Переваги диференційованого внесення добрив. Інтерв’ю з Віталієм Овчаренком

2196
Віталій Овчаренко - головний агроном СФГ «Рубін»

Система удобрення є важливою складовою вирощування будь-якої сільськогосподарської культури. До того ж операції із внесення добрив становлять суттєву частку собівартості всієї агротехнології і як наслідок – вартості кінцевої продукції. Внесення мінеральних добрив впливає на баланс елементів живлення у ґрунті, його родючість, розвиток рослин впродовж усього періоду вегетації. Тому правильний розрахунок дози добрив відіграє важливу роль у виробництві продукції рослинництва.

ДОСЬЄ

Назва: СФГ «Рубін»

Місцезнаходження: с. Білий Колодязь Вовчанського району Харківської області

Створено:  1996 рік

Спеціалізація: рослинництво – в ирощування озимої пшениці, ярого ячменю, соняшнику, кукурудзи

Площа земель: 1500 га

Останнім часом дедалі більше аграріїв починають цікавитись елементами точного землеробства, покликаного підвищити ефективність технологічних операцій. Одним із таких елементів є диференційоване внесення добрив. Це відносно новий, але дієвий метод, який дає змогу покращити живлення культур і вивести технологію на новий рівень.

Вже другий рік поспіль цей метод успішно застосовує СФГ «Рубін», розташоване в селі Білий Колодязь Вовчанського району Харківської області. Про те, як перехід на диференційоване внесення добрив позначився на врожайності та оптимізації витрат виробництва, нам розповів Віталій Овчаренко, головний агроном господарства.

Агроном: Віталію Володимировичу, чому ви вирішили вдатися до такого методу удобрення?

Віталій Овчаренко: Коли я прийшов працювати в це господарство три роки тому, то зрозумів: щоб покращити показники прибутковості, нам потрібно дещо змінити підхід до наших технологій вирощування. В підсумку ми відкоригували систему захисту, оптимізували площі під найбільш рентабельні для нас культури і почали вивчати, за рахунок чого можемо іще підвищити ефективність. Диференційоване внесення, як елемент точного землеробства, видавалося досить перспективним заходом.

А.: До речі, якими культурами ви займаєтесь і яка загальна площа господарства?

В.О.: Ми відносно невелике господарство – маємо в обробітку 1500 га. Вирощуємо такі культури, як озима пшениця – 600 га, ярий ячмінь – 200 га, соняшник – 550 га та кукурудза – 150 га. Основними для нас у плані найвищої рентабельності є пшениця і соняшник. Відповідно ці культури займають і найбільші площі.

А.: А як із врожайністю?

В.О.: Вона буває різною. Все залежить від погодних умов. Адже ґрунти у нас сприятливі – переважно чорноземи глибокі середньогумусні. Рівень pH близький до нейтрального. А от із вологою завжди проблеми. Для нас це основний лімітуючий чинник.

Середньорічна кількість опадів у регіоні становить 350–400 мм. Втім, часто ми не маємо і цього. Крім того, розподіл вологи дуже нерівномірний. Не став винятком і нинішній рік. Із травня по жовтень опадів майже не було. Лише два тижні тому пройшли дощі. До цього насіння пшениці близько місяця пролежало у ґрунті й лише зараз почало сходити. Тому для нас основні ризики пов’язані саме з вологою.

В умовах постійного подорожчання мінеральних добрив диференційоване внесення, як елемент точного землеробства, є досить перспективним заходом
В умовах постійного подорожчання мінеральних добрив диференційоване внесення, як елемент точного землеробства, є досить перспективним заходом

В середньому ж по озимій пшениці за сприятливих погодних умов ми отримуємо 60–70 ц/га. По ячменю – 45–50 ц/га. Соняшник забезпечує приблизно 30 ц/га. У кращі роки – 35. Урожайність кукурудзи коливається від 70 до 95 ц/га. Але цю культуру ми два попередніх роки взагалі не вирощували, оскільки не маємо власної сушарки. А сушіння на елеваторі при високій вологості зерна було досить затратним. Щоправда, цього року знову повернулись до цієї культури. Підібрали ранні гібриди, щоб вони встигли максимально визріти до збирання. В підсумку вже збирали зерно з вологістю 16%.

Ми не можемо похвалитись якимись рекордними врожаями, адже у нас зона недостатнього зволоження. Крім того, ми все ще продовжуємо вдосконалювати наші технології й оновлювати техніку. Наприклад, у нас іще немає самохідного обприскувача, щоб проводити захист кукурудзи та соняшнику на пізніх стадіях розвитку, хоча час від часу ситуація із шкідливими організмами на полі вже потребує цього. Втім, більша частина парку техніки у нас вже нова, сучасна.

