Кукурудза, на відміну від інших зернових культур, менше уражується хворобами, проте вони здатні завдавати значної шкоди посівам. Недобір і втрата врожаю внаслідок розвитку захворювань можуть сягати 20–40%. Крім цього, спостерігається погіршення якості врожаю.
Подальше збільшення виробництва кукурудзи тісно пов’язане зі зменшенням втрат через хвороби за допомогою комплексу організаційних і агротехнічних заходів, що дає змогу максимально реалізувати генетичний потенціал сорту чи гібрида.
Найбільш поширеними та шкідливими хворобами кукурудзи в умовах України є пухирчаста і летюча сажка, гельмінтоспоріоз, фузаріоз, іржа. Залежно від зони вирощування кукурудзи проявляються також кореневі та стеблові гнилі, пліснявіння насіння, бактеріоз та ін.
Шкідливість гельмінтоспоріозу, або бурої плямистості та іржі полягає в передчасному відмиранні листків та, як наслідок, зниженні зернової продуктивності рослин кукурудзи.
Шкідливість фузаріозу – у зниженні врожайності та якості зерна. Гриби, що розвиваються, у процесі життєдіяльності виділяють шкідливі речовини – мікотоксини. Годівля тварин, особливо свиней, ураженим зерном викликає у них блювоту, відмову від корму, набряк легень, репродуктивні порушення тощо. Наявність мікотоксинів у зерні може викликати рак стравоходу людини. Особливо загрозлива така ситуація для дітей молодшого віку, раціон яких насичений злаками.
Використання фунгіцидів при вирощуванні кукурудзи нині не надто поширене з огляду на зростання матеріальних витрат. Однак розмір збереженого врожаю дає привід дослідити ефективність внесення цих засобів.
Метою наших досліджень було встановлення технічної ефективності застосування фунгіцидів проти гельмінтоспоріозу, іржі та фузаріозу при вирощуванні кукурудзи в умовах Західного Лісостепу України.
Досліди проводили впродовж 2018–2020 рр. на дослідному полі Науково-виробничого центру «Поділля» Подільського державного аграрно-технічного університету.
Ґрунт дослідної ділянки – чорнозем типовий, вміст гумусу – 3,21–3,29%, забезпечення азотом (за Корнфілдом) низьке – 116–119 мг/кг ґрунту, рухомим фосфором (за Чиріковим) середнє – 91–97 мг/кг ґрунту, вміст обмінного калію (за Чиріковим) – 81–89 мг/кг ґрунту, рН – 6,5.
Попередник – озимі зернові. Після збору попередника провели дискування на 10–12 см, оранку – на 26–28 см. Під зяблеву оранку вносили мінеральні добрива в нормі Р60К100.
Навесні провели закриття вологи, передпосівну культивацію та внесення азотних добрив – N120. Гібрид – LG 3258 (ФАО 250).
Читати по темі: Сівба кукурудзи – на що звернути увагу
Захист від бур’янів включав внесення гербіцидів Примекстра ТZ Голд 500, SС (д.р. S–метолахлор, 312,5 г/л + тербутилазин, 187,5 г/л) – 4,0 л/га та Майстер 62, в.г. (форамсульфурон, 300 г/кг + йодосульфурон 20 г/кг + ізоксадифен–етил 300 г/кг) – 0,15 кг/га. Норми витрати фунгіцидів: Абакус, к.е. (епоксиконазол, 62,5 л/га + піраклостробін, 62,5 л/га) – 1,5 л/га; Коронет 300 SС, к.с. (трифлоксістробін, 100 г/л + тебуконазол, 200 г/л) – 0,7 л/га; Кустодія КС (тебуконазол, 200 г/л + азоксистробін, 120 г/л) – 0,9 л/га; Аканто КС (пікоксістробін, 250 г/л) – 1,0 л/га. Усі перераховані вище препарати входять до державного реєстру пестицидів і агрохімікатів, дозволених до використання в Україні. Обліки хвороб проводили у фазу воскової стиглості.
РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕНЬ
Проведена оцінка ефективності препаратів свідчить, що фунгіциди, які застосовували у варіантах досліду, забезпечували зменшення розвитку основних хвороб кукурудзи (табл.).
Зі збільшенням кількості фунгіцидних обробок спостерігалося зменшення розвитку хвороб. За одноразового внесення препарату середньозважений розвиток гельмінтоспоріозу становив 13,9–18,0%, а на контролі – 29,9%. У варіантах дворазового застосування фунгіцидів нижчий розвиток гельмінтоспоріозу був у варіантах обробки рослин у фазу 10 листків та викидання волоті – 7,1%.
