Весь минулий рік я тестував основну технологію точного землеробства – диференційовану сівбу. Експериментував із нормами висіву на полях у різних кліматичних умовах і з різними лімітуючими чинниками, сіяв велику кількість гібридів і порівнював їх реакцію на зміну норми висіву.
У цій статті продовжую розповідати про результати своїх експериментів. Цього разу ми поговоримо про соняшник на чорноземних ґрунтах. Чи вдалося мені збільшити врожайність – у висновках статті.
Експеримент я проводив разом з Іваном Гуменюком, керівником відділу інновацій одного з господарств центральної України. Площа господарства, в якому працює Іван, – близько 6 тис. га. Основні культури – соняшник, кукурудза і пшениця.
Ми закладали експеримент на двох полях соняшнику. Вони розташовані по сусідству. Обидва неоднорідні за рельєфом і врожайністю.
Читати по темі: Як вирощувати соняшник із меншими ризиками та більшими прибутками
ГІПОТЕЗИ
Основна. Я припустив, що ділянки високої продуктивності можуть забезпечити поживними речовинами більшу кількість рослин. Тому на цих ділянках я збільшував норму висіву, а на ділянках низької продуктивності – знижував. Таку логіку розподілу норм я використовував по всьому полю.
Альтернативна. Цю гіпотезу я висунув на противагу основній. Припустив, що рослини на полі можуть боротися не за поживні речовини та вологу, а за сонячне світло. Тому на ділянках високої продуктивності я норму висіву, навпаки, знизив, а в ділянках низької продуктивності збільшив. Для перевірки альтернативної гіпотези я закладав на полі одну тестову смугу.
Схема експерименту:
- Виділити зони продуктивності;
- Визначити обмежуючий чинник;
- Скласти карти-завдання для техніки;
- Проаналізувати карти врожайності.
ЯК ПРОХОДИВ ЕКСПЕРИМЕНТ НА ПОЛІ ЛЮДМИЛА
Площа поля – 110 гектарів. Рельєф неоднорідний. Перепад висот – 35 метров.
Зони продуктивності я виділяв за даними вегетації за останніх чотири роки. В основні фенологічні фази вони збігаються з урожайністю на полі й підходять для оцінки продуктивності.
Лімітуючий чинник. Я проаналізував рельєф і порівняв його з картою продуктивності. Виявилося, що зони продуктивності добре узгоджуються з картою схилів. З мого досвіду, чим більший схил, тим вища ймовірність ґрунтової ерозії на таких ділянках. Ерозія, у свою чергу, веде до зниження родючості ґрунту. Отже, на цьому полі саме рельєф обмежує врожайність.
Створення карти-завдання. Перш ніж скласти карту-завдання, я розрахував норми висіву. Для зон високої та низької продуктивності їх було три, для зони середньої продуктивності – дві. Норми варіювалися від 50 до 70 тис. насінин на га. У зонах високої продуктивності я збільшував кількість насіння, в зонах низької – знижував.
Також на полі я заклав дві тестові смуги. Першу, з оберненою логікою розподілу норм, – для перевірки альтернативної гіпотези. Другу – зі стандартною нормою висіву в господарстві 65 тис. насіння на га.
Аналіз карти врожайності. У серпні поле зібрали, і я вивантажив карту врожайності з бортового комп’ютера комбайна. На перший погляд здається, що врожайність не змінилася в зонах із різними нормами висіву.
Щоб переконатися в цьому, я виділив на полі однорідні ділянки. Це ділянки з однаковими значеннями врожайності, продуктивності та нормою висіву в кожній точці.
Аналіз врожайності на таких ділянках допомагає точніше оцінити результати експерименту. Я вручну відбираю дані без шумів, порівнюю середню врожайність на виділених ділянках у кожній із зон продуктивності, збираю їх в таблицю.
З таблиці видно, що норма висіву ніяк не вплинула на врожайність: в зоні високої продуктивності при нормі 50 і 70 тис. насінин на га я отримав врожайність на рівні 4,15 тонни на гектар. Падіння врожайності не відбулося, але і зростання не спостерігається. Отже, якби я знав результати експерименту заздалегідь, міг би неабияк заощадити на насінні.
