). Таких висот урожайності можна досягти тільки в разі дотримання відповідних умов вирощування, що забезпечать успіх. Це, насамперед, вибір місця вирощування, забезпеченість вологою, вологоутримуюча здатність ґрунту і, звичайно ж, його стан: структура, вміст поживних речовин і рівень рН – основні параметри, на які необхідно зважати.
Обсяги внесення добрив під кукурудзу визначаються залежно від потреби, що визначається з огляду на специфіку місця вирощування культури, запаси поживних речовин у ґрунті та очікувану врожайність. При цьому потрібно приділяти увагу не лише забезпеченню азотом, оскільки реальна потреба кукурудзи в азоті часто не така вже й велика. Високі врожаї потребують достатнього забезпечення і такими важливими елементами, як калій, сірка, магній і фосфор. Наявність останнього особливо важлива в умовах висіву в холодний ґрунт, оскільки він впливає на розвиток рослини на ранніх фазах і бере участь в закладанні качанів.
ВНЕСТИ ПІД КОРІНЬ
Внесення водорозчинних фосфатів у прикореневу зону допомагає вирішити проблему достатньої забезпеченості макроелементом в умовах висіву в недостатньо прогрітий ґрунт. Проте позитивний ефект від прикореневого внесення спостерігається і в посушливих умовах. Багаторічні спостереження дають змогу зробити висновок, що прикореневе внесення Р2О5 із нормою 20 кг/га сприяє збільшенню врожайності на 5%. Хоча в цьому випадку йдеться швидше про страхове внесення, що гарантує отримання врожаю в разі настання несприятливих умов у ранні фази розвитку рослин. Внаслідок їх негативного впливу втрати, залежно від місця вирощування, можуть досягати 20% і більше. Знижується і якість урожаю.
Наступними чинниками, що визначають урожайність посівів, є прогрівання ґрунту і розвиток кореневої системи. Позитивно впливає на розвиток рослин кукурудзи глибоке розпушування, особливо в посуху або при надмірному зволоженні. Розпушування під кожен окремий рядок є оптимальним варіантом, адже оранка, хоча і сприяє більш швидкому прогріванню ґрунту, призводить до втрати вологи.
Читати по темі: Цинк на кукурудзі: що і коли вносити
Поряд з особливостями, характерними для того чи іншого місця вирощування, на формування врожаю впливає рівномірність посівів. Висівання має виконуватися без пропусків або двійників. Працювати слід сівалкою точного висіву. В дослідах при висіві кукурудзи зерновими сівалками (такі спроби трапляються) не вдалося досягти таких показників урожайності, як при використанні сівалок точного висіву.
ЯКОМУ МІЖРЯДДЮ ВІДДАТИ ПЕРЕВАГУ?
Міжряддя 70–75 см стало стандартом при висіві кукурудзи. При такій ширині між рядами ідеального розподілу насіння по полю досягти не вдається, але з’являються переваги для заходів щодо механічної та хімічної боротьби з бур’янами. Є бонуси і для проведення підживлення, а в разі вирощування кукурудзи на зерно – і при збиранні.
Ідеальний розподіл насіння, а потім і рослин у полі передбачає більш вузькі міжряддя, плюси якого виражаються в рівномірному й загалом більш якісному розвитку кореневої системи. У підсумку конкуренція за живлення між рослинами, що ростуть поряд, буде меншою, оскільки розкриються переваги в забезпеченні вологою та поживними речовинами. В умовах оптимального розподілу рослин і обмеженого внесення добрив, окрім іншого, досягається більш висока ефективність використання азоту.
Звужені міжряддя сприяють швидкому змиканню рядів, що скорочує евапорацію і натиск бур’янів. Отже, міжряддя 45–50 см є свого роду компромісом між класичним (70–75 см) і оптимальним варіантами. Додаткова перевага більш тісного розташування рядів полягає в тому, що звужені міжряддя дають змогу використовувати одні й ті ж самі сівалки точного висіву ще і для сівби цукрових буряків і ріпаку, а це суттєво зменшує витрати на техніку.
В останню чверть минулого століття проводилося чимало дослідів із вузькорядної сівби кукурудзи – здебільшого з міжряддям 37,5 см. Вони дали змогу зробити висновок про те, що вузькі міжряддя при нормі висіву, яка застосовується зазвичай, сприяють збільшенню середньої урожайності. У випадку кукурудзи на силос йдеться про підвищення на 3–5%.