Триразове внесення препаратів у фазу 10 листків, викидання волоті та після цвітіння знижувало середньозважений розвиток гельмінтоспоріозу на 25,5%.
Найвища ефективність проти розвитку гельмінтоспоріозу спостерігалася у варіанті чотириразового обприскування фунгіцидами, де розвиток хвороби становив 4,0%.
Розвиток іржі на контрольному варіанті дорівнював 22,3%. Серед одноразових обробок найбільш ефективним був варіант внесення препаратів у фазу викидання волоті, де розвиток хвороби становив 7,4%. Серед дворазових обприскувань найнижчим розвиток хвороби був за обробки у фази 10 листків та викидання волоті. Триразова обробка у фази 10 листків, викидання волоті та після цвітіння сприяла зниженню розвитку іржі до 3,5%. Найвищий захист проти іржі мали у варіанті чотириразового застосування фунгіцидів, де розвиток хвороби становив 2,9%.
Проти фузаріозу качанів ефективними були обробки у пізніші фази вегетації – викидання волоті, після цвітіння та наливу зерна. На контролі розвиток хвороби становив 7,6%, за одноразової фунгіцидної обробки – 3,7–4,4%, за дворазової – 1,7–2,8%. Триразове застосування фунгіцидів знижувало розвиток фузаріозу до 1,2%, а чотириразове – до 1,1%.
Застосування фунгіциду Абакус один раз у фазу 10 листків кукурудзи мало 42,1% ефективності проти фузаріозу, 53,5 – проти гельмінтоспоріозу та 57,4% – проти іржі. Обприскування препаратом у фазу викидання волоті було найефективнішим серед варіантів одноразового застосування фунгіцидів, оскільки саме в цей період онтогенезу рослини найбільш вразливі до ураження хворобами. Технічна ефективність проти гельмінтоспоріозу становила 53,5%, проти іржі – 66,8, проти фузаріозу – 63,1%.
Внесення фунгіцидів після цвітіння та в період наливу зерна мало меншу ефективність проти гельмінтоспоріозу (39,8–44,5%) та іржі (17,9–21,1%), проте захист від фузаріозу становив 50,0–51,3%.
Застосування фунгіцидів у фази 10 листків та викидання волоті (Абакус + Коронет) забезпечило найкращу ефективність серед дворазового внесення препаратів: 76,2% проти гельмінтоспоріозу, 73,5 – проти іржі та 75,0% – проти фузаріозу качанів.
Триразове обприскування посівів кукурудзи у фази 10 листків, викидання волоті та після цвітіння забезпечило зменшення розвитку гельмінтоспоріозу на 85,3%, іржі – на 84,3%, фузаріозу качанів – на 84,2%.
Обробки у фази викидання волоті, після цвітіння та наливу зерна мали меншу ефективність проти розвитку гельмінтоспоріозу та іржі (65,9 та 72,2%) порівняно з попереднім варіантом.
Найвищу технічну ефективність проти усіх досліджуваних хвороб отримали за чотириразового застосування фунгіцидів у фази 10 листків, викидання волоті, після цвітіння та наливу зерна: 86,6% – проти гельмінтоспоріозу, 87,0 – проти іржі, 85,5% – проти фузаріозу качанів кукурудзи.
Обробки у фази 10 листків та викидання волоті сприяли захисту, в першу чергу, від гельмінтоспоріозу та іржі. Обприскування рослин кукурудзи після цвітіння та під час наливу зерна, головним чином, спрямовувались на захист від фузаріозу качанів, оскільки саме в цей час відбувається ураження збудником.
Застосування фунгіцидів у різні терміни впродовж вегетації дали змогу максимально вберегти рослини від хвороб та сприяли повноцінному росту й розвитку.
ВИСНОВКИ
Чотириразове застосування фунгіцидів найкраще контролювало розвиток хвороб кукурудзи. У цьому варіанті розвиток гельмінтоспоріозу становив 4,0%, що на 25,9% менше від контролю, іржі – 2,9%, на 19,4% менше від контролю, фузаріозу – 1,1%, на 6,5% менше від контролю. Технічна ефективність препаратів зростала зі збільшенням кількості обробок і становила 86,6% проти гельмінтоспоріозу, 87,0 – проти іржі та 85,5% – проти фузаріозу.
Л. М. Шинкарук, Інститут сільського господарства Карпатського регіону
Опубліковано в журналі “Агроном”, 2023
