Дослідним шляхом визначаємо найбільш рентабельну схему сівби озимої пшениці для поля в Чернігівській області.
Диференційована сівба має дві переваги. Вона дає змогу збільшити врожайність і заощадити насіння. Але не кожна культура позитивно реагує на зміну норми висіву. До того ж, на результат сівби часто впливають ґрунтово-кліматичні умови. Щоб виробити універсальні рекомендації для тих, хто планує диференційовану сівбу, я з 2014 року проводжу польові досліди на різних культурах. У 2020 році частину з них я ставив на озимій пшениці. Ця стаття – про один із таких експериментів.
Цей польовий дослід я проводив на території агрохолдингу «ІМК» в Україні. В ІМК вирощують кукурудзу, пшеницю та соняшник. Земельний банк холдингу – близько 124 тис. га. Для досліду я обрав поле площею 87 га у Чернігівській області.
Мета експерименту – визначити найбільш рентабельну схему сівби озимої пшениці. Польовий дослід проходив за такою схемою:
- Пошук обмежувального чинника;
- Створення карти-завдання;
- Аналіз врожайності;
- Підбиття підсумків.
ПОШУК ОБМЕЖУВАЛЬНОГО ЧИННИКА
Спочатку я виділив на полі зони продуктивності (це можна зробити безкоштовно в веб-додатку OneSoil – достатньо реєструватися, зберегти своє поле, відкрити вкладку «Сівба» – і через кілька хвилин додаток виділяє зони).
Потім, щоб визначити обмежувальний чинник, я вивчив дані вегетації на полі за чотири останніх роки і проаналізував рельєф, карту схилів і яскравість ґрунту.
За багаторічними даними вегетації з’ясувалося, що ділянки з високим і низьким NDVI у ключові фази розвитку рослин з року в рік розташовані в одних і тих самих місцях. Отже, зони вегетації на полі стабільні, продуктивність тут не залежить від особливостей культури та кліматичних умов. Обмежує врожайність внутрішній чинник. Аналіз рельєфу, карти схилів і яскравості ґрунту потрібен якраз для того, щоб цей чинник визначити.
При порівнянні цих карт із зонами продуктивності стає зрозуміло, що ні рельєф, ні схил як його похідна не впливають на продуктивність поля. При цьому в яскравості ґрунту і карти зон продуктивності, навпаки, багато спільного.
На ділянках високої продуктивності ґрунт темний. Це свідчить про високий вміст органіки. На ділянках низької продуктивності ґрунт світлий. Отже, врожайність у цих зонах обмежує саме вміст гумусу.
СТВОРЕННЯ КАРТИ-ЗАВДАННЯ
Орієнтуючись на розташування зон продуктивності на полі, я склав карту-завдання для диференційованої сівби пшениці. Для тестування обрав чотири норми: 2, 4, 6 і 8 млн насінин на гектар. Середня норма висіву озимої пшениці в агрохолдингу – 4 млн насінин на га, або 200 кг/га.
Якби я проводив сівбу з єдиною нормою, для поля площею 87 гектарів довелося б закупити 17,4 тонни насіння. В середніх цінах 2020 року ця приблизно 139 тис гривень ($5000).
АНАЛІЗ УРОЖАЙНОСТІ
Після збирання поля 16 серпня я проаналізував карту врожайності. Виділив зони однорідності, ділянки, на яких норма висіву і продуктивність збігаються, підрахував врожайність на них і заніс середні значення до таблиці.
ЯК ЗМІНИЛАСЯ ВРОЖАЙНІСТЬ
У зоні високої продуктивності я отримав приблизно однакову врожайність при нормах у 2 і 4 млн насінин на гектар. На одних ділянках норма 2 млн/га дала більшу врожайність, ніж норма 4 млн/га, на інших – навпаки. Водночас при збільшенні норми висіву до 6 млн/га врожайність падає на 0,4 т/га.
У зоні середньої продуктивності ситуація схожа. Урожайність при нормах висіву 2 і 4 млн насінин на гектар відрізняється не дуже помітно, але при нормі висіву 6 млн/га спостерігається чітка тенденція до зниження врожайності.
Читати по темі: Як проконтролювати злакові бур’яни у посівах пшениці?
На ділянках низької продуктивності я отримав зростання врожайності при зниженні норми висіву. Наприклад, при переході від норми висіву 4 млн/га до 2 млн/га приріст врожайності становив 0,15 т/га.
ЩО ЦЕ ОЗНАЧАЄ І ЩО З ЦИМ РОБИТИ
Це означає, що диференційована сівба на цьому полі не потрібна. Якщо подивитися на табличку вище, стане зрозуміло, що стабільного зростання врожайності можна досягти при єдиній нормі висіву 2 млн насінин на гектар. Змінна норма не дасть суттєвого приросту врожайності. Але експеримент, на мій погляд, однаково виявився вдалим.
За допомогою цього досліду я з’ясував, що стандартну норму висіву 4 млн/га можна сміливо знижувати на 50%, економлячи таким чином на насінні.
Такі ж експерименти минулого року я поставив іще на 13 полях озимої пшениці в різних ґрунтово-кліматичних зонах і всюди отримав однаковий результат. Це означає, при сівбі озимої пшениці норму висіву, принаймні у зонах низької продуктивності, можна знижувати.
Опубліковано в журналі “Агроном”, 2021