А.: З чого починалось запровадження системи диференційованого внесення добрив?

В.О.: Найперше, що ми зробили, – це встановили системи навігації на нашу техніку – трактори, комбайни. З того часу всі операції проводяться у нас за сигналом GPS. На комбайнах встановили системи картографування врожайності. Однак змін потребувала і система удобрення. На той час ми взагалі майже не приділяли уваги фосфорно-калійним добривам або ж вносили їх у недостатній кількості – лише нітроамофоску під час сівби пшениці. Основний акцент робили на азот.

Все, що було необхідно для переходу на диференційоване внесення, – це дообладнати розкидач системою Dynamic Section Control
Все, що було необхідно для переходу на диференційоване внесення, – це дообладнати розкидач системою Dynamic Section Control

Зрозуміло, якщо ми не дотримуємось балансу елементів живлення, то рано чи пізно це позначиться на врожайності, адже їх запаси у ґрунті обмежені. Але вносити середню норму, не розуміючи реальної потреби, ми не хотіли. Тому було прийнято рішення на одному з полів провести пробний аналіз ґрунту, щоб подивитись, яка у нас ситуація в цілому.

Результати показали, що ми маємо дефіцит фосфору та калію. Крім того, нестача елементів суттєво коливалась на різних ділянках поля. Розуміючи, що добрива коштують дорого, особливо фосфорні, ми вирішили спробувати технологію диференційованого внесення, щоб оптимізувати витрати та перетворити поле на більш-менш однорідну ділянку.

А.: Ви спеціально купили новий розкидач мінеральних добрив?

В.О.: Ні, на той час у нас вже був розкидач Bogballe, з яким можна було вирішити цю проблему. Все, що нам було потрібно, – це дообладнати його системою диференційованого контролю Dynamic Section Control. Далі на полі, де було проведено аналіз ґрунту і планувалось висіватись ячмінь, ми вирішили провести порівняння і дізнатись, наскільки покращення фосфорно-калійного живлення культури вплине на кінцевий результат.

Представники компанії «Астра» допомогли нам підготувати карту удобрення за результатами аналізу ґрунту. Таким чином, на одній частині поля ми застосували нашу стару технологію із внесенням тільки аміачної селітри, а на іншій внесли диференційовано під запланований урожай амофос і Kalium Makosh. Ефект від додаткового удобрення фосфором і калієм виявився відчутним. Крім того, ми побачили, що такий метод внесення дійсно ефективний. По-перше, нам вдалося уникнути перевитрат добрив. Елементи вносили тільки в необхідній кількості, виключаючи також перекриття. По-друге, вирівняли забезпеченість ґрунту елементами на полі. Збираючи урожай, ми проводили картографування ділянки і звернули увагу, що вже не було суттєвих перепадів врожайності. Показники коливались у межах 3–5 ц/га. Якби ж ми вносили просто середню норму на всій ділянці, то перевитрати суттєво б зросли.

Завдяки оптимізації системи удобрення господарству вдалось уникнути перевитрат добрив. Відтепер елементи вносяться лише в необхідній кількості, згідно потреб під запланований урожай
Завдяки оптимізації системи удобрення господарству вдалось уникнути перевитрат добрив. Відтепер елементи вносяться лише в необхідній кількості, згідно потреб під запланований урожай

Крім того, навіть провівши дві додаткові операції із внесення фосфорних і калійних добрив та враховуючи їх вартість, ми все одно залишились у виграші завдяки підвищенню врожайності. Додатковий прибуток в підсумку становив до 200 грн/га.

Таким чином, наш експеримент дозволив відмітити ефект від оптимізації фосфорно-калійного удобрення і вирівняти середню врожайність по полю.

А.: Надалі ви збільшили площу під такий метод удобрення?

В.О.: Так, на наступний рік ми провели аналіз ґрунту ще на кількох полях і в сумі вже мали близько 400 га під диференційоване внесення. На цих полях ми висівали частину площ соняшнику та кукурудзу. Під дискування, знову ж таки, вносили амофос і калійне добриво Kalium Makosh.

Цього року перед посівом пшениці на 400 га знову застосували диференційоване внесення добрив. Щоправда, додатково аналіз ґрунту вже не проводили, а керувалися результатами карт врожайності, відмічаючи, який елемент і в якій кількості потрібно довнести під запланований врожай.

А.: З якою шириною захвату вносите добрива?

В.О.: Зазвичай на 24 м, хоча розкидач має змогу вносити і на 36 м. Втім, не всі добрива долітають на таку відстань, тому для себе ми обрали оптимальний варіант. Швидкість, з якою працює розкидач, – 15–18 км/год. Отже, поле у 100 га ми закриваємо за 2,5–3 год.