Переваги висіву кукурудзи у здвоєні рядки за результатами останніх досліджень поки не настільки очевидні. Оскільки досліди ще тривають, робити конкретні висновки зарано. Поки доводиться виходити з того, що збільшена площа живлення рослини має певний позитивний вплив.
Вирощування кукурудзи за гребневою технологією в окремих випадках демонструє підвищення врожайності, але не завжди. Сівалка, яка використовується для такого висіву, комбінується із глибокорозпушувачем, із чого можна зробити висновок, що підвищення урожайності є прямим наслідком глибокого розпушування, адже в такому разі кукурудза може глибше вкорінитися і отримати краще забезпечення вологою.
ГУСТОТА ВИСІВУ
Одним із найбільш важливих чинників у досягненні високих урожаїв кукурудзи є вибір оптимальної густоти висіву, що дає змогу гібриду максимізувати свій потенціал урожайності. Генетика сучасних гібридів кукурудзи, як правило, виходить із того, що кожна окрема рослина має здатність забезпечувати максимальну продуктивність навіть за високої щільності висіву, забезпечуючи при цьому максимальний вихід зерна з гектара. Прогрес урожайності кукурудзи в останні роки був багато в чому пов’язаний із поліпшенням генетики гібридів у частині підвищення стійкості до стресу при загущенні та оптимізації архітектури рослин (наприклад, більш еректоїдне листя), що дало змогу збільшити густоту їх стояння.
Норма висіву гібрида кукурудзи для конкретного поля залежить від низки умов:
- його скоростиглості (чим пізніший гібрид, тим більша у нього кількість листя і, відповідно, йому необхідні більша площа живлення та менша густота посіву порівняно з ранньостиглим);
- потенційних стресів у сезоні;
- вологозабезпечення;
- інших локальних характеристик поля: типу ґрунту, технології його обробітку, кількості рослинних решток, ґрунтовних патогенів, тиску шкідників тощо.
Обов’язково потрібно брати до уваги систему основного обробітку ґрунту. Так, наприклад, при нульовій і мінімальній технологіях через наявність стерньових решток на полі норму висіву збільшують у середньому на 5–10%.
Фон мінерального живлення також впливає на щільність висіву: чим вищий рівень родючості, тим щільніше можна висівати культуру.
Сучасні системи диференційованої сівби дають змогу коригувати норми висіву з урахуванням родючості та забезпечення вологою кожної конкретної ділянки поля, що гарантує оптимальне використання потенціалу культури й оптимізує витрати насіння і добрив.
Найбільш точним способом визначення оптимальної норми висіву є 2–3-річний досвід вирощування найкращих гібридів із кількома нормами висіву в умовах певного господарства. Максимальний рівень урожайності в таких дослідах є якнайкращим підтвердженням досягнення оптимальної густоти стояння.
Дуже важливо зважати на запас продуктивної вологи в метровому шарі ґрунту перед сівбою на конкретному полі, коригуючи норми висіву при недоліку вологи в меншу сторону.
Норму висіву слід встановлювати, виходячи з особливостей тієї чи іншої ділянки. Залежно від місця вирощування, специфіки гібрида та його призначення показник коливається між 7 і 10 рослинами на квадратний метр. Збільшувати норму висіву, якщо є підстави припускати, що схожість буде не найкращою, для кукурудзи необхідно лише в окремих випадках. А ось в умовах грудкуватого ґрунту збільшеннянорми висіву може виявитися кроком виправданим. Як правило, густота стояння для кукурудзи на силос, до якої слід прагнути, для компактних гібридів становить 8–10 росл./м2, для пишних, багатих на рослинну масу – 7–9 росл./м2. В умовах браку вологи слід знижувати норми висіву. Лише у разі використання надмірно компактних гібридів (найчастіше ранньої групи стиглості) або в умовах гарного забезпечення вологою можна орієнтуватися на густоту 10 і більше рослин на квадратний метр.
При вирощуванні зернової кукурудзи, щоб добитися якісного формування качанів, норма висіву має становити на одну рослину менше, ніж у випадку кукурудзи на силос. Наведені тут рекомендації вже обумовлюють страховий резерв.