ЯК ПРОХОДИВ ЕКСПЕРИМЕНТ НА ПОЛІ РУСЛАН
Тут я проводив експеримент за аналогічною схемою. Єдина відмінність – на полі Руслан я оцінював ще й густоту стояння соняшнику, щоб зрозуміти, чи існує залежність між кількістю рослин у фазі цвітіння та нормою висіву.
Площа поля Руслан – 111 гектарів. Рельєф неоднорідний: на полі є балки стоку. Перепад висот – 15 метрів.
Як і з першим полем, я аналізував зони продуктивності та рельєф. Порівнював їх, щоб зрозуміти, що саме обмежує продуктивність на полі. В цьому випадку на врожайність впливають балки стоку, де зазвичай накопичується волога, і високий схил.
Створення карти-завдання. Для поля Руслан я застосовував аналогічну логіку розподілу норм висіву: на ділянках високої продуктивності норму підвищував, на ділянках низької – знижував. Для перевірки альтернативної гіпотези закладав тестову смугу зі зворотною логікою. Ось який вигляд в підсумку мала карта-завдання.
Оцінка густоти стояння в фазі цвітіння. Щоб підрахувати кількість рослин у кожній зоні з різною нормою висіву, спершу потрібно створити ортофотоплан. Це знімок поля з високою просторовою роздільною здатністю (в нашому випадку – до 1 сантиметра). За ним легко вручну підрахувати рослини й дізнатися точну кількість для кожної зони. Ортофотоплан за допомогою безпілотника створив Іван Гуменюк.
Далі я вручну підраховував кількість «шапок» соняшнику. У мене були дані фактичної норми висіву на квадратах 10 на 10 метрів. Тому підрахунок я вів за такими ж квадратами.
Що вийшло в підсумку? Середня схожість на ділянці високої продуктивності при нормі висіву 70 тис. насінин/га становила 78,3%, при 65 тис. насінин/га – 79,1%, при 50 тис. насінин/га – 84,5%.
Про що це говорить? Про те, що я знову міг заощадити на насінні. На ділянках високої продуктивності при збільшенні норми висіву я помітив стійку тенденцію до зниження густоти сходів. Різниця між схожістю при нормі в 50 тис. насінин/га і 70 тис. насінин/га становила 6%.
На ділянках із середньою та низькою продуктивністю я спостерігав таку ж саму тенденцію: різниця між схожістю при високих і низьких нормах висіву була в діапазоні 5–6%.
Аналіз карти врожайності. Після збирання поля я проаналізував карту врожайності і для зручності заніс середні значення врожайності до таблиці.
Висновок експерименту для поля Руслан виявився таким самим, як і для першого поля: норма висіву на врожайність не вплинула.
Іван Гуменюк, керівник відділу інновацій господарства:
«Це вже не перший наш експеримент із командою OneSoil. Як ми працюємо? Зазвичай хлопці закладають експерименти відповідно до моїх вподобань. Там, де я хотів би перевірити щось з урахуванням мого знання ситуації на полі. Результатами та співпрацею в цілому й конкретно цього експерименту дуже задоволений: вже думаю про те, як оптимізувати витрати насіння в наступному сезоні».
РЕЗУЛЬТАТИ ЕКСПЕРИМЕНТУ
Мені не вдалося збільшити врожайність. Після експерименту я зробив три висновки.
По-перше, в цьому випадку диференційована сівба не була потрібною. Урожайність зі зміною норми ніскільки не зросла, а схожість, навпаки, впала.
По-друге, соняшник – досить пластична культура і гнучко реагує на зміну норми висіву.
По-третє, стандартну норму висіву соняшнику в цьому господарстві можна сміливо знижувати: знову ж таки, для різних норм я отримав приблизно однакову врожайність. І це ще раз засвідчило, що до вибору норм висіву варто ставитися уважно, щоб не втрачати гроші.
Опубліковано в журналі “Агроном”, 2021