Взагалі, щоб внести добрива рівномірно по всій ширині захвату, потрібно, щоб вони були якісними. Колись у нас був випадок, що ми придбали селітру неналежної якості. В результаті під час внесення гранули просто розбивало в пил і вони, звісно, не долітали на необхідну відстань. Все це надалі позначилось на розвитку пшениці – на полі відмічались блідо-зелені ділянки неудобрених рослин. Тому ми намагаємось завжди купувати у перевірених постачальників.

Якщо порівняти класичний метод внесення з диференційованим, то раніше, без системи Dynamic Section Control, у нас була суттєва перевитрата добрив внаслідок перекриттів. На площі у 100 га ми перевитрачали близько однієї тонни добрив. Зараз цей показник становить 100–200 кг. А це, знову ж таки, економія коштів.

А.: А як у вас справи з азотним живленням?

В.О.: Основне наше азотне добриво – це аміачна селітра. Під соняшник та кукурудзу ми вносимо її разом із сівбою в нормі 150 кг/га. Пшеницю підживлюємо навесні – 300 кг/га по мерзлоталому ґрунту. Також добавляємо карбамід у нормі 10 кг/га під час проведення обприскувань.

А.: Розкажіть більш детально про технологію вирощування пшениці на полях, де застосовується диференційоване внесення добрив.

В.О.: Попередником пшениці у нас в основному є соняшник, на незначних площах – ячмінь. Після збирання соняшнику ми проводимо дискування у два сліди. Перед другим дискуванням диференційовано вноситься амофос і калій. Далі сіємо з одночасним внесенням нітроамофоски – 120 кг/га. Вся сівба відбувається за навігацією. Насіння обов’язково протруюємо інсектицидом і фунгіцидом. В принципі, цього захисту нам вистачає до зими.

З весни, як я вже говорив, проводимо підживлення аміачною селітрою – 300 кг/га. Всю норму до цього часу ми вносили за один прийом. У нас просто не було можливості заробляти добрива в ґрунт у друге підживлення, а залишати його на поверхні ризиковано, адже ніколи не відомо, якими будуть погодні умови. Втім, наступної весни ми вже хочемо провести експеримент – на одній частині поля внести всю норму за один прийом, а на іншій – розбити її на два внесення і друге підживлення селітрою провести по навігації в міжряддя, яке в нас становить 20 см. Подивимось, який метод буде кращим.

Далі після ранньовесняного підживлення здійснюємо боронування для закриття вологи і починається захист. За сезон ми проводимо дві-три обробки. Наприклад, цього року було дві: перша – гербіцид + інсектицид + фунгіцид, друга – підживлення + фунгіцид + інсектицид. Всі препарати використовуємо якісні, з тривалою захисною дією. В тому числі й протруйники.

Також на всіх полях робимо карти врожайності. Щоправда, користуємось поки що тільки тими, де проводиться диференційоване внесення. Але на перспективу, думаю, всі площі переведемо на такий метод удобрення.

А.: Під яку врожайність зазвичай розробляється технологія?

В.О.: По пшениці розраховуємо на 80 ц/га з відповідною нормою добрив. Кукурудзу закладаємо під 90 ц/га, соняшник – під 35 ц/га.

А.: Чи вплинуло впровадження диференційованого внесення на ваші затрати на вирощування культур?

В.О.: Так, адже ми почали проводити додаткові операції з фосфорно-калійного удобрення. Щоправда, вони окупили себе завдяки підвищенню врожайності.

Сьогодні в середньому гектар пшениці обходиться нам у 11–12 тис. грн, соняшник і кукурудза – в межах 15 тис. грн/га. Тобто рентабельність кукурудзи при нинішній ціні в нас починається від 40 ц/га, соняшнику – від 20 ц/га, пшениці – від 30 ц/га.

Сам перехід на диференційований метод удобрення не потребує великих затрат. Якщо у вас є відповідний розкидач, його можна просто дообладнати необхідною системою – і все. Але без якісно проведеного аналізу ґрунту та практично обґрунтованої інтерпретації даних отримати ефект від такого методу удобрення неможливо.

Я вважаю, що диференційоване удобрення – це вже життєва необхідність, яка дає змогу отримувати максимальну економічну віддачу від вкладеного в поле ресурсу, особливо якщо у вас строкаті поля. Ефективність такого методу підтверджують і наші виробничі результати. Втім, ми не зупиняємось лише на внесенні добрив за допомогою розкидача і вже зараз досліджуємо технологію диференційованого удобрення безпосередньо у ґрунт.

Спілкувався Сергій Кондратюк, журнал “Агроном”

Опубліковано в журналі “Агроном”, 2019

Найсвіжіші матеріали читайте в журналі «Агроном». Слідкуйте за головними агрономічними новинами на нашій сторінці у Facebook та каналі в Telegram