Сільськогосподарська палата Нижньої Саксонії регулярно проводить випробовування для гібридів кукурудзи, висіваючи їх у чотирьох варіантах із нормами висіву в інтервалі 7–13 росл./м2. 2018-й рік у Німеччині був надзвичайно посушливим, урожайність кукурудзи виявилася передбачувано низькою. У посушливому 2019-му зі збільшенням щільності висіву спостерігалося незначне зниження вмісту крохмалю і, як наслідок, енергії. У дослідах проявився вплив завищеної норми висіву: при густоті 13 росл./м2 врожайність знижувалася. На ґрунтах легких і проблемних з позиції вологозабезпечення ефект був яскраво вираженим.
Загалом, вирішуючи, з якою нормою висіву сіяти кукурудзу, необхідно завжди оцінювати й економічні ризики, пов’язані зі збільшенням виробничих витрат і трудових затрат. Прибавка урожайності за рахунок збільшення норми висіву навіть у роки з гарним забезпеченням вологою становить всього лише кілька відсоткових пунктів, а витрати на засоби виробництва можуть зрости відчутно.
ПІДБИВАЮЧИ ПІДСУМОК
Все починається з вибору підходящого гібрида: він має відповідати інтересам технології, що використовується у господарстві, бути адаптованим під конкретні кліматичні умови, характеризуватися здатністю досягати фізіологічної стиглості в умовах господарства. На успіх, хоч і меншою мірою, впливатиме і якість ґрунтів. Коли гібрид підібрано, можна відпрацьовувати рекомендації щодо його вирощування.
Густота. Чим більш посушливі умови і чим пізніший гібрид (тим паче зубоподібні гібриди), тим меншою має бути норма висіву. Показник залежить також від бонітету ґрунту та планової врожайності.
Терміни сівби. Мінімум температури ґрунту для старту сівби сучасних гібридів становить +8о. У регіонах, де весна настає швидко і спостерігається прискорене наростання температур, починати сіяти кукурудзу можна і при прогріванні ґрунту до +6о, однак обов’язково слід попередньо ознайомитись із прогнозом погоди, адже пересівання – надто дороге задоволення.
Глибина сівби. Беріть до уваги чинник залягання вологи і сійте на глибину 1,5–2 см нижче цього рівня. Насінню крупних фракцій для старту потрібно більше вологи, тому їх можна і потрібно сіяти глибше й раніше. Дрібне насіння для гарантованого дружного старту потрібно загорнути не глибше ніж на 5–6 см, причому в добре прогрітий ґрунт.
Ширина міжрядь. Кожна ширина міжрядь хороша під конкретні умови сівби та певну технологію контролю бур’янів. Так, 70 см стануть чудовим рішенням при високому бонітеті ґрунтів і їх гарному вологозабезпеченні. Той, хто практикує такі міжряддя, має можливість поєднувати механічні та хімічні способи контролю бур’янів. А 45–50 см будуть доцільними на менш якісних ґрунтах, при недостатньому вологозабезпеченні та можливостях господарств лише для хімічного контролю бур’янів. Дворядковий висів непогано зарекомендував себе при сівбі кукурудзи на силос і в регіонах, що характеризуються рясними опадами. На вибір однозначно вплине набір сільгоспмашин у господарстві.
Припосівне живлення. Щоб нівелювати стрес-фактори і дати можливість кореневій системі розвиватися нормально вглиб ґрунтового горизонту, при сівбі слід вносити добрива, що містять елементи живлення, необхідні саме в початкові фази розвитку кукурудзи: сірку, цинк, магній (за необхідності), трохи азоту і фосфору. Важливо, щоб їх не було забагато. І давати потрібно саме те, чого бракує у ґрунті, а не те, що купили. Підхід «кашу маслом не зіпсуєш» тут однозначно недоречний.
У сучасному світі технології еволюціонують досить швидко. Препарати, добрива та гібриди дедалі більшою мірою відповідають потребам сільгосптоваровиробників. Аграрії мають можливість вибрати ту технологію, яка дасть змогу отримати високу врожайність саме в умовах конкретного господарства. Необхідно лише бути готовим інвестувати, а також дотримуватися рекомендацій, не забуваючи цікавитися змінами на ринку.
Герд Хармс, сільськогосподарська палата Нижньої Саксонії, Німеччина
Опубліковано в журналі “Агроном”, 2023